Який з нижченаведених засобів не слід застосовувати при кардіогенному шоці з синдромом малого серцевого викиду.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 30Следующая ⇒

A. Допамін. D. Глюкагон.

B. Добутамін. E. Пропранолол.

C. Преднізолон.

92 При стандартній терапії хворих на нестабільну стенокар­дію інфаркт міокарда розвивається у:

A. 3-8 % хворих. D. 30-35 % хворих.

B. 10-15% хворих. Е. 40-45 % хворих.

С. 20-25 % хворих.

93 Спонтанний тромболіз, за даними коронарографії, спостерігає­ться у хворих на інфаркт міокарда, які госпіталізовані у стаціонар:

А. 0-19%. D. 42-52 %.

B. 20-30 %. Е. 53-63 %.

C. 31-41 %.

94 У хворого Д. 63 років, який страждає нападами загруднинного болю при проведенні велоергометрії встановлено, що порогове навантаження складає 120 кгм/хв. Зазначте функціональний клас стенокардії напруження.

A. IV. D. І.

B. ІІІ. E. Проба не інформативна.

C. II.

95 Безбольову ішемію міокарда можна діагностувати за допомогою:

A. Холтерівського моніторування. D. Комп'ютерної спірографії.

B. Хлоретилової проби. E. Комп'ютерної томографії.

C. Холодової проби.

96 Критеріями наявності ішемічної хвороби серця при проведенні черезстравохідної електрокардіостимуляції є виявлення одразу після стимуляції:

A. АВ-блокади II ступеня.

B. Депресії сегмента ST.

C. Міграції водія ритму.

D. Синдрому слабості синусового вузла.

E. Появи значення R_V5>R_V4.

97 Ефективність інгібіторів ангіотензинконвертованого ферменту у лікуванні гострого інфаркту міокарда:

A. Доведена. D. Сумнівна.

B. Не доведена. Е. Негативна.

С. Частково доведена.

98 Доведеною є ефективність застосування у хворих на гост­рий інфаркт міокарда:

A. Аспірину.

B. Нітратів.

C. Гепарину.

D. Первинної черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики.

E. Ургентного аортокоронарного шунтування за життєвими показаннями.

99 При "терапевтичному вікні" 2-6 годин, відсутності протипо­казань, віці хворого до 75 років показанням до тромболітичної терапії при гострому інфаркті міокарда є:

A. Депресія сегмента ST у двох сусідніх грудних відведеннях.

B. Комплекс QrS.

C. Комплекс QS.

D. Елевація сегмента ST у двох сусідніх грудних відведеннях.

E. Інверсія зубця Т.

100 Хворий Д. 49 років був госпіталізований у стаціонар через 32 години після початку болю у лівій половині грудної клітки на ЕКГ— комплекси QS та елевація сегмента ST на 4 мм у V₃-V₄ з інверсією зубця Т, позитивні серцеві маркери пошкодження. Застосування тромболітичної терапії:

A. Без сумніву, доцільне.

B. Є деякі сумніви, однак є і достатня впевненість у доцільності

C. Є серйозні сумніви.

D. Протипоказана.

E. Необхідна додаткова інформація за ЕхоКГ.

2.2 Фармакотерапія артеріальної гіпертензії

1 Виникнення гіпокаліємії найменш вірогідно при терапії:

А. Фуросемідом. В. Гіпотіазидом.

Б. Оксодоліном. Г. Арифоном.

2 Несприятливі зміни показників ліпідного складу крові викликають:

А. Арифон. Г. Козаар.

Б. Гіпотіазид. Д. Ізоптин.

В. Капотен.

3 Резистентність до інсуліну у хворих АГ зменшується при терапії:

А. Діуретиками.

Б. Бета-блокаторами.

В. Інгібіторами АПФ.

Г. Антагоністами кальцію.

Д. Інгібіторами АПФ і антагоністами кальцію.

4 Сприятливий вплив на прогноз у хворих АГ на цей час доказано для:

А. Діуретиків і бета-блокаторів.

Б. Антагоністів кальцію і інгібіторів АПФ.

В. Діуретиків і антагоністів кальцію.

Г. Інгібіторів АПФ і бета-блокаторів.

5 При комбінованій терапії інгібіторами АПФ і діуретиками найбільш вірогідно:

А. Спочатку призначити діуретик, а потім інгібітор АПФ.

Б. Спочатку призначити інгібітор АПФ, а потім діуретик.

В. Призначити обидва препарати одночасно.

Г. Послідовність призначення не має значення.

6 Не можна поєднувати:

А. Бета-блокатори з діуретиками. В. Інгібітори АПФ з діуретиками.

Б. Бета-блокатори з ніфедипіном. Г. Бета-блокатори з клонідином.

7 Найбільш тривалий і стабільний гіпотензивний ефект має:

А. Ломір. В. Норваск.

Б. Плендил. Г. Кордипін.

8 Так званий феномен “рикошету” може бути пов’язаний з прийманням:

А. Нахололу. В. Клофеліну.

Б. Цинту. Г. Моноприлу.

9 При вагітності протипоказані:

А. Бета-блокатори. В. Антагоністи кальцію.

Б. Інгібітори АПФ. Г. Допегіт.

10 Хворим АГ з супутнім цукровим діабетом протипоказані:

А. Оксодолін. В. Арифон.

Б. Верапаміл. Г. Каптоприл.

11 Гіпотензивний ефект тіазидових діуретиків може зменшуватись при прийманні:

А. Індометацину. Г. Всі відповіді правильні.

Б. Аспірину. Д. Правильної відповіді немає.

В. Преднізолону.

12 “Рикошетний” ефект клофеліну може посилюватися при терапії:

А. Антагоністами кальцію. В. Празозином.

Б. Інгібіторами АПФ. Г. Бета-блокаторами.

13 Найбільш тривалий гіпотензивний ефект має:

А. Ісрадипін. В. Верапаміл.

Б. Амлодипін. Г. Ділтіазем.

14 Найбільш тривалий гіпотензивний ефект має:

А. Надолол. В. Окспренолол.

Б. Атенолол. Г. Піндолол.

15 Засобами вибору у хворих АГ, що перенесли великовогнищевий інфаркт міокарду, є:

А. Інгібітори АПФ. Г. Всі відповіді правильні.

Б. Бета-блокатори. Д. Правильної відповіді немає.

В. Верапаміл.

16 Рівень холестерину і тригліцеридів у хворих АГ знижується при терапії:

А. Діуретиками. Г. Антагоністами кальцію.

Б. Бета-блокаторами. Д. Празозином.

В. Інгібіторами АПФ.

17 Найбільш токсичним з перелічених препаратів є:

А. Гіпотіазид. В. Допегіт.

Б. Фуросемід. Г. Обзидан.

18 У хворих АГ часто побічні ефекти виникають при терапії:

А. Ніфедипіном. В. Верапамілом.

Б. Амлодипіном. Г. Ділтіаземом.

19 Набряки нижніх кінцівок найбільш часто виникають при терапії:

А. Ніфедипіном. В. Ділтіаземом.

Б. Верапамілом. Г. Каптоприлом.

20 Селективними агоністами імідазолінових рецепторів є:

А. Козаар. В. Цинт.

Б. Метопролол. Г. Резерпін.

21 Побічні ефекти найменш часто трапляються при терапії:

А. Бета-блокаторами. В. Інгібіторами АПФ.

Б. Антагоністами кальцію. Г. Лозартаном.

22 Болі пекучого характеру “в ділянці серця” можуть пов’язува-тися з терапією:

А. Надололом. В. Резерпіном.

Б. Моноприлом. Г. Клофеліном.

23 Сухість в роті є одним з частих побічних ефектів:

А. Обзидану. В. Каптоприлу.

Б. Ізоптину. Г. Клофеліну.

24 Препарат “цинт” має міжнародну назву:

А. Гуанфацин. В. Моксонідин.

Б. Міноксидил. Г. Клонідин.

25 Препарат “трітаце” має міжнародну назву:

А. Периндоприл. В. Каптоприл.

Б. Раміприл. Г. Лізиноприл.

26 Препарат “престаріум” має міжнародну назву:

А. Периндоприл. В. Еналаприл.

Б. Квінаприл. Г. Лізиноприл.

27 Препарат “моноприл” має міжнародну назву:

А. Периндоприл. В. Раміприл.

Б. Фозиноприл. Г. Лізиноприл.

28 Препарат “арифон” має міжнародну назву:

А. Клопамід. В. Індапамід.

Б. Хлортамідон. Г. Ксипамід.

29 Препарат “козаар” має міжнародну назву:

А. Лозартан. В. Лізиноприл.

Б. Фелодипін. Г. Хлортамідон.

30 Препарат “коргард” має міжнародну назву:

А. Атенолол. В. Талінолол.

Б. Надолол. Г. Бісопролол.

31 Терапевтичні дози, що рекомендуються при прийманні преста-ріуму, становлять:

А. 1-2 мг на день. В. 10-20 мг на день.

Б. 4-8 мг на день. Г. 20-40 мг на день.

32 Терапевтичні дози, що рекомендуються при прийманні тритаце, становлять:

А. 2,5-5 мг на день. В. 30-40 мг на день.

Б. 10-20 мг на день. Г. 50-80 мг на день.

33 Терапевтичні дози, що рекомендуються при прийманні моно-прилу, становлять:

А. 1-2 мг на день. В. 30-40 мг на день.

Б. 10-20 мг на день. Г. 50-100 мг на день.

34 При терапії козааром сухий кашель трапляється:

А. Більш часто, ніж при терапії інгібіторами АПФ.

Б. Стільки ж часто, що і при терапії інгібіторами АПФ.

В. Більш рідко, ніж при терапії інгібіторами АПФ.

Г. Практично не трапляється.

35 При купіруванні гіпертензивного кризу засобом вибору є:

А. Гіпотіазид. В. Лізиноприл.

Б. Каптоприл. Г. Пропранолол.

36 При лікуванні АГ у дітей найбільш доцільними є:

А. Бета-блокатори і діуретики.

Б. Інгібітори АПФ.

В. Антагоністи кальцію.

Г. Антагоністи кальцію і інгібітори АПФ.

37 Слабкий натрійуретичний ефект має:

А. Пропранолол. В. Клонідин.

Б. Метилдоп. Г. Моксонідин.

38 При прийманні інгібіторів АПФ рівень калію плазми крові:

А. Незначно знижується. В. Не змінюється.

Б. Незначно підвищується. Г. Не змінюється або знижується.

39 Найбільш ризикованою комбінацією препаратів є:

А. Каптоприл + гіпотіазид. В. Каптоприл + верашпірон.

Б. Каптоприл + верапаміл. Г. Каптоприл + обзидан.

40 Загальним для всіх інгібіторів АПФ побічним ефектом є:

А. Порушення смакових відчуттів. В. Сухий кашель.

Б. Лейкопенія. Г. Протеїнурія.

41 Для інгібіторів АПФ, що містять сульфгідрильні групи специ-фічним побічним ефектом є:

А. Сухий кашель. В. Гіперкаліємія.

Б. Порушення смакових відчуттів. Г. Ортостатична гіпотонія.

42 Інгібітори АПФ найбільш аргументовано поєднувати з:

А. Бета-блокаторами.

Б. Антагоністами кальцію.

В. Діуретиками.

Г. Діуретиками та антагоністами кальцію.

43 Виникнення гіпокаліємії найменш вірогідно при терапії:

А. Трирезидом. В. Кристепіном.

Б. Адельфаном. Г. Капозидом.

44 Ризик ортостатичної гіпотонії найбільш великий при прийманні:

А. Гуанетидину. В. Обкидану.

Б. Гідралазину. Г. Каптоприлу.

45 При нирковій недостатності ефективні:

А. Гіпотіазид. В. Гігротон.

Б. Аквафор. Г. Бринальдикс.

46 Препаратом вибору при купіруванні гіпертонічного кризу у хворого з феохромоцитомою є:

А. Обзидан. В. Каптоприл.

Б. Клофелін. Г. Фентоламін.

47 Засобом вибору у хворих з первинним альдостеронізмом, зу-мовленим двосторонньою гіперплазією кори надниркових залоз є:

А. Верошпірон. В. Ізоптин.

Б. Каптоприл. Г. Клофелін.

48 Найбільш високу селективність відносно судинної стінки має:

А. Верапаміл. В. Ніфедипін.

Б. Амлодипін. Г. Дилтіазем.

49 Хворим з подагрою небажано призначати:

А. Бета-блокатори. В. Діуретики.

Б. Антагоністи кальцію. Г. Інгібітори АПФ.

50 Хворим з цукровим діабетом небажано призначати:

А. Антагоністи кальцію. В. Клонідипін.

Б. Інгібітори АПФ. Г. Бета-блокатори.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров