Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 44 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 103 из 310Следующая ⇒

9. Котрий чинить великі діяння і бездослідні, предивні, яким немає числа;

10. Дає дощ на лице землі, і посилає води на обличчя ланів;

11. Принижених ставить на високе, і зажурені підносяться до спасіння.

12. Він зруйнує заміри підступних, і руки їхні не звершать задуманого.

13. Він виловлює мудраків їхнім-таки лукавством, і змова хитрих стає надаремною.

14. Удень вони перебувають у пітьмі і в полудень ходять навпомацки, мов уночі.

15. Він рятує бідного від меча, від уст їхніх і від руки міцної.

16. І є нещасному надія, і неправда зачиняє уста свої.

17. Щаслива людина, котру Бог картає, а тому науки Вседержителя не відкидай.

18. Тому що Він завдає ран, і Сам перев'язує їх; Він уражає, і Його ж таки руки лікують.

19. У шести бідах порятує тебе, і в сьомій не торкнеться до тебе лихо.

20. У голодну пору визволить тебе від смерти, і на війні – від сили меча.

21. Від бича язика сховаєш себе, і не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.

22. Із спустошення і голоду насміхатимешся, і звірів земних не злякаєшся;

23. Тому що з камінням у полі в тебе спілка, і звірі польові в мирі з тобою.

24. І спізнаєш, що шатро твоє у безпеці, і будеш дивитися за домом своїм, і не згрішиш.

25. І побачиш, що насіння твоє численне, і паростки твої, мов трава на землі.

26. Зійдеш до гробу у поважному віці, як укладаються снопи пшениці свого часу.

27. Ось, що ми спізнали; зрештою, так воно і є: вислухай це і затям для себе.

Йов 6

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. О, якби волання мої були належно зважені, і разом з ними поклали на ваги страждання моє!

3. Воно напевне переважило б пісок морів! Через те слова мої нерозважливі.

4. Бо стріли Вседержителя в мені; отруту їхню випиває дух мій; жахіття Божі повстають супроти мене.

5. Чи реве дикий віслюк на траві? Чи мукає бик біля місива свого?

6. Чи їдять несмачне без солі, і чи є смак у білку яйця?

7. До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.

8. О, якби справдилося бажання моє, і надії мої виконав Бог!

9. О, якби була воля Божа розчавити мене, то простягнув би руку Свою і уразив мене!

10. То була б іще втіха мені, і я підсилився б духом у моїй немилосердній хворобі, бо я не зрікався слів Святого.

11. Що то за сила в мене, щоб сподіватися мені? І який кінець, аби продовжити життя моє?

12. Чи твердота каміння – сила моя? І чи тіло моє з міді?

13. Чи є в мені запомога для себе, і чи є для мене якась підпора?

14. До страдника має бути співчуття від друга його, якщо тільки він не відкинув страх перед Вседержителем.

15. Але брати мої зрадливі, мов потік, наче швидкоплинні ручаї,

16. Котрі чорні від льоду, і в котрих приховується сніг.

17. Коли надходить тепло, вони міліють, а в пору спеки висихають на місцях своїх.

18. Викривлюють вони напрямок шляхів своїх, заходять в пустелю і губляться;

19. Дивляться на них каравани Теми; сподіваються мандрівники Шеви.

20. Але залишаться посоромленими в своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.

21. Отак і ви зараз стали, як вони, побачили страшне і злякалися.

22. Чи говорив я: Дайте мені! Або з маєтку свого сплатіть за мене!

23. І визволіть мене від руки ворога, і від руки сильних викупіть мене?

24. Навчіть мене, і я замовкну; підкажіть, у чому я згрішив.

25. Які могутні слова правди! Але що доводять звинувачення ваші?

26. Ви вигадуєте вислови для звинувачення? – За вітром пускаєте слова ваші.

27. Ви вчиняєте напад на сироту і копаєте яму другові вашому.

28. Але я прошу вас, погляньте на мене; чи говоритиму я неправду перед вами?

29. Перегляньте – чи є неправда? Перегляньте, – правда моя.

30. Хіба на язиці у мене неправда? Чи гортань моя не може розрізнити гіркоти?

Йов 7

1. Чи не визначений людині час на землі, і хіба дні її не те саме, що й дні найманця?

2. Як раб жадає тіні, і як найманець наджидає на свою платню,

3. Так я дістав у спадок місяці марноти, і ночі, позначені горем, відраховані мені.

4. Коли лягаю, то кажу: Коли підведуся? А вечір триває, і я перевертаюся з боку на бік, очікуючи початку дня.

5. Тіло моє в поросі, зодяглося червою і струпами; шкіра моя тріскається і ятриться.

6. Дні мої біжать швидше, аніж ткацький човник, і минають без надії.

7. Пригадай, що життя моє – лиш подих, що око моє не навернеться бачити добре.

8. Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої – на мене, – і немає мене.

9. Рідшає хмара і відпливає; отак і той, що зійшов до шеолу, не вийде,

10. Не повернеться більше у свій дім, і місце його вже не буде знати його.

11. То не буду я утримувати вуст моїх; буду говорити у тіснотах духа мого; буду скаржитися в лихові душі моєї.

12. Хіба я море чи морська потвора, що Ти поставив наді мною сторожу?

13. Коли подумаю: Чи втішить мене постіль моя, чи забере гіркоти мої ложе моє,

14. Ти страхаєш мене снами і видіннями лякаєш мене.

15. І душа моя прагне радше припинення дихання, радше смерти, аніж життя.

16. Я відмовляюсь від нього. Я більше не хочу жити. Залиш мене на самоті, бо дні мої – марнота.

17. Що таке людина, що Ти звеличив її, і звертаєш на неї увагу Свою?

18. Навідуєшся до неї щоранку, і кожної миті випробовуєш її?

19. Доки ж Ти не залишиш, допоки не відступишся од мене, доки не попустиш мені проковтнути слину мою?

20. Якщо я згрішив, то що я вчиню Тобі, Охоронцю людей? Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, аж так, що я зробився сам собі тягарем?

21. І чому б не простити мені гріха, і не зняти з мене беззаконня мого? Бо ось, я ляжу в тлін; узавтра пошукаєш мене, і немає мене.

Йов 8

1. І відповідав шах'янин Білдад і сказав:

2. Чи довго слова уст твоїх будуть, як бурхливий вітер?

3. Невже Бог спотворює суд і Вседержитель перекручує правду?

4. Якщо сини твої грішили супроти Нього, то Він віддав їх в руку беззаконня їхнього.

5. Якщо ти будеш старанно шукати Бога і будеш молитися Всемогутньому,

6. І якщо ти чистий і справедливий, то Він уже нині постане перед тобою і наповнить оселю твою справедливістю.

7. І якщо на початку в тебе було замало, то в прийдешньому буде вельми багато.

8. Запитай, я благаю тебе, у попередніх родів і збагни спостереження батьків їхніх;

9. А ми вчорашні, і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі – тінь.

10. Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого скажуть слова.

11. Чи підведеться тростина без води? Чи виросте очерет без вологи?

12. Ще він у свіжості своїй, і не зв'язаний, а засихає раніш від будь-якої трави.

13. Такі шляхи усіх, що забувають Бога; і надія лицеміра згине;

14. Сподівання його підтяте, і певність його – житло павука.

15. Зіпреться на дім свій і не встоїть; вхопиться за нього і не втримається.

16. Зеленіє він на сонці, за садок сягають гілки його;

17. У купу [каміння] проростає коріння його, поміж каміння вростає.

18. Та коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: Я не бачило тебе!

19. Ось радість дороги його! А вже з пороху (землі) інші ростуть.

20. Бачиш, Бог не відкидає безвинного, і не підтримує руку злодіїв.

21. Він іще виповнить уста твої сміхом і губи твої радісним погуком.

22. Ті, що ненавидять тебе, покриються соромом, і шатра безбожних не буде!

Йов 9

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. Справедливо! Відаю, що так є; але як виправдається чоловік перед Богом?

3. Якщо забажає розпочати з Ним суперечку, то не відповість Йому на жодне запитання із тисячі.

4. Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав супроти Нього і залишався в спокої?

5. Він пересуває гори, і не впізнають їх; Він перетворює їх у гніві Своєму;

6. Зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;

7. Скаже сонцю, – і не зійде, і на зорі кладе печать.

8. Він один розпросторює небеса і простує по хвилях морських.

9. Він утворив Ведмедицю, Оріона і Волосожара і скарбниці півдня;

10. Він чинить велике, незбагнене і дивовижне, котрому немає числа.

11. Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пролине, і не побачу Його.

12. Візьме, – і хто заборонить Йому? Хто скаже Йому: Що Ти вчинив?

13. Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть захисники Раґава (Єгипту).

14. Тим паче, хіба можу я відповідати Йому і віднаходити собі слова перед Ним?

15. А хоч би я мав рацію перед Ним, та не буду я відповідати, а буду благати Суддю мого.

16. А якби я покликав, і Він відповів мені, – я не повірю, що голос мій почує Той,

17. Хто у бурі вражає мене, і примножує безневинно рани мої,

18. Не дає мені перевести духа, але насичує мене гіркотами.

19. Якщо [вдатися до] сили, то Він могутній; якщо до суду, то хто зведе мене з Ним?

20. Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж таки уста звинуватять мене; [коли] кажу, що я досконалий, це також доведе мою неправду.

21. Безневинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя своє.

22. Тому я сказав, що Він знищує і досконалого, і нечестивого.

23. Якщо бич уражає (убиває) раптово, то Він буде сміятися на суді безневинного.

24. Землю дано в руки гріховод, обличчя суддів її Він запинає. Якщо не Він, то хто?

25. Дні мої швидші гінця, – біжать, не бачать добра;

26. Линуть, мов легенькі човни, як орел падає на здобич.

27. Якщо сказати мені: Забуду я оскарження мої, позбавлюся сумного вигляду і підбадьорюся;

28. То боюся усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не будеш тримати мене безневинним.

29. [Якщо ж] я винуватий, то навіщо марно страждаю?

30. Навіть, якщо обмиюся я сніговою водою і зроблю свої руки білими, як ніколи,

31. То й за такої обстави Ти зануриш мене в багнюку, і гидуватиме мною одежа моя.

32. Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому, і йти разом з Ним на суд.

33. Немає поміж нами посередника, котрий поклав би руку свою на нас обидвох.

34. Нехай же відхилить Він від мене берло Своє, і страх Його нехай не жахає мене;

35. І тоді я буду говорити, і не злякаюся Його; бо я не такий сам у собі;

Йов 10

1. Остогидло душі моїй життя моє; занурюся в журбу мою; буду говорити в гіркотах душі моєї!

2. Скажу Богові: Не звинувачуй мене; скажи мені, за що Ти зі мною змагаєшся?

3. Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш справу рук Твоїх, а на раду гріховодників посилаєш світло?

4. Хіба в Тебе тілесні очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?

5. Хіба дні Твої, як дні людини, чи літа Твої, як дні мужа?

6. Нащо Ти шукаєш вади в мені і вивідуєш гріх мій,

7. Хоч відаєш, що я безневинний, і що нікому визволити від руки Твоєї?

8. Твої руки попрацювали наді мною і утворили всього мене цілком, – і Ти нищиш мене?

9. Пригадай, що Ти, мов глину, вчинив мене і на тлін мене перетворюєш?

10. Хіба не Ти вилив мене, як молоко, і, мов сир, згустив мене,

11. Шкірою і плоттю зодягнув мене, кістками і жилами зв'язав мене,

12. Життя і милість дарував мені, і піклування Твоє охороняло дух мій!

13. Але й те приховував Ти в серці Своєму, – знаю, що це було у Тебе, –

14. Коли я згрішу, Ти помітиш, і не залишиш гріха мого без покари.

15. Якщо я завинив, горе мені! Якщо ж праведний, то не смію підвести голови моєї. Я перенасичений приниженням; глянь на бідування моє;

16. Воно зростає. Ти женешся за мною, мов лев, і знову вчиняєш напад на мене; і знову предивно приходиш до мене.

17. Виводиш нових свідків Твоїх супроти мене; збільшуєш гнів Твій до мене, і нещастя одне за одним збираються супроти мене.

18. І навіщо Ти вивів мене з лона? Нехай би я вмер, коли ще нічиє око не бачило мене.

19. Нехай би я, як неіснуючий, з лона був би перенесений до гробу!

20. Чи не замалі дні мої? Залиши, відступися од мене, щоб я хоч трішки збадьорився,

21. Поки я піду, і вже не повернуся, – до країни пітьми і тіні смертної.

22. До країни мороку, яким є морок тіні смертної, де немає устрою, [де] світло є пітьма.

Йов 11

1. І відповідав Цофар нааматянин, і сказав:

2. Хіба на велику кількість слів не можна дати відповіді, і хіба людина велемовна має рацію?

3. Чи твоє марнослів'я примусить замовкнути мужів, щоб ти збиткувався, і нікому було посоромити тебе?

4. Ти сказав: Думки мої чисті, і чистий я в очах Твоїх.

5. Та якби Бог зажадав говорити і відкрив уста Свої до тебе,

6. І відкрив би тобі таємниці премудрости, що тобі удвічі більше належало понести! Тож знай, що Бог дав тобі понести менше, ніж твої беззаконня заслуговують.

7. Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш досконало пізнати Всемогутнього?

8. Він є вищий за небеса, – що можеш учинити? Глибший за шеол, – про що можеш дізнатися?

9. Довша землі міра Його і ширша моря.

10. Якщо Він пройде і замкне когось у кайдани, і приведе на суд, то хто заборонить Йому?

11. Тому що Він знає марноту людей, і бачить беззаконня, і чи залишить його поза увагою?

12. Проте легковажний чоловік вимудровує, хоч сам народжується, наче дикий віслючок;

13. Якщо ти даси раду серцю своєму і простягнеш до Нього руки свої;

14. І якщо є вада в руці твоїй, і ти відкинеш її і не даси беззаконню замешкати в шатрах твоїх;

15. То підведеш незаплямоване обличчя своє, і будеш непохитним, і не боятимешся.

16. Тоді забудеш горе, наче про воду, яка протекла, будеш пригадувати його.

17. І яскравіше полудня триватиме життя твоє; просвітлієш, наче ранок.

18. І матимеш спокій, бо є надія; ти відгороджений і можеш спати безпечно.

19. Будеш лежати, і не буде того, що залякує; і багато-хто буде підлещуватися до тебе.

20. А очі безбожних вичахнуть, і вони не втечуть, а надія їхня щезне.

Йов 12

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. Справді, [тільки] ви люди, і з вами помре мудрість!

3. Але я [маю] розум, як у вас; не нижчий я від вас; і хто не відає цього ж таки?

4. Посміховиськом став я для сусіда свого, я, котрий звертався до Бога, і котрому Він відповідав; посміховиськом – [чоловік] праведний, безневинний.

5. Палаючий смолоскип зневажений у думках того, хто відчуває себе у безпеці, він (смолоскип) приготовлений для тих, чия нога ковзає.

6. Спокійні шатра у грабіжників, і безпечні у тих, що дратують Бога, у чиї руки Бог приносить щедро.

7. І справді: запитай у скотини, і навчить тебе, – у птаха небесного, – і звістить тобі;

8. Або побесідуй із землею, і наставить тебе, і скажуть тобі рибини морські.

9. Хто з усього цього не спізнає, що рука Господа утворила це?

10. У Його руці душа всього живого, і дихання всілякої людської плоті.

11. Чи не вухо розбирає слова і чи не язик розпізнає смак їжі?

12. У старцях мудрість, і в довголітніх розум.

13. У Нього премудрість і сила; Його поради і розум.

14. Що Він зруйнує, те не відбудується; кого Він замкне, ніхто його не відімкне. 15. Зупинить води, і все повисихає; випустить їх, – і оновлять землю.

16. У Нього могутність і голос мудрости, перед Ним той, що блукає, і той, що заводить у блуд.

17. Він учиняє радників недолугими (оголеними), і суддів робить безглуздими.

18. Він розв'язує пута царів і поясом обперізує стегна їхні.

19. Князів позбавляє честі і кидає хоробрих.

20. Відбирає мову у велемовних і старців позбавляє глузду.

21. Покриває соромом вельможних, і сили могутніх знесилює.

22. Відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну.

23. Примножує народи і винищує їх; розпорошує народи і збирає їх.

24. Відбирає розум у старшин народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів.

25. Наосліп ходять вони у пітьмі, без світла; і Він упроваджує їх у блуканину, мов п'яного.

Йов 13

1. Ось, усе [це] бачило око моє, чуло вухо моє і завважило для себе.

2. Скільки знаєте ви, знаю і я; не нижчий я від вас.

3. Але я до Вседержителя хотів би говорити і жадав би змагатися з Богом.

4. А ви блудослови; всі ви невдатні лікарі.

5. О, якби ж то ви мовчали! Це [зарахувалося] б вам як мудрість.

6. То вислухайте міркування мої і прискіпливо зважте на заперечення уст моїх.

7. Чи варто було вам заради Бога говорити неправду і для Нього казати брехню?

8. Чи варто було вам бути упередженим до Нього, і за Бога так сперечатися?

9. Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обдурите Його, як обдурюєте людину?

10. Суворо покарає Він вас, хоч ви потайки дієте упереджено.

11. Невже велич Його не страхає вас, і страх Його не виповнює вас?

12. Нагадування ваші схожі на попіл; докази ваші – докази з глини.

13. Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що б там не скоїлося зі мною.

14. Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?

15. Ось, Він убиває мене; але я буду сподіватися; я жадав би тільки виправдати шляхи мої перед Ним!

16. І це вже було б рятунком мені; тому що облудник не пройде перед Ним.

17. Вислухайте уважно слово моє і тлумачення моє вухами вашими.

18. Ось, я вчинив судову справу і знаю, що правда буде за мною.

19. Хто у спромозі змагатися зі мною? Бо я невдовзі замовкну і випущу духа.

20. Тільки двох [речей] не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від Тебе.

21. Відхили від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.

22. Тоді клич, і я буду відповідати, або ж говоритиму я, а Ти відповідай мені.

23. Скільки в мене вад і гріхів? Покажи мені беззаконня мої, і гріх мій.

24. Навіщо ховаєш обличчя Твоє, і вважаєш мене ворогом Тобі?

25. Чи не зірваний листочок Ти нищиш, і чи не висхлу соломинку переслідуєш?

26. Тому що Ти пишеш на мене гірке і пригадуєш мені гріхи юности моєї,

27. І в кайдани забиваєш ноги мої, і підстерігаєш всі стежини мої, – женешся слідами ніг моїх.

28. І [людина], мов гнилизна, розпадається, як одежа, поточена міллю.

Йов 14

1. Людина, породжена жінкою, нетривала і виповнена бентегою.

2. Мов квітка, вона виходить і опадає; утікає, мов тінь, і не спиняється.

3. І ось на неї Ти очі Свої спрямовуєш, і мене ведеш на суд з Тобою!

4. Хто принесе чисте від нечистого? Ніхто.

5. Якщо дні її визначені, і число місяців її у Тебе; якщо Ти поклав їй межу, котру вона не перейде,

6. То ухилися від неї; нехай вона спочине, аж доки не скінчить, мов найманець, дня свого.

7. Для дерева є надія, що воно, коли буде зрубане, знову оживе, і паростки [виходити] з нього не перестануть.

8. Якщо й застарів у землі корінь його, і пень його завмер у поросі,

9. Однак, тільки-но зачуло воду, воно випускає паростки і проростає гілками, наче щойно посаджене.

10. А людина помирає і зникає; відійшов дух її, і де вона?

11. Відходять води з озера, і річка міліє і висихає.

12. Отак людина, – ляже і не підведеться; аж доки існуватиме небо, вона не пробудиться і не прокинеться зі сну свого.

13. О, якби Ти в шеолі сховав мене і тримав мене, аж доки минеться гнів Твій; призначив мені час і потому пригадав мене!

14. Коли помре чоловік, то чи буде він знову жити? Упродовж усіх днів визначеного мені часу я наджидав би, доки прийде мені заміна.

15. Якби озвався Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би добру волю творінню рук своїх.

16. Бо аж тоді Ти порахував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого.

17. У сувої було б позначене беззаконня моє; і Ти закрив би провину мою.

18. Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;

19. Вода стирає каміння; повінь її змиває земний порох; отак і надію чоловіка Ти нищиш.

20. Улаштовуєш йому тісноти до кінця, і він відходить; міняєш йому обличчя, і відсилаєш його.

21. Чи діти його в честі, він не знає, чи упосліджені, він не помічає.

22. Але плоть його на ньому болить, і душа його в ньому страждає.

Йов 15

1. І відповідав Єліфаз теманянин, і сказав:

2. Чи буде мудрий відповідати знанням мізерним і виповнювати нутрощі свої вітром східним,

3. Виправдовуватися словами марними і мовою, що не має жодної сили, та твердженнями, якими він не може вдіяти нічого доброго?

4. Адже ти й страх відклав, і молитву до Бога відкинув.

5. Нечестя твоє виповідають уста твої, і ти вибрав мову лукавих.

6. Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить супроти тебе.

7. Хіба ти народився першою людиною, і передніше пагорбів утворений?

8. Хіба ти чув таємниці Божої ради і прихилив до себе премудрість?

9. Що відаєш ти, чого не знали б ми? Що розумієш ти, чого не було б і в нас?

10. І сивоволосий, і старець є поміж нами, що днями перевершує батька твого.

11. Чи недостатньо для тебе втіхи від Бога? Чи це таємниця для тебе?

12. Навіщо твоє серце зводить тебе, і чому очі твої не закриваються при цьому?

13. Чому налаштовуєш супроти Бога духа свого, і устами своїми промовляєш такі слова?

14. Що то за один, чоловік, щоб йому бути чистим, і, щоб народженому жінкою, бути праведним?

15. Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його,

16. Тим паче нечистий і розбещений чоловік, який п'є беззаконня, що воду.

17. Я буду говорити тобі, слухай мене; я повідаю тобі, що бачив.

18. Що чули мудрі і не приховали почутого від батьків своїх,

19. Котрим одним була дісталася земля, і серед яких чужий не ходив.

20. Нечестивий мучить себе упродовж днів своїх, і число років утаємничене від гнобителя.

21. Зойк жахів у вухах його; коли він у безпеці, прийде на нього згубник.

22. Він не сподівається врятуватися від пітьми; і він під загрозою меча.

23. Він поневіряється за куснем хліба повсюди; відає, що вже готовий, в руках у нього, день пітьми.

24. Біль та нещастя жахають його, мов цар, що приготувався до бою,

25. За те, що він простягав супроти Бога руку свою, і чинив опір Вседержителеві,

26. Рушав супроти Нього з [гордою] шиєю, під грубезними щитами своїми;

27. Тому що він закрив обличчя своє жиром своїм і обклав ним боки свої.

28. І він поселяється в містах спустошених, в домах, у яких не живуть, котрі приречені на руїни.

29. Не буде він багатим, і не заціліє маєток його, і не розпросториться землею набуток його.

30. Не уникне пітьми; пагіння його висушить полум'я, і подмухом уст Своїх примусить його щезнути.

31. Нехай не довіряє марноті заблуклий, бо марнота буде й винагородою йому.

32. Не свого дня він помре, і гілки його не будуть зеленіти.

33. Скине він, як виноградна лоза, недозрілу ягоду свою, і як, оливка, струсить квіт свій.

34. Так спорожніє зібрання лицемірів, і вогонь пожере шатра хабарників.

35. Він завагітнів злом і породив лжу, і утроба його готує оману.

Йов 16

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. Чув я багато такого; жалюгідні всі ви розрадники.

3. Чи настане кінець вітряним цим словам? І що спонукало тебе так відповідати?

4. І я говорив би, як ви, якби душа ваша була на місці моєї душі; повстав би я на вас словами, і кивав би на вас головою моєю;

5. Підсилював би вас губами моїми, і порухом уст розраджував.

6. Чи говорю я, – не вичахає скорбота моя; чи перестаю, – що відходить од мене?

7. Але нині він виснажив мене. Ти спустошив усю родину мою.

8. Ти помережив мене зморшками на свідчення супроти мене; повстає на мене виснаження моє, і обличчя докоряє мені.

9. Гнів Його терзає і ворогує супроти мене; скрегоче на мене зубами своїми, ворог мій гострить на мене очі свої.

10. Роззявляють на мене пащу свою, і лаючись, б'ють мене по щоках: усі змовилися супроти мене.

11. Віддав мене Бог злочинцеві і в руки нечестивих кинув мене.

12. Я мав спокій, але Він потряс мене, узяв мене за шию і зграсував мене, і вчинив мене Собі за ціль.

13. Оточили мене стрільці Його; Він розтинає нутрощі мої, і не милує; вилив на землю жовч мою.

14. Пробиває в мені пролом за проломом; кидається на мене, мов ратник.

15. Веретища пошив я на шкіру мою і в порох поклав голову мою.

16. Обличчя моє збагровіло від плачу, і на повіках моїх залягла тінь смертна.

17. І це при всьому тому, що немає насильства у руках моїх, і молитва моя чиста.

18. Земле! Не прикрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму.

19. І нині, ось, на небесах Свідок мій; і Заступник мій на висотах!

20. Глузливі друзі мої! До Бога око моє сльозить.

21. О, якби чоловік міг мати змагання з Богом, як син людський з ближнім своїм!

22. Бо літам моїм надходить кінець, і я рушаю в дорогу без вертання.

Йов 17

1. Дихання моє вичахає; дні мої загасають; гроби готові для мене.

2. Якби не глум їхній, то й поміж суперечками їхніми око моє мало б спокій.

3. Заступися, дай поруку, [Сам] за мене перед Собою! Інакше хто дасть поруку за мене?

4. Бо Ти закрив серце їхнє від розуміння, і тому не даєш узяти гору.

5. Хто прирікає друзів своїх на здобич, у того в дітей очі сліпнуть.

6. Він учинив мене приповідкою для народу і посміховиськом для нього.

7. Потемніло від гіркот око моє, і всі члени мої – наче тінь.

8. Здивуються з цього праведні, і безвинний прогнівається на лицеміра.

9. Але праведник буде міцно триматися шляху свого, і чистий руками буде все більше зростати на силі.

10. Виступайте всі ви, – і підійдіть, не знайду я мудрого поміж вами.

11. Дні мої проминули; думи мої – набуток серця мого, – урвалися.

12. А вони ніч [хочуть] перетворити на день, а світло наблизити до лиця пітьми.

13. Якби я навіть наджидати став, то шеол дім мій; у пітьмі застелю я постіль мою;

14. Гробові скажу: Ти батько мій; До черви: Ти матір моя і сестра моя.

15. То де після цього надія моя? І очікуване мною, хто побачить?

16. До шеолу зійде вона, і буде спочивати зі мною у тліні.

Йов 18

1. І відповідав Білдад шух'янин, і сказав: 2. Коли ж ви припинете подібні вислови? Поміркуйте, а відтак будемо розмовляти.

3. Нащо вважатися нам за тварин і стати зневаженими у власних очах ваших?

4. [О], [ти], [що] роздираєш душу твою у гніві своєму! Невже заради тебе існує земля, і скеля має зсунутися з місця [свого] ?

5. Авжеж, світильник у злочинця загасне, і не залишиться й іскри від його вогню.

6. Потьмяніє світло в шатрі його, і світильник його загасне над ним.

7. Скоротяться кроки могутности його, і повалить його власний замір його.

8. Тому що він попаде в пастку своїми ногами і тенетами ходити буде.

9. Пастка схопить за ногу його, і грабіжник упіймає його.

10. Утаємничені від нього на землі сильця і засідки на дорозі.

11. Зусібіч будуть лякати його жахи, і примусять його кидатися навбоки.

12. Виснажиться від голосу сила його, і погибель уже є, обіч у нього.

13. Пожере члени тіла його, пожере члени його первісток смерти.

14. Вижене із шатра його впевненість його, і це кине його до царя жахів.

15. Оселяться в шатрі його, тому що він уже не належить йому; житло його буде посипане сіркою.

16. Знизу підсохне коріння його, і зверху зів'януть гілки його,

17. Пам'ять про нього щезне на землі, і ймення його не буде на майдані.

18. Виженуть його із світла в пітьму і зітруть його з лику землі.

19. Ні сина [його], ні внука не буде в народі його; і нікого не залишиться в житлах його.

20. Від згадки про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть виповнені трепетом.

21. Ось такі житла беззаконного, і отаке місце того, хто не знає Бога!

Йов 19

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. Доки будете мучити душу мою і терзати мене словами?

3. Ось уже разів із десять ви ганьбили мене і не соромитеся тіснити мене.

4. Якщо я справді згрішив, то гріх мій при мені залишиться.

5. А якщо ви хочете піднестися наді мною і дорікнути мені ганьбою моєю,

6. То знайте, що Бог відкинув мене і обклав мене Своїми пастками.

7. Ось, я кричу: Образа! І ніхто не чує. Волаю, – і немає суду.

8. Він перегородив мені дорогу, і не можу пройти, і на стежки мої поклав пітьму.

9. Стягнув з мене славу мою і скинув вінця з голови моєї.

10. Довкола розорив мене, і я відходжу; і, мов дерево, Він відкинув надію мою.

11. Спалахнув на мене гнівом Своїм і вважає мене поміж ворогами Своїми.

12. Полки Його прийшли разом і попрямували до мене, і розташувалися довкола шатра мого.

13. Братів моїх Він віддалив од мене; і ті, що знають мене, почужіли до мене.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности