Біологічна дія та застосування

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 37Следующая ⇒

Поширення і локалізація

           Ефірні олії дуже поширені в природі. Дуже багато вищих рослин здатні їх накопичувати. До числа родин багатих на ефірні олії належить Lamiaceae, Apiaceae, Rosaceae. Кількість їх сягає від 0,01% до 5%, а в цитрусових до 20%. В онтогенезі рослин змінюється процентний вміст олії, співвідношення компонентів, а інколи навіть відмічається повне зникнення одних і поява інших речовин, які не виявлялися раніше.

       В листях найбільше ефірних олій перед і на початку цвітіння, в коренях – після відмирання наземної частини, в бруньках – під час їх бубнявіння.

       Ефірні олії виробляються і накопичуються в особливих екзогенних і ендогенних утвореннях:

Екзогенні: залозисті плями, залозисті волоски, ефірно-олійні залозки (розвиваються з епідермальних тканин).

 Ендогенні: секреторні клітини, вмістилища, секреторні канальні і ходи (розвиваються з паренхімних тканин).

Фізичні властивості

       Це безбарвні, прозорі або злегка жовтуваті рідини з приємним запахом і пряним, гірким смаком. Деякі з них мають синій колір, викликаний присутністю азулену (олія ромашки, деревію). Зустрічаються зеленкуваті (бергамотове), червоні (кминове), червоно-брунатні (корична) олії. Питома вага олій лежить в межах 0,700-1,060 г/см³. Реакція їх нейтральна або кисла. Більшість з них оптично активні.

       Ефірні олії здатні переганятись з водяним паром. Як складні суміші вони не мають визначеної температури кипіння. Перегонкою при різній температурі їх можна поділити на близькі за будовою фракції: монотерпеноїди складають низькокиплячу фракцію ефірних олій, а сесквітерпеноїди – висококиплячу. Ефірні олії при охолодженні застигають в кристалічну масу. Ефірні олії добре розчинні в спирті, петролейному ефірі, хлороформі, змішуються з жирами. Не розчиняються в воді. На папері не залишають масних плям на відміну від жирних.

Одержання ефірних олій

1. Перегонка з водяним паром. Струмінь пару пропускається через лікарську сировину, яка вміщена в перегінний куб. Водяна пара захоплює ефірну олію і, проходячи крізь холодильник, стікає в приймач. Олія поступово накопичується над водою, її збирають і висушують.
2. Екстракція використовується для одержання ефірних олій, які розкладаються при гідродистиляції. Сировину екстрагують леткими розчинниками (петролейний ефір, бензол та ін.). З екстракту відганяють розчинник, залишок обробляють етанолом, який потім відганяють. Зараз розроблено метод виділення ефірних олій скрапленим СО₂ або інертними газами при зниженій температурі. Різновидність екстракції є анфлераж (на скло наносять свинячий або яловичий жир і посипають лікарською сировиною). Ефірна олія поглинається жиром і її екстрагують етанолом. Цим методом одержують трояндову олію. Різновидністю анфлеражу є мацерація (сировину заливають підігрітим до 50-70^оС жиром).
3. Пресування. Використовують для одержання ефірних олій з шкірки плодів цитрусових.

Дослідження ефірних олій

І. Органолептична оцінка (визначення кольору, запаху, смаку, прозорості, консистенції).

ІІ. Фізичні константи:

           а) питома вага (цей показник залежить від стадії розвитку рослини, методу одержання, умови тривалості зберігання). Зменшення питомої ваги може свідчити про зниження кількості кисневмісних сполук (це буває тоді, коли ефірну олію одержують з передчасно зібраної сировини). Більш висока питома вага свідчить про «осмолювання» олії внаслідок окислення її киснем повітря;

       б) кут обертання площини поляризації. Оскільки ефірна олія – це суміш оптично активних речовин, то кут обертання є алгебраїчною сумою кутів обертання даної суміші. Але буває, коли в складі ефірної олії значно переважає той чи інший компонент. Ця константа може свідчити про якість олії;

       в) показник заломлення. Висока рефракція свідчить про значний вміст кисневмісних сполук. При тривалому зберіганні через поляризацію, окислення та інші процеси, що відбуваються в ефірній олії – рефракція збільшується;

       г) розчинність в спирті. Розчинність в етиловому спирті дає уявлення про якість олії. Більшість вуглеводнів погано розчинні в спирті, особливо розведеному, тому за розчинністю в спирті можна судити про їх відносну кількість в олії. Відхилення від норм свідчить про низьку якість олії або домішки вуглеводнів.

ІІІ. Хімічні константи:

       а) кислотне число показує кількість мг КОН, яка витрачається на нейтралізацію вільних кислот в 1г ефірної олії. Ця константа дорівнює від 0,5 до 5,0, але при зберіганні олії збільшується внаслідок розкладання складних ефірів;

       б) ефірне число показує кількість мг КОН, яка витрачається на омилення складних ефірів, що містяться в 1г ефірної олії. Це дуже важлива константа, так як аромат олій зумовлюється саме складними ефірами;

       в) ефірне число після ацетилювання визначається в тих ефірних оліях, якість яких характеризується кількістю спиртів, таких як ліналоол, гераніол, цитронелол та інші. Ефірну олію ацетилюють, потім її омилюють, тобто визначають ефірне число після ацетилювання. Далі, знаючи ефірне число вихідної олії, за різницею показників можна розраховувати кількість вільних спиртів в досліджуваній олії.

Кількісне визначення.

Перегонкою з водяною парою.

       Ефірні олії проявляють бактеріостатичну, антисептичну, дезинфікуючу та фунгістатичну дію. Крім того, вони здатні слабше або сильніше подразнювати шкіру. Скипидар, камфора, розмаринова олія та інші входять до складу багатьох мазей, які прописують при ревматизмі, невралгії і простудних захворюваннях. Розчинені в жирах ефірні олії після нанесення на шкіру гальмують запалення.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте