Лекція 5 Характеристика основних елементів пейзажного

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 6Следующая ⇒

прийому планування

План лекції:

1. Визначення поняття "пейзажний прийом планування".

2. Специфіка формування рослинних угруповань пішохідних комуніка-

цій, водних пристроїв.

Пейзажне стильове направлення у відзнаку від регулярного підкреслює

красу природного довкілля. Воно характеризується вільною мережею плану,

звивистими дорогами, природним рельєфом, вільними контурами водосховищ,

вільно зростаючими деревами з мальовничими формами крон.

До елементів пейзажного прийому планування слід віднести:

- Лужки;

- Галявини;

- Доріжки на мальовничій галявині;

- Солітери;

- Ландшафтні групи;

- Міксбордери;

- Рокарії;

- Альпінарії;

- Пагорби;

- Підпірні стінки і струмки джерелами мальовничих обрисів.

Лужки - відкриті простори, невеликих розмірів (10-50 м2), розташовані на

плоскому рельєфі, вільні від рослинних угруповань, оформлені газоном.

Як правило, лужки створюються в невеликих за розмірами малих садах.

У ландшафтних об'єктах із площею більше 50 га формуються галявини.

Галявина - відкрита частина простору, розташована на плоскому рельє-

фі, обмежена рослинністю з дерев, чагарників, квітів і покрита газоном.

У парковому середовищі галявини можуть займати площу від 0,1 - 2 га і

більше. Прийнято вважати, що по ширині найбільшими ландшафтними досто

їнствами володіють галявини з середньою шириною 80-120 м. Величина галя-

вин залежить від їх значення і величини озелененого об'єкту.

Якщо у великому парку доречні галявини в кілька гектарів, то в малому

парку або в саду вони будуть не масштабні. Величина галявини перед будинком

зазвичай рекомендується шириною не менше самої будівлі, а довжиною в 2-5

рази більше будівлі.

Галявина повинна розкривати простір парку. Затінені галявини менше вра-

жають око, тому продовгувату вісь вигідніше розташовувати приблизно зі сходу на захід, щоб північна сторона не затінювала протягом усього дня. На освітленій галявині розміщують світлолюбні породи, бажано з темними і компактними кронами, а на тіньовій стороні, світлі, ажурні і більш тіньовитривалі породи.

Сприйняття пейзажів галявини багато в чому залежить від трасування до-

ріжок. Галявина може відчуватися заздалегідь, якщо доріжка веде прямо до неї,

упирається в неї. Сприйняття може бути і раптовим, якщо доріжка підходить по

дотичній, і галявина раптово розкривається збоку. Велику роль у сприйнятті га-

лявини грає декоративність її узлісь.

Паркові галявини мають естетичне призначення - вносити в пейзажі про-

стір, світло, теплоту. Галявини в ландшафті міського парку мають велике ком-

позиційне та функціональне значення. Вони необхідні в композиції відкритих

просторів, що контрастують з масивами насаджень, і використовуються для

прогулянок, ігор і спорту.

В залежності від використання галявини мають газонний покрив різнома-

нітного складу. Газони бувають: декоративними - трава певного асортименту,

потребуюча регулярного догляду, стрижки і поливу; луговими - трава не підст-

ригається, а скошується; «мавританськими» - газонні трави змішуються з одно-

річними квітами; спортивними - стійкі трави, добре витримують витоптування.

Газони відрізняються один від одного особливим підбором насіння рос-

лин (травосуміш), характером підготовки ґрунту і формами догляду.

Галявини, як правило, розміщуються на спокійному рівному рельєфі. Не-

великий ухил потрібен для стоку води, крім того, він направляє погляд і зазви-

чай орієнтує види на водойму або суміжну галявину. Відкриті простори на ви-

разному схилі швидше розцінюють як зелений укіс, ніж галявину в загально-

прийнятому сенсі.

Окремо стоячі дерева, дерево-чагарникові групи, споруди і скульптура є

композиційними компонентами галявин, формуючими їх простір. В залежності

від їх розміщення галявини набувають різну об'ємно-просторову структуру: 1) з

компонентами, які обіймають центральне положення на галявині; 2) обіймають

увесь простір галявини; 3) розташування на першому плані; 4) розташування на

останньому плані; 5) обіймають периферійне положення як перехідні компоне-

нти від масиву до відкритого простору.

Розташовані на відкритому просторі компоненти створюють серію кар-

тин, які сприймаються динамічно в процесі руху або статично - з однієї точки.

По конфігурації галявини можуть бути округлими і витягнутими, зі спокійними

і порізаними контурами. Рослинний склад галявини - її трав'яний покрив і дере-

вні насадження підбираються відповідно з екологічними властивостями місце

вості, функціональним призначенням і художнім задумом об'єктів.

Екзоти вводяться з великою обережністю, проте у всіх випадках доречні

такі гарноквітучі чагарники, як калина звичайна, черемха, шипшина, більшість

видів паркових троянд, що підсилюють колірну палітру і зберігають образ міс-

ця. На однорідному зеленому щільному килимі газону групи і окремі дерева ви-

ступають більш рельєфно. Такі ділянки носять явно парковий характер, що ви-

значився багаторічною традицією їх формування. Асортимент деревних рослин

тут більш широкий, що включає і місцеві види, і екзоти, і їх поєднання.

Важливе місце в композиціях галявин займає лужайка, що є частиною її

пейзажних картин, утворююча нейтральний або активний фон.

За малюнком контуру галявини бувають однорідними, барельєфними і

горельєфними. В однорідному узліссі насадження утворюють плоску стіну, яка

являється фоном для деревно-чагарникових груп, «читающихся» на цьому тлі

як об'ємна (кругла) скульптура, в барельєфному - окремі групи кілька виступа-

ють з основного контуру, не відриваючись від масиву, в горельєфному - групи

насаджень сильно висунуті вперед, але не відокремлюються від основного ма-

сиву. За структурою галявини можуть бути щільні, тоді їх насадження мають

чіткий контур і утворюють суцільну стіну, і пухкі, тоді границя між масивом і

відкритим простором слабо помітна завдячуючи вільно розміщеним групам і

окремим деревам. У формуванні пейзажних картин особливо важливі ті відріз-

ки галявини, котрі ввімкненні у створ видових променів і є фоном картини.

Орієнтація галявин по сторонах світу, її розміри і конфігурація визначають ха-

рактер освітленості. Так, неширокі галявини, витягнуті в меридіональному на-

прямку, будуть освітленні сонцем в середині дня, а вранці і ввечері їх поверхня

буде затінена. При широтній орієнтації значна частина полян буде затінена

вдень, а їх західна і східна галявини отримають відповідно ранкове і вечірнє

освітлення, добре моделює структуру насаджень.

Поверхня газонів і узлісся полян по-різному освітлені на протязі дня.

Освітленням виділяються ті чи інші акценти в пейзажі. Сонячні галявини вно-

сять мажорний настрій в вигляд парку. Галявини в структуру будь-якого ланд-

шафтного об'єкта включаються посередині пішохідних комунікацій, які об'єд-

нують їх в одну композиційну структуру.

Пішохідні комунікації підрозділяються на головні, другорядні й епізоди-

чного руху. Їх найчастіше називають покроковими доріжками. Покриття роз-

міщують один від одного на величину кроку (30-50 см).

Головні пішохідні комунікації у вигляді алей мальовничого трасування

з'єднують входи в парк з найбільш цікавими об'єктами, розташованими на тери-

торії парку (центральною площею, крупним архітектурним об'єктом, клубом,

палацом культури, виставковим павільйоном, пам'ятником архітектури), тери-

торією, найбільш цікавою в ландшафтному відношенні, тощо.

Внутрішні і другорядні алеї влаштовують всередині зон, вони потрібні

для рівномірного розподілу відвідувачів парку на території зони.

Рекомендована ширина алей різного призначення приймається з розраху-

нку ширини однієї смуги для пішохода (0,75 см). Вигнуті в плані алеї влашто-

вують, як правило, при наявності рельєфу. При цьому треба прагнути до того,

щоб на зламі алеї створювалися перспективи на забудову, пам'ятник архітекту-

ри, водний простір, групу або одиночну посадку - солітер.

Алеї в пейзажному плануванні оформляються ландшафтними групами.

Ландшафтна група це композиція з дерев, чагарників, як правило, з не-

парним числом (3,5,6,7,9 дерев).

Найбільш характерні прийоми побудови груп:

1. Регулярне розміщення рослин (квінкус, прості ряди, шахматний поря-

док, круг, «підкова» та ін.)

2. Зближення розташування рослини або висадка в один котлован - групи-

букети (змішані та чисті за складом).

3. Створення чистих за складом груп з різнолітніх саджанців.

4. Створення груп змішаного складу типу «шатро» з дерев і чагарників.

5. Створення груп з вільним розміщенням дерев - чисті і змішанні за

складом породи.

6. Створення груп протяжної композиції, розраховані на 2-3 основні ви-

дові точки (групи уздовж доріг, групи-арки на дорогах).

7. Групи, створювані в поєднанні з солітерами.

Форма групи є одним з основних декоративних якостей. Вона робить

вплив на характер пейзажу та залежить від підбору деревно-чагарникових рос-

лин і їх компоновки. З рослин з регулярним і іррегулярним типом крон компо-

нуються групи з симетричною і асиметричною рівновагою, сферичні, острове-

ршинні і контрастні (одноярусні прості і багатоярусні складні). При відповід-

ному компонуванні рослин група в залежності від видової точки змінює форму

(до 3-5 варіантів). Силует великих груп (за участю високих дерев з пірамідаль-

ною, колоновидною формою) будується з 2-3 вертикалей. Найбільш цікавими в

пейзажних парках є асиметричні групи з більшою висотою по відношенню до

ширини і чітким визначеним силуетом.

Архітектоніка групи визначається типом розгалуження, товщі гілок, роз-

ташуванням листя, величиною і формою листових пластинок деревних рослин.

Розрізняються групи з грубої, середньої, тонкої і змішаною структурою. Фоном

найчастіше служать дерева, близькі за структурою. Компонування груп визна-

чається їх призначенням у пейзажі. Для збільшення глибини перспективи на

перший план висаджують дерева з грубою структурою, а на задній - з тонкою.

Барвистість групи залежить від складових її видів і являється дуже важливою

якістю, від якої іноді повністю залежить ефект композиції. У парках зустріча-

ються як однотонні групи (50-70%), так і контрастні (30 - 35%) за кольором.

Колірний ефект групи зазвичай розрахований на різні сезони року.

За призначенням у пейзажі виділяються:

- Групи, що є головним композиційним центром паркової картини. Вони

розміщуються в так званих кишенях, на галявинах, завершують перспективу,

закріплюють повороти доріжок, біля води;

- Групи, що створюють фон для спорудження або інших акцентів;

- Групи як перехід від масиву до відкритого простору;

- Групи, що утворюють паркові куліси - «рами», розмежовуючи простір

на окремі види і групи, що створюють багатопланові перспективи;

- Групи в узліссі масиву або картини, що виділяються як акценти.

Всі розглянуті властивості древесних груп необхідно враховувати при їх

формуванні.

Солітер - одиночне дерево росте на галявині, майданчику, полі або на

віддалі від масиву зелених насаджень. Солітер, висаджений на галявині або

майданчику, як правило, виконує роль композиційного центра. Він повинен ві-

дрізнятися від оточуючих дерев своєрідністю крони, забарвленням листя, ефек-

тним кольором або плодоношенням. Солітер зазвичай висаджують до квіткових

композицій, застосовуваних в пейзажному плануванні, до яких відносяться мік-

сбордери, рокарії та альпінарії.

До елементів пейзажного планування відносяться також підпірні стінки,

відкоси і струмки з джерелами мальовничих обрисів. Пагорби різноманітних

обрисів також є елементами пейзажного планування

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры