Елементи організованого осаду сечі

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 40 из 45Следующая ⇒

Епітелій сечі. Епітеліальні клітини в сечі мають різне походження в результаті десквамації клітин при проходженні сечі по елементах нирки і сечовивідним шляхам, покритим різнорідними видами епітелію. Окремі клітини епітелію бувають в сечі в нормі. При патологічних станах відбувається більш численна десквамація епітелію, що призводить до збільшення кількості клітин. Поряд з цим, змінюються фізико-хімічні властивості сечі, внаслідок чого клітини зазнають дегенеративних змін.

Епітелій канальців (нирковий епітелій) – це різновид епітелію неправильної округлої, рідше кутастої форми, ядро кругле, велике (рис. 5.5).

Клітини ниркового епітелію легко піддаються дегенеративним змінам – білковій (зернистій) або жировій (ліпоїдній) дистрофії. Клітини розташовуються ізольовано, можуть нашаровуватися, утворюючи епітеліальні циліндри.

Клітини ниркового епітелію в сечі здорової людини не виявляються. З'являються ці клітини при гломерулонефриті, інтоксикації, лихоманці, інфекційних захворюваннях, недостатності кровообігу. Клітини ниркового епітелію з ознаками жирової дистрофії більш великого розміру, з наявністю крапель жиру у вигляді скупчень, ланцюжків, зустрічаються при амілоїдозі, ліпоїдному нефрозі.

Епітелій мисок і сечоводу являє собою перехідний тип епітелію. Ці клітини різної форми: циліндричні, округлі, часто мають один або два відростки – “хвости” (рис. 5.6). За розмірами вони в 3-8 разів більше лейкоцитів з великим ядром і дегенеративними змінами в цитоплазмі.

Клітини перехідного епітелію одиничні в сечі здорових людей. Посилена десквамація клітин відзначається при запальних процесах ниркових мисок і сечоводу, інтоксикаціях, а також при проведенні урологічних інструментальних обстежень. Для диференціальної діагностики цих клітин від епітелію сечового міхура, з якими вони морфологічно подібні, необхідно враховувати реакцію сечі і вираженість протеїнурії. При пієліті і пієлонефриті реакція сечі кисла, відзначається значна кількість білка в сечі.

Епітелій сечового міхура представлений великими клітинами, із зернистою цитоплазмою, наявністю 1-2 ядер. Існують морфологічні відмінності клітин, що виходять з різних відділів сечового міхура: епітелій верхнього шару слизової оболонки має кутасту (рис. 5.7), середнього прошарку – веретеноподібну, глибокого прошарку – овальну форму з відростками і нагадують епітелій мисок (рис. 5.8).

В нормі в сечі виявляються одиничні клітини епітелію сечового міхура. Велика кількість клітин ізольовано або у вигляді скупчень характерна для гострого і хронічного циститу. Прогностичне значення мають шари клітин епітелію сечового міхура в сечі, яка отримана при катетеризації, що може свідчити про зміну слизової оболонки і розглядатися як передраковий стан.

Залозистий епітелій (епітелій простати) – вузькі, циліндричної форми клітини з великим круглим або овальним ядром, нерідко зі смужкою кров'яного пігменту. В цитоплазмі можуть зустрічатися дегенеративні зміни з включеннями із жирових крапель.

Клітки залозистого епітелію ізольовані або з'єднані в групи в сполученні зі значною кількістю лейкоцитів, лецитиновими зернами визначаються при простатиті.

Плаский епітелій – це великі клітини полігональної або округлої форми, з невеликим ядром в центрі, розташовуються у вигляді окремих екземплярів або шарами (рис. 5.9). Вони попадають в сечу з зовнішніх статевих органів і частково із сечівника. Одиничні клітини слизової оболонки піхви виявляються в сечі у здорових жінок, збільшене кількість виявляється при вагінітах.

Лейкоцити в сечі зустрічаються в основному у вигляді нейтрофілів, іноді виявляються еозинофіли і лімфоцити. В залежності від реакції сечі лейкоцити мають різну форму. В сечі з низькою відносною щільністю, в лужній сечі лейкоцити набухають, збільшуються в розмірах. При тривалому відстоюванні сечі в клітинах відбуваються дегенеративні зміни. Для виявлення лейкоцитів і їхнього підрахунку сечу центрифугують, із сечового осаду необхідно приготувати мазок таким же способом, як мазок крові, зробити фіксацію, забарвлення.

В сечі здорової людини лейкоцити містяться в невеликій кількості: 1-2 в полі зору. Необхідно пам'ятати, що в жінок лейкоцити можуть бути за рахунок домішки виділень зі статевих органів.

Збільшення числа лейкоцитів в сечі при мікроскопічному дослідженні (понад 10 в полі зору або більш 4000 в 1 мл) позначають терміном лейкоцитурія. Макроскопічно обумовлений гнійний осад в сечі, дифузійне помутніння з наявністю грудочок, що не зникає після підігрівання, а також лейкоцити на все поле зору при мікроскопічному дослідженні трактуються як піурія.

Лейкоцитурія в сечі свідчить про запальні процеси в нирках (пієліт, пієлонефрит) і сечовивідних шляхах (цистит, уретрит), так звана істинна лейкоцитурія.

Гнійна сеча спостерігається при абсцесі нирки, гнійному запаленні сечовивідних органів або при прориві в сечові шляхи гнійників із поруч розташованих органів – “хибна піурія”. При гострому гломерулонефриті лейкоцити виявляються не більш 15-20 в полі зору. Для хронічного гломерулонефриту лейкоцитурія не характерна.

Важливо визначити локалізацію запального процесу і джерело лейкоцитурії. З цією метою застосовують трисклянкову пробу Томсона (рис. 5.10). Початкова проба сечі збирається в першу склянку, середня – в другу, остання – в третю. Перевага лейкоцитів в першій порції вказує на уретрит і простатит (рис. 5.10 А), в останній порції – на цистит (рис. 5.10 Б), а рівномірне число лейкоцитів у всіх порціях – на пієлонефрит (рис. 5.10 В).

I II III I II III I II III

А Б В

– лейкоцити; – відсутність лейкоцитів у сечі.

Рис. 5.10. Трисклянкова проба Томсона при лейкоцитурії.

Расшифровать а в б

Наявність в сечі еозинофілів свідчить про алергійну природу захворювання (еозинофільна гранульома, шистоматоз).

Виявлення лімфоцитів в сечі у хворих з пересадженою ниркою служить указівкою на відторгнення трансплантата.

Еритроцити при мікроскопії сечового осаду мають дископодібну форму з центральним поглибленням, характерно пофарбовані в жовто-зелений колір, так називані незмінені (рис. 5.11).

Морфологічні особливості клітин перетерплюють зміни в залежності від реакції, концентрації сечі і тривалості перебування еритроцитів в ній – змінені клітини. При тривалому перебуванні в сечі з низькою відносною щільністю, високим рН, еритроцити втрачають гемоглобін і виглядають як бліді кільця – “тіні еритроцитів” – вилужені клітини (рис. 5.12). Еритроцити зморщені, з нерівними зазубреними краями виявляються в кислій концентрованій сечі.

В нормальній сечі дорослих визначається незначна кількість еритроцитів (5 в 1 мкл). Виявлення еритроцитів в кожнім полі зору окуляра мікроскопа (більш 1000 в 1 мл сечі) трактується як мікрогематурія, при цьому забарвлення сечі нормальне. У випадку виділення 2500 еритроцитів в 1 мкл сеча стає червоного кольору, що свідчить про макрогематурію.

Гематурія буває істинною (із нирок і сечовивідних шляхів) і хибною (домішка крові до сечі у чоловіків при простатиті, туберкульозі і раку передміхурової залози, у жінок – генітального походження).

Істинна гематурія може бути обумовлена різними причинами: запальними і пухлинними процесами, просуванням каменів, ураженням судин нирок (табл. 5.11).

Таблиця 5.11

Гематурія при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів

В клінічній практиці необхідно встановити, з якого відділу сечової системи відбувається кровотеча. Існує трисклянкова проба, яка полягає в тому, що хворий послідовно збирає сечу в три склянки при одноразовому сечовипусканні (рис. 5.13).

Якщо кров (макрогематурія) визначається в першій порції, то ця кровотеча з уретри (рис. 5.13 А), у всіх трьох порціях – то джерелом кровотечі є нирки або сечоводи (рис. 5.13 Б), в третій порції – сечовий міхур (рис. 5.13 В).

А Б В

– кров у сечі; – відсутність крові в сечі.

Рис. 5.13. Трисклянкова проба при гематурії. расшифровать

При вогнищевій кровотечі із сечового міхура спостерігаються великі згустки крові, з мисок – більш дрібні. Довгі, тонкі згустки крові характерні для ушкодження сечоводу, кровотечі з уретри дають товсті, короткі згустки крові.

Циліндри. Сечові циліндри – це білкові або клітинні утворення канальцевого походження. Вони представляють собою зліпок канальців і мають циліндричну форму, прямі чи вигнуті, різної величини. У сечовому осаді розрізняють істинні і хибні циліндри.

До істинних циліндрів відносять такі види циліндрів: гіалінові, зернисті, воскуваті, епітеліальні, кров'яні (гемоглобінові), еритроцитарні, лейкоцитарні.

Гіалінові циліндри мають ніжні контури, бліді, довжина досягає 1-2 мм, а ширина 10-50 мкм (рис. 5.14).

На поверхню циліндра нашаровується легка зернистість за рахунок сечокислих солей і клітинного детриту. В лужній сечі циліндри швидко розчиняються, при кислій реакції в сечі мало розчинного білка, але є багато циліндрів.

Зернисті циліндри коротше і товще гіалінових, мають більш різкі контури, їхня поверхня вкрита безбарвними або жовтуватим кольором зернятками (рис. 5.15). Утворяться з перероджених і зруйнованих кліток ниркових канальців.

Воскуваті циліндри мають різкі контури, жовтуватий колір, більших розмірів, чим гіалінові, тому що утворяться в канальцях із широким просвітом в результаті закупорки їхнього просвіту циліндром (рис. 5.16).

Епітеліальні циліндри мають чіткі контури, складаються з епітелію ниркових канальців у вигляді шару, можуть нашаровуватися на поверхні гіалінових циліндрів.

Кров'яні (гемоглобінові) циліндри являють собою циліндричні утворення жовто-коричневого або бурого кольору і утворені гемоглобіном, що випав в осад.

Еритроцитарні циліндри складаються з маси еритроцитів, з циліндричних згустків крові, спостерігаються при нирковій гематурії. Еритроцити можуть також нашаровуватися на гіалінові циліндри. Еритроцити бувають незміненими або знебарвленими в результаті втрати гемоглобіну на пізніх стадіях ниркової кровотечі.

Лейкоцитарні циліндри являють собою конгломерати лейкоцитів, склеєних фібрином чи слизом, а також нашарування лейкоцитів на гіалінові циліндри.

Клінічне значення виявлення істинних сечових циліндрів представлено в таблиці 5.12.

Таблиця 5.12

Клінічне значення істинних сечових циліндрів

Хибні циліндри – циліндричні утворення органічного і неорганічного характеру, що мають подібність до істинних циліндрів

Клінічне значення виявлення хибних сечових циліндрів представлено в таблиці 5.13.

Таблиця 5.13

Клінічне значення хибних сечових циліндрів

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии