Організація соціально-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 45Следующая ⇒

Оскільки особистість розвивається і змінюється разом із розвитком і зміною соціально-економічних умов України, то сьогодні цей педаго- гічний процес потребує певної перебудови. Особливе місце у соціально- виховній структурі відводиться позашкільним інститутам, об’єднанням і колективам. Створення будь-якого дитячого об’єднання або тимчасо- вого колективу супроводжується активізацією процесу формування як загальнолюдських так особистісних якостей, взаємостосунків його учас- ників. Але водночас формуються певні правила і норми.

Різноманітність діяльності в дитячих оздоровчих закладах спо- нукає до розвитку інтересів щодо розв’язання певних проблем. І, якщо кожне об’єднання за зміну, яка має 16-18 днів, організує одну- дві справи, то загалом у таборі не буде жодного дня без цікавих справ, що замінює кількамісячний обсяг справ у школі.

У педагогічній практиці, зазвичай, наявний достатній багаж цілей та ідей, зразків форм роботи, варіантів способу життя. Щоб реалізувати поставлені завдання в діяльності дитячих оздоровчих закладів, доцільним буде використати педагогічні технології, впро- вадження яких дозволило б мати у кожному таборі певне уявлення як організовувати і управляти процесом становлення особистості в мікрогрупах, об'єднаннях тощо.

Ми маємо охопити низку важливих факторів, без яких немож- ливо організувати цілеспрямований педагогічний процес. Зокре- ма, включено орієнтацію на особистісні структури, можливі типи управління, багатство організованих форм, ставлення до суб'єкта, варіативність дів та їх домінантів, категорію вихованців і навіть можливість мобілізації традиційних систем виховання.

Основними умовами, які сприятимуть соціальному становлен- ню підлітків у тимчасових творчих мікрогрупах є:

- функціонування творчих мікрогруп як соціального середовища;

- наявність позитивного ставлення до пропонованих /чи обра- них/ форм роботи і видів діяльності, співробітництва;

- наявність технологій виховної роботи з підлітками.

Усе це дозволяє водночас простежити за взаємодією основних компонентів, в яких відображається суть педагогічної діяльності, спрямованої на особистість підлітка і вирішення водночас осно- вної ідеї – створення умов для його розвитку, становлення. Такими компонентами можуть бути: орієнтація на особистісні структури виховання, характер змісту діяльності, тип управління виховною діяльністю, організаційні форми, категорія вихованців, напрямки модернізації традиційної системи виховання.

Врахування індивідуальних особливостей у педагогічній діяль- ності в загоні не є продовженням індивідуального і диференційова- ного підходів до особистості в об'єднаннях за інтересами чи навпаки. В результаті «узагальненого» перевантаження підлітків «заоргані- зованими» заходами обмежується можливість об'єднань за інтер- есами щодо організації більш індивідуальної роботи з орієнтацією на «категорію» вихованців, рідко реалізуються ідеї «модернізації традиційної системи виховання», які є важливими компонентами моделі взаємодії педагогічних технологій. Іноді не враховуються особливості індивідуальної роботи з підлітками і особливості до- мінуючих методів виховання, що порушує певну цілісність впливу комплексних технологій на зміст і характер становлення соціальної особистості.

У подібних умовах здійснювати цілеспрямовано соціальне вихо- вання надзвичайно важко: немає системи роботи, яка б спиралася на систему технологій по формуванню соціально значущої особистості, орієнтації на її інтереси, здібності, не завжди педагоги дотримуються наступності. Загальний соціальний розвиток підлітка здійснюється не за рахунок системи інноваційних технологій, а за рахунок працез- датності, «фантазії», педагогів та «підпорядкованості» волі і бажань вихованців. При цьому всі підлітки мають обмежені можливості якіс- но оволодівати всіма видами діяльності, їх змістом, що призводить до обмеженого розвитку окремих сторін особистості. Отже, завдання соціального розвитку особистості ввійшло у конфлікт із завданням виховання. В перспективі функціонування загонів, таборів, які не пе- редбачають єдиної системи /чи кількох систем/ роботи щодо інди- відуалізації виховного процесу, не зможе забезпечувати формування цілісної особистості на рівні соціальної індивідуальності.

Проте життєдіяльність підлітка у мікрогрупі, загоні, таборі швидко наповнюється новим змістом, педагоги активно вводять

систему педагогічних технологій, створюють умови для творчої ді- яльності школярів і вони вступають у нову фазу діяльності: здат- ність активно включатися у різні види діяльності, визначаючи пер- спективу, і проектувати результати.

Варто сказати, що на перших порах, домінують міжособистісні стосунки на рівні вирішення офіційних завдань, а не на офіційному рівні такі стосунки проявляються, переважно, у творчій діяльності у мікрогрупах.

Через 5-6 днів перед кожним підлітком ставляться нові завдан- ня: включення у більш широкий спектр вимог, інтересів, ускладню- ється зміст діяльності. Це спонукає підлітка не лише підтримати, зберегти свій образ, імідж, але й проявляти себе у взаємодії чи дії стосовно інших людей, справ тощо.

У тимчасовому об’єднанні кожен підліток має змогу ніби ізо- люватись. Цьому є різні причини: незнайоме оточення, внутрішня установка на ізольованість, «я не такий, як вони», нагромадження вражень та ін. Потребується зміна звичайного режиму і стилю жит- тя. В такій ситуації підліток виробляє нове бачення себе самого і усвідомлює різницю між індивідуальними і груповими нормами. Це дозволяє підліткові вийти за межі власного «Я».

Таким чином, створено установку на саморозвиток, самоствер- дження, що передбачає, по-перше, усвідомлення підлітком власних здібностей і їх спрямованості, по-друге, усвідомлення власної про- грами дій, по-третє, бажання, прагнення вступати у взаємодію з ото- ченням, конкретним середовищем. Це дозволяє підліткові свідомо удосконалювати себе, розвивати в собі особистісно значущі і соці- ально цінні якості, змінювати і поглиблювати свої соціальні ролі. Такого результату можна було досягти лише тоді, коли у структурі діяльності певних об'єднань реалізовувалось програмне і змістове забезпечення.

Програми різних типів об’єднань, звичайно, відрізняються одна від одної уточненням цілей і виховних завдань; трансформацією цін- нісних орієнтацій підлітків; формуванням нових позицій особистості в умовах того чи іншого об’єднання, а також перерозподілом вихов- них функцій між педагогом і вихованцем. При цьому вся діяльність підлітків має особистісно-соціальний характер: що я роблю для себе, що я зроблю для ближнього оточення, для інших людей тощо.

За таких умов досить активно розвиваються підлітки, які свідомо обрали виховну структуру, той чи інший вид діяльності. Вони по суті

реалізують свої установки і цілі та власний соціальний досвід. Друга група підлітків, з невизначеними інтересами, більш адекватно усвідом- лює свої особистісні резерви і соціальну роль, розширює межі власних інтересів, посилює процес самовизначення. Третя група підлітків за- доволена реалізацією себе на репродуктивному рівні, набуваючи при цьому певного інтересу до конкретно-практичної діяльності.

Кожна з цих груп по-своєму ставиться до термінів функціону- вання тимчасового об'єднання. Для одних він надзвичайно корот- кий, для других – він безмежно довготривалий, а треті взагалі до цього індиферентні.

Виявлення шляхів педагогічного впливу на особистість підлітка в умовах тимчасового мікроколективу є одним із важливих компо- нентів у структурі соціального виховання дітей. Ефективність цих шляхів виховання визначається завершеністю формування чи актив- ністю прояву соціально значущих якостей особистості. Зміна умов чи шляхів педагогічного впливу на підлітка призводить до зміни суті його життєдіяльності в новому середовищі. При цьому сама особис- тість максимально активно проявляє себе, пізнає і розвиває. Сам ви- хованець значною мірою визначає свій розвиток як особистості.

При виборі шляхів педагогічного впливу на підлітка можна ви- ходити з провідних умов становлення і розвитку особистості та на- прямків реалізації себе підлітками у тимчасових об'єднаннях. Це дозволяє виокремити чотири основних шляхи, які виявилися най- більш дієвими в фактичній діяльності:

1 – організація в тимчасовому мікросоціумі всіх основних сфер життєдіяльності підлітків;

2 – застосування різноманітних за складністю і характером форм роботи;

3 – широке входження особистості в різноманітні ситуації; 4 – корекція емоційного стану особистості.

Звичайно, названі шляхи не є вичерпними, і можуть бути й інші варіанти, проте ці шляхи досить ефективно впливають на розвиток особистості підлітка.

Певна практика і спостереження дозволили виявити великі можливості для саморозвитку і становлення підлітків таких форм роботи, які потребують введення різних видів діяльності:

- ігри (розігрування сцен, інсценівок, костюмованих балів тощо), предметно-практична діяльність (виготовлення самими учасни- ками костюмів, масок, оформлення місця подій);

- інтелектуальні змагання, вікторини;

- спортивно-туристична діяльність, змагання «силовиків», легко- атлетів, стрільців та ін.

Проте, поряд із великими комплексними справами, які потре- бують чималої підготовки та певної підготовленості до них старших підлітків, доцільно використовувати і так звані малі форми: конкур- си, творчі змагання, захист фантастичного проекту, засідання клубу, вечір-розмова «Відкриття душі», концерт-блискавка „Поговоримо за чашкою чаю”, виставка, літературне змагання та ін. Такі форми роботи часто проводяться на початку зміни чи з метою „душевно- го” відпочинку дітей. Практика засвідчує, що використання малих форм за досить короткий термін перебування дитини у новому мі- кросередовищі дозволяє зробити її життя, та й життя однолітків, до- сить насиченим і багатогранним. Відомо, що для підлітка вільний час, виражений у формі бездіяльності, є найбільш небезпечним фак- тором.

Звідси можна говорити, чим коротший термін перебування під- літка у конкретному мікросоціумі, тим насиченіша має бути його життєдіяльність. Але суть не в тому, що малі форми не потребують довготривалої підготовки і масового введеня дітей у ці форми. Суть у тому, що саме малі форми дають змогу частіше урізноманітнюва- ти види діяльності підлітків, в яких суб’єкти виховання можуть не лише задовольнити власні потреби та інтереси, а й проявити різні власні можливості, здібності, знання, вміння, чи навіть вперше ви- пробувати себе в новій сфері діяльності. На нашу думку, саме малі форми дозволяють кожній особистості відкинути «минулу», в умо- вах школи, пасивність і включитися в активну діяльність, зробивши спробу проявити себе в новому мікросоціумі, в новому статусі, в но- вій ролі. Вони є достатньо мобільними, щоб створювати педагогічні умови для саморозвитку, становлення особистості підлітка. Крім того, практика показала, що частина підлітків є активно діючими ін- дивідумами у будь-якій формі роботи, але є й такі, які охоче беруть участь у великих і складних справах, де вони відчувають себе достат- ньо комфортно. Так, наприклад, у таборі «Сонячний» ми спостеріга- ли за життєдіяльністю 98 підлітків, це три загони, і змогли виявити такий факт: в середньому 20-23 респонденти були найактивнішими помічниками, організаторами, виконавцями, коли готувалися чи проводилися малі форми роботи. На жаль, ці ж підлітки відходили

«в тінь» під час організації комплексних справ, психологічно вони

були не готові «виходити» на велику аудиторію і не відчували себе впевнено у новій сфері діяльності. Це, загалом, призводило до того, що всі підлітки самоізолювалися як індивіди із соціального мікро- середовища. І хоча ця самоізоляція є тимчасовою, вона заподією шкоду, оскільки перебування підлітка в тому чи іншому об'єднанні є також досить нетривалим.

Окрім того, помітно зростають можливості обрання підлітками видів діяльності з подальшою орієнтацією на їх розвиток в резуль- таті індивідуальної роботи, спрямованої на їх самопізнання і само- розвиток.

На сьогодні ще досить активно живе думка, що школяр не може жити поза колективом і колектив розглядається і як об'єкт, і як суб'єкт цілісного процесу. Зокрема, свого часу С. Т. Шацький на- голошував на тому, що саме в колективі школярі пізнають себе. Оці- нюють інших, реалізують свої здібності, реалізовують свої запити та інтереси. А. С. Макаренко підкреслював, що колектив не пригнічує індивідуальність, а, навпаки, саме в колективі дитина може прояви- ти себе всебічно і водночас збагачувати своє «Я» [14].

Проте ми звернули увагу, що при вихованні підлітка в умовах тимчасового об'єднання, колектив не протиставляється індивіду- альності, а виступає фактором її розвитку [12], хоча раніше, досить часто, саме в колективі втрачалась індивідуальність. Скажімо, в колективі визначалися види діяльності, обов'язкові для всіх. І при обговоренні практичних справ увага, насамперед, зверталась на їх престижність, вплив на авторитет загону. І при цьому активісти- підлітки, особливо дівчата, апелювали до всіх щодо необхідності проявляти активність, ініціативність, наполегливість, винахідли- вість, справедливість тощо.

Вводячи підлітків у різноманітні форми роботи, різні за склад- ністю і напрямками, ми дійшли висновку, що ефективність цього шляху значно зростає, якщо при цьому враховуються такі вимоги:

- виховна ефективність форм роботи зростає, якщо вони мають соціально-корисне завдання;

- у всі форми організації життєдіяльності має бути закладена мета ліквідації суперечності між індивідуальними і колективними потребами та інтересами;

- форми організації життєдіяльності підлітків мають будуватися з урахуванням цього строкатого і суперечливого віку.

Важливим шляхом впливу на становлення особистості підлітка в тимчасовому об'єднанні, на думку В. П. Іжицького, Б. С. Кобзаря, А. С. Макаренка, є введення їх до так званих „ситуативних колекти- вів». Їх свого часу А. С. Макаренко називав «зведеними загонами». Згодом вони зникли, хоча, в принципі, такі «ситуативні загони» ми бачимо часто у школах, коли готуються загальношкільні комплексні справи. Така створена «ситуативна спільнота» інтегрована своєрід- ним соціальним досвідом, який викликає близьку соціальну уста- новку, емоційний настрій, стимулює творчу діяльність цієї спільно- ти [9]. Ситуативна спільнота, група, загін, колектив, створюється, зазвичай, в межах великого колективу і має чітко визначену мету діяльності для вирішення конкретних завдань, ситуацій: підготовка сценарію дійства з іншими збірними групами тощо. Таке ситуативне товариство функціонує протягом порівняно короткого часу. Проте саме ця умова стимулює, активізує всіх учасників як представни- ків різних мікрогруп проявити максимум умінь, винахідливості, оптимізму, працьовитості, зважаючи на те, що їх діяльність швид- ко завершиться. При цьому не можна не зазначити: чим вищий рі- вень розвитку і діяльність мікрогрупи, тим ефективніша діяльність ситуативної групи. В такому випадку ситуативна група виступає своєрідним індикатором соціального рівня розвитку особистості підлітка в тому чи іншому мікрооб'єднанні. Створюючи такі ситуа- тивні групи, ми водночас розширюємо межі діяльності особистості, а отже, і шляхи та фактори, які впливають на активізацію особистос- ті підлітка, оскільки розширюється кількість його функціональних ролей і кожного разу вони можуть виконуватися в нових умовах. Це все разом допомагає підліткові набувати соціального досвіду, опти- мізувати його власний саморозвиток. Реалізовуючи себе в ситуатив- ній групі як в середовищі, підлітки досить часто починають активні- ше включатися і проявлятися в життєдіяльності колективу-загону, хоча при цьому реалізують свої потреби, домагання.

Практичний досвід, спостереження і аналіз результатів опиту- вання підлітків у тимчасових об’єднаннях показують ефективність періодичного введення підлітків до активних груп. Об'єднання буде зростати, якщо вихователем будуть створюватись такі умови:

- діяльність, на основі якої створеня ситуативна група, повинна бути наповнена пізнавальними, емоційними і вольовими компонентами;

- діяльність ситуативної групи повинна мати творчий характер;

- ситуативні групи повинні мати різноманітний характер;

- перед ситуативним колективом необхідно ставити конкретні цілі, які кожен підліток виконує посильно.

Більшість підлітків виявляє бажання діяти в об'єднаннях за ін- тересами і отримує психологічне задоволення від цього.

Ще одним важливим шляхом, який сприяє становленню особис- тості в тимчасовому об'єднанні за інтересами, може бути, створення і корекція емоційного стану підлітків. Цей шлях, як стверджує ряд дослідників, оптимізує самореалізацію вихованців. Дослідження і наші спостереження дозволили виявити, що при прояві пригніченого настрою різко знижується результативність діяльності особистості, знижується інтерес до різних аспектів життєдіяльності. Такий стан підлітка, зважаючи на його нестійкість у характері, може призвести до емоційних зривів. Саме у такому стані підлітки, зазвичай, змальовують відведені для контролю за настроєм сторінки то червоними, то темними фарбами. Цей образний кольоровий показник свідчить про тривожний стан вихованців і змушує педагогів активніше коригувати цей стан.

Зважаючи на те, що у тимчасовому об'єднанні період життєдіяль- ності максимально звужений, порівнянно з школою, то, звичайно, важко прогнозувати емоційний стан підлітків. Адже часто настрій може залежати від стану здоров'я, погоди, взаємин з іншими одно- літками, від настрою оточення, від атмосфери в колективі тощо.

Аналізуючи та здійснюючи цільове спостереження за підлітками, педагог визначає їх настрій. І, якщо з'являється потреба, коригує на- стрій, емоційний стан на особистісному рівні. В таких ситуаціях педа- гогам пропонувалося користуватися різноманітними прийомами:

- введення підлітка до нового мікросередовища, в нову сферу са- мореалізації, саморозвитку;

- cтворення ситуації, в якій особистість може здобувати позитив- ний результат;

- створення ситуації, в якій особистість запрограмовано не одер- жує позитивного результату, що змушує її активізувати свої зді- бності, уміння, працьовитість тощо;

- звільнення підлітка від загальних справ, дозволяючи йому за- йнятися справою, цікавою лише йому особисто;

- постановка особистості в позицію і організатора, і виконавця у мікроколективі.

Низку прийомів можна продовжити, враховуючи: індивідуальні особливості особистості підлітка, причини, які постали, той чи ін- ший емоційний стан, настрій.

Загалом особистість найповніше проявляє себе, впевненіше по- чуває, результативніше діє, якщо вона переживає сильні емоційні позитивні переживання, настрій у неї дещо піднесений.

Скажімо, у мікрогрупі чи в усьому таборі гра «Інтелектуальний аукціон» можлива за умови активного прояву знань, кмітливості, винахідливості, що допустиме при хорошому, світлому, піднесено- му настрої. В ситуації цієї гри, кожен із її учасників ніби піднімаєть- ся на найвищу сходинку прояву своїх знань і умінь. А це сходження може відбуватися лише за умови позитивної емоційної мотивації дії як самого учасника, так і мікросередовища: тільки ти це можеш, тільки нам це під силу.

Або проведення гуморини «Вікна нашого зростання», яка дозво- ляє представити в сатиричному, гумористичному матеріалах, в кар- тинках, цифрах і графіках життєдіяльність мікроколективу. Цілком зрозуміло, що сама назва гуморини спонукає підлітків до пошуків розумних і дотепних форм показу «власного зростання»: інтелекту- ального, фізичного, духовного, працьовитого чи ледачого, уважного чи байдужого до оточення тощо.

Аналіз досвіду роботи з підлітками в умовах життєдіяльності тимчасових об'єднань за інтересами засвідчує, що становлення осо- бистості на основі діяльнісного ходу прискорює цей процес і забез- печує гармонізацію дії застосованих умов і шляхів, які сприятимуть цьому становленню.

Конкретне педагогічне керівництво становленням особистості підлітка забезпечується різноманітними методами і прийомами. Зо- крема метод щодо саморозвитку можна назвати способом реалізації спільних зусиль педагога і підлітка при втіленні цілей і змісту ви- ховної діяльності в мікроколективі. Конкретно тут спрацьовують методи оцінки і самооцінки емоційного стану.

Так, скажімо, самооцінка власного «Я» виражалася через ство- рення «соціального автопортрета» за такими параметрами:

1. Сенс життя... (повне розуміння).

2. Моє розуміння:

- миролюбності;

- гуманності;

- демократизму.

3. Мої громадські позиції.

4. Сприйнятливість нового.

5. Відповідальність за себе, за інших.

6. Творчі здібності (де і як вони проявляються у мене).

Аналіз «створених» соціальних портретів, до речі, досить роз- ширених самими респондентами, дозволив виявити, що більшість із них, переважно, оцінює свої соціальні якості дещо завищено, наповнюючи при цьому їх гіперболізованим змістом. Тобто спо- стерігається явно завищена самооцінка, притаманна дітям цього віку. Жоден з опитаних не помітив у собі відсутності тих або інших соціальних якостей. Ці результати стали основою для подальшої мотивації оцінки вчинків, поведінки підлітків (в основі було по- ложення: а ось ти писав про себе). Цей прийом спрацьовував десь у 80-85% випадків у складних ситуаціях, що дозволяло виявити повне розуміння соціального портрета, було проявом соціалізації особистості.

Традиційні методи самоствердження, саморозвитку і становлен- ня реалізуються за допомогою ряду прийомів:

- виведення підлітка на рівень «лідера»;

- стимулювання і позитивна оцінка певної поведінки, вчинку;

- загострення позитивної чи негативної самооцінки тощо.

Усе це дозволяє підліткові ніби побачити себе в різних іпоста- сях: соціальною особистістю, вихованцем, людиною.

Таким чином, вирішення педагогічних завдань в дитячих оздо- ровчих закладах можливе за умови широкого застосування мето- дики корекції розвитку і соціального становлення підлітка: введен- ня підлітка до ситуативних груп, зміна функціонально-рольових обов’язків, зміна справ і видів діяльності.

В основі діяльності підлітків перебування в тимчасовому ко- лективі є усвідомлене цілепокладання на саморозвиток, самореалі- зацію. Зміна спрямованості цілей, втілення взаємодії педагогічних технологій підтверджують важливість цього феномена у загальному процесі формування особистості в дитячому колективі.

Питання і завдання для самостійної роботи

1. Розкрити шляхи педагогічного впливу в умовах тимчасового дитячого колективу.

2. Визначити організаційні вимоги щодо введення дітей до різних форм роботи.

3. Розкрити шляхи створення і корекції емоційного стану дітей в оздоровчих закладах.

Література

1. Азарова Т. В., Абрамов Л. К. Соціальні технології: Посібник. – К.: ІСКМ, 2005. – 104 с. – Бібліогр.: С. 94.

2. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн.. – К.: Либідь, 2003. – Бі- бліогр.: С. 273–276.

3. Гавлітіна Т. М. Національно-патріотичне виховання підлітків в умовах позашкільного навчального закладу: Навч.-метод. посіб. – Р.: Волинські обереги, 2007. – 220 c. – Бібліогр.: С. 205–219.

4. Дем’янюк Т. Д., Первушевська І. О. Нові технології позашкільної освіти і виховання. – Р.: Волинські обереги, 2000.

5. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. Капська А. Й., Безпалько О. В., Вайнола Р. Х. та ін. – К.: ДЦССМ, 2004. – 362 с.; табл. – Бібліогр.: в кінці розд.

6. Лукашевич М. П. Соціалізація: Виховні механізми і технології: Навч.-метод. посіб. – К., 1998.

7. Макаренко А. С. Методика організації виховного процесу // Ви- брані педагогічні твори: в 7-ми т. – К.: Рад. Школа, 1954. – Т. 5.

8. Матюша І. К. Особистість і колектив як цілісна гармонійна сис- тема (психологічний аспект). – К.: ІЗМН, 1997.

9. Міщенко О. В., Кулик Н. А., Криводуд Т. Є. Організація та про- ведення оздоровчих заходів у літніх таборах відпочинку: Навч.- метод. посіб.: Для студ. пед. закл. освіти. – С.: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2003. – 59 с.; іл. – Бібліогр.: С. 57.

10. Наказ Міністерства освіти і науки України від 18.02. 2008 р. № 101

«Про організацію літнього оздоровлення та відпочинку дітей у 2008 році». – Режим доступу: http://www.guon.kiev.ua/?q=node/544. – Заголовок з екрану.

11. Організація відпочинку та оздоровлення дітей: концепції, техноло- гії, досвід / О. В. Биховська, В. Н. Горбинко, Ж. В. Петрочко. – К.: ДІПСМ, 2004.

12. Пустовіт Г. П. Екологічне виховання учнів 5–9 класів у по- зашкільних навчальних закладах: Навч.-метод. посіб. – К.: Поліграфічно-видавничий центр ТОВ «Імекс ЛТД», 2003. – 145 с. – Бібліогр.: С. 133–136.

13. Семенов О. С. Особистісне самовизначення школяра в діяльнос- ті комплексного позашкільного навчально-виховного закладу: Дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 / Національний педагогічний

ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2000. – 219 с. – Бібліогр.: С.

175–190.

14. Указ Президента України «Про організацію літнього оздоровлення та відпочинку дітей у 2007 році» від 04.05.2007 р. № 377/2007. – Ре- жим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? – За- головок з екрану.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры