Гріх і смерть Ананії та Сапфіри.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 186 из 310Следующая ⇒

Діяння 4

Перше гоніння на християн.

1. Коли вони промовляли до народу, до них наблизилися священики і старшини сторожі при храмі і саддукеї;

2. Невдоволені тим, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння із мертвих;

3. І наклали на них руки, і віддали їх під охорону до ранку: бо вже був вечір.

4. Багато з тих, що слухали, увірували; і число таких людей було близько п‘яти тисяч.

5. Другого дня зібралися в Єрусалимі провідники їхні й старшина, і книжники,

6. І Анна першосвященик, і Кайяфа та Іван, і Олександр та інші з роду першосвященичого;

7. Вони поставили їх посередині і запитували: Якою силою чи яким ім‘ям ви вчинили це?

8. Тоді Петро виповнився Духом Святим і сказав їм: Провідники народу і старшино ізраїльська!

9. Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він уздоровився,

10. То нехай стане відомо усім вам і всьому народові ізраїльському, що йменням Ісуса Христа із Назарету, Котрого ви розп‘яли, Котрого Бог воскресив із мертвих, Ним поставлений він перед вами уздоровленим.

11. Він якраз і є камінь, знехтуваний вами, що будують, але вчинився головним на розі, і немає ні в кому іншому порятунку.

12. Бо немає іншого Ймення під небом, що дане людям, котрим належало б нам урятуватися.

13. Побачивши сміливість Петра та Івана і запримітивши, що вони люди некнижні і прості, вони дивувалися; а тим часом упізнавали їх, що вони були з Ісусом;

14. Але бачили уздоровленого чоловіка, що стояв перед ними, і нічого не могли сказати всупереч.

15. І наказали їм вийти геть із синедріону, а самі радилися поміж собою,

16. Кажучи: Що нам учинити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалиму відомо, що ними вчинено явне диво, і ми не можемо відкинути цього;

17. Але, щоб уже не поширювалося це в народі, з погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це Ймення нікому з людей.

18. І, прикликавши їх, наказали їм зовсім не говорити і не навчати про ймення Ісуса.

19. Але Петро та Іван сказали їм у відповідь: Поміркуйте, чи справедливо перед Богом – слухати вас більше, аніж Бога?

20. Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули.

21. Але вони, погрожуючи, відпустили їх, бо не знайшли можливости покарати їх, з причини народу, тому що всі прославляли Бога за скоєне;

22. Бо років сорок було тому чоловікові, в котрому звершилося це диво уздоровлення.

23. Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали, що говорили їм першосвященики і старшини;

24. А вони вислухали і однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико Боже, що утворив небо і землю і море, і все, що в них!

25. Ти устами батька нашого Давида, служника Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушилися погани, і народи задумали марне?

26. Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа і на Христа Його.

27. Бо справді зібралися в місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з поганами і народом ізраїльським,

28. Щоб учинити те, що визначила рука Твоя і порада Твоя.

29. І нині, Господе, поглянь на погрози їхні і дай служникам Твоїм з усією сміливістю говорити слово Твоє,

30. Тоді, як Ти простягаєш руку Твою на уздоровлення і на вчинення ознак і чудес йменням Святого Сина Твого Ісуса.

31. І, за молитвою їхньою, захиталося місце, де вони були зібрані, і виповнилися всі Духом Святим і звіщали Слово Боже сміливо.

32. І в багатьох тих, що увірували, було одне серце і одна душа; і ніхто нічого з маєтку свого не називав своїм, але все в них було спільне.

33. І Апостоли з великою силою засвідчували воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.

34. Не було поміж ними жодного нужденного; бо всі, котрі володіли землями чи домами, продавали їх і приносили ціну проданого.

35. І клали до ніг Апостолів; і кожному давалося те, на що хтось мав потребу.

36. Так Йосія, названий від Апостолів Варнавою, що означає: Син утіхи, – левит, родом кіпрянин,

37. У котрого була своя земля, продав її, приніс гроші і поклав до ніг Апостолів.

Діяння 5

1. А один муж на ім‘я Ананія, з дружиною своєю Сапфірою, продавши маєток,

2. Утаємничив із ціни, зі згоди дружини своєї, а деяку частку приніс і поклав до ніг Апостолів.

3. Але Петро сказав: Ананіє! Нащо ти дозволив сатані вкласти у серце твоє думку збрехати Духові Святому і втаємничити від ціни землі?

4. Те, чим ти володів, хіба не твоє було, і те, що ти надбав продажем, хіба не у твоїй владі було? Нащо ти поклав це в серце твоє? Ти збрехав не людям, а Богові.

5. Зачувши ці слова, Ананія упав і вмер: і великий страх виповнив усіх, хто чув це.

6. І підвелися юнаки і приготували його для похорону, а тоді вийшли і поховали.

7. А години за три по цьому прийшла й дружина його, не відаючи, що сталося.

8. Петро запитав її: Скажи мені, чи за стільки ви продали землю? Вона сказала: Так, за стільки.

9. Але Петро сказав їй: Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось, входять у двері ті, що поховали чоловіка твого; і тебе також винесуть.

10. Раптом вона упала біля ніг його і вмерла, і юнаки, переконавшись, що вона мертва, винесли й поховали її біля чоловіка її.

11. І великий страх обгорнув всю церкву і всіх, хто чув це.

12. Руками Апостолів звершувалося в народі багато ознак і чудес; і всі однодушно були в притворі Соломоновім.

13. Ніхто із сторонніх не зважувався прилучитися до них, а народ прославляв їх.

14. А віруючих все більше й більше приєднувалося до Господа, велика кількість чоловіків та жінок.

15. Аж так, що виносили хворих на вулиці і клали на постелях і ліжках, щоб хоч тінь Петра, що проходив, падала на когось із них.

16. Сходилося також до Єрусалиму чимало з довколишніх міст, несли недужих та хворих від нечистих духів, котрі й уздоровилися всі.

17. А першосвященик і всі з ним, що належали до саддукейської єресі, виповнилися заздрістю.

18. І руки свої наклали на Апостолів, і ув‘язнили їх у народній в‘язниці.

19. Але Ангел Господній вночі відчинив двері в‘язниці і, вивівши їх, сказав:

20. Ідіть і, ставши у храмі, повідуйте народові всі ці слова життя.

21. Вони вислухали і зайшли вранці до храму й навчали. А тим часом першосвященик і котрі з ним, прийшли, скликали синедріон і всіх старших із синів Ізраїля та й послали до в‘язниці привести Апостолів.

22. Але служники, прийшовши, не знайшли їх у в‘язниці і повернулися й доповіли,

23. Кажучи: В‘язницю ми застали замкненою з усією старанністю і сторожу, котра стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.

24. Коли зачули ці слова першосвященик, старший сторожі та інші першосвященики, не могли зрозуміти, що б воно означало.

25. Проте прийшов один чоловік і оповів їм, кажучи: Ось, мужі, котрих ви ув‘язнили в тюрму, стоять у храмі і навчають народ.

26. Тоді старший сторожі пішов із служниками і привів їх без примусу, тому що боялися народу, щоб не забили їх камінням.

27. А коли привели їх, то поставили в синедріоні; і запитав їх першосвященик, кажучи:

28. Чи не заборонили ми вам суворо навчати про Ймення це? І ось, ви наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Того Чоловіка.

29. А Петро і Апостоли у відповідь сказали: Треба підкорятися більше Богові, аніж людям.

30. Бог батьків наших воскресив Ісуса, Котрого ви умертвили, повісивши на дереві.

31. Його підніс Бог правицею Своєю у Володаря і Рятівника, щоб дати Ізраїлеві каяття і прощення гріхів.

32. Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого Бог дав покірним Йому.

33. Зачувши це, вони аж спаленіли від гніву і вже змовлялися умертвити їх.

34. Підвівшися у синедріоні, один фарисей, на ім‘я Гамалиїл, учитель Закону, пошанований усім народом, наказав вивести Апостолів на незначний час.

35. А їм сказав: Мужі ізраїльські! Поміркуйте самі з собою про цих людей, що вам з ними вчинити:

36. Бо невдовзі перед цим з‘явився Тевда, маючи себе за когось великого, і до нього прилучилося майже чотириста чоловіків; але його вбили, і всі, котрі прислухалися до нього, розпорошилися й щезли.

37. Після нього під час перепису з‘явився Юда галілеянин, і прилучив до себе чимало народу; але й він загинув, а всі, що прислухалися до нього, порозбігалися;

38. І нині кажу вам, відчепіться од людей цих і залишіть їх: бо коли все це від людей і ці діяння від людей, то воно розпадеться.

39. А якщо від Бога, то ви не можете зруйнувати його; бережіться, щоб вам не стати супротивниками Бога.

40. Вони послухали його і, прикликавши Апостолів, били їх, і заборонили їм говорити про ймення Ісуса, а потому відпустили їх.

41. А вони пішли з синедріону, радіючи, що за ймення Господа Ісуса удостоїлися прийняти зневагу.

42. І всілякого дня у храмі і по домах не переставали навчати і благовістити про Ісуса Христа.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?