Тема 1. Объект, предмет, задачиэтисто

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 10Следующая ⇒

ТЕМА 1. ОБЪЕКТ, ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧИЭТиСТО

Труд, как объект изучения курса. Функции труда и его виды.

Труд - целенаправленная деятельность чел-ка, в процессе которой он при помощи средств труда влияет на природу и использует ее с целью создания потребительских ценностей, необходимых для удовлетворения материальных потребностей и создания духовных ценностей.

Труд - сознательная, целенаправленная творческая деятельность чел-ка посредством приложения умственных и физических усилий, для превращения ресурсов природы в материальные и духовные ценности на основе экономических стимулов и внутренних побуждений.

Критерии, которые отличают трудовую деятельность от нетрудовой:

1)создание благ;

2) целеноправленность деятельности;

3)легитимность деятельности;

4) востребованность деятельности.

Элементы труда:

1)рабочая сила;

2)предметы труда;

3)средства труда;

4)технология труда - способность средств труда воздействовать на предметы труда;

5)организация труда.

Сущность труда раскрывает такие категории как содержание и хар-ка труда.

Содержание труда - совокупность элементов труда, которые определяются профессиональной принадлежностью работ, их последовательностью, составом, сложностью.

Содержание труда отражает распределение трудовых функций:

1)логическая-связана с определением целей и подготовкой трудовых операций;

2)исполнительная – использование средств труда в соответствии с поставленными задачами;

3) контрольно-регистрационная – обеспечение наблюдения за технологическими процессами;

4)регулирования – обеспечивает корректировку и уточнение заданных программ;

5) управленческая- предусматривает реализацию планов для обеспечения оптимального функционирования производственных процессов.

Под хар-кой труда понимают особенности его функционирования, независимо от содержания труда его общественную форму.

Труду свойственны количественные и качественные хар-ки.

Количественные хар-ки (кол-во произв.продукции – производительность труда, численность работников, интенсивность работы, продолжительность рабочего дня).

Качественные хар-ки (сложность работы, профессиональная специфика, качество конечных результатов, ответственность за трудовую деятельность).

Классификация видов труда:

1)по характеру и содержанию: частный, наемный, индивидуальный, коллективный, по собственному желанию, по необходимости, труд по принуждению, физический и умственный труд;

2)по предмету и продукту: научный, управленческий, производственный, инженерный, строительный, с/х, промышленный, транспортный;

3)по средствам и способам: ручной, механизированный, автоматизированный, низко, средне, высокотехнологический;

4)в зависимости от условий: наземный, подземный, стационарный, легкий, сложный;

5)по периоду выполнения: временный, постоянный, сезонный.

Виды труда за Генкиным Б.М.:

1) регламентированный труд - деятельность, в соответствии с которой работник должен действовать в четкой последовательности и в соответствии с заданной технологией, инструкцией;

2) инновационный - деятельность, в соответствии с которой работник занимается только созданием нового в науке, технике, искусстве;

3) духовный труд – деятельность, целью которой является внимание на моральные основы человеческого существования.

2.Предмет и задачи дисциплины.

В процессе труда люди вступают в определенные социальные отношения взаимодействия друг с другом.

Соц.-трудовые отношения – комплекс взаимоотношений между наемными работниками и работодателями при участии органов госуд. власти и местного самоуправления, направленные на обеспечение высокого уровня и качества жизни отдельной личности, коллектива и общества в целом.

Экономика труда - наука, которая изучает соц.-экономические отношения, которые формируются в процессе производства, распределения, обмена и потребления рабочей силы, с целью обеспечения условий для продуктивного труда и его охраны.

Объектом экономики труда выступает труд, как целенаправленная деятельность людей, которые взаимодействуют между собой в процессе производства для удовлетворения потребностей всего общества и отдельной личности.

Предметом экономики труда выступают закономерности развития соц.-трудовых отношений на макро и микро уровне.

Цель изучения - формирование сис-мы теоретических и прикладных знаний относительно развития, функционирования и регулирования соц.-трудовых отношений.

Формирование методов исследования соц.-трудовых отношений.

Термин метод с греч.- путь, исследование, теория, учение.

Современные значения термина метод:

1)способ познания, исследования явления природы и общественной жизни;

2)прием, способ, образ действия.

Методология - совокупность методов, применяемых в какой-либо науке; учение о структуре и построении организации, о методах ведения какой-либо деятельности.

Методы:

1) общенаучные: анализ и синтез; индукция и дедукция; аналогия и моделирование; абстрагирование и конкретизация; исторический метод;

2) конкретнонаучные(эмперические):

– теоретические - предусматривают использование существующих теорий, а также создание новых теорий, свойственных определенной науке: метод формализации; гипотетический; аксиоматический; создание теории- предусматривает обобщение результатов исследования, нахождение общих закономерностей в развитии объекта;

–э мперические - формируются на основе общенаучных методов. К ним относятся: наблюдение(анкетирование, хронометраж, экспресс опрос, экспресс диагностика, замер); эксперимент; внедрение результатов исследования в практическую деятельность.

2. Зміст і характер праці

Соц-экономическая хар-ка трудовых ресурсов

Человеческие р-сы – работники, кот обладают определен проф навыками, знаниями, и могут их использовать в трудовой деятельности.

Чел р-сыявляються фактором эк развития, имеют свою специфику:

- Люди не только создают, но и потребляют ценности

- Чел жизнь не ограничена только трудовой деятельностью (каждый имеет потребности)

- НТП, который обеспечивает повышение роли знаний, морали, интелектуальногопетенциала работников

Трудовые р-сы – часть населения страны, кот обладает соответствующими психо-физиологич, физич, интелектул качествами, спасобная производить материал и духовные блага, т.е. осуществлять полезную деятельность

В зависимости от трудоспособности и возраста, трудовые р-сы делят:

1 группа: все кто на определ период работают независимо от возраста и труоспособности

2 группа: те, кот способны работать, но по каким-топричиеам не работают

9. Економічно активне і неактивне населення. Зайняте та безробітне населення

Экономич активное население

Понятие «эк активное н-е» связано с реальной частью трудовых р-сов, кот добровольно работает либо желает работать.

Эк активное н-е состоит из н-я обоих полов, кот напротяжении определенного периода времени обеспечивает предложение рабочей силы для производства продукции/товара/услуг и др видов деятельности

В состав эк активного н-я входят лица, кот занимались эк деятельностью, либо искали работу, либо были готовы приступить к ней:

- Занятые

- Безработные

В соответствие с междурародными стандартами, выделяют категории активного н-я:

- Обычное активное н-е

- Активное в определен период (данный)

Эк неактивное н-е –лица, кот напротяжении периода не входят в состав рабочей силы, являются незанятыми/безработными

Занятость – экономическая деятельность граждан, связанная с удовлетворением личных и общественных потребностей, приносит доход в денежной/др форме

К категории безработных относят лиц, кот приступят к работе в ближайшие 2 недели; кот нашли работу, но ждут ответа; кот учаться по направлению службы занятости

10. Сутність і зміст категорії «трудовий потенціал». Функції трудового потенціалу

Человеческий капитал (ЧК)

ЧК является важным показателем конкурентоспособности и эк роста, эффективности

3 позиции:

1) На личностном ур-не ЧК – знания и навыки, кот человек приобрел по средствам образования, проф подготовки, практич опыта и благодаря кот может создавать продукты/товары/услуги

2) На микро-эк ур-не (предприят) – совокуп с-маквалификац и проф способностей всех работников предприятия, а также возможности педприятия для обеспечения эффективн организации труда и развития персонала

3) На макро-эк ур-не – вкл накопленные вложения в такие отрасли как образование, оздоравление, проф подготовка, перепогдотовка – это Национальоный ЧК

ЧК – сформированый и развитый (раелизован)в результате инвестиций и накоплений человеком определенного запаса здоровья, навыков, знаний, мотиваций, кот целенаправленно используются в конкретной сфере эк деятельности, способствуют росту производительности труда, росту доходов его собственника, прибыли предприятия и эмоциона л дохода.

СРС

Согласно ст. 2 Закона безработными признаются трудоспособные граждане трудоспособного возраста, которые из-за отсутствия работы не имеют заработка или других предусмотренных законодательством доходов и зарегистрированные в государственной службе занятости как такие, что ищут работу, готовые и способны приступить к подходящей работе.

Занятость населения, которое проживает на территории Украины, обеспечивается государством путем проведения активной социально-экономической политики, направленной на удовлетворение его потребностей в добровольном выборе вида деятельности, стимулирование создания новых рабочих мест и развития предпринимательства
В Украине к занятому населению принадлежат граждане, которые проживают на территории государства на законных основаниях:
а) работающие по найму на условиях полного или неполного рабочего дня (недели) на предприятиях, в учреждениях и организациях, независимо от форм собственности, в международных и иностранных организациях в Украине и за границей, у физических лиц;
б) граждане, которые самостоятельно обеспечивают себя работой, включая предпринимателей, лиц, занятых индивидуальной трудовой деятельностью, творческой деятельностью, члены кооперативов, фермеры и члены их семей, которые принимают участие в производстве;
в) работники, предназначенные или утвержденные на оплачиваемую должность в органах государственной власти, управление и общественных объединениях;
г) которые проходят службу в Вооруженных Силах Украины, Службе безопасности Украины, Государственной пограничной службе Украины, войсках внутренней и конвойной охраны и Гражданской обороны Украины, органах внутренних дел Украины, других военных формированиях, созданных соответственно законодательству Украины, альтернативную (невоенную) службу;
е) которые проходят профессиональную подготовку, переподготовку и повышение квалификации с отрывом от производства; учатся в дневных общеобразовательных школах и высших учебных заведениях;
ж) работающие граждане других стран, которые временно находятся в Украине и выполняют функции, не связанные с обеспечением деятельности посольств и миссий

13. Суть інвестицій у людський капітал та їх роль в економічному зростанні

Сущность СТО

СТО – это комплекс взаимоотношений между наемными работниками и работодателями при участии органов государственной власти, связанные с наймом работников, с использованием и оплатой их труда с целью обеспечения высокого уровня и качества жизни работников и эффективной и качественной работы в целом.

СТО в своем развитии прошли 4 стадии:

1 – раннекапиталистическая: характеризуется полной незащищенностью работника от давления работодателя

2 – конфронтационная (конфликтная):: характеризуется признаками конфликтов, забастовками

3 – сотрудничества: характерны динамические взаимоотношения между сторонами

4 – социального партнерства: характеризуется обеспечением оптимального баланса в реализации интересов каждой из сторон.

К основным показателям, характеризующим СТО относят:

1)особенности соц. политики

2) глобализация экономики

3) развитие общественного труда и производства

4) жизненный цикл развития предприятия

Социальная политика – это важная составляющая внутренней политики государства, которая реализуется посредством создания и регулирования социально-экономических условий жизни общества с целью повышения благосостояния членов общества, ликвидации негативных последствий функционирования рыночных процессов, обеспечения социальной справедливости и социально-политической стабильности в стране.

Социальная политика включает законодательно установленные гарантии социальной защиты:

1) соц. страхование – защита граждан от социальных рисков, влияющих на их трудоспособность: болезни, инвалидность, старость

2) социальная помощь – включает разные виды социальных выплат, дотаций, льгот, субсидий, которые предоставляются лицам, нуждающимся в этом

3) социальная справедливость (солидарность) – компенсация влияния непредусмотренных отрицательных явлений, таких как техногенные катастрофы, стихийные бедствия

СТО классификация

1) по содержанию деятельности:

- производственно-функциональные

- профессионал.-квалификационные

-социально-психологические

- общественно-организационные

2) по субъекту:

- меж организационные

- внутриорганизационные

- внутрипроизводственные

3) по объему властных отношений:

- по горизонтали

- по вертикале

4) по способу общения:

- безличностные

- межличностные

5) по способу регламентации:

- формальные

- неформальные

16. Система соціально-трудових відносин, ії елементи

СТО как система представляют собой комплекс экономических, правовых и психологических взаимосвязей индивидуумов и социальных групп в трудовых процессах на основе обеспечения рабочими местами, распределения и потребления производственного национального продукта

СТО включает следующие элементы:

1-стороны СТО

2-субъекты СТО

3-механизм СТО

4-уровни СТО

5-предмет СТО

6-типы СТО

7-принципы СТО

Стороны СТО: наемные работники, работодатели и государство

Субъекты: индивиды и социальные группы

Механизм СТО: совокупность методов, инструментов, способов государственного регулирования СТО

Уровни и предмет:

Типы СТО:

- патернализм: характеризуется значительной регламентацией СТО со стороны государства, либо руководства предприятия

- партнерство: характеризуется доверительными отношениями между наемными работниками, работодателями и государством в решении социально-экономических задач

- конкуренция между работниками и коллективами

- солидарность: общая ответственность и взаимная помощь, основанная на общности интересов отдельных людей и групп

- субсидиарность: стремление человека к личной ответственности по поводу достижения цели и задач

- дискриминация: произвол, незаконное ограничение прав субъектов СТО

- конфликт: крайняя форма противоречий СТО

Принципы СТО:

- полная регламентация СТО

- совместная ответственность с учетом личной ответственности каждого индивида

- обеспечение баланса в реализации интереса всех субъектов таких отношений

- принцип интегрированности – взаимодействие всех субъектов СТО

- самореализации (самообеспечение)

- всеобщности – распространение установленных правил и норм, действия социальной защиты на всех участников СТО

17. Типи, предмет, принципи та рівні СТВ

редмети соціально-трудових відносин визначаються цілями, досягти яких прагнуть люди на різних етапах діяльності. Для кожного рівня і типу соціально-трудових відносин є специфічні предмети та взаємозв’язки між ними.
Предметами соціально-трудових відносин на індивідуальному рівні є сторони трудового життя людини: трудове самовизначення, фахова орієнтація; професійне навчання; найм та звільнення; соціально-професійний розвиток, фахова підготовка та перепідготовка; підвищення кваліфікації, якість праці; оцінка праці, винагорода за працю; трудова активність.
Предметами соціально-трудових відносин на виробничому (мікроекономічному) рівні, наприклад, між найманими працівниками та роботодавцями може бути кадрова політика, яка включає весь спектр діяльності організації з управління персоналом і (або) її окремі елементи: атестація кадрів, економічне зростання підприємства (організації), контроль та аналіз трудової діяльності, організація праці, оцінка ефективності праці, нормування праці, трудові конфлікти та їх розвиток, трудова мотивація.
Предметами соціально-трудових відносин на територіальному рівні є спільні для економічно активного населення адміністративної одиниці трудові проблеми, наприклад, створення нових робочих місць, підтримка місцевих виробників, рівень професійної підготовки працівників, стан соціальної інфраструктури регіону, покращення екологічної ситуації та ін.
Предметами соціально-трудових відносин на галузевому рівні є специфічні питання конкретної галузі. Це може бути нормування праці; встановлення для підприємств галузі мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки виробництва; забезпечення належних умов праці; встановлення мінімальних соціальних гарантій і пільг та ін.
Предметами соціально-трудових відносин на національному (макроекономічному) рівні є основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо гарантій праці й забезпечення продуктивної зайнятості; державного протекціонізму на ринку праці; створення сприятливих умов для підприємницької діяльності; підтримка національного виробника; забезпечення мінімальних гарантій в оплаті праці та інших мінімальних соціальних гарантій; забезпечення соціального страхування; збереження навколишнього природного середовища тощо.
Предмети соціально-трудових відносин обумовлені такими основними блоками проблеми: зайнятість, організація та ефективність праці – необхідність забезпечення економічного зростання, винагорода за працю, соціальний захист працівників (Рис. 4.3).

Рис. 4.3. Класифікація груп предметів соціально-трудових відносин [6].

Перший блок визначає можливості забезпечення людей засобами існування, а також реалізацію індивідуальних здібностей. Другий блок пов’язаний з характером взаємовідносин у виробничих колективах, можливостями розвитку людини у процесі трудової діяльності, необхідністю економічного зростання підприємства (організації). Третій блок пов’язаний з умовами праці, процесами заміщення витрат робочої сили. Четвертий блок служить для реалізації конституційних прав громадян у сфері державних соціальних гарантій, соціального страхування, пенсійного забезпечення та ін.
Опрацювання різних аспектів побудови та функціонування системи соціально-трудових відносин має передбачати використання інституціонального аналізу. Інституціональний аналіз охоплює економічні, правові, соціальні, психологічні аспекти функціонування організацій різних типів. Теоретично обґрунтовано та доведено практикою, що цей метод аналізу може і повинен використовуватися в процесі дослідження різноманітних аспектів соціально-трудових відносин.
Ключовою характеристикою відносин у сфері праці є їхній предмет. Не можна не відзначити багатоплановість соціально-економічних явищ та процесів, які є предметом соціально-трудових відносин.
Як предмет індивідуальних відносин у сфері праці виступають певні сторони трудового життя працівників. Предметом колективних (групових) соціально-трудових відносин на рівні підприємства в цілому виступають як складові кадрової політики – оплата праці, оцінка персоналу, атестація кадрів, планування кар’єри, ротація персоналу, розвиток персоналу тощо, — так і інші питання соціально-економічного спрямування, вирішення яких прямо чи побічно впливає на якість трудового життя – розвиток соціально-побутової сфери, охорона довкілля тощо.
В узагальненому вигляді складовими предмета відносин, що аналізуються, є:
- соціально-трудові відносини зайнятості;
- соціально-трудові відносини, пов’язані з правилами внутрішнього розпорядку;
- соціально-трудові відносини, пов’язані з охороною та умовами праці;
- соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з розвитком персоналу (підвищенням кваліфікації, перепідготовки тощо);
- соціально-трудові відносини, пов’язані з організацією індивідуальної та колективної праці;
- соціально-трудові відносини у зв’язку з оцінюванням індивідуальних якостей і результатів роботи;
- соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з оцінюванням індивідуальних якостей і результатів роботи;
- соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з винагородою за послуги робочої сили;
- соціально-трудові відносини, пов’язані з дотриманням норм трудового законодавства та угод і договорів;
- соціально-трудові відносини з інших питань трудового життя [3].
Отже, практично всі сторони трудового життя людини правомірно розглядати як предмет соціально-трудових відносин. Не принижуючи значення певних соціально-економічних явищ, які входять до складу предмета соціально-трудових відносин, виокремимо ті з них, на які припадає найбільше “навантаження” в регулюванні відносин між роботодавцями і найманими працівниками та їхніми представницькими органами: соціально-трудові відносини зайнятості, соціально-трудові відносини, що виникають у зв’язку з винагородою за послуги робочої сили (послуги праці); соціально-трудові відносини, пов’язані з організацією й ефективністю праці.
Предмет соціально-трудових відносини має організаційно-правове закріплення, юридичною формою якого є договори та угоди різних рівнів, котрим передують переговори.
Типи соціально-трудових відносин характеризують етичні, психологічні та правові форми взаємовідносин у процесі трудової діяльності. Важливу роль у формуванні типів соціально-трудових відносин відіграє пріоритетність конкретних принципів, їх комбінація у процесі вирішення проблем.
Основний принцип системи соціально-трудових відносин – законодавче забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об’єктів, суб’єктів, порядку їх взаємодії, охоплення сфер взаємодії суб’єктів, а також контроль за дотриманням цих прав.
За організаційними формами виділяють такі типи соціально-трудових відносин: партнерство, патерналізм, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація та конфлікт.
Принцип партнерства передбачає здійснення захисту своїх інтересів суб’єктами соціально-трудових відносин та їх самореалізацію в політику узгодження взаємних пріоритетів.
Принцип адресності є особливо актуальним при реалізації адресних програм щодо соціального захисту.
Принцип інтегрованості містить у собі обов’язковість взаємозв’язку й взаємодії усіх форм, елементів і методів соціального захисту, організацію їх у єдину систему на всіх рівнях суспільного життя.
Патерналізм (державний) передбачає практично повну регламентацію державою соціально-трудових відносин.
Патерналізм на рівні підприємства здійснюється на основі використання жорсткої регламентації соціально-трудових відносин та має на меті турботу адміністрації підприємства про своїх працівників.
Субсидіарність означає прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації у досягненні своїх цілей. Принцип субсидіарності покликаний запобігти перенесенню відповідальності на суспільство.
Принцип солідарності – ідеал, вироблений людством у процесі соціально-економічного розвитку, передбачає спільну відповідальність людей, яка базується на особистій відповідальності, узгодженості та спільності інтересів.
Дискримінація – це основане на свавіллі незаконне обмеження прав суб’єктів соціально-трудових відносин. Прояви дискримінації можливі при виборі професії, при вступі до вищих навчальних закладів, при наймі на роботу, при просуванні по службі, в оплаті праці, у наданні підприємством пільг працівникам. Є дискримінація за віком, статтю, національністю та ін.
Конфлікт – це зіткнення суб’єктів взаємодії, викликане протилежною направленістю цілей, інтересів, поглядів.
Трудовий конфлікт – різновидність соціального конфлікту. Причинами трудових конфліктів можуть бути обставини, пов’язані з технічно-технологічними параметрами виробництва, а також економічними, адміністративно-управлінськими, соціально-психологічними аспектами діяльності.
Конкуренція – наявність значної кількості незалежних покупців та продавців на ринку праці та можливість для них вільно входити та покидати ринок праці.
Названі вище типи соціально-трудових відносин не існують у “чистому” вигляді. Реально на кожному рівні, за конкретний період часу і за певних умов складаються моделі соціально-трудових відносин, які комбінують ознаки цих типів.
За характером впливу на результати економічної діяльності та якість життя людей соціально-трудові відносини бувають двох видів: конструктивними (сприяють успішній діяльності підприємства та суспільства) та деструктивними (не сприяють успішній діяльності підприємства та суспільства).
Конструктивними можуть бути відносини співробітництва, взаємодопомоги, конкуренції, які організовані так, щоб сприяти досягненню позитивних результатів. Деструктивні взаємовідносини виникають тоді, коли загальна направленість інтересів співробітників і соціальних груп не відповідають цілям підприємства [6].

18. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин.

Основною метою функціонування механізму соціально-трудових відносин е підвищення рівня соціально-економічного розвитку кожного регіону країни, яке забезпечується внаслідок активізації діяльності суб'єктів господарювання: населення, держави та підприємств. Значний вплив на функціонування механізму здійснює держава у вигляді законодавчої влади та програм соціально-економічного розвитку регіону та державну цілому. Законодавча влада базується на сукупності законів стосовно функціонування всіх суб'єктів господарювання.

Програми соціально-економічного розвитку регіону та держави вирішують низку завдань, а саме:

— зменшення кількості збиткових підприємств регіонів;

— зростання чисельності суб'єктів підприємницької діяльності;

— збільшення грошових надходжень до бюджету;

— формування розвинутої інфраструктури регіонів;

— забезпечення продуктивної зайнятості;

— збільшення товарообігу підприємств у кожному регіоні країни;

— підвищення добробуту та соціальної захищеності населення.

Вирішення перерахованих вище завдань здійснюється за допомогою розробки та впровадження програм щодо підтримки підприємницької діяльності, активізація якої дасть змогу з одного боку, збільшити кількість робочих місць і тим самим зменшити наявний рівень безробіття, а з іншого — приведе до збільшення грошових надходжень до бюджету та підвищення життєвого рівня населення.

Таким чином, розглядаючи функціонування механізму соціально-трудових відносин, не можна абстрагуватися від економічної сфери суб'єктів господарювання. Розвиток економічної сфери таких суб'єктів формує соціально-трудові відносини.

Механізм функціонування соціально-трудових відносин наведено на рис. 4.1.

Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин

Управління соціально-трудовим механізмом необхідно розглядати як циклічний процес, який складається з конкретних видів управлінських робіт за допомогою спеціалізованих прийомів та засобів — функцій управління. Як функції соціально-трудового механізму виділено: планування, організацію, мотивацію та контроль. Кожна з чотирьох функцій має життєво важливе значення. Разом з цим, планування забезпечує основу для інших функцій і є найбільш важливою. Функції організації, мотивації та контролю орієнтовані на виконання тактичних та стратегічних програм щодо розвитку виробництва, підприємницької діяльності та соціальної захищеності населення в регіоні.

Стратегічне планування передбачає формування довгострокових, на 5—10 років, програм та шляхів її реалізації. Кожна програма включає низку підрозділів, зміст яких базується на поставлених завданнях, а саме: зайнятість населення, соціальна політика держави, розмір добробуту населення, підтримка перспективних підприємств та ін.

Тактичне планування є комплексом дій короткострокового характеру для досягнення генеральної мети як регіонів, так і держави — розвиток соціально-економічної сфери. Особливу роль при плануванні відіграє прогнозування припливу та відпливу грошових надходжень, тобто співвідношення витрат на підтримку підприємств та соціальний захист населення і розміру грошових надходжень до бюджету. При цьому враховуються розвиток соціальної інфраструктури регіону та рівень життя населення.

Функція організації забезпечує впорядкування економічної, соціально-психологічної та правової сторін реалізації програм соціально-трудових відносин у державі, регіоні. Ця функція спрямована на виокремлення уповноважених органів, на яких покладена відповідальність за ефективну реалізацію розроблених програм.

Функція мотивації передбачає комплекс дій щодо стимулювання активізації діяльності суб'єктів господарювання — держави, підприємств та населення. Перелік таких дій також закладено в основу програм соціально-економічного розвитку регіону та держави.

Управлінський контроль здійснюється у поєднанні з процесом стратегічного планування. Основними завданнями контролю є;

— спостерігання за досягненням стратегічних цілей;

— вжиття заходів при виявленні відхилень від поставленої мети.

Реалізація цих функцій здійснюється за допомогою значної кількості методів. Як основні можна назвати: адміністративні, соціальні та економічні.

Адміністративні методи впливають на інтереси підприємців і населення за допомогою законодавчої бази, наказів, постанов тощо. Масштаби цих методів можуть бути різними-. У структурі виконавчих органів із декількома рівнями управління вони мають самодостатнє значення і реалізуються через призначення, звільнення з посади і покарання посадових осіб. У цілому в державному регулюванні економіки регіону адміністрування здійснюється в ліцензуванні діяльності, квотуванні експорту та імпорту й у ряді інших випадків. Найчастіше адміністративні методи поєднуються з ринковими; розміщення інвестицій, підрядних робіт на конкурсній основі та ін. 1

Економічні методи впливають на суб'єкти господарювання через господарське законодавство, фінансову, грошову і кредитну державну політику. При цьому немає прямого примусу або заохочення. Об'єкт управління вільний у виборі варіанта дій, але у випадку протиріччя їх законодавству він відшкодовує збиток державі, наприклад, за несплату податкових внесків стягується штраф і застосовуються інші санкції.

Соціальні методи управління передбачають забезпечення зайнятості населення, вдосконалення системи оплати праці, упорядкування трудових відносин найманих робітників і роботодавців, соціальний захист найбільш уразливих категорій населення. За недостатнього розміру засобів наявні ресурси спрямовуються на першочергові заходи: забезпечення прожиткового мінімуму для всіх неімущих, розвиток соціальної інфраструктури, соціальну адресну підтримку. Інструментами об'єктивно зумовлених соціальних методів стають державні гарантії, соціальні стандарти, споживчі бюджети й інші важелі.

Важливе місце у механізмі функціонування системи соціально-трудових відносин займає визначення його ефективності. Функціонування вище згаданого механізму вважається ефективним, якщо він забезпечує:

— підвищення ділової активності населення та збільшення їх реальних доходів;

— відкриття нових об'єктів бізнесу;

— оновлення та працездатність підприємств, які опинились у кризовому стані;

— збільшення обсягів надходжень до дохідної частини бюджету від суб'єктів господарювання тощо.

19. Якість трудового життя. Гідна праця відповідно МОП

Качество трудовой жизни – это систематизированная совокупность показателей, которая характеризует условия труда и обеспечивает возможность реализации интересов, потребности работника с использованием его способностей

Основу концепции качества трудовой жизни включают:

1) возможность самореализации работников и удовлетворения потребностей посредством получения з/п и карьерного роста

2) Принцип трудовой демократии предполагает расширение независимости личности отдельного работника и возможности его участия в управлении предприятием

3) Развитие работника, обеспечение возможности постоянного профессионального роста, развитие его способностей

Высокое качество трудовой жизни характеризуется следующими показателями:

- работа должна быть интересной для каждого работника

- должны быть созданы условия для постоянного обучения, постоянного профессионального роста, для развития способностей

- справедливое вознаграждение

- условия труда должны соответствовать санитарно-гигиеническим нормам

- контроль (наблюдение) со стороны руководства – минимальное, однако осуществляемое всегда, когда это необходимо

- работники должны принимать участие в принятии решений, которые касаются их работы и их вклада

- должны быть обеспечены гарантии работы и дружеские отношения в трудовом коллективе

- медицинское обслуживание на соответственном уровне

В соответствии с требованиями Международной организации труда к основным количественным показателям относят:

- возможность получения работы любым человеком, который желает работать

12345678910Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология