Інтерполяційна формула за допомогою Excel

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 30Следующая ⇒

Означення 6. Якщо функція f (x) задана у точках x₀, x₁,…, x_n, то таблицю

називають таблицею її поділених різниць.

Задача 1. Знайти для функції f, заданої таблицею

її поділені різниці f (x₂; x₃; x₄), f (x₁; x₂; x₃; x₄), f (x₀; x₁; x₂; x₃; x₄; x₅).

Розв’язання. Побудуємо таблицю поділених різниць, звідки й отримаємо шукані значення. Спочатку дістанемо таблицю різниць вузлів інтерполяції x_j – x_i, на які треба ділити поділені різниці. Надамо чарункам електронної таблиці таких значень:

Як і раніше, символ ↓ означає копіювання попередніх чарунок. Тут у рядку вузла інтерполяції x_i завжди віднімається саме x_i, а число у заголовку стовпця дорівнює j – i. В результаті отримаємо таку трикутну таблицю:

Використовуючи цю таблицю, побудуємо тепер трикутну електронну таблицю поділених різниць. Надамо чарункам таких значень:

У стовпці B тут значення функції f, задані умовою задачі. Правила копіювання Excel дозволяють отримати у відповідних чарунках саме ті формули, які повинні там бути згідно з попереднім означенням. В результаті отримаємо таблицю:

Тут число у заголовку стовпця дорівнює порядку поділеної різниці. У кожному рядку у формулах поділених різниць вузли інтерполяції починаються з того, що знаходиться у заголовку рядка. Так f (x₂; x₃; x₄) є різницею порядку 2 і її формула починається з x₂; отже, ця різниця знаходиться у чарунці D12 і дорівнює – 0,30077. Аналогічно f (x₁; x₂; x₃; x₄) = – 0,14034 і знаходиться у чарунці Е11; f (x₀; x₁; x₂; x₃; x₄) = 0,021447 у чарунці F10. Зазначимо, що скажімо поділеної різниці f (x₁; x₂; x₄; x₅) нема у цій таблиці: у цій формулі вузли інтерполяції не ідуть підряд, пропущений вузол x₃. Щоби отримати таку різницю треба будувати іншу таблицю.

Задача 2. Побудувати інтерполяційний многочлен Ньютона з поділеними різницями для функції f, заданої попередньою таблицею, і знайти наближене значення функції в точці х = 0,58.

Розв’язання. Спочатку покажемо дещо інший метод побудови таблиці поділених різниць. Цей спосіб виявиться доречним для таблиць великих за розміром: він дозволяє уникнути введення рядка формул, як в попередньому випадку. Отже, перш за все занесемо дані вузли інтерполяції у рядок в діапазоні E1:I1, а далі скопіюємо його, починаючи з чарунок D2, C3, B4, A5. В результаті отримаємо таблицю:

Далі отриманий таким чином стовпець вузлів інтерполяції Е1:Е5 скопіюємо, починаючи з чарунок А7:Е7 так, що дістанемо таблицю:

Нарешті ці дві таблиці вузлів інтерполяції використаємо для побудови таблиці поділених різниць. Надамо чарункам таких значень:

Правила копіювання Excel дозволяють отримати у відповідних чарунках саме ті формули, які повинні там бути: заголовок рядка вказує на вузол, який віднімається у знаменнику, а число у заголовку стовпця дорівнює різниці між номерами вузлів, що віднімаються. Так, наприклад, у чарунці D15 у знаменнику дістанемо х₃ – х₁. Отже, в результаті дістанемо ту саму таблицю поділених різниць, що і в попередній задачі:

На цей раз потрібно по – перше виписати інтерполяційну формулу Ньютона:

f (x) ≈ f (x₀) + f (x₀; x₁)(х – х₀) + … + f (x₀; x₁;…; x_n)(х – x₀)(х – x₁) … (х – х_n-1).

Оскільки за результатами розрахунків f (x₀) = 0,434966, f (x₀; x₁) = 0,926146, f (x₀; x₁; x₂) = – 0,2472, f (x₀; x₁; x₂; x₃) = – 0,14442, f (x₀; x₁; x₂; x₃; x₄) = 0,021447, то f (x) ≈ 0,434966 + 0,926146(х – 0,45) – 0,2472(х – 0,45)(х – 0,32) – 0,14442(х – 0,45)(х – 0,32)(х – 0,79) + 0,021447(х – 0,45)(х – 0,32)(х – 0,79)(х – 0,51).

По – друге, треба знайти наближене значення функції в точці х = 0,58. Ці розрахунки можна виконати за допомогою наступної електронної таблиці:

Тут у рядку 19 підраховуються значення у дужках (х – х_i) (i = 0,1,2,3,4); у рядку 20 множники на відповідні поділені різниці у формулі Ньютона; у чарунці В21 шукане наближене значення f (0,58). В результаті отримаємо:

Отже, f (0,58) ≈ 0,548024.

Задача 3. Додати до таблиці задачі 1 ще один вузол х₅ = 0,49 із значенням функції y₅ = f (0, 49) = 0,470626 і побудувати інтерполяційний многочлен Ньютона з поділеними різницями для функції f, заданої такою таблицею.

Розв’язання. Після додавання нового вузла маємо таку таблицю:

Побудуємо таблицю поділених різниць, звідки отримаємо значення, за якими випишемо інтерполяційний многочлен Ньютона, як у задачі 2. Зазначимо головне: на відміну від інтерполяційного многочлена у формі Лагранжа тут нема потреби будувати все спочатку, можна дописати відповідні рядки та стовпці до уже отриманих таблиць, а потім дописати останній доданок до уже отриманого у задачі 2 інтерполяційного многочлена. Отже, спочатку додамо останні рядок і стовпець до таблиці різниць вузлів інтерполяції x_j – x_i і продовжимо копіювання на нову діагональ такої трикутної таблиці:

В результаті отримаємо:

Тут також виявились додані рядок, стовпець і діагональ до таблиці задачі 1. Так само

додамо рядок і стовпець і продовжимо копіювання на нову діагональ для електронної трикутної таблиці поділених різниць. Відповідні значення чарунок наведені вище. В результаті отримаємо:

У порівнянні з таблицею поділених різниць задачі 1 тут додатково підрахована поділена різниця порядку 5 f (x₀; x₁; x₂; x₃; x₄; х₅) = 0,007165. Отже, інтерполяційна формула Ньютона набуває вигляду: f (x) ≈ 0,434966 + 0,926146(х – 0,45) – 0,2472(х – 0,45)(х – 0,32) – 0,14442(х – 0,45)(х – 0,32)(х – 0,79) + 0,021447(х – 0,45)(х – 0,32)(х – 0,79)(х – 0,51) + 0,007165(х – 0,45)(х – 0,32)(х – 0,79)(х – 0,51)(х – 0,64). Задачу розв’язано.

Тепер дізнаємось, що значення функції f (x) у вузлах інтерполяції задачі 1 не були випадковими – насправді це значення функції sin x у відповідних точках. Функція sin x диференційовна довільне число раз; отже, для оцінки її похибки можна застосувати теорему 1: похибка інтерполяції R_n(f, x) = f (x) – L_n(x) = ω_n+1(х), де ξ = ξ (x), min{x₀; x₁;…; x_n} ≤ ξ ≤ max{x₀; x₁;…; x_n}, ω_n+1(х) = (x – x₀)(x – x₁)…(x – x_n).

Задача 4. Оцінити похибку, з якою значення f (0,58) = sin 0,58 отримане у задачі 2. Скільки вузлів інтерполяції x_i треба застосувати, для того, щоби отримати це значення з точністю п’ятизначних математичних таблиць Брадіса.

Розв’язання. Тут f (x) = sin x, х = 0,58, n = 4, вузли інтерполяції x_i (i = 0,1,2,3,4) задані таблицею задачі 1. Значення ω₅(х) = (х – x₀)(х – x₁) … (х – х₄) підрахуємо так само, як в задачі 2, у такій електронній таблиці:

Тут у рядку 2 значення вузлів інтерполяції x_i і х = 0,58, у рядку 3 підраховуються (х – х_i) (i = 0,1,2,3,4), у рядку 4 їх добутки ω_n(х); зокрема ω₅(х) отримаємо у чарунку E3. Маємо:

Отже, ω₅(х) ≈ – 3∙10^-5. Таблиця для підрахунку 1/n! наступна

В результаті дістанемо

Далі тут │ f ⁽ⁿ⁺¹⁾(x)│=│sin⁽⁵⁾(x)│=│cos x│≤ 1. Отже, абсолютна похибка наближення для sin 0,58 тут │R₄(f, x)│=│ f (x) – L₄(x)│= │ ω₅(х)│= │ω₅(х)│≤ │ω₅(х)│≈ 0,008333∙3∙10^-5 ≈ 2,4843∙10^-7. Таким чином наближення sin 0,58 ≈ 0,548024 має всі 6 вірних значущих цифр.

Чи можна зменшити кількість вузлів, якщо нам потрібні лише 5 вірних значущих цифр? Підрахуємо абсолютну похибку наближення │R₃(f, x)│=│ f (x) – L₃(x)│ ≤ │ω₄(х)│≈ 0,041667 ∙ 0,0005 ≈ 2,1∙10^-5. Отже, при такій абсолютній похибці наближення для sin 0,58 буде мати лише 4 значущі цифри. Для отримання 5 значущих цифр треба застосувати всі 5 вузлів інтерполяції з таблиці задачі 1.

Зауважимо, що обчислювальна похибка, як і завжди, пропорційна кількості операцій, яка тут пропорційна n², де n – кількість вузлів інтерполяції. (Це легко випливає з вигляду інтерполяційного многочлена як у формі Лагранжа, так і у формі Ньютона). Проте це n, як у наведених вище прикладах, так і звичайно завжди не буває таким великим, щоби суттєво вплинути на результат, тобто за величиною зрівнятись з похибкою метода, оцінюваною у теоремах 1 і 2. Отже, на відміну від ітераційних методів при інтерполюванні похибкою обчислень звичайно нехтують.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности