Поняття методики розслідування, її завдання і принципи розробки.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 33 из 71Следующая ⇒

Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів, як розділ науки криміналістики, є системою наукових положень і рекомендацій, що базуються на них, щодо розслідування і попередження вбивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших видів злочинів. Вона охоплює загальні положення, що торкаються розслідування будь-якого злочину, криміналістичну характеристику і окремі методики, які визначають порядок розслідування конкретних видів злочинів. У методиці розслідування реалізуються криміналістична техніка і тактика на основі методологічних положень науки (загальної теорії).

Усі розділи криміналістики закономірно взаємопов'язані. Окреме використання засобів криміналістичної техніки дозволяє лише знайти і дослідити джерела інформації, але не дає рекомендацій, як і в якій послідовності, якими прийомами збирати і використовувати їх у розкритті та розслідуванні. Це завдання розв'язує криміналістична тактика.

Криміналістична методика - це розділ науки криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблених на їх основі практичних рекомендацій, що забезпечують оптимальну організацію розслідування та запобігання окремим видам злочинів.

Система методики розслідування злочинів - відповідає структурі особливих частин наук кримінального права та кримінального процесу. Однотипність систем визначається спільністю об'єктів, що вивчаються ними, єдністю завдань кримінально-правової боротьби зі злочинністю, дією міжнаукових зв'язків. З цього виходить, що система окремих методик розслідування в основному відповідає побудові особливої частини кримінального права, а внутрішня структура кожної окремої методики будується згідно з процесуальними стадіями провадження кримінальної справи на досудовому слідстві.

Отже, суть криміналістичної методики - це практична реалізація в діяльності органів дізнання і досудового слідства засобів криміналістичної техніки разом з прийомами і рекомендаціями криміналістичної тактики, направлених на розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Криміналістична методична рекомендація - науково розроблена і практично перевірена порада (пропозиція) щодо організації та здійснення (чи участі у здійсненні) кримінального судочинства на відповідних його стадіях, залежно від категорії кримінальної справи. Кожна окрема методика містить декілька таких рекомендацій, які утворюють систему (комплекс) взаємопов'язаних порад для роботи відповідних суб'єктів кримінального провадження у різних умовах.

Об'єкт дослідження методики розслідування - процес виявлення, відшукання, розкриття, розслідування, попередження злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ.

Криміналістична (слідча чи судова) ситуація - конкретна обстановка розслідування або ж судового розгляду кримінальних справ, особливості якої обумовлюються сукупністю обставин учинення злочину та умовами їх установлення на відповідних етапах провадження в таких справах.

Джерела криміналістичної методики:

Право:

A) багато статей Конституції України, особливо з розділів про основні права громадян, їхні обов'язки, про правосуддя і прокуратуру, виступають підґрунтям для напрацювання як загальних положень методики, так і окремих криміналістичних методик;

Б) норми кримінального закону, що встановлюють ознаки окремих складів злочинів, для напрацювання криміналістичних характеристик злочинів;

B) норми кримінально-процесуального права, що встановлюють предмет і межі розслідування та судового розгляду кримінальних справ,- для визначення кола обставин, які потрібно встановити у ході провадження у цих справах, їхні достатність і достовірність тощо.

Наука:

A) три перші розділи криміналістики;

Б) правові та юридичні науки: кримінальне право, кримінальний процес, юридична психологія, кримінологія тощо;

B) неправові науки: наука управління, логіка, теорія оперативно-розшукової діяльності, судова медицина і психіатрія, фізика, хімія, генетика, інші природничі й технічні науки.

Завданнями криміналістичної методики (крім загальних завдань кримінального судочинства - ст. 2 нового КПК) виступають:

1) систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики провадження у кримінальних справах;

2) вивчення криміногенної обстановки в цілому в державі та в окремих регіонах, стану, структури та динаміки злочинності;

3) аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового, а також іншого галузевого законодавства, пов'язаного з установленням юридичної відповідальності за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківської, податкової, екологічної) тощо;

4) розроблення найбільш ефективних методів і засобів розкриття, розслідування злочинів, судового розгляду кримінальних справ, побудова їх криміналістичної характеристики; оптимізація процесу розслідування окремих видів і груп злочинів та судового розгляду щодо них кримінальних справ на основі використання даних про типові слідчі, судові ситуації; напрацювання системи типових версій і комплексів (алгоритмів) слідчих, судових дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів;

5) вдосконалення процесу прогнозування змін у структурі злочинності і розроблення відповідно до цього нових окремих методик розслідування та вдосконалення тих, що застосовуються (реалізація прогностичної функції криміналістики);

6) напрацювання окремих методик судового розгляду кримінальних справ щодо злочинів певних видів (груп).

Як видно з наведеного, названі завдання є доволі різноаспектними, через що їх можна поділити на:

А. Загальні, що полягають у сприянні правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю, а прокуратурі, крім того, разом із судом і професійним захистом у досягненні ними основної мети кримінального судочинства, зокрема такого застосування закону, яке забезпечувало б, з одного боку, притягнення до кримінальної відповідальності кожного, хто вчинив злочин, а з іншого - гарантувало би від безпідставного покарання невинних у його вчиненні.

Б. Спеціальні - а) вивчення з позицій криміналістики злочинів і злочинності; б) вивчення та узагальнення передового досвіду відшукання, виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів, а також судового розгляду щодо них кримінальних справ; в) установлення закономірностей організації та здійснення розслідування злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ; г) розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо розслідування та судового дослідження злочинів окремих видів і груп.

Принципи криміналістичної методики - базовані на законі вимоги, яким повинна відповідати побудова будь-яких окремих методик. Ці принципи поділяються на:

А. Загальн і (визначальні основи розділу «Криміналістична методика»), до яких відносять:

1) законність методик;

2) цілісність методик;

3) наукову обґрунтованість і достовірність;

4) вимогу побудови окремих методик на основі змісту і диспозицій відповідних норм кримінального закону інших законодавчих актів, що встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову, адміністративну), а також регламентують діяльність правоохоронних органів і суду.

Б. Окремі принципи (визначальні категорії (критерії), які обумовлюють напрацювання криміналістичних методик), а саме:

1) конкретність криміналістичних методичних рекомендацій;

2) етапність окремих методик;

3) ситуаційність та багатоваріантність;

4) ефективність;

5) структурна єдність;

6) принцип вивчення механізму та способів учинення злочинів, їх приховання; вивчення оточення особи злочинця;

7) принцип узагальнення й використання передового досвіду розслідування, слідчо-експертної та судової практики, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань.

В. Спеціальні принципи (базові категорії, що слугують розробленню конкретних методик розслідування окремих видів чи груп злочинів):

1) принцип індивідуальності розслідування й судового розгляду;

2) взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів дізнання;

3) максимально активне використання спеціальних (фахових) знань, технічних засобів і допомоги громадськості;

4) принцип плановості розслідування та судового розгляду кримінальних справ;

5) принцип оперативності, швидкості розслідування;

6) засада щодо оптимального набору слідчих і судових дій.

Під кутом зору організації процесу розслідування злочинів загальноприйнятим є його умовний поділ на три окремі етапи (хоча є позиція і щодо двоетапного процесу розслідування).

Кожний етан - це такий період розслідування, у ході якого поряд із загальними вирішуються й свої, властиві конкретному етапу, завдання.

Перший етап - період провадження первинних, невідкладних слідчих дій, а також оперативно-розшукових заходів, скерованих на вирішення загальних і специфічних завдань (установлення події, що має ознаки злочину; виявлення, переслідування й затримання особи, винної у вчиненні злочину «по гарячих слідах» тощо).

Первинні, невідкладні слідчі дії здійснюються у відносно обмежений проміжок часу, але встановити його тривалість для всіх випадків розслідування злочинів наперед неможливо.

У загальному вигляді необхідно зазначити, що початковий етап розслідування завершується зникненням невідкладності у проведенні слідчих дій.

Обмежений строк початкового етапу розслідування злочинів вимагає максимальної інтенсифікації діяльності слідчого.

Другий етап - це період провадження всіх інших слідчих дій, скерованих на збирання й дослідження доказів у справі (викриття винного у вчиненому злочині, пред'явленому обвинуваченні; з'ясування обставин, які з тих чи інших причин залишилися не встановленими початковим етапом розслідування).

Завершальний етап - прикінцевий період розслідування, що починається моментом прийняття слідчим рішення про закінчення розслідування і завершується направленням справи прокуророві або складенням постанови про закриття кримінальної справи. За змістом цей етап охоплює оцінювання зібраних у справі доказів, виконання додаткових і повторних дій та визначення порядку завершення розслідування.

Згідно з цими етапами систематизуються рекомендації в окремих криміналістичних методиках.

Методика розслідування складається із двох частин:

1) загальні положення (поняття, завдання, методика, зміст та структура);

2) окремі методики (розслідування окремих видів злочинів).

Структура методики розслідування окремих злочинів включає такі розділи (елементи ):

- загальної методики розслідування злочинів (поняття, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце в системі криміналістики і зв'язок з іншими галузями знань);

- окремих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістична класифікація злочинів і методик їх розслідування, структура окремих методик розслідування).

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США