Автор: Олена Чернишевич. Казка про злоїбуче прокляття

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

Автор: Олена Чернишевич

1.А чи правда чи брехня,

Сталась раз така хуйня:

За лісами, за горами

Негри з білими хуями!

В тій країні чарівній,

Всім керує пан Андрій.

Очі чорні як смола,

Жінка в нього молода,

Плечі в метр, хуй а ж в два!

Я скажу вам, це біда…

Все в тім краї до ладу

Знаю лиш одну журбу

Негри баб своїх їбуть,

 Баби довго не живуть…

Мруть як мухи раз у раз

Не вдівець лиш підарас!

Пан Андрій сидить, сумує

Про хуї весь час міркує.

Що робити? Як їм буть?

Так всіх баб переїбуть!

Думав довго і гадав

Про мольфара в раз згадав!

Діло ясне, треба йти

Тільки він міг помогти.

Йшов три дні і ще годину,

Як побачив він хатину…

2.А хатинка не проста

Ніби хуй, ніби пізда

Зверху мохом поросла

Знизу зовсім вже гнила…

Пан Андрій і так і сяк

А зайти усе ніяк

 «От загадка, хуй в пізду,

Може ключ якийсь знайду!»

Обійшов він зліва й справа

Не проста була то справа.

Раптом бачить є шпаринка,

Вона манить як малинка…

Раз господарів нема

Один раз не стидоба!

Зняв штани і до роботи

І забув про всі турботи…

А ж тут двері прохилились,

 Звірі всі заметушились

Із пітьми з’явився старець

Статний наче новобранець!

У мольфара очі круглі

Він таке не бачив в Гуглі!

Негр хуй в шпарину пхає

А ж крізь комин випихає!

«Що за на хуй, я їбу,

Що за сране марабу!

Я живу вже 300 літ,

Ще таке не бачив світ!

Суче блудство, хуєта,

Моя хата не манда!

Що ти мутиш, хуй смердючий,

Підарюги шмат їбучий?»

Пан Андрій а ж побілів,

Наче привид він змарнів

До мольфара лізе рачки

Знають всі — боїться срачки!

Бо найдужче із проклять

Біла срачка, твою мать!

3.Він мольфару в ноги впав

Про біду всю розказав

Той подумав і сказав:

«Це ти вірно завітав.

Допоможу цій біді

Бути хую та в пізді!»

Щоб дарма не їблувать

Сіли трохи випивать.

 Кілька чарок на душі

І кінець любій журбі!

Та проблема гостра в край,

Що робити обирай.

Взяв мольфар чарівну ступу,

Потрусив як файну дупу,

Трохи зілля, трохи чар

Утворився сильний жар

Горить полум’я-багаття,

Очевидно це прокляття!

4.У старі часи їбучі

Ще коли не знати Гуччі

Жила в краї тім дівиця…

Ігор — звалась лебедиця.

І весела і красива

Але в край сором’язлива.

Покохала вона щиро

Козака — зовуть Гаврило.

А Гаврило неборак

У штанах сталевий гак.

Цілувались, милувались,

Поки в ліжко не забрались.

Одяг геть! Кохання час!

Тут Гаврило справжній ас!

Але що це? Що за нах…?

Що ворушиться в штанах?

Одне ліжко — два хуї,

Та такі як бугаї!

Вліво, вправо, трохи вбік

Хлоп на силу звідти втік!

Ігор дуже засмутився

Згодом навіть розізлився

І сказав: «Їбіть гусей,

Як учив старий Мойсей!

Баби вимруть лишусь я,

Сміху буде дохуя!»

5.Є казки про бабаїв

Є казки про злих хуїв.

Пан Андрій згадав страшилку,

Хвацько взявся за горілку.

«Ця історія фігня,

Неправдива ніхуя!

Від дідів її я знаю, сам дітей нею лякаю»

Чарівник наполягає

До Андрія промовляє:

«Ще коли я був спудеєм,

Знався я з одним євреєм,

Звався той єврей Мойсеєм,

Як не дивно був він геєм.

І коли не мав «друзей»

Був охочим до гусей…

Хочеш вір, а хочеш ні

Нема місця тут брехні.

Знав Гаврила особисто

Мав він зуби як намисто.

Покохався він Ігорку

Той схотів його у попку…

Не пройшла підарасня!

Біди ваші з того дня»

6.Пан Андрій сидить в скорботі,

Соломинку крутить в роті.

Баби мруть від блядських чар

З горя жруть вже молочар,

В забобони різні вірять,

Що тут думать — треба діять!

Щоб звільнитись від біди

Треба підарів знайти,

В середмісті поселити,

Від дітей обгородити,

Хай їдуться до рання,

Щоб не було вже срання!

В сраку запхані гандони —

Всі почують в церкві дзвони!

Зникнуть чари, біль і сум

Всі за шмотками у ЦУМ!

7.Пан Андрій в мить підхопився

Гарно так причепурився

Як стріла додому мчав,

Бо загадку розгадав!

Знав Андрій, що на теренах

Гейська кров тече у венах.

Жив один такий Дєніс

З блядським прізвиськом Іріс.

Він його за яйця хвать

«Де твій побратим, бать?»

А Дєніска молодець,

Не засцяв вже так в кінець:

 «Я Петрушеньку люблю

 И где прячу не скажу»

«Ну ти лох, їбать-капать

Я ж вам хату хочу дать!

VIP житло у центрі міста

Краще тільки сир без тіста!»

«Вот спасибо, вот удача

Эх! Прощай родная дача!

Здесь нет света — темнота,

Яйца мёрзнут — мерзлота»

В раз зіграли новосілля,

Вже й дозволили весілля!

Тут Дєніска заридав,

Став на стільчик і сказав:

«Всех прощаю, всех люблю,

Поцелуи всем дарю!»

Раптом чудо-дивина

Були чари і нема!

Негри в штані, а там пусто!

Хоча вранці було густо…

Вже ніщо там не біліє,

Чорний пеніс душу гріє!

Баби тішаться, як діти,

Бо тепер їх будуть гріти

Без загрози для життя,

Криків, шуму, каяття!

P.S. В казці мудрість, в казці суть,

Ця ж бо казка просто муть!

Посміялися і годі

Ми — юристи, ми в роботі!

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США