Правдоподібне міркування — це міркування, в якому між засновками і висновками не існує відношення логічного слідування.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 20 из 23Следующая ⇒

Зв'язок між засновками і висновком тут спирається на певні фактичні та психологічні причини, які не мають формального характеру. У зв'язку з цим в таких міркуваннях висновок не може випливати із засновків з логічною необхідністю. Між засновками і висновком тут відсутнє відношення логічного слідування, а наявне відношення підтвердження.

За допомогою правдоподібних міркувань не можна отримати достовірне знання. На відміну від дедуктивних міркувань, в яких здійснюється перехід від достовірного знання до достовірного, правдоподібні міркування виражають перехід від достовірного доймовірного знання. Розглянемо такі міркування.

♦ Аргентина — республіка, Бразилія — республіка, Еквадор — республіка. Аргентина, Бразилія, Еквадор — латиноамериканські країни.

Отже, усі латиноамериканські країни — республіки.

♦ Італія — республіка, Португалія — республіка, Франція — республіка. '

Італія, Португалія, Франція — західноєвропейські країни.

Отже, усі західноєвропейські країни — республіки.

І перше, і друге міркування побудоване за однією схемою. І в першому, і в другому міркуваннях засновки істинні, але висновок першого міркування істинний, а висновок другого міркування — хиб ний. Дійсно, усі латиноамериканські країни — республіки, але в Західній Європі існують країни, які не є республіками. Це, наприклад, Великобританія, Бельгія, Іспанія.

Отже, правдоподібні міркування можуть вести від істинних засновків як до істинного, так і до хибного висновку. На відміну від дедуктивних міркувань, які спираються на логічний закон, в правдоподібних міркуваннях істинність засновків не гарантує істинності висновку. Висновок в таких міркуваннях, як правило, має правдоподібний, ймовірний характер. Отримані таким шляхом висновки завжди потребують подальшої перевірки і обґрунтування.

Розрізняють різні види правдоподібних міркувань. Серед них:

♦ індуктивні міркування;

♦ міркування за аналогією.

Індуктивні міркування Поняття про індуктивне міркування

Індуктивне міркування — це міркування, в якому здійснюється перехід від знання про окремі предмети або частину предметів даного класу до загального знання про весь клас предметів.

Термін «індукція» походить від латинського слова «induction і означає «наведення».

Індуктивне міркування, як і будь-яке міркування, складається з засновків і висновку. У засновках ідуктивних міркувань містить ся знання про окремі предмети або групи (частини) предметів, у висновку — знання про весь клас предметів.

З точки зору логічної теорії виводу, більша частина індуктивних міркувань є неправильними. В них істинність засновків не гарантує істинності висновку. Однак можна розрізнити не тільки істинні й хибні висловлювання, але й більш правдоподібні й менш правдоподібні. Наприклад, візьмемо два висловлювання: «X вчинив крадіжку» і «X не вчиняв крадіжки». Поки не наведені переконливі докази, існує презумпція невинності і ці висловлювання не можна оцінити як істинні або хибні, а лише як правдоподібні. Однак, якщо відомо, що X. бачили на місці злочину, то, звичайно, перше висловлювання буде більш ймовірним, ніж друге, хоча немає ніякої гарантії, що X. опинився там випадково. У зв'язку з цим з'ясування умов підвищення правдоподібності висновку в індуктивних міркуваннях має не менш практичне значення, ніж формулювання правил дедуктивних міркувань, дотримання яких гарантує істинність їх висновків.

Розрізняють декілька видів індуктивних міркувань. Серед них:

♦ міркування за схемою «повна індукція»;

♦ міркування за схемою «неповна індукція».

Міркування за схемою «повна індукція»

Повна індукція — це міркування, в якому на підставі наявності якоїсь ознаки у кожного предмета певного класу робиться висновок про її наявність у всього класу предметів.

Індуктивні міркування такого типу застосовуються тільки в тих випадках, коли мають справу із закритими класами предметів: число предметів, що до них входять, є скінченим і повинне легко піддаватися перерахуванню.

Схема повної індукції має такий вигляд:

Схема 1.

Клас А складається із предметів a_t, a₂,... а_п. а_{ належить ознака Р. а₂ належить ознака Р.

а належить ознака Р.

п

Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р. Розглянемо приклад.

♦♦• Перед аудиторською комісією поставлене завдання перевірити стан фінансової дисципліни в філіалах конкретного банківського об'єднання. Відомо, що це об'єднання складається з п'яти банківських філій. Звичайний спосіб перевірки у цьому випадку — про аналізувати діяльність кожного з п'яти банків. Якщо не буде знайдено жодного фінансового порушення, тоді аудиторська комісія зможе обґрунтувати тезу, що всі філії банківського об'єднання дотримуються фінансової дисципліни.

Слід зазначити, що повна індукція не є суто індуктивним міркуванням, бо за її допомогою на підставі істинних засновків можна отримати істинний висновок. Це означає, що, застосовуючи схему міркування «повна індукція», людина може обґрунтувати достовірне знання.

⇐ Предыдущая14151617181920212223Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности