Урожайність і поживність зернофуражних рослин

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 6Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Рослина, вид корму	Збір з 1 га, ц	В 1 ц корму, кг	Пере-травного протеїну на 1 кормову одиницю, г	Збір кормо-протеї-нових одиниць з 1 га, ц
кормо-вих одиниць	пере-травного протеїну
У	К	П	П:К∙1000
Тонконогові рослини
Ячмінь - зерно		113,0	9,3
- солома		33,0	1,3
Кукурудза
- зерно		132,0	8,1
- стебла		37,7	1,4
Овес - зерно		98,3	8,2
- солома		34,3	1,5
Пшениця м'яка
- зерно		119,0	13,3
- солома		20,0	0,8
- полова		43,0	1,5
Сорго зернове - зерно		114,7	9,6
Бобові рослини
Горох - зерно		115,0	22,2
- солома		30,0	3,5
Соя - зерно		131,0	34,0
Люпин однорічний - зерно		110,7	27,1
Кормові боби - зерно		115,0	23,7
Нут-зерно		115,3	16,5
Чина - зерно		106,0	22,3
- солома		22,5	5,1

Зерно злакових — ячменю (ярого й озимого), кукурудзи, вівса, сорго як основних культур цієї групи — це вуглеводистий енергетичний корм, який уводять у раціон тварин для поповнення його перетравною енергією. Крім того, зерно злакових має велике дієтичне значення, поліпшує і стабілізує роботу передшлунків жуйних.

Поряд із злаковими зернобобові широко використовують для годівлі сільськогосподарських тварин. За площею посівів і валовими зборами зерна в Україні перше місце серед зернобобових посідає горох. Збільшується виробництво сої. Великого значення набуває культура білого безалкалоїдного люпину. Серед бобових культур він містить найбільше сирого протеїну (до 50 %).

Для всіх зернобобових характерна повна збалансованість протеїну за вмістом незамінних і замінних амінокислот. Із двох найбільш поширених зернобобових культур — гороху і сої остання містить значно більше амінокислот, і її білок за складом найбільш близький до тваринних білків.

Зернові у фазі воскової стиглості збирають роздільним способом, у повній - прямим комбайнуванням. Зернобобові збирають роздільним способом.

Таблиця 3.2

Морфологічні, біологічні та господарські особливості основних видів зернофуражних культур

Заняття № 4.
кормові трави

Мета: Ознайомитися з морфологічними, біологічними, екологічними та господарськими особливостями однорічних кормових трав родин злакові, бобові та капустяні.

Завдання: 1. Вказати середню урожайність і розрахувати поживність однорічних та багаторічних кормових трав. Результати оформити у вигляді табл. 4.1.

2. Записати морфологічні, екологічні та господарські особливості основних кормових однорічних та багаторічних трав у вигляді таблиці (табл. 4.2).

Кормові трави займають значне місце в системі кормовиробництва як джерела зелених кормів, сіна, сінажу, силосу, кормів штучного сушіння. Загальна мета вирощування цих культур – одержання зеленої маси.

Кормові трави за тривалістю життя поділяють на однорічні та багаторічні рослини.

Однорічні кормові трави

До групи однорічних кормових трав належать рослини різних родин:

– тонконогові: райграс однорічний, суданська трава, соргосуданкові гібриди, пайза;

– бобові: озима та яра вика; ярий горох, соя, люпин кормовий, чина, сераделла, кормові боби;

– капустяні: озимий та ярий ріпак, суріпиця яра та озима, гірчиця біла та сарептська;

– айстрові: соняшник.

За строками сівби та використання зеленої маси однорічні рослини можна розділити на три групи:

1. озимі та зимуючі — висівають восени, використовують на корм на весні;

2. ранні ярі — висівають рано навесні, використовують на корм у першій половині літа;

3. пізні ярі — висівають у кінці квітня, використовують на корм у другій половині літа.

Перспективні на корм подвійні сумішки бобових і тонконогових рослин. Бобові збагачують корм протеїном, а тонконогові - вуглеводами. Міцні стебла тонконогових є опорою для вилягаючих стебел бобових. Найбільш поширені такі сумішки: соняшник з горохом; кукурудза із соєю, буркуном однорічним; сорго цукрове з соєю та ін.

За виключенням суданської трави і сорго-суданкових гібридів однорічні рослини в чистих посівах і в сумішках погано відростають після скошування і дають один повноцінний укіс зеленої маси.

Скошують рослини на корм в укісній стиглості
тонконогові - при появі суцвіть;

бобові, капустяні та айстрові - на початку цвітіння;
травосумішки - при появі суцвіть у тонконогових.

Багаторічні кормові трави

Багаторічні трави - це рослини, що вегетують і дають урожай зеленої маси протягом ряду років. Їх поділяють на 2 групи:

1. багаторічні трави із родини тонконогових, що дають корм із високим вмістом вуглеводів;

2. багаторічні трави із родини бобових, котрі дають корм із високим вмістом протеїну.

Перспективні на корм посіви бобових і тонконогових багаторічних рослин у сумішці. Застосовують такі подвійні сумішки: люцерна посівна із стоколосом або житняком; конюшина червона з тимофіївкою або кострицями.

Для довгорічних зрошуваних пасовищ рекомендуються багатокомпонентні травосумішки, що складаються із 1-2 бобових і 3-4 тонконогових трав.

У таких сумішах висівають:

– із бобових - люцерну посівну, конюшину червону, еспарцет;

– із тонконогових - кострицю лучну та червону, грястицю збірну, стоколос безостий, пажитницю багаторічну, житняки.

Багаторічні трави добре відростають після скошування та випасання і дають за сезон декілька повноцінних укосів зеленої маси, особливо в умовах зрошення.

Скошують бобові рослини на початку цвітіння, тонконогові - при появі суцвіть.

Таблиця 4.1

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии