Криміналістична характеристика вимагань

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 15Следующая ⇒

Вимагання передбачає вимогу пере­дачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів усіх осіб, пошкодження або зни­щення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати в та­ємниці {ст. 189 КК).

У криміналістичній характеристиці вимагання, насам­перед, варто виділити інформацію про суб'єкта і жерт­ву злочину, способи та обставини його вчинення. За своїм соціальним статусом вимагачів можна по­ділити на дві групи:

1) явно кримінальні елементи — особи, що учиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);

2) зовнішньо законослухняні громадяни — працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники вка­заних структур); студенти вузів, учні технікумів, коле­джів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів..

Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать законослухняні грома­дяни — це, як правило, особи, що займаються підприємни­цькою діяльністю або державні службовці, функціо­нальні обов'язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької дія­льності або експортно-імпортних операцій, виділення зе­мельних ділянок, надання приміщень у оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи віднося­ться особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з «відми­вання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та ін. У багатьох випадках (по­над 45 %) жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.

Найбільш поширеними способами вимагання є:

1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред'яв­ника або майна потерпілого;

2) переведення коштів на визначений вимагачами ра­хунок у банку;

3) переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його прода­жу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, гене­ральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;

4) оформлення на користь вимагачів строкових розпи­сок або анулювання боргових розписок, отриманих потер­пілим від третіх осіб;

5) переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад векселів (індосамент);

6) оплата нав'язаних послуг, виконуваних організація­ми, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно переви­щує обсяг виконаних робіт;

7) вимога на постачання сировини, матеріалів або вста­новлення каналів збуту готової продукції, виробленої по­терпілими, на умовах вимагачів;

8) прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними зарплатні без виконання роботи;

9) здача у оренду приміщення за невисоку платню;

10) залучення жертви до азартної гри; згода на фінан­сування її ризикованої угоди з наступними, явно нездійс­ненними для боржника умовами повернення боргу.

Найбільш витончені способи вчинення даного виду злочину характерні для діяльності організованих злочин­них груп. Функціональні ролі учасників «бойових загонів» роз­поділяються таким чином:

а) бригадир — суб'єкт, що реалізує план, розроблений організатором (визначає, хто повинний піти на контакт із наміченою жертвою, якого роду погрози слід висловити та здійснити);

б) навідники — особи, що поставляють вимагачам ін­формацію про гадані об'єкти вимагання.

в) «розвідники» — особи, що здійснюють збір інформа­ції про можливий об'єкт вимагання: фінансовий стан; компрометуючі дані — про різноманітного роду незаконні угоди, приховання прибутків від оподатковування, слабко­сті та пороки;

г) «бойовики» — особи, які безпосередньо виконують акт вимагання, для них характерні гарна фізична підго­товка, агресивність, знання психології «супротивника»;

ґ) особи, які забезпечують доставку групи на місце вчинення злочину;

д) особи, які забезпечують спостереження й охорону «бойовиків» під час учинення злочинної акції.

У криміналістичній характеристиці вимагань місцем учинення злочинного діяння виступають: місце, де висло­влювалися та здійснювалися погрози; місце, де відбулося ви­крадення потерпілих (якщо таке мало місце) і де вони утримувалися; місце передачі грошей; місце повернення викраде­них людей; місце знищення майна потерпілих; місце за­тримання вимагачів.

У процесі розслідування вимагання підлягають вста­новленню такі обставини:

1. Час учинення вимагання:

а) коли конкретно вперше була пред'явлена вимога ви­магачами;

б) скільки разів висувалися вимоги і на який предмет (той самий або різні) вони були спрямовані;

в) який термін було встановлено для передачі предме­та вимагання;

г) коли потерпілий передав вимагачам необхідне або вчинив майнові дії на їхню користь;

ґ) чи супроводжувалися вимоги вимагачів погрозами на адресу потерпілого та коли вони були висловлені;

д) коли саме вимагачі здійснили реалізацію своїх по­гроз;

є) якщо вимагачі зробили потерпілому яку-небудь по­слугу (допомогу, підтримку), то коли саме і скільки разів;

є) коли відбулася домовленість між співучасниками або лідерами злочинних груп про спільну діяльність щодо здійснення вимагання;

ж) коли відбулося затримання вимагачів.

2. Місце здійснення вимагання:

а) в якому місці потерпілому були висунуті вимоги;

б) якщо потерпілий виконав вимоги злочинців, то де саме передав їм предмет вимагання;

в) у випадку відмови потерпілого від виконання вимог вимагачів: де були вчинені насильницькі дії щодо нього або його рідних та близьких, де знаходилось знищене чи по­шкоджене майно, де утримувалися заручники;

г) де були затримані вимагачі.

3. Спосіб учинення вимагання:

а) яким чином вимагачі висунули вимоги потерпілому — зателефонувавши, письмово чи при особистому контакті;

б) які конкретно вимоги пред'явили вимагачі;

в) який характер мали погрози з боку вимагачів;

г) зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення по­терпілим їхніх вимог;

ґ) які конкретно погрози здійснили вимагачі;

д) з ким конкретно з представників влади, правоохо­ронних органів, податкових служб мали корумпований зв'язок вимагачі та в чому він виявлявся;

є) конкретні дії кожного з учасників злочину та його роль у реалізації злочинного наміру

є) хто конкретно займався розробкою плану вчинення злочину; яку роль виконував кожний з учасників групи відповідно до плану і хто розподіляв ці ролі; які конкретно дії виконував кожний учасник групи в процесі вчинення вимагання;

ж) яка конкретно зброя була використана під час ви­магання;

з) за допомогою яких знарядь здійснювався фізичний вплив на потерпілого (катування) — праски, паяльники, лампи, спеціальні інструменти;

і) який транспортний засіб використовували вимагачі

4. Предмет вимагання.

а) кошти, дорогоцінності, інші цінні предмети;

б) право на майно, що закріплене у відповідних доку­ментах;

в) різноманітні документи.

5. Особа вимагача:

а) стать, вік, місце роботи або навчання, якщо не пра­цював і не навчався, то чому, протягом якого часу і на які кошти існував;

б) судимість, за якими конкретно статтями КК України, чи не погашена судимість, чи не знята вона актом амністії, помилування;

в) місце проживання — був постійним жителем місце­вості, де вчинено вимагання, або «заїжджим гастролером»;

г) як характеризувався вимагач за місцем проживання і роботи;

ґ) мотив учинення злочину.

6. Особа потерпілого:

а) соціально-психологічний портрет (стать, вік, служ­бовий та матеріальний стан);

б) характер взаємовідносин з вимагачами — знайомий; раніше мав з вимагачами чи особами, які діють від їхнього імені, ділові контакти; познайомився у зв'язку з даним злочином;

в) чи вживав потерпілий контрзаходи проти вимагачів та подавав заяви в правоохоронні органи про факт вима­гання; чи намагався самостійно звільнити заручників, з яким результатом, яким чином дізнався про місце їхнього перебування, кого залу­чав до цього;

г) які тілесні ушкодження були нанесені потерпілому, ступінь їх тяжкості;

ґ) яке саме майно потерпілого пошкоджене вимагача­ми, розмір матеріальних збитків, які інші негативні наслід­ки наступили для потерпілого в результаті злочинних дій;

д) чи мали вимагачі які-небудь відомості про потерпі­лого або його близьких, котрі вони погрожували оприлюд­нити як ганебні, наклепницькі, проте потерпілий намагав­ся зберегти їх у таємниці;

е) чи мали місце контакти потерпілого зі спільниками затриманих вимагачів, коли, з ким конкретно та з якою метою (по телефону, письмово, особиста зустріч), про що йшла мова.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте