Методи та психотехнології гуманістичного напрямку психотерапії

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 12Следующая ⇒

Гуманістична психологія - група напрямків у сучасній психології, орієнтованих насамперед на вивчення смислових структур человека.Гуманістіческое напрямок у психотерапії - напрям сучасної психології, орієнтоване, головним чином, на дослідження смислової структури людської особистості.

Гуманістична психологія послужила базою для цілого ряду напрямків психотерапії (клієнт-центрована терапія, позитивна психотерапія, гештальттерапия і т.д.). Крім того, дала початок гуманістичній педагогіці, що орієнтується на вільний вибір учасників педагогічного процесу, а також облік їх індивідуальних особливостей. Гуманістична психологія - напрям у західній (переважно американської) психології, що визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою не щось наперед відоме, а «відкриту можливість» самоактуалізації, властиву тільки людині. Основна мета гум. психол. - допомогти людині стати "цілком діючої особистістю". З самого початку, увага концентрується не на проблемах людини, а на ньому самому, на його "Я". Тому головна мета психотерапії - допомога в особистісному зростанні, завдяки якому людина сама вирішує свої проблеми, а мета, так би мовити, другорядна - створення відповідного "​​психологічного клімату" і терапевтичних відносин. Головна професійний обов'язок психолога-консультанта - створити відповідний психологічний клімат, в якому клієнт сам би відмовився від захисних механізмів. При цьому найважче - бути "справжнім" у спілкуванні з клієнтом. Емпатія - поняття, яке найповніше передається за допомогою "основних слів Я-Ти". Це таке ставлення психолога до клієнта, при якому клієнт сприймається і розглядається не об'єктно, не через призму інструментальних концепцій, а безпосередньо через позитивне особисте ставлення і прийняття його феноменологічного світу. Турбота - добре відомий традиційний термін екзистенціалізму, який у концепції К. Роджерса має виражений відтінок безумовного прийняття клієнта таким, який той є, причому саме співчутливого прийняття з вираженою готовністю відгукнутися на актуальний стан і з перспективою бачення особистісного потенціалу клієнта. Конгруентність - поняття, згідно К. Роджерсу, що відбиває такі суттєві ознаки поведінки консультанта (психотерапевта): відповідність між почуттями і змістом висловлювань; безпосередність поведінки; невідчуженість, інструментальність концепцій чи статусні ігри; щирість і перебування таким, який той є. Крім трьох основних компонентів гуманістичної психотехніки (конгруентності, емпатичного слухання і турботи) у роботах засновника напряму виділяється сім етапів консультативного процесу, знання і повноцінне використання яких також можна віднести до методичної сторони підходу: перша стадія - заблокованість внутрішньої комунікації (відсутнє Я-повідомлення або повідомлення особистісних смислів, заперечується наявність проблем, відсутнє бажання до змін); друга стадія - самовираження (коли клієнт починає в атмосфері прийняття відкривати свої почуття, проблеми з усіма своїми обмеженнями та наслідками). На третій і четвертій стадіях відбувається розвиток процесу саморозкриття і прийняття себе клієнтом у всій своїй складності, суперечливості, обмеженості і незавершеності. На наступній, п'ятій стадії, відбувається процес віднесення до феноменологічного світу як до свого, - долається відчуженість від свого "Я", і, як наслідок, зростає потреба бути собою. Методи гуманістичної психології, спрямовані на усвідомлення внутрішнього стану, самості, внутрішньо особистісних конфліктів - Методи самопізнання і самовираження. - Вербальне і невербальне звільнення емоцій. - Вивільнення емоцій за допомогою фізичних рухів. - Захисні пози тіла. - Медитація. - Малюнок, ліплення, музика як засобу самовираження і гармонізації внутрішнього стану та міжособистісних відносин. - Емпатичне слухання.

Суть цього підходу насамперед у визнанні за людиною свободи побудови свого життя і здатності до цього, в розумінні людини як цілісної єдності тіла, психіки і духу. Представники гуманістичного напрямку схильні бачити людину істотою природженим активним, що борються, самостверджується, що підвищує свої можливості, здатним до позитивного росту. Зусилля психотерапевта спрямовані на особистісний ріст пацієнта, а не просто на усунення якихось хворобливих симптомів.

Гештальт-терапія має велику кількість різноманітних технік, багато з яких запозичені з інших видів психотерапії, наприклад з психодрами, транзактного аналізу, арт-терапії. Гештальтісти вважають, що в рамках їх підходу допустимо використання будь-якої техніки, яка є природним продовженням діалогу терапевта і клієнта і підсилює процеси усвідомлення.
Гештальт-терапія може здійснюватися у формі як індивідуальних, так і групових сесій. При цьому групова робота в рамках гештальттерапії має свою специфіку: в гештальт-групах акцент робиться не на груповій динаміці, хоча вона й не ігнорується терапевтом, а на індивідуальній роботі з одним членом групи, який заявив свою проблему. Таким чином, група тут є резонатором, хором, на тлі якого виступає соліст.
Першим технічним прийомом, що використовується в процесі гештальт-терапії, є висновок контракту. Як вже зазначалося, в цьому напрямку психотерапії терапевт і клієнт є рівноправними партнерами і клієнт несе власну відповідальність за результати терапії. При укладанні контракту обмовляється цей аспект, а також формулюються цілі, які ставить перед собою клієнт. Для клієнта, постійно йде від відповідальності, ця ситуація є проблемною і потребує опрацювання. Таким чином, вже на стадії укладання контракту клієнт вчиться брати на себе відповідальність за себе і за те, що з ним відбувається.
У гештальт-терапії прийнято поділ технік на дві групи: техніки діалогу і проективні техніки. Техніка діалогу - це робота, що здійснюється на межі контакту між клієнтом і терапевтом. Терапевт відстежує механізми переривання клієнта і виносить свої емоції і переживання, як частину середовища, що оточує клієнта, на кордон контакту. Інша група технік - це так звані проективні техніки, які використовуються для роботи з образами, сновидіннями, уявними діалогами, «частинами» особистості і т. п. Однак чітке розмежування цих технік можливо тільки в теорії, в практичній же роботі вони тісно взаємопов'язані.
Однією з найбільш відомих технік є техніка «гарячого стільця», що застосовується в ході групової роботи. «Гарячий стілець» - це місце, на яке сідає клієнт, який має намір розповісти про свою проблему. При цьому взаємодія здійснюється тільки між ним і ведучим групи, а інші члени групи стають безмовними слухачами і глядачами і включаються у взаємодію тільки на прохання терапевта. По закінченні сесії члени групи повідомляють про свої почуття, причому необхідно, щоб учасники говорили саме про почуття, а не давали поради і не оцінювали людини, що сидить на «гарячому стільці».
Ще однією оригінальною гештальт терапевтичної технікою є концентрація (сфокусоване усвідомленням). Усвідомленням має відбуватися на трьох рівнях: усвідомленням зовнішнього світу (що я бачу, чую), внутрішнього світу (емоції, тілесні відчуття), а також думок. Клієнт, дотримуючись принципу «тут і зараз», розповідає про те, що він усвідомлює в даний момент, наприклад: «Зараз я сиджу на стільці і дивлюся на терапевта. Я відчуваю напругу і замішання. Я чую, як сильно стукає моє серце». Цей експеримент виконує декілька функцій. По-перше, він дозволяє посилити, загострити відчуття справжнього; Перлз описує ситуації, коли після використання цієї техніки пацієнти говорили про те, що мир для них став реальнішим і яскравіше. По-друге, цей експеримент допомагає усвідомити способи, за допомогою яких людина тікає від реальності (наприклад, спогади або фантазії про майбутнє). По-третє, монолог-усвідомленням є цінним матеріалом для терапії.
Техніка експериментального підсилення полягає в тому, що клієнт повинен посилити яке-небудь зі своїх малоосознаваемих вербальних або невербальних проявів.
Наступна техніка - техніка човника - спрямована на розширення зони осознавания. Техніка човника пов'язана з тим, що терапевт навмисно змінює рівні усвідомлення, фігуру і фон у свідомості клієнта.
Човниковий рух може здійснюватися не тільки з різних зон осознавания, але і з минулого в сьогодення і навпаки.
Використання групи як безпечну моделі навколишнього світу є характерною рисою гештальт-терапії.
Нарешті, до основних гештальт-терапевтичним технікам відноситься техніка «порожнього стільця». «Порожній стілець» використовується для кількох цілей. По-перше, на ньому розміщується значимий людина, з якою клієнт здійснює діалог, причому це може бути навіть померла людина, наприклад батько, якому за життя не були сказані важливі слова. По-друге, «порожній стілець» може бути використаний для діалогу різних частин особистості. Експериментальну гру, пов'язану з діалогом частин особистості, терапевт пропонує тоді, коли у пацієнта є протилежні установки, що борються між собою, породжуючи внутрішньоособистісний конфлікт. Внутрішньоособистісні конфлікти часто породжуються внутрішнім діалогом «собаки зверху» - боргу, вимог суспільства, совісті, і «собаки знизу» - бажань, емоцій, спонтанності. Розгортання цього діалогу зовні надає терапевтичну дію.
Техніка «порожнього стільця» використовується як для інтеграції «частин» особистості, так і для дисоціації з інтроектамі.
Для роботи з частинами особи використовується і техніка діалогу з частинами тіла.
Ще однією інтегруючої технікою є техніка роботи з полярностями. Як вказувалося вище, в гештальт-терапії існує уявлення, що в особистості одночасно співіснують протилежності, полярності. Клієнту, що скаржиться на невпевненість, пропонується представити свою впевнену частина особистості, спробувати поспілкуватися з іншими людьми як впевненому людині, пройтися впевненою ходою, провести уявний діалог між власною впевненістю і невпевненістю.
Техніка вчинення кіл застосовується в груповий психотерапії, коли член групи в якості гри-експериментування просить певних учасників групи або всю групу висловитися про нього. Інший варіант - сам член групи по колу висловлює власні почуття учасникам групи. Техніка вчинення кіл особливо ефективна при роботі з механізмом проекції.
Оригінальна гештальт-терапевтична техніка роботи з сновидіннями, істотно відрізняється від такої роботи в інших психотерапевтичних напрямках. Всі елементи сну розглядаються як частини особистості клієнта, з кожною з яких він повинен зазначатися, щоб привласнити власні проекції або позбавитися від ретрофлексии. Важливо, щоб, розповідаючи про свій сон, клієнт говорив про те, що відбувається в реальному часі.
Як вже говорилося, в гештальт-терапії використовуються техніки інших психотерапевтичних напрямків, але це робиться для досягнення специфічної мети - здобуття так званої мудрості тіла.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология