Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 43 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 102 из 310Следующая ⇒

2. І всі служники царя, котрі [були] біля царської брами, вклонялися і падали на коліна перед Ґаманом, бо так наказав цар. Тільки Мордехай не кланявся і не падав ниць.

3. І говорили служники при цареві, котрі біля царської брами, Мордехаєві: Нащо ти переступаєш повеління царські?

4. Та оскільки вони дорікали йому щодня, а він не слухав їх, то вони доповіли Ґаманові, аби переконатися, чи не відступить од свого [слова] Мордехай, бо він повідав їм, що він юдей.

5. І коли побачив Ґаман, що Мордехай не кланяється і не падає ниць перед ним, то спалахнув гнівом Ґаман.

6. І видалося йому нікчемним накласти руку на одного Мордехая; оскільки сказали йому, з якого народу Мордехай, то задумав Ґаман винищити всіх юдеїв, котрі [були] у всьому царстві Артаксеркса, [як] народ Мордехаїв.

7. Першого місяця, котрий є місяць нісан, дванадцятого року царя Артаксеркса, кидали пур, себто жереба, перед Ґаманом день при дні, місяць при місяці, і [випав жереб] на дванадцятий [місяць], себто, місяць адар.

8. І сказав Ґаман цареві Артаксерксу: Є один народ, розкиданий і розпорошений поміж народами по всіх провінціях царства твого; і закони їхні різняться від [законів] усіх народів; і законів царських вони не виконують; і цареві не варто лишати їх [у такому стані].

9. Якщо цареві бажано, то нехай буде написано винищити їх; і десять тисяч талантів срібла я відважу в руки урядовців, щоб занесли до царської скарбниці.

10. Тоді зняв цар персня свого з руки своєї і віддав його Ґаманові, синові Гаммедатовому, аґаґ'янинові, супротивникові юдеїв.

11. І сказав цар Ґаманові: Віддаю тобі [це] срібло і народ; вчини з ним, як тобі заманеться.

12. І прикликані були писарі царські першого місяця, тринадцятого дня його, і написано було, як наказав Ґаман, до сатрапів царевих і до намісників над кожною провінцією, і до князів кожного народу, до кожної округи письмом її і до кожного народу мовою його: [усе] було написано від імені царя Артаксеркса і засвідчене царським перснем.

13. І були послані листи через гінців по всіх провінціях царських, щоб забити, погубити і винищити всіх юдеїв, малого і старого, дітей і жінок. Одного дня, тринадцятого дня дванадцятого місяця, себто місяця адара, а маєтності їхні пограбувати.

14. Копію з цього указу мусили відпровадити до кожної провінції [як] закон, оголошуваний для всіх народів, щоб вони були напоготові до того дня.

15. Гінці подалися квапливо із царевим наказом. Оголошений був указ у Сузах, столичному місті; і цар, і Ґаман сиділи і пили, а місто Сузи [було] в замішанні.

Естер 4

1. Коли Мордехай довідався про все, що учинялося, роздер одежу свою, і накинув на себе веретище і посипав на себе попелом; і вийшов на середину міста, і заволав щосили з великою гіркотою.

2. І дійшов [Мордехай] до царської брами; бо не можна було входити через царські ворота у веретищі.

3. Так само і в кожній провінції, куди [лише] доходило повеління царя і указ його, було значне ремствування у юдеїв, і піст, і плачі, і волання, а веретище і попіл були для багатьох ложем.

4. І прийшли служниці Естери і керуючі її, і повідали їй, і вельми затривожилася цариця, і послала одежу, щоби Мордехай зодягнув її, і скинув із себе веретище своє; але він не прийняв.

5. Тоді покликала Естер Гатаха, одного з керуючих двором царя, котрого він приставив до неї, і наказала йому довідатися у Мордехая: що це і з якої причини це?

6. І пішов Гатах до Мордехая на міський майдан, котрий перед царською брамою.

7. І розповів йому Мордехай про все, що з ним сталося, і про кількість срібла, котре обіцяв Ґаман відважити до скарбниці царської за юдеїв, аби лиш винищити їх.

8. І віддав йому копію указу, оголошеного в Сузах, про винищення їх, аби показати Естері і щоб дав їй знати [про все;] причому наказував їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила за народ свій.

9. І прийшов Гатах, і переказав Естері слова Мордехая.

10. І сказала Естер Гатахові; і послала його [сказати] Мордехаєві:

11. Усі служники цареві і народи у провінціях царських знають, що кожному, і чоловікові, і жінці, хто зайде до царя у внутрішній двір, якщо не буде покликаний, суд один – смерть; тільки той, до кого простягне цар своє золоте жезло, залишиться живий. А мене не кликали до царя ось уже тридцять днів.

12. І переказали Мордехаєві слова Естері.

13. І наказав Мордехай відповісти Естері: Не будь певна подумки, що ти [одна] врятуєшся в домі царському із усіх юдеїв.

14. Якщо ти змовчиш о цім часі, то воля і визволення прийдуть для юдеїв з іншого місця, а ти і дім твого батька загинете. І хто відає, чи не для такої пори ти й досягла чину царського?

15. І сказала Естер у відповідь Мордехаєві:

16. Іди, збери усіх юдеїв, що в Сузах, і постіться заради мене, і не їжте, і не пийте три дні, ні вдень, ані вночі, і я зі служанками своїми буду також поститися, а потім піду до царя, хоч це супроти закону, і, якщо доведеться загинути, то загину.

17. І пішов Мордехай, і вчинив, як наказала йому Естер.

Естер 5

1. Третього дня Естер одяглася по-царськи, і постала вона на внутрішньому подвір'ї царського дому, навпроти царевого дому; а цар сидів [тоді] на царському троні своєму, у царевому домі, навпроти входу до дому. Коли цар побачив царицю Естер, що стояла на подвір'ї, вона знайшла милість в очах його.

2. І простягнув цар до Естері золоте берло, котре було в руці його, і підійшла Естер, і торкнулася кінця берла.

3. І сказав їй цар: Що сталося, царице Естер? У тебе є прохання до мене? Навіть, як забажаєш, половина царства належатиме тобі.

4. І сказала Естер: Якщо цареві бажано, нехай прийде цар з Гаманом сьогодні на бенкет, котрого я вчиню йому!

5. І сказав цар: Швидше покличте Гамана, щоб учинити за словом Естері. І прийшов цар з Гаманом на бенкет, котрого вчинила Естер.

6. І сказав цар Естері, як пили вино: Яке пожадання твоє? Ти матимеш бажане. І яке в тебе прохання? [Навіть], як зажадаєш половину царства, воно справдиться.

7. І відповідала Естер, і сказала: [Ось] моє бажання і моє прохання:

8. Якщо знайшла я прихильність в очах царя, і якщо царева воля задовольнити бажання моє і виконати прохання моє, то нехай цар із Гаманом прийдуть на бенкет, котрого я вчиню для них, і завтра я звершу за словом царя.

9. І вийшов Гаман того дня веселий і в доброму настрої. Та коли побачив Гаман Мордехая біля брами царської, і той не підвівся і з місця не зрушив перед ним, тоді виповнився Гаман гнівом на Мордехая.

10. А проте упокорив себе Гаман. І коли прийшов до свого дому, то наказав покликати друзів своїх і дружину свою Зереш.

11. І розповів їм Гаман про великі маєтності свої, про численних синів своїх, і про все те, як звеличив його цар і як підніс його над князями і служниками царськими.

12. І сказав Гаман: Навіть цариця Естер нікого не покликала з царем на бенкет, котрого вона вчинила, окрім мене; тож і назавтра я покликаний до неї з царем.

13. А проте всього цього не досить для мене, доки я бачу Мордехая юдянина, що сидить біля брами царської.

14. І сказала йому Зереш, дружина його, і всі друзі його: Нехай приготують дерев'яну високу шибеницю на п'ятдесят ліктів, і вранці скажи цареві, аби повісили Мордехая на ній; а тоді весело йди на бенкет із царем. І сподобалося це слово Гаманові, і він приготував шибеницю.

Естер 6

1. Тієї ночі Господь відібрав сон у царя, і він зажадав принести пам'ятну Книгу щоденних записів; і читали їх перед царем.

2. І знайдено там, яким чином повідомив Мордехай про Біґдана і Тереша, двох євнухів царських, охоронців при брамах, які змовилися покласти руку на царя Артаксеркса.

3. І сказав цар: А якою честю пошановано Мордехая на відзнаку за це? І сказали слуги цареві, котрі були служниками його: Нічого йому не вчинено.

4. І сказав цар: Хто на подвір'ї? А Гаман прийшов [тоді] на зовнішнє подвір'я царського дому поговорити з царем, аби повісили Мордехая на дереві, котре він приготував для нього.

5. І сказали юнаки цареві: Ось, Гаман стоїть у дворі. І сказав цар: Нехай зайде.

6. І зайшов Гаман. І сказав йому цар: А що вчинити тому чоловікові, котрого цар бажає відзначити пошануванням? Гаман подумав у серці своєму: Кого [іншого] забажає цар пошанувати, окрім мене?

7. І сказав Гаман цареві: Того чоловіка, котрого цар захоче відзначити пошануванням, [треба вшанувати так:]

8. Нехай принесуть шати царські, в котрі зодягається цар, і [приведуть] коня, на котрому цар їздить, покладуть царську корону на голову його,

9. І нехай віддадуть шати і коня в руки одному з найперших князів царських, і нехай зодягнуть того чоловіка, котрого цар бажає відзначити пошануванням, і виведуть його на коні на міський майдан і проголосять перед ним: Так учиняється тому чоловікові, котрого цар бажає відзначити пошануванням!

10. І сказав цар Гаманові: Негайно візьми царську одежу і коня, як ти сказав, і вчини це Мордехаєві юдеєві, що сидить біля царської брами; нічого не облиши з усього, що ти говорив!

11. І взяв Гаман шати і коня, і зодягнув Мордехая, і вивів його на коні на міський майдан, і проголосив перед ним: Так учинено тому чоловікові, котрого цар бажає відзначити пошануванням!

12. І повернувся Мордехай до царської брами. А Гаман поспішив до свого дому, зажурений, і прикривши голову.

13. І переповів Гаман дружині своїй Зереш, і всім друзям своїм про все, що сталося з ним. І сказали йому мудраки його і Зереш, дружина його: Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед котрим ти почав падати, то не подужаєш його, а напевне упадеш перед ним.

14. Вони ще розмовляли з ним, як прийшли царські євнухи і поспішили відвести Гамана на бенкет, котрого вчиняла Естер.

Естер 7

1. І прийшов цар з Гаманом на бенкет до Естер.

2. І знову сказав цар Естері другого дня під час бенкету: Яке в тебе бажання, царице Естер? Воно справдиться: яке прохання твоє? [Навіть], якщо зажадаєш половину царства, воно справдиться.

3. І відповідала цариця Естер, і сказала: Якщо я знайшла прихильність в очах твоїх, то нехай мені буде дароване життя моє, за бажанням моїм, і народ мій, на прохання моє!

4. Тому що продані ми, я і народ мій, на винищення, убивство і загибель. Якби нас продали були в раби і рабині, я змовчала б, хоч ворог не відшкодував би збитків царя.

5. І відповідав цар Артаксеркс і сказав цариці Естері: Що це за один, і де той, що наважився в серці своєму вчинити отак?

6. І сказала Естер: Ворог і супротивник – це злющий Гаман! І Гаман затремтів перед царем і царицею.

7. А цар підхопився у гніві своєму з бенкету, [і пішов] до саду при палаці. А Гаман лишився благати за життя своє царицю Естер, тому що бачив, що загрожує йому велике лихо від царя.

8. Коли цар повернувся із саду до палацу у дім бенкету, Гаман припав до ложа, на котрому сиділа Естер. І сказав цар: Навіть збезчестити царицю [зажадав] у домі моєму! Коли це слово вийшло з уст царя, – то закрили обличчя Гаманові!

9. І сказав Харвона, один з управителів перед царевим лицем: Ось і дерево, котре приготував Гаман для Мордехая, який говорив доброзичливе для царя, стоїть біля дому Гамана, висотою на п'ятдесят ліктів. І сказав цар: Повісьте його на ньому.

10. І повісили Гамана на шибениці, котру він приготував для Мордехая. І гнів царя упокорився.

Естер 8

1. Того дня цар Артаксеркс віддав цариці Естері дім Гамана, ворога юдеїв; а Мордехай став перед цареве обличчя, бо Естер оповіла, хто він для неї.

2. І зняв цар свого персня, котрого він забрав від Гамана, і віддав його Мордехаєві; а Естер настановила Мордехая доглядачем над Гамановим домом.

3. І говорила Естер далі перед царем, і впала до його ніг, і плакала, і благала його відвернути лихий замір аґаґ'янина Гамана і задум його, котрий він мав супроти юдеїв.

4. І протягнув цар до Естери золоте берло; і підвелася Естер, і стала перед обличчя царя,

5. І сказала: Якщо цареві бажано, і якщо я знайшла прихильність перед ним, і справедлива ця справа перед царем, і подобаюся я очам його; то нехай буде написано, щоб завернули листи аґаґ'янина Гамана, Гаммедатового сина, котрі написав він про винищення юдеїв по всіх провінціях царевих.

6. Бо, як я можу дивитися на лихо, котре спіткає мій народ, і як я можу пережити загибель моїх рідних?

7. І сказав цар Артаксеркс цариці Естер і Мордехаєві юдеєві: Ось я дім Гаманів віддав Естері, і його самого повісили на дереві за те, що він клав руку свою на юдеїв;

8. Напишіть і ви про юдеїв, що вам бажано, від ймення царя, і засвідчіть царським перснем: бо листи, написані від ймення царя і засвідчені перснем царським не можна нікому відмінити.

9. І покликали тоді царевих писарів третього місяця, себто місяця сівана, двадцять третього дня його, і написано було все так, як наказав Мордехай, до юдеїв і до сатрапів, і намісникам та старшинам провінцій від Індії до Ефіопії, до ста двадцяти семи провінцій і до кожної провінції письмом її і до кожного народу мовою його, та до юдеїв їхнім письмом і мовою їхньою.

10. І написав він від ймення царя Артаксеркса, і засвідчив царевим перснем, і послав листи через гінців на конях, на верблюдах і мулах царських,

11. Про те, що цар дозволяє юдеям, які мешкають у будь-якому місті, зібратися і стати на захист життя свого, знищити, вбити і вигубити всіх сильних в народі і в провінції, котрі вороже ставляться до них, дітей і дружин, і майно їхнє пограбувати

12. Одного дня по всіх провінціях царя Артаксеркса тринадцятого дня дванадцятого місяця, себто місяця адар.

13. Копію з цього указу відіслати до кожної провінції, [як] закона, оголошуваного для всіх народів, щоб юдеї були готові на той день до помсти ворогам своїм.

14. Гінці, які поїхали верхи на прудких конях царських, помчали швидко й квапливо, з царевим повелінням. Оголошений був указ і в Сузах, столичному місті.

15. І Мордехай вийшов від царя в царських шатах, блакитних та білих, і в чималій золотій короні, у мантії з пурпурового вісону. І Сузи раділи і втішалися.

16. А в юдеїв було це світле свято, і радість, і веселощі, і честь.

17. І в кожній провінції, і в кожному місті, на [кожному] місці, куди [лиш] доходило повеління царя і указ його, була радість в юдеїв і веселощі, бенкетування і святковий день. І багато людей з-поміж народів стали юдеями, бо на них напав страх перед юдеями.

Естер 9

1. Дванадцятого місяця, себто місяця адар, тринадцятого дня його, котрого настав час звершитися наказові царя і указові його, того дня, коли сподівалися супротивники юдеїв узяти владу над ними, а сталося навпаки, що самі юдеї взяли владу над ворогами своїми,

2. Зібралися юдеї в містах своїх, по всіх провінціях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на ненависників своїх; і ніхто не міг встояти перед ними, тому що страх перед ними напав на всі народи.

3. І всі князі в провінціях, і сатрапи, і намісники, і виконавці царських справ підтримували юдеїв, тому що спіткав їх страх перед Мордехаєм.

4. Бо великим був Мордехай у домі царя, і слава про нього покотилася по всіх провінціях, оскільки цей чоловік, Мордехай, підносився й підносився.

5. І винищували юдеї ворогів своїх, витинаючи мечем, умертвляли і вигублювали, і вчиняли з ворогами своїми за своєю волею.

6. У Сузах, місті столичному, умертвили юдеї і повигублювали п'ятсот чоловіків;

7. І Паршандату, і Далфона, і Аспату,

8. І Пората, і Адалію, і Арідата,

9. І Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,

10. І десятьох синів Гамана, Гаммедатового сина, ворога юдеїв, забили, а на грабунок не простягли руки своєї.

11. Того ж дня доповіли цареві про число забитих в Сузах, столичному місті.

12. І сказав цар цариці Естер: У Сузах, місті столичному, умертвили юдеї і вигубили п'ятсот чоловіків і десятьох синів Гамана; а що вчинили вони в інших провінціях? І яке пожадання твоє? Воно буде справджене.

13. І сказала Естер: Якщо цареві бажано, то нехай буде дозволено юдеям, котрі в Сузах, чинити те саме й завтра, що сьогодні, і десятьох синів Гаманових нехай повісять на дереві.

14. І наказав цар учинити так; і виданий указ в Сузах [про це], і десятьох синів Гаманових повісили.

15. І зібралися юдеї, котрі в Сузах, також і чотирнадцятого дня місяця адара, і умертвили в Сузах триста чоловіків, а на грабунок не простягли свої руки.

16. І інші юдеї, що мешкали в царевих провінціях, зібралися стати на захист свого життя, і мати спокій від своїх ворогів, і умертвили із супротивників своїх сімдесят п'ять тисяч, а на грабунок не простягли руки своєї.

17. [Це сталося] тринадцятого дня місяця адара; а чотирнадцятого дня цього ж таки місяця вони заспокоїлися і вчинили його днем бенкетування і веселощів.

18. А юдеї, котрі в Сузах, зібралися тринадцятого дня його і чотирнадцятого дня його, а п'ятнадцятого дня його заспокоїлися і вчинили його днем бенкетування і веселощів.

19. Тому юдеї сільські, що мешкають у поселеннях відкритих, проводять чотирнадцятий день місяця адара у радості і бенкетуванні, надсилаючи дарунки одне одному.

20. І описав Мордехай оці події, і послав листи до всіх юдеїв, котрі в провінціях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких.

21. [Про те], щоб вони започаткували щорічне святкування в себе чотирнадцятого дня місяця адара і п'ятнадцятого дня його,

22. Як таких днів, за котрих юдеї стали убезпечені від ворогів своїх, і як за такого місяця, за котрого перетворилася у них печаль на радість і ремствування – на день святковий, – щоб учинили їх днями бенкетування і веселощів, надсилаючи дарунки одне одному і милостиню убогим.

23. І прийняли юдеї те, що вже самі почали робити, і про що Мордехай написав до них,

24. Як Гаман, син Гаммедатів, ворог усіх юдеїв, замірився вигубити юдеїв, і кидав жереба, про винищення і згубу їхню,

25. Та оскільки Естер дійшла до царя, то цар наказав новим листом, щоб злий замір Гамана, котрого він задумав на юдеїв, повернувся на голову його, і щоб повісили його і синів його на дереві.

26. А тому й назвали ці дні Пурім, від ймення: Пур. Тому згідно з усіми словами цього листа і з тим, що самі бачили і до чого доходило в них,

27. Юдеї ухвалили і прийняли на себе, і на дітей своїх і на всіх, що приєдналися до них, незмінно щоб святкувати ці два дні, за приписами про них і свого для них часу, щороку.

28. І щоби дні ці були в пам'ятку і святкувалися в кожному поколінні і в кожному родові, в кожній провінції, і в кожному місті, і щоби дні ці, Пурім, не відмінялися у юдеїв, і пам'ять про них не щезла в дітей їхніх.

29. Написала також цариця Естер, донька Авіхаїлова, та юдей Мордехай з усією вимогливістю, щоб виконували цього нового листа про Пурім.

30. І послали вони листи до всіх юдеїв, до ста двадцяти семи провінцій Артаксерксового царства, зі словами миру і правди.

31. Щоб вони несхитно дотримувалися тих днів Пурім свого часу, котрого установив для них юдей Мордехай і цариця Естер, і як вони самі призначили їх для себе і для дітей своїх за днів посту і благання.

32. Отак повеління Естери утвердило це слово про Пурім, і воно записане в книгу.

Естер 10

1. Потім наклав цар Артаксеркс податок на землю і на острови морські.

2. А втім, усі справи сили його і могутности його, і виразний опис величчя Мордехаєвого, як підніс його цар, – ось вони описані в Книзі Літопису царів мідійських та перських.

3. [Так само], [як і те], що юдей Мордехай був другим після царя Артаксеркса і великим у юдеїв і улюбленим у багатьох братів своїх, бо шукав добра народові своєму і говорив на користь усьому племені своєму.

Книга Йова

Йов 1

1. Був чоловік у країні Уц, а ім'я його – Йов; і був цей чоловік досконалий і справедливий, боявся Бога, а зла не чинив.

2. І народилося у нього семеро синів і три доньки.

3. Маєтности у нього було: сім тисяч овечок, три тисячі верблюдів; п'ятсот пар волів і п'ятсот віслючок, і вельми багато служників; і був цей чоловік найзначніший серед усіх синів сходу.

4. Сини його сходилися, і учиняли бенкети кожний у домі своєму свого дня, і посилали, і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними.

5. Коли ж миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав [по дітей] і освячував їх, і, підводячись рано-вранці, приносив пожертви усеспалення за числом їхнім. Бо казав Йов: Можливо, сини мої згрішили і зневажили Бога в серці своєму. Так чинив Йов щоразу по [таких] днях.

6. І був день, коли прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом; поміж ними прийшов і сатана.

7. І сказав Господь сатані: Звідки ти прийшов? І відповідав сатана Господові і сказав: Я ходив по землі і обійшов її.

8. І сказав Господь сатані: Чи звернув ти увагу на служника Мого, Йова? Бо немає такого, як він на землі: чоловік без вади, справедливий, боїться Бога, і обминає зло.

9. І відповідав сатана Господові, і сказав: Хіба недаремно боїться Бога той Йов?

10. Чи не Ти убезпечив його і дім його, і все, що в нього? Справу рук його Ти благословив, і стада поширюються на тій землі.

11. Але простягни руку Твою, і торкнися всього, що в нього, – чи не зневажить він Тебе перед лицем Твоїм?

12. І сказав Господь сатані: Ось, все, що в нього, в руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від Господа.

13. І був день, коли сини його і доньки його їли і вино пили в домі першовродженого брата свого.

14. І [ось] приходить посланець до Йова і говорить:

15. Воли орали, і віслючки паслися біля них, як вчинили напад сабеї, і забрали їх, а хлопчиків повбивали гострим мечем; врятувався я один, аби повідати тобі.

16. Він ще говорив, як приходить ще один і оповідає: Вогонь Божий злинув з неба і обпалив овечок і юнаків, і пожер їх; і врятувався лише я один, щоб звістити тобі.

17. Ще він оповідав, аж приходить інший і оповідає: Халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів, і забрали їх, а пастушат уразили вістрям меча; врятувався лише я один, аби повідати тобі.

18. Ще оповідав цей, аж приходить інший, і оповідає: Сини твої і доньки твої їли і вино пили

в домі першовродженого брата свого; 19. І ось, великий вітер налетів з пустелі і охопив чотири наріжжя дому, і дім упав на юнаків, і вони вмерли; а врятувався лише я один, аби повідати тобі.

20. Тоді підвівся Йов і роздер верхню одежу свою, і поголив голову свою, і впав на землю і вклонився;

21. І сказав: Голим я вийшов із лона матері, голим і повернуся. Господь дав, Господь забрав; Нехай буде ім'я Господнє благословенне!

22. У всьому цьому не згрішив Йов і не вирік нічого нерозважливого про Бога.

Йов 2

1. І був знову день, коли прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом, – поміж ними прийшов і сатана стати перед Господом.

2. І сказав Господь сатані: Звідки ти прийшов? І відповідав сатана Господові, і сказав: Я ходив по землі і обійшов її.

3. І сказав Господь сатані: Чи звернув ти увагу на служника Мого Йова? Бо немає такого, як він на землі: чоловік досконалий і справедливий, боїться Бога і обминає зло, і донині несхитний у своїй чистоті; а ти підбурював Мене супроти нього, аби погубити його без приводу.

4. І відповідав сатана Господові, і сказав: Шкура за шкуру, а за життя своє віддасть чоловік усе, що в нього є;

5. Але простягни руку Твою і торкнися кості його і плоті його, – чи не зневажить він Тебе перед лицем Твоїм?

6. І сказав Господь сатані: Ось, він у руці твоїй, тільки життя його збережи.

7. І відійшов сатана від Господа, і вразив Йова проказою лютою від підошви ноги його по самісіньке тім'я його.

8. І взяв він собі черепка, аби шкребти себе ним, і присів у попіл.

9. І сказала йому дружина його: Ти все ще несхитний у чистоті своїй? Прокляни Бога і помри.

10. Але він сказав їй: Ти мовиш, як одна в безумі; Невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? У всьому цьому не згрішив Йов устами своїми.

11. І зачули троє друзів Йовових про всі біди, що спіткали його; і рушили кожний із свого місця: теманянин Єліфаз, шух'янин Білдад і нааматянин Цофар, і зійшлися, щоби йти уболівати за нього і втішати його.

12. І коли глянули на нього здалека, то не впізнали його; і піднесли голос, і заридали, і роздер кожний свою одежу, і кидали порох над головами своїми проти неба.

13. І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому жодного слова, бо вони бачили, що страждання його вельми великі.

Йов 3

1. По цьому розтулив Йов уста свої і прокляв день свій.

2. І розпочав Йов, і сказав:

3. Хай згине день, котрого я народився, і ніч, в котру сказано: Зачалася людина!

4. День той нехай стане пітьмою; Нехай не прикличе його Бог згори, і нехай не засяє над ним світло!

5. Нехай спіткає його пітьма і морок, нехай зависне над ним хмара, нехай морочний день жахає його.

6. Ніч та – нехай же схопить її морок, нехай не буде її у днях року, нехай не буде її в числі місяців!

7. О! Ніч та – нехай же буде вона безплідна; нехай не завітає до неї жодна радість!

8. Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, і здатні пробудити левіятана! 9. Нехай потьмяніють зорі досвітку її; нехай чекає вона на світло, і воно не приходить, і нехай не побачить вона тремтячих вій досвітньої зорі,

10. За те, що не зачинила дверей лона [матері] моєї і не приховала гіркот від очей моїх!

11. Чому я не згинув, виходячи з лона, і не вмер, коли вийшов із лона?

12. Нащо прийняли мене коліна? Нащо я смоктав перси?

13. Бо зараз я лежав би і спочивав, будучи у сні, і було б мені добре.

14. Із царями і радниками земними, котрі забудовували для себе пустелі,

15. Або з князями, у котрих було золото, і котрі виповнювали доми свої сріблом;

16. Або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, що не побачили світла.

17. Там злочинці перестають жахати, і там спочивають знесилені.

18. Там в'язням легко разом, і не чують крику наглядача.

19. Малий і великий там рівні, і раб вільний од свого володаря.

20. Навіщо дароване страдникові світло, і життя зболілим душею,

21. Котрі наджидають смерти, і немає її, котрі викопали б її охочіше, аніж скарби.

22. Котрі веселилися б дуже, і були б раді, коли б знайшли могилу.

23. [Нащо дане світло] чоловікові, котрому шлях закритий, і котрого Бог оточив мороком?

24. Адже зітхання мої випереджають хліб мій, і стогони мої виливаються, як води.

25. Тому що жахливе, чого я жахався, якраз і спіткало мене, і чого я боявся, те й прийшло до мене.

26. Немає для мене миру, немає спокою, немає розради: спіткало нещастя.

Йов 4

1. І відповідав Єліфаз темонянин, і сказав:

2. [Якщо] спробуємо ми [сказати] до тебе слово, – чи не важко буде тобі? А втім, хто може втримати себе від слова!

3. Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,

4. Тих, що падали, підводили слова твої, і коліна, що гнулися, ти зміцнював.

5. А тепер це спіткало тебе, і ти знесилів; торкнулося до тебе, і ти збентежився.

6. Чи страх твій не твоя надія? І чи не твоя надія – шляхи твої досконалі?

7. Пригадай же, я благаю тебе, чи гинув хтось безневинний, і де це праведних викорінювали?

8. Як я бачив, ті, що орали безчестя і сіяли зло, – жнивують його.

9. Від подмуху Божого гинуть і від гніву Його щезають.

10. Ревище лева і голос ривучого [замовкає], і зуби молодих левів ламаються.

11. Старий лев гине без здобичі, і діти левиці розходяться.

12. І ось, до мене потайки принесли слово, і вухо моє прийняло дещицю від нього.

13. Серед роздумів про нічні видіння, коли сон опановує людьми,

14. Обгорнув мене жах і тремтіння, і трясло всі кістки мої.

15. І дух пролинув перед лицем моїм; дибки стало волосся на мені,

16. Він стояв, – але я не розпізнав його виду, – лише присутність відчув у тихому віянні, і голос почув:

17. Чи праведніша людина від Бога? І хіба людина чистіша від свого Творця?

18. Ось, Він і служникам своїм не довіряє, – і в ангелах своїх вбачає вади;

19. Тим паче – у тих, що мешкають у глиняних хижках, котрих основа – порох, котрі винищуються швидше від молі?

20. З ранку до вечора вони розкладаються; вони загинуть назавжди, і ніхто їх не побачить.

21. Чи не гинуть з ними й достойності їхні? Вони помирають, не сягнувши мудрости.

Йов 5

1. Благай зараз, якщо є Той, Хто буде відповідати тобі. І до кого із святих ти звернешся?

2. Авжеж, безглуздого убиває гнівливість, і безтямного нищить дратівливість.

3. Бачив я, як безглуздий закорінюється, і тієї ж миті прокляв дім його. 4. Діти його задалеко від спасіння, їх будуть бити біля брами, і не матимуть захисника.

5. Жниво його з'їсть голодний, і навіть з-за терну дістане його, і спраглі поковтають майно його.

6. Авжеж, не з тліну виходить горе, і не з-під землі виростає біда.

7. Ні. Але людина народжується в стражданнях, щоб угору линути, [як] іскри.

8. Проте я до Бога звернувся б, у справі моїй поклався б на Бога,

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров