Методи досліджень в організаційній психології

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 12Следующая ⇒

Організаційні методи:

• Порівняльний метод – (метод “поперечного зрізу”) полягає в зіставленні різних груп людей за віком, освіті, діяльності і спілкуванню (студенти і робочі).
• Лонгитюдний метод – (метод “подовжнього зрізу”) полягає в багатократних обстеженнях одних і тих же осіб впродовж тривалого часу (студенти впродовж п'яти років навчання).
• Комплексний метод – спосіб вивчення, при якому в дослідженні беруть участь представники різних наук, що дозволяє встановлювати зв'язки і залежності між явищами різного роду.

Характеристика організацій як відкритих систем.

Відкрита система (open system) - система, яка взаємодіє з навколишнім середовищем в якому-небудь аспекті: інформаційному, енергетичному, матеріальному і т. д. 1

Всі організації є відкритими системами, що їх виживання залежить від зовнішнього світу. Організація обмінюється з зовнішнім середовищем через проникні межі енергією, інформацією, матеріалами. Відкрита система не є самообеспечивающейся, так як залежить від енергії, інформації і матеріалів, що надходять ззовні. Крім того, відкрита система має здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і повинна робити це для того, щоб продовжити своє функціонування.

Організація як складна система складається з великих складових частин, які називаються підсистемами. Підсистеми можуть, у свою чергу, складатися з більш дрібних підсистем. Оскільки всі вони взаємозалежні, неправильне функціонування навіть найменшої підсистеми може вплинути на систему в цілому. Тому робота кожного працівника і кожного відділу в організації дуже важлива для успіху всієї організації.

Психологічний зміст функції управління організацією

Функції управління виражають психологічну спе­цифіку управлінської праці, систему відносин в органі­зації. Психологічний зміст управлінської діяльності роз­кривається через структурування функцій управління та механізми їх взаємозв'язку.

Функції управління – сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

Психологія та соціологія в основу класифікації уп­равлінських функцій беруть не управлінський цикл, а всю структуру діяльності керівника організації. Так, сучасний російський психолог Віктор Шепель виокремлює загальні та специфічні функції.

Загальні функції – забезпечують змістовну визна­ченість гуманітарної діяльності підприємства. До загальних вчений відносить такі функції [38]:

• збереження здоров'я персоналу і навколишнього середовища – забезпечення гуманітарної експер­тизи умов праці, стану техніки безпеки, санітарно-гігіє­нічного режиму на кожному робочому місці;
• колек­тивної згуртованості – зміцнення духовної єдності працівників, їх професійної відповідальності за імідж організації;
• професійної підготовки – забезпечення життєдіяль­ності організації завдяки системному кадровому забез­печенню, перепідготовці кадрів;
• соціальної мо­тивації – стимулювання участі працівників у прийнятті ділових рішень, матеріальне і духовне сти­мулювання їх поведінки, яке формувало б особисту за­цікавленість у роботі, дотримання норм професійної етики тощо.

Специ­фічні функції – є робочим інструментарієм здійснення за­гальних функцій соціального управління. До них відносяться функції:

• інформаційно-діагностична – покликана забезпечити збирання і збереження соціальної інформації, яка фіксує дані про кадри підприємства, їх структуру, загальнокультурну і професійну підготовку персоналу, про лідерський потенціал виробничих підрозділів, про “зони соціальної напруги”, стан і причини плинності кадрів тощо;
• розпорядчо-виконавська – передбачає підготовку спеціальної доку­ментації, координацію діяльності служб обслугову­вання, медичних установ, культурно-освітніх закладів;
• соціального прогнозу – має на меті прогностичне визначення параметрів змін на підприємстві та зумов­лених нововведеннями наслідків.

Класифікуючи функції управління за їх загальним значенням, українські вчені О. Бандурка, С. Бочарова та О. Землянська виокремлюють цільові та організа­ційні [38].

Цільові функції є визначальним елементом уп­равлінської діяльності, адже сутність управління поля­гає у виконанні планів і завдань, досягненні цілей орга­нізації.

Систему організаційних функцій, на їх думку, утворюють:

• загально-організаційна;
• матеріально-технічного забезпечення;
• фінансово-економічного розвитку;
• обліку і контролю;
• політико-правова;
• соціальна;
• мотиваційна.

Боб Нельсон і Пітер Економі до класичних функцій (планування, організація, супровід і контроль) додають нові функції: концентрація енергії (здатність залучати і надихати ), наділення повноваженнями, підтримка, спілкування [35].

Традиційно, беручи за основу зміст виконуваних робіт, у вітчизняній теорії менеджменту акцент робиться на такій системі функцій управління: планування, прийняття управлінських рішень, організація діяльності, контроль. Розглянемо психологічні аспекти цієї системи функцій управління.

Планування

Планування є однією з пріоритетних функцій уп­равління, яка охоплює процес підготовки до змін, фор­мування майбутніх варіантів дій. Складаючи план, керівник повинен уміти прогнозувати і оцінювати майбутнє, готуватись до нього. Потрібно враховувати по­тенційні можливості організації (здібності та професійну підготовленість учасників управління, морально-психо­логічний клімат в організації тощо), зміни зовнішнього середовища (вплив поведінки клієнтів на стан організації, конкурентів, зміни законодавства тощо).

Прийняття управлінських рішень

Прийняття управлінських рішень є центральною ланкою управління. Воно також є завершальною фазою плануван­ня і психологічно найскладнішою процедурою, найго­ловнішим оцінювальним критерієм здібностей, умінь і навичок керівника. Від їх зумовленості значною мірою залежать результати діяльності організації.

Прийняття управлінського рішення – вольовий акт формування послідовності дій, результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної інформації.

Прийняття управлінського рішення здійснюється у двох формах: індивідуальна (одноосібну) та групова (колегі­альну), кожна з яких має свої переваги і недоліки. Ви­бір їх залежить від особливостей управлінської ситуа­ції.

У процесі розроблення та прийняття управлінського рішення діяльність керівника охоплює такі етапи [38]:

1. З’ясування, усвідомлення, формування проблеми;

2. Всебічний розгляд альтернатив;

3. Остаточний вибір варіанта, адекватного цілям діяльності організації;

4. Прийняття рішення та організація його виконан­ня;

5. Формулювання, аналіз, апробація робочого варі­анта рішення.

Організація діяльності

Організація як управлінська функція передбачає:

• підбір кадрів та їх розстановку;
• розподіл доручень між співробіт­никами;
• визначення завдань і повноважень виконавців, встановлення взаємозв'язків повноважень, які забезпечують обмін інформацією, спілкування і процес прийняття управлінських рішень;
• організацію дисципліни, відповідальності за доручену справу, впорядкування роботи керівника і його підлеглих;
• прийняття рішень щодо розвитку організації;
• створення спеціальних служб та підрозділів тощо.

Цей етап управління є для керівника надзвичайно відповідальним, оскільки йому доводиться діяти в складній структурі, елементами якої є індивіду­альні, психофізіологічні особливості працівників та їх груп, формальні й неформальні взаємозв’язки, психоло­гічні механізми взаємовпливу. Керівник при цьому пови­нен правильно і завчасно оцінити не лише свої можливос­ті впливу на підлеглих, а й їх психологічні особливості, вміло спілкуватися із співробітниками, вести ділові переговори.

Контроль

Контроль передбачає спостереження за процесом уп­равління, оцінювання результатів, співвіднесення їх з визначеною ціллю. У психологічному аспекті він є особливим видом діяльності, пов’язаним із наданням своєчасної допомоги співробітникам, вжиття за необхідності відповідних заходів з метою досягнення управлінської мети керівником і всіма підлеглими (схвалення, заохочення тощо).

З погляду психології управління контроль передба­чає з’ясування та аналіз психологічних і соціально-пси­хологічних чинників досягнення (недосягнення) накресленої цілі і на цій основі розроблення, впровадження системи коригувальних дій з метою досягнення бажано­го результату. Психологічний аспект контролю пронизує всю контрольну функцію управління.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии