Б. Зменшення жєл. Г. Нормальний зол.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 30Следующая ⇒

23 Для змішаного типу порушення вентиляції характерні всі ознаки, крім:

А. Зменшення ЖЄЛ.

Б. Зменшення ЗОЛ.

В. Зменшення ЗЄЛ.

Г. Підвищення ЗОЛ.

Д. Зменшення ОФВ₁, МОШ₇₅, МОШ₅₀.

24 Для легкого ступеня вентиляційних порушень обструктивного типу характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ > 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ = 60-75%.

В. ОФВ₁= 70-79%.

Г. Максимальна вентиляція легень (МВЛ) 65-80%.

Д. ЗЄЛ до 120%.

25 Для помірного ступеня обструктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ < 80%. Г. МВЛ 45-65%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ = 40-60%. Д. ЗЄЛ = 150-175%.

В. ОФВ₁= 50-69%.

26 Для тяжкого ступеня обструктивного типу дихальної недостат-ності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ зменшено. Г. МВЛ = 30-45%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 40%. Д. ЗЄЛ < 200%.

В. ОФВ₁= 36-50%.

27 Для дуже тяжкого ступеня обструктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ різкого зменшення. Г. МВЛ > 30%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 40%. Д. ЗЄЛ > 200%.

В. ОФВ₁ < 36%.

28 Для легкого ступеня рестриктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 60-80%. В. МВЛ > 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ = 80-120%.

29 Для помірного ступеня рестриктивного типу дихальної недостатності характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 50-60%. В. МВЛ < 80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ > 75%. Г. ЗЄЛ = 70-80%.

30 Для тяжкого ступеня рестриктивного типу вентиляційних порушень характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ = 30-50%. В. МВЛ = 60-80%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ = 60-70%.

31 Для дуже тяжкого ступеня вентиляційних порушень рестрик-тивного типу характерними є всі ознаки, крім:

А. ЖЄЛ < 30%. В. МВЛ < 60%.

Б. ОФВ₁/ЖЄЛ < 75%. Г. ЗЄЛ < 60%.

32 При проведенні провокаційних тестів стосовно визначення реактивності бронхів на різні бронхоконстрикторні речовини, згідно з правилами рекомендується за 1-2 доби відмінити всі перелічені лікувальні засоби, крім:

А. b-адреноміметиків.

Б. Метилксантинів.

В. Антихолінергічних препаратів і a-блокаторів.

Г. Глюкокортикостероїдів.

Д. Антигістамінних засобів.

33 Провокаційний тест вважається позитивним при зниженні ЖЄЛ та індексу Тіфно, та ОФВ₁ відповідно на:

А. 5 та 10%. В. 15 та 20%.

Б. 10 та 15%. Г. Правильна відповідь не названа.

34 До провокаційних інгаляційних неспецифічних тестів відносять всі, крім:

А. Ацетилхолінового і гістамінового. Г. Алергенів.

Б. Брадикінінового. Д. Простагландинового.

В. Обзиданового.

35 Першим у виборі провокаційних агентів є один з названих:

А. Ацетилхоліновий і гістаміновий. В. Обзидановий.

Б. Брадикініновий. Г. Простагландиновий.

36 При проведенні пневмотахографії аналізується співвідно-шення об’ємної швидкості повітряного потоку і об’ємів легень під час вдиху і видиху. Для цього за нижню норму береться значення показника потоку, що становить:

А. 40% від належного рівня. Г. 70% від належного рівня.

Б. 50% від належного рівня. Д. 80% від належного рівня.

В. 60% від належного рівня.

37 На підставі аналізу петлі “потік-об’єм” виділяють такі типи обструкції верхніх дихальних шляхів, крім:

А. Фіксованої обструкції.

Б. Мінливої внутрішньогрудної обструкції.

В. Мінлива позагрудна обструкція

Г. Всі вищеназвані.

Д. Жодна не названа.

38 Для виявлення зворотності обструкції нижніх дихальних шляхів проводять бронходилатаційний тест з одним із названих засобів:

А. Інгаляційні кортикостероїди.

Б. Бронодилятатори тривалої дії.

В. Еуфілін.

Г. b₂-агоністи швидкої дії (сальбутамол) 200 мкг в інгаляції або атровент 40 мкг в інгаляції.

39 Обструкція дихальних шляхів розглядається зворотною або “бронходилататорреактивною”, якщо ОФВ₁ поліпшується після тесту хоча б мінімально на:

А. 5%. Г. 20%.

Б. 10%. Д. 25%.

В. 15%.

40 Пікфлоуметрія як метод моніторування пікової швидкості видиху (ПШВ) використовується для оцінення ступеня обструкції дихальних шляхів. Вона вимірюється в літрах на секунду або хвилину і добре корелює з одним із спірометричних показників:

А. ЖЄЛ. Г. МОШ_25-50-75% ФЖЄЛ.

Б. ФЖЄЛ. Д. ХОЛ (хвилинний об’єм легень).

В. ОФВ₁.

41 При лікуванні бронходілататорами та інгаляційними глюкокортикоїдами, використовують контрольні параметри пікової швидкості видиху. Підставою для проведення активізації терапії або госпіталізації хворого є:

А. Значення ПШВ < 90% від належного або відхилення добових коли-вань > 10%.

Б. Значення ПШВ < 80% і добових коливань > 20%.

В. Значення ПШВ < 70% і добових коливань > 25%.

Г. Значення ПШВ < 60% і добових коливань > 30%.

Д. Значення ПШВ < 50% і добових коливань > 40%.

42 Значним ступенем вираженості зворотності бронхіальної обструкції є показник:

А. > 25%. Г. > 40%.

Б. > 30%. Д. ³ 50%.

В. > 35%.

43 Помірним ступенем вираженості бронхообструкції є її показник:

А. 20-30%. Г. 5-10%.

Б. 15-24%. Д. < 5%.

В. 10-15%.

44 Незначним ступенем вираженості бронхообструкції є її показник:

А. 15-24%. Г. < 10%.

Б. 10-14%. Д. < 5%.

В. 20-15%.

45 Негативною реакцією є зворотність бронхообструкції на:

А. < 10%. Г. < 6%.

Б. < 15%. Д. < 5%.

В. < 8%.

46 Для якого ступеня тяжкості дихальної недостатності характерне напруження механізмів газообміну, особливо вентиляції, нормальний газовий склад артеріальної крові у спокої:

А. Латентного. В. Некомпенсованого.

Б. Компенсованого. Г. Всіх перелічених.

47 Для першого (початкового) ступеня декомпенсованої дихальної недостатності характерним є:

А. Обмежена здатність виконувати щоденні навантаження.

Б. Нездатність виконувати навантаження, що перевищують повсякденні.

В. Прояви дихальної недостатності у спокої.

Г. Необхідна характеристика не зазаначена.

48 З позицій патогенетичних позалегеневих механізмів частіше інших трапляється форма дихальної недостатності:

А. Парієтальна або торакодіафрагмальна (плеврити, кіфосколіоз).

Б. Центральна (ураження мозку, отруєння).

В. Нервово-м’язова (полірадикулоневрит, полімієліт).

Г. Гемічна (анемія).

Д. Циркуляторна (серцева астма, ТЕЛА, гіповолемія).

49 З позицій патогенетичних легеневих механізмів частіше інших трапляється форма дихальної недостатності:

А. Обструктивна (хронічна обструктивна хвороба легень).

Б. Рестриктивна (фіброз, плеврит, ателектаз, пневмонія).

В. Дифузійна (альвеолі ти, ідіопатичний фіброз).

Г. Змішана.

50 Найбільш частим патогенетичним механізмом проявів задишки є:

А. Легеневий. В. Гематогенний.

Б. Серцевий. Г. Нервовий або центральний.

1.5 Діагностика і фармакотерапія плевральних випотів

А. Парієтальній плеврі. В. В обох однаково.

Б. Вісцеральній. Г. Індивідуально.

3 Вважається, що в парієтальній плеврі утворюється за 1 годину і всмоктується відповідно:

А. 20 мл і 60 мл. Г. 100 мл і 300 мл.

Б. 50 мл і 100 мл. Д. 150 мл і 400 мл.

В. 75 мл і 150 мл.

4 У здорових осіб дренаж рідини через лімфатичні судини стано-вить за 1 годину, і відповідно за добу:

А. 10 мл/год. і 250 мл/добу. Г. 40 мл/год. і 1000 мл/добу.

Б. 20 мл/год. і 500 мл/добу. Д. 50 мл/год. і 1200 мл/добу.

В. 30 мл/год. і 720 мл/добу.

5 Основними механізмами накопичення рідини в плевральній порожнині є такі, крім одного неправильного:

А. Підвищення проникливості судин парієтальної плеври, що призво-дить до підвищення капілярного гідростатичного тиску у вісцеральній і парієтальній плеврі.

Б. Підвищення проникливості листків плеври для білка, і внаслідок цього збільшення кількості білка в плевральній порожнині.

В. Зниження онкотичного тиску плазми крові і внутрішньоплевраль-ного тиску (зокрема при ателектазах при бронхогенному раку легені, саркоїдозі).

Г. Підвищення онкотичного тиску плазми крові і внутрішньоплевраль-ного тиску.

Д. Порушення відтоку плевральної рідини по лімфатичних судинах.

6 Транссудат – це незапальна рідина, яка утворюється при нижче перелічених станах, крім одного неправильного:

А. Підвищенні капілярного гідростатичного тиску в вісцеральній плеврі при лівошлуночковій недостатності і збільшення секреції рідини через вісцеральну плевру.

Б. Підвищенні капілярного тиску в парієтальній плеврі при право-шлуночковій недостатності.

В. При значному зниженні онкотичного тиску плазми крові (нефро-тичний синдром, кахексія, цироз печінки).

Г. При значному підвищенні онкотичного тиску плазми крові.

7 Ексудат – це рідина запального характеру, яка утворюється при:

А. Інфекційному запальному процесі в плеврі.

Б. Засіві пухлинними клітинами.

В. Ураженні внутрішньогрудинних лімфатичних вузлів (пухлинний процес, саркоїдоз, туберкульоз) з порушенням відтоку лімфи.

Г. Всіх разом взятих.

8 Серед інфекційних плевритів найбільш поширеними збудниками є:

А. Віруси. Г. Рикетсії.

Б. Бактерії. Д. Амеби.

В. Грибки.

9 Найбільш частими причинами інфекційних плевритів є:

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры