Розділ 1. Біологічні основи життєдіяльності людини

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 19Следующая ⇒

1.Форми життя: клітинна неклітинна. Основні властивості життя.                                                                  

У різномаїтті органічного світу можна виділити 2 форми – неклітинну і клітинну.

До неклітинних належать віруси, які утворюють групу Віра. Віруси проявляють життєдіяльність тільки у стадії внутрішньокліттиного паразитизму. Зрілі частинки вірусів – вібріони і віро спори, складаються з білкової оболонки і нуклеокапсиду. Одні віруси містять ДНК, інші РНК. Вірус являє собою єдність живого і не живого: поза клітиною це речовина, в клітині це істота. До вірусних хвороб належить: сказ, віспа, грип, кір, СНІД. Віруси які паразитують у клітині бактерій називаються фагами. Складаються з головки і хвоста, вн. вміст це ДНК. Вони викликають лізис(розчинення) бактеріальної клітини.

Клітинні організми поділяються:

а) ядерні(прокаріоти): бактерії, синьозелені водорості (об’єднані в під царство Дробянки)                

 б) ядерні(еукаріоти): рослини, гриби, тварини.

Прокаріоти – генетичний матеріал представлений генофором ( нитка ДНК яка утвор кільце) У клітині відсутні мітохондрії, центріолі, пластиди, розвинена система мембран.

Еукаріоти – генетичний матеріал зосереджений в хромосомах які складаються з ниток ДНК та білкових молекул.Фундаментальну властивість життя забезпечує – історична неперервність біологічних процесів.

Основні властивості життя:

 1)обмін речовин і енергії ( асиміляція – синтез,анаболізм)-забезпечує пластичний обмін; (дисиміляція – розпад, катаболізм) – енергетичний обмін з виділенням енергії.

2)здатність протистояти наростанню ентропії( невпорядкованості) – це коли на підтримання відносної сталості процесів в живих організмах не витрачається енергія.

3) самооновлення (утворення нових молекул і структур)                                                  4)Саморегуляція(здатність організму підтримувати сталість хімічного складу і гомеостазу.  

5)Подразливість( здатність реагувати на певні впливи довкілля)

6)Самовідтворення(в результаті розмноження організми дають потомство)                              7)Спадковість і мінливість. Спадковість – здатність організму передавати ознаки нащадкам. Мінливість – здатність набувати нових ознак і властивостей                                                                             8)Ріст(кількісні зміни),розвиток(якісні зміни).                                                                                   9)Дискретність і цілісність( біологічна система складається з обмежених у просторі складових, проте кожна за них тісно пов’язана між собою

2. Структурні рівні організації життя. Значення уявлень проці рівні для медицини.                                                                    Рівень організації визначається за 2 принципами – часовими і територіальними. Обєднуючись вони характеризуються 2-ма основними показниками: елементарно структурною одиницею(ел.од.) і елементарним біологічним явищем(ел. Яв.)

Виділяють такі рівні живої матерії:

1) Молекулярно– генетичний. Ел. Од.(послідовність триплетів ДНК). Ел. Яв.( відтворення цих кодів за принципом матричного синтезу, або репродукції (подвоєння) ДНК. Це допомагає передавати генетичну інформацію і забезпечує механізм спадковості.

2)Клітинний рівень. Ел.од.(клітни). Ел.яв.(життеві цикли клітин).                                                                                                3)Тканиннй                                                                                                                                                                                         4)Системи органів                                                                                                                                                                                5) Організмовий. Ел.од.(організми та системи органів). Ел. Яв.(фізіологічні процеси які забезпечують життєдіяльність).                  

6) Популяційно– видовий. Ел.од.(популяції) Ел.яв.(видоутворення на підставі природного добору). Найважливішим еволюційно – генетичним популяції – її генофонд. Зміну генотипу викликають: мутації, комбінації, ізоляції.                                         

7) Біосферно – біогеоцинотичний рівень. Ел.од.(біогеоценози) Ел.яв.(динамічний взаємозв’язок біогеоценозів у масштабах біосфери).Весь комплекс біогеоценозів утворює живу оболонку землі.Людина є закономірним підсумком розвитку органічного світу.

 Її суттєві біологічні особливості:

1)Складність анатомо – фізіологічної організації;

2)високорозвинений мозок;

3)обмеження природного добору як рушійного фактора еволюції.Соціальним проявом людини є формування 2 сигнальної системи(мова).Біологічну сутність людини вивчає медична біологія.

3.Клітина як основна структурно – функціональна одиниця живого.

Клітина — елементарнаодиниця живого. Звідомихживихорганізмівтількивіруси є неклітинними формами життя. Усііншібіологічніоб’єктипобудовані з клітин — однієї (бактерії, найпростіші) абовеликоїкількості (багатоклітиннітварини, рослини, гриби). Клітинирізнихорганізміввідрізняютьсярозмірами, формою, функціями, тривалістюжиття. Незважаючи на це, клітинимаютьзагальнівластивості: здатність до самовідтворення і передачігенетичноїінформації, обмінуречовин, росту, розвитку, мінливості, подразливості.
Основні положення клітинної теорії:
1) клітина — елементарна структурно-функціональнаодиницяорганізму;
2) новіклітиниутворюються в результатіподілуабозлиття тих, щоранішеіснували;
3) для всіхклітин характерна єдністьхімічного складу і метаболічнихпроцесів;
4) організмможескладатися з однієїабобезлічіклітин;
5) багатоклітинніорганізмиявляють собою систему клітин, якіутворюютьтканини й органи, пов’язанихміж собою гуморальними та нервов).                                                                                                            Несприятливі для клітини чинники:

1) хвильове та іонізуюче випромінювання

 2) низькі і високі температури

3)хімічні сполуки

4)віруси. Бактеріальні та грибкові інфекції

5)мутації спадкового матеріалу.

Існує дві ступені організації клітини: прокаріотична клітина) - не має ядра (у прокаріотів - бактерій і синьо-зелених водоростей) і еукаріотична клітина - має ядро (в усіх інших одно- і багатоклітинних організмів).

Прокаріоти – генетичний матеріал представлений генофором ( нитка ДНК яка утвор кільце) У клітині відсутні мітохондрії, центріолі, пластиди, розвинена система мембран.                                      Еукаріоти – генетичний матеріал зосереджений в хромосомах які складаються з ниток ДНК та білкових молекул.                                                                                                                                            

Клітина – це обмежена активною (напівпроникною) мембраною впорядкована система біополімерів (білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, ліпідів), яка знаходиться у стані рівноваги (гомеостазу).

Мембранні компоненти клітини поділяють на одномембранні і двомембранні. Одномембранних органел :

ендоплазматичний ретикулум .Гранулярний ЕПР (грЕПР) несе рибосоми, бере участь у синтезі білків, агранулярний ЕПР (або гладкий) – місце синтезу й транспорту ліпідів і полісахаридів,аппарат Гольджі – утворення лізосом

лізосоми – округлі органели, якіздійснюють перетравлення їжі, що потрапила в тваринну клітину при фагоцитозі; пероксисоми – їх функція – метаболізм перекису водню, перетворення жирів у вуглеводи; вакуолі – у рослин –відкладення запасаючих речовин; у тварин є травні та скоротливі вакуолі
Подвійну мембрану мають:
мітохондрії – синтез АТФ, пластиди лейкопласти, хлоропласти, хромопласти.
Немембранні хкомпоненти :
рибосоми синтез білка, центріолі – утворення ниток веретина поділу, мікротрубочки – беруть участь у розходженні хромосом до полюсів.,міофібрили здійснюють переміщення органоїдів стосовно подразників (світла, тепла, хімічноїречовини), мікрофібрили і мікрофіламенти – забезпечують кар-кас і рух цитоплазми. Ядро складається з декількох компонентів, що виконують різні функції: ядерної оболонки, каріоплазми, хроматину, ядерця.
4.Організація потоку речовин і енергії в клітині.

Потік енергії – сукупність реакцій розщеплення органічних речовин з виділенням енергії хімічних зв’язків яка акумулюється в макроергічнх зв’язках АТФ і використовується в подальшому клітиною.

Енергетичний обмін відбувається в декілька етапів: підготовчий, безкисневий і кисневий.

Підготовчий:розщеплення молекул на монумери( білки – до амінокислот, жири – гліцерин і жирні кислоти, полісахариди –моносахариди, нуклеїнові кислоти нуклеотиди).

Безкисневий: відбувається у клітині.Молекули глюкози розщеплюються шляхом гліколізу на 2 молекули піровиноградної, або молочної кислоти. Під час гліколізу виділяється 200 кДж енергії. 80кДж – синтез 2 молекул АТФ, а решта 120кДж розсіюється у вигляді тепла.

Кисневий(аеробний). Можливий лише за наявності кисню. Окиснення сполук пов’язане з відщепленням водню. Тканинне дихання відбув в мітохондріях і супроводжується виділенням великої кількості енергії та акумулює її в макроергічних зв’язках молекул АТФ(окиснювальне фосфорилювання). Універсальна речовина яка накопичує енергію аденозин трифосфорнакислота( АТФ) – це нуклеотид що склад. З азотистої основи(аденіну), вуглеводу(рибози), 3 залишків фосфорної кислоти. АТФ перетворюється на АДФ вивільняється 40кДж енергії, потім АДФ на АМФ вивільняється також 40 кдж енергії. Молекула АТФ є універсальним акумулятором енергії в клітинах.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии