З історії організації харчування на виставках та ярмарках

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 35Следующая ⇒

Починаючи з 70-х років XIX ст., тобто періоду, коли виставки вийшли за межі однієї великої будівлі й виникли великі виставкові містечка, разом з павільйонами завжди бу­дувалися ресторани та інші об'єкти загальнодоступного харчування. Власниками їх бу­ли, як правило, приватні особи, які мали аналогічні заклади у місті.

Виставкові комітети ніколи не залишали питання організації харчування на саморе­гулювання: вони не лише знімали орендну плату з приватних підрядників, які прагнули мати заклади харчування на виставці, а й суворо їх контролювали.

На загальноросійських виставках подібна регламентація мала офіційно-адміністра­тивний характер. У Правилах для відвідання Загальноросійської художньо-промис­лової виставки 1882 року в Москві, затверджених московським генерал-губернатором князем Долгоруким, в пункті 10 зазначалося: «При вьіставке имеются ресторан, трак­тир и буфетьі, в которьіх кушанья и напитки подаются с платою по такеє, вьіставлен-ной на видном месте. Кроме того, в ресторане на каждом из столов имеются более по-дробньїе прейскуранти. Плата производитея по означенньїм в прейскурантах ценам; в случае заказньїх столов подаются подробньїе из буфета ечета по тем же ценам или по соглашению».

Оскільки виставки відвідували представники всіх звань та прошарків населення — від великих князів до хитрованців, там завжди були представлені заклади харчування на будь-який смак і статок.

Дорогі ресторани славилися вишколеною прислугою, надзвичайним шампанським, кращими сортами вин і відмінними стравами російської, французької та італійської ку­хонь.

«Трактири» пропонували «народний» асортимент: гарячу свинину, щуку, сома, пель­мені — м'ясні та рибні, юшки та каші, солянку з капустою, пироги, калачі, ситники, ка-лені яйця, гороховий кисіль, чай, вино — столове і хлібне (горілку) тощо.

Ресторан відрізнявся від «трактиру» не лише кухнею. Ось як описує це «Путів­ник по Загальноросійській художньо-промисловій виставці 1882 року»: «...Ресторан и трактир Лопашова. Ценьї в ресторане очень вьісоки. Тех, кто не может столько по­тратить, отправляют в трактир того же Лопашова. Отличается он от ресторана ме-ньшей роскошью отделки, а прислуживают не официантьі во фраках и перчатках, а половьіе...».

Численні лавки та кіоски на території виставки пригощали напоями — мінеральни­ми та шипучими водами, квасом, молоком. Пиво продавали в кіосках самі пивовари.

Особливою популярністю серед відвідувачів користувалися лавки із солодощами, які пропонували шоколад, цукерки (до 200 сортів), фрукти — зацукровані та глазурова­ні, мармелади, обливні горіхи, монпансьє, пастилу, карамелі, драже, мигдаль-драже, грильяжі, нугу, цукатні пряники, тягнучки, помадки тощо.

Не меншу зацікавленість виявляла чоловіча частина відвідувачів до лавок з цигар­ками, сигарами та табаком.

Ресторани, кафе і трактири будували на виставках одночасно з павільйонами як об'єкти першорядної важливості.

На великих та значущих виставках, де був величезний наплив відвідувачів, не об­межувалися одним рестораном. Наприклад, на Київських виставках початку XX ст. працювало по декілька ресторанів та їдалень, в тому числі вегетаріанські. В примі­щеннях кафе та ресторанів упродовж дня відвідувач мав можливість пообідати за 30—60 копійок — стільки коштувала «чергова страва». У вечірні години ціна вечері з трьох страв зростала як мінімум у 3—5 разів. З 11 -ї години вечора, як правило, дава­лися кафешантанні видовища. Веранди ресторанів традиційно виходили на головну виставкову площадку.

Слід зазначити, що проблему організації харчування вирішували не лише ресторани й «трактири». Посильний і досить прибутковий внесок в загальну справу вносили й ек­споненти, не виключаючи найбільш іменитих. Продавати працю своїх рук того часу не вважали принизливим.

Ресторани на виставках самі по собі часто привертали увагу, і не лише завдяки від­мінній кухні. Вони були втіленням найновітніших архітектурно-художніх напрямів. Тимчасові містечка, вибудовані для виставок, вражали різноманіттям: форми будівель увібрали в себе стилізовані риси архітектури інших віків — давньоєгипетської, маври­танської, давньоруської, ампіру — і всі вони вилилися в химерні форми російського мо­дерну, найяскравішого сплеску художньої думки того часу.

Відомий факт організації виставкового театру-ресторану на одній із виставок Си­біру. В супроводі музики і театральних спектаклів споживачі насолоджувалися рост­біфами.

Численні ресторани і буфети працювали до першої години ночі — і це при тому, що самі павільйони закривалися набагато раніше, з настанням сутінок. Після восьмої годи­ни вечора в них розпочиналися видовища — виступали співаки, танцюристи і розпові­дачі, співали численні народні хори.

Цікавим є те, що при відкритті виставок і роздачі нагород за традицією пригощали низові прошарки відвідувачів та учасників. Є відомості про те, що ж саме подавали на стіл. Після освячення експозиції гостям могли запропонувати сільський сніданок, що складався з масла, сиру, різних сортів хліба, меду в сотах, фруктів і наливок, горілки та лікерів. Очевидно, що виставкові бенкети не є винаходом сьогодення.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що організація харчування на російських ви­ставках XIX — початку XX ст. була представлена на достатньо високому рівні: хар­чування було різноманітним і доступним за ціною.

Більш давні традиції мали ярмарки, відомі ще з часів середньовіччя. «Где двоє, там рьшок, троє — базар, а семеро — ярмарка», — саме так з X ст. в Європі почали назива­тися місця періодичних з'їздів торговців і привозу товарів. Вони існували в Німеччині, Іспанії, Італії, Франції та Англії, вже до XI—XII ст. ставши не лише місцем оптового торгу, а й головним каналом міжнародної торгівлі. Цю роль вони зберегли до кінця XVIII ст. Достовірні історичні відомості про російські ярмарки відносяться до XVI ст.

На ярмарках, ринках та базарах спеціально оформлена і предметна фактура більше служила для привернення уваги покупців, встановлення контактів і спілкування в комер­ційних цілях. Тут виставкові експозиції не були самоціллю, їх завдання було продати товар. Великі торги та ярмарки приурочувалися до релігійно-церковних свят, а ринки та базари найчастіше розташовувалися біля монастирських стін.

Поява перших торговельних центрів на Русі припадає на період князювання в Києві Володимира і його наслідувача Ярослава Мудрого. Першими згадуються великі торги X—XII ст. у Великому Новгороді та ярмарки в Архангельську. Саме тоді набули широ­кого розголосу місцеві торги із заморськими купцями. Після звільнення від татаро-монгольського іга створюється гільдія торгових людей, яка встановила зв'язки з інозем­ними містами. Регулярні ярмарки з'являються в Росії з XIV ст. Існують відомості про ярмарку на Арському полі біля Казані, ярмарку біля Макарівського монастиря (трохи нижче сучасного Нижнього Новгорода), Сибірського та Китайського торгів. До XVIII ст. стають відомими Іркутська, Ірбитська та Нижегородська ярмарки. Слідом за ними роз­виваються Бакинська, Харківська, Хрещенська, Ташкентська, Ростовська, Ільїнсько-Миколаївська, Цимлянсько-Спаська тощо.

До початку XX ст. вся Росія вкрилася великими та малими ярмарками. За даними Центрального статистичного комітету, у 1894 році в Російській імперії нараховувалося 16 604 ярмарки. Загальний оборот по привозу і продажу товарів складав 1061 млн. руб. З них 87 % складали сільськогосподарські невеличкі ярмарки, 12 % — ярмарки середніх розмірів, 1 % — ярмарки, що мали характер великих оптових торговельних центрів. Те­риторія сучасної України посідала третє місце. Малоросійський район влаштовував 2205 ярмарок, найбільші з яких проходили в Харкові: Хрещенська (з 10 січня по 1 лю­того), Троїцька (з 1 червня по 1 липня), Успенська (з 15 серпня по 1 вересня), Покровсь-ка (з 1 жовтня по 1 листопада). До найвідоміших ярмаркових площ XIX — початку XX ст. в Україні також належать Галичина, Площа «Ринок» (м. Львів), Контрактовий ярмарок (м. Київ), Одеса та ін.

Збутова функція виставок та ярмарків з часом виходить на перше місце, стимулюю­чи якісний розвиток виставково-ярмаркової діяльності в цілому та ресторанного госпо­дарства на виставках зокрема.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров