Розкриття злочинів як процес пізнання минулого

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 15Следующая ⇒

Розшукова діяльність становить функцію оперативно-розшукових органів, органів дізнання та досудового слідства. Одна частина розшуку належить до оперативно-розшукової діяльності та має на меті встановлення і ви­явлення об'єктів розшуку, а друга його частина, прита­манна органам досудового слідства, пов'язана з вирішен­ням завдання виявлення вже встановлених об'єктів роз­шуку. За цією лінією проводиться розмежування функціо­нальних обов'язків правоохоронних органів.

Розшукова діяльність при розслідуванні різних видів злочинів передбачає комплекс дій, спрямованих на:

1) створення умов, що ускладнюють перебування осо­би, яка переховується, на нелегальному становищі, пере­шкоджають їй перебувати у певному місці, вільно переміщатися (проживати, оформлюватися на роботу, навча­тися та ін.);

2)створення обстановки, що змушує того, хто перехо­вується, шукати зв'язків зі своїм оточенням, змінювати місце перебування і тим самим демаскувати себе;

3)створення у особи, яку розшукують, суб'єктивного уявлення про хід розслідування і розшукову діяльність шляхом суворого дотримання вимог про недопустимість розголошення даних досудового слідства (ст. 121 КПК, ст. 387 КК);

4)використання можливостей впливу на особу, яку розшукують, через її оточення з метою схилити до явки з повинною.

Невідкладні й первісні слідчі дії є криміналістичними поняттями. У більшості випадків вони здійснюються на по­чатковому етапі розслідування. Разом з тим, невідкладного характеру набувають відповідні слідчі дії й на наступ­них етапах розслідування.

Розкриття злочинів значною мірою залежить від способів їх приховування. Способи приховування злочинів по­діляються на групи, пов'язані з такими особливостями:

1) утаювання інформації, її джерел пасивними способами (умовчання, неповідомлення, відтягнення часу, відмова від дачі показань тощо) і активними способами (приховання знарядь злочину, предметів посягання, матеріаль­них цінностей, грошових коштів та ін.);

2) знищення інформації {слідів злочинця, наслідків його дій);

3)маскування інформації, прийоми якого спрямовані на викривлення уявлення про особу злочинця, спосіб його дій та інші обставини злочину (зміна зовнішнього вигляду особи, яка вчинила злочин, зміна звичайного розташуван­ня предметів тощо); фальсифікацію (підроблення) інфор­мації, створення неправдивої інформації, що виходить від заявників {свідомо неправдива заява, донос), учасників кримінального процесу (свідомо неправдиві показання); створення фальшивих слідів, предметів, документів, їх підміна тощо; інсценування злочинів (удаване створення обстановки, яка не відповідає події, що відбулась, з метою приховати злочин і спрямувати розслідування у помилко­вому напрямі).

У системі розкриття злочинів одним з важливих на­прямів є робота слідчого і оперативно-розшукових органів по «гарячих слідах». Даний термін характеризує сліди (матеріальні та ідеальні) як такі, з моменту залишення яких минуло мінімум часу, що не вплинуло на необоротні зміни «неостиглих» слідів.

Велике значення має застосування прийомів, за допо­могою яких можна встановити:

а) просторово-часові зв'язки між окремими слідами зло­чину та обставинами події;

б) ідентифікаційні та ситуаційні властивості слідів та їх доказову цінність;

в) причини відсутності або наявності слідів як фактів, що суперечать природному перебігу аналогічних подій (не­гативні обставини).

Зазначені обставини можуть бути встановлені шляхом застосування комплексу криміналістичних прийомів:

1) вивчення окремих слідів злочину;

2) вивчення комплексу слідів (матеріальних та ідеальних);

3) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і оперативно-розшукової інформації;

4) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і моде­лей аналогічних типових ситуацій;

5) з'ясування причин розбіжностей (суперечностей) між даними вивчення слідів та іншими джерелами інфор­мації;

6) перевірки висунутих у зв'язку з такими суперечнос­тями слідчих версій шляхом проведення відповідних слід­чих дій та оперативно-розшукових заходів.

Розкриття злочинів по «гарячих слідах» розпочина­ється як тільки виявляються ознаки злочину, у зв'язку з чим на підставі КПК і чинного законодавства, що регла­ментує оперативно-розшукову діяльність та організацій­но-правові основи боротьби із організованою злочинністю, вживаються такі заходи:

1) припинення протиправних дій злочинця;

2) затримання злочинця на місці вчинення злочину і доставлення його до місця утримання;

3) вжиття заходів щодо ліквідації наслідків злочину;

4) виявлення і збереження джерел інформації про по­дію злочину;

5) попереднє дослідження і перевірка інформації про ознаки злочину.

Особливістю цієї діяльності є те, що її часто здійсню­ють особи, які опинилися на місці події: На цьому етапі розкриття злочинів по «гарячих слі­дах» особлива роль належить черговому відповідного орга­ну внутрішніх справ. Отримавши повідомлення про зло­чин, черговий вживає заходів щодо його розкриття, а саме:

а) інструктує по телефону заявника про його наступ­ні дії;

б) направляє найближчий наряд патрульно-постової служби до місця події;

в) сповіщає про подію дільничного інспектора;

г) направляє до місця події наряд міліції та слідчо-опе­ративну групу;

ґ) повідомляє про подію начальника міліції (РБВС);

д) забезпечує постійний зв'язок з місцем події та слід­чо-оперативною групою.

Наступний етап розкриття злочину по «гарячих слі­дах» розпочинається після прибуття до місця події слід­чо-оперативної групи. Діяльність слідчого (дізнавача) спо­чатку спрямовується на оцінку слідчої ситуації, що скла­лася, вирішення питання про наявність ознак злочину, вжиття оперативно-розшукових або організаційних заходи для розкриття злочину по «гарячих слідах». З цією метою паралельно з оглядом, якщо кримінальна справа по­рушена, можуть проводитися інші невідкладні слідчі дії (ДОПИТ, обшук). Одночасно складаються орієнтувальні дані ЦМІ розшуку відповідних осіб, знарядь злочину, викраде­них предметів. До оперативно-розшукових заходів, що вживаються, належать такі:

а) переслідування і затримання злочинця за запахови­ми слідами за допомогою службово-розшукового собаки;

б) організація загороджувальних заходів та перекрит­тя шляхів відходу злочинця;

в) організація пошуково-розшукового патрулювання за участю потерпілого або свідків-очевидців;

г) організація засідок у місцях ймовірної появи злочинця;

ґ) спостереження за місцями значного скупчення лю­дей (ринки, вокзали, магазини та ін.);

д) «прочісування» території, прилеглої до місця події;

є) організація поквартирного опитування осіб, які про­живають поблизу місця події.

Розкриття злочину може розпочатися від: а) предме­тів, що були знайдені на місці події; б) слідів-відображень; в) знаряддя вчинення злочину (інструменти, зброя, транс­портні засоби); г) способу вчинення злочину; ґ) ознак зов­нішності злочинця, що збереглися у пам'яті потерпілих, очевидців.

На даному етапі великого значення набуває проведен­ня тактичної операції «Розшук», яка проводиться для по­шуку особи за ознаками зовнішності і містить:

1) допит потерпілих, свідків-очевидців;

2) складання словесного портрета, малюнків по пам'яті та ін.;

3) пред'явлення потерпілим, свідкам-очевидцям фото­знімків з оперативних обліків;

4) здійснення оперативних заходів з метою впізнання злочинця;

5) перевірку даних за криміналістичними обліка­ми картотек осіб, які зникли безвісти, невпізнаних трупів та ін.;

6) призначення портретно-криміналістичної, комплек­сної судово-медичної та криміналістичної експертиз для ідентифікації невпізнаного трупа.

Особливе місце у системі розшуку злочинця на стадії розкриття злочину посідає робота щодо використання слідів рук, виявлених на місці події, яка включає:

1) огляд слідів (за участю фахівця);

2) перевірку за картотекою слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів;

3)перевірку за дактилоскопічною картотекою осіб, які перебувають на криміналістичному обліку;

4) призначення дактилоскопічної експертизи за наяв­ності підозрюваних;

5) допит підозрюваного з пред'явленням висновку дак­тилоскопічної експертизи.

До завершальної стадії виконання невідкладних слід­чих дій накопичується достатньо відомостей з основних джерел інформації На цій стадії може виникнути необхідність у створенні слідчо-оперативних груп, загальному плануванні їх діяль­ності. У зв'язку з цим склалися певні організаційні форми взаємодії слідчого з органами дізнання:

1) взаємне інформування про встановлені по справі факти, що стосуються предмета розслідування;

2) спільне планування розслідування по кримінальній справі, особливо тоді, коли винні у вчиненні злочину не встановлені;

3) спільне проведення слідчих і розшукових дій;

4) дача слідчим відповідно до положень статей 114, 118, 191 КПК доручень оперативним працівникам про про­ведення ними самостійно окремих слідчих дій і розшуко­вих заходів.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры