Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 11 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 70 из 310Следующая ⇒

5. І сказав Ісус народові: Освятіться, бо завтра витворить Господь поміж вами чудеса.

6. А священикам сказав Ісус: Візьміть Ковчега заповіту і рушайте перед народом. [Священики] взяли Ковчега заповіту, і пішли перед народом.

7. Тоді Господь сказав Ісусові: В сей день Я зачну звеличувати тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, аби вони спізнали що, як Я був із Мойсеєм, так буду й з тобою.

8. А ти накажи священикам, які несуть Ковчега заповіту, і скажи: Як тільки увійдете у воду Йордану, зупиніться в Йордані.

9. Ісус сказав синам Ізраїля: Підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого.

10. І сказав Ісус: З цього будете знати, що серед вас є Бог живий, котрий прожене від вас ханаанеїв і хеттеїв, і хіввеїв, і періззеїв, і ґірґашеїв, і амореїв, і євусеїв.

11. Ось, Ковчег заповіту Господа всієї землі рушить перед вами через Йордан.

12. І візьміть собі дванадцять мужів із колін Ізраїлевих, по одному чоловікові від коліна.

13. І тільки-но ступні священикових ніг, які нестимуть Ковчега Господа, Володаря всієї землі, ступлять у воду Йордану, то відокремляться води, які течуть донизу, від тих, що вгорі, і вони стануть стіною.

14. Отож, коли народ рушив од своїх шатрів, щоб перейти Йордан, і священики понесли Ковчега заповіту перед народом,

15. То тільки-но ті, що несли Ковчега, ступили у воду Йордану, і ноги священиків, які несли Ковчега, занурилися у воду Йордану (Йордан виходить з берегів своїх в пору жнив),

16. Вода, що бігла зверху, зупинилася і звелася стіною на вельми значній відстані до міста Адама, котре за Цортаном; а та, що бігла в море рівнини, в море Солоне, пішла і щезла.

17. І народ переходив навпроти Єрихону; а священики, які несли Ковчега заповіту Господнього, стояли на суходолі посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїля переходили суходолом, аж доки увесь народ не перейшов через Йордан.

НАВИНА 4

1. Коли увесь народ перейшов через Йордан, Господь сказав Ісусові:

2. Візьми собі з народу дванадцять чоловіків, по одному чоловікові з коліна,

3. І накажіть їм і скажіть: Візьміть собі звідси, із річища Йорданового, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх з собою, і покладіть їх на місце, де будете ночувати цієї ночі.

4. Ісус прикликав дванадцятеро чоловіків, котрих призначив із синів Ізраїля по одному чоловікові з коліна;

5. І сказав їм Ісус: Підіть перед Ковчегом Господа, Бога вашого, на середину Йордану, і [візьміть звідти] і покладіть кожний на плече своє одного каменя, за числом синів Ізраїля,

6. Щоб вони були у вас знаменням. Коли запитають вас у прийдешньому сини ваші і скажуть: "Для чого оце каміння?"

7. Ви скажете їм: [Для пам'ятку про те], що вода Йордану розділилася перед Ковчегом Заповіту Господа, коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилась. Таким чином камені оці будуть для синів Ізраїля пам'ятником наповік.

8. І вчинили сини Ізраїля так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін Ізраїля, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.

9. Й [інші] дванадцять каменів поставив Ісус посеред Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли Ковчега заповіту. Вони там є донині.

10. Священики, які несли Ковчега, стояли посеред Йордану, аж доки не скінчилося все, що Господь наказав Ісусові сказати народові, – так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом квапливо переходив.

11. Коли увесь народ перейшов Йордан, тоді перейшов і Ковчег [заповіту] Господнього, і священики перед народом;

12. І сини Рувимові, і сини Ґада, і половина коліна Манасіїного перейшли, озброєні, попереду синів Ізраїля, як говорив їм Мойсей.

13. Близько сорока тисяч озброєних на бій перейшли перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб стати до бою.

14. Того дня звеличив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля, і почали боятися його, як боялися Мойсея, упродовж усіх днів життя його.

15. І сказав Господь Ісусові, говорячи:

16. Накажи священикам, які несуть Ковчега одкровення, вийти з Йордану.

17. Ісус наказав священикам і сказав: Вийдіть з Йордану!

18. І коли священики, які несли Ковчега заповіту Господнього, вийшли з Йордану, то тільки-но ступні ніг їхніх ступили на суходіл, вода Йордану ринула по своєму річищу і полинула, як учора і третього дня, вище усіх берегів своїх.

19. І вийшов народ із Йордану десятого дня першого місяця, і отаборився у Ґілґалі, східніше Єрихону.

20. І дванадцятеро каменів, котрі взяли вони з Йордану, Ісус поставив у Ґілґалі.

21. І сказав синам Ізраїля: Коли запитають у прийдешньому сини ваші батьків своїх: "Що означають ці камені?"

22. Скажіть синам вашим: Ізраїль перейшов через Йордан цей суходолом.

23. Тому що Господь, Бог ваш, осушив воду Йорданову для вас, аж доки ви не перейшли його, так само як Господь, Бог ваш, учинив з Червоним морем, котре осушив перед нами, доки ми не перейшли його,

24. Щоб усі народи землі спізнали, що рука Господня могутня, і щоб ви боялися Господа, Бога вашого, упродовж днів усіх.

НАВИНА 5

1. Коли всі царі аморейські, котрі жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, котрі біля моря, почули, що Господь осушив води Йордану перед синами Ізраїля, допоки переходили вони, тоді знесилилося серце їхнє, і не стало вже у них духу супроти синів Ізраїля.

2. О тій порі сказав Господь Ісусові: Вчини собі гострі ножі і пообрізуй синів Ізраїля вдруге.

3. І вчинив собі Ісус гострі ножі, і обрізав синів Ізраїля на Пагорбі обрізання.

4. Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїля] : увесь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, всі придатні для війни, померли в пустелі на шляху, після виходу з Єгипту.

5. А той народ, що вийшов з Єгипту, був обрізаний; але увесь народ, що народився в пустелі після того, як вийшов з Єгипту, був необрізаний.

6. Бо сини Ізраїля сорок років ходили в пустелі, доки не повмирав увесь народ придатний до війни, що вийшов з Єгипту, котрі не дослухалися голосу Господнього, і котрим Господь присягався, що вони не побачать землі, котру Господь із присягою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед.

7. Але замість них поставив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, бо вони були необрізані, тому що їх у дорозі не обрізували.

8. Коли увесь народ був обрізаний, лишався він на своєму місці у стані, доки не видужав.

9. І сказав Господь Ісусові: Нині Я зняв із вас ганьбу єгипетську. Саме тому й називається те місце: Ґілґал, навіть донині.

10. І стояли сини Ізраїля станом у Ґілґалі, і звершили Пасху чотирнадцятого дня місяця увечері на рівнинах Єрихонських.

11. І другого дня Пасхи почали їсти із плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна того самого дня.

12. А манна перестала падати на другий день потому, як вони почали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїля, але вони їли того року плоди землі ханаанської.

13. Ісус, знаходячись поблизу Єрихону, глянув і побачив: Ось, стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав: Чи наш ти, чи з ворогів наших?

14. Він сказав: Ні, я вождь війська Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, вчинив поклоніння і сказав йому: Що володар мій скаже служнику своєму?

15. Вождь війська Господнього сказав Ісусові: Зніми взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, святе. Ісус так і вчинив.

16. Єрихон замкнувся і лишався запертим від [страху] синів Ізраїля; ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.

НАВИНА 6

1. Тоді сказав Господь Ісусові: Ось, Я передаю в руки твої Єрихон і царя його, [і] сильних вояків його.

2. Обійдіть довкола міста всі, придатні для війни, і обходьте місто один раз [на день;] і робіть це шість днів.

3. І семеро священиків нехай несуть сім сурм з баранячих рогів перед Ковчегом; а сьомого дня обійдіть довкола міста сім разів, і священики нехай сурмлять сурмами.

4. Коли озветься баранячій ріг довгим звуком, коли почуєте звук тієї сурми, тоді увесь народ нехай вигукне грімким голосом; і мури міста рухнуть до самого підмурку, і [весь] народ увійде [до міста], кожний зі свого боку.

5. І прикликав Ісус, син Навинів, священиків [ізраїльських], і сказав їм: Несіть Ковчега заповіту; а семеро священиків нехай несуть семеро сурм із баранячих рогів перед Ковчегом Господнім.

6. І сказав народові: Рушайте, і обійдіть довкола міста; а озброєні нехай ідуть перед Ковчегом Господнім.

7. Як тільки Ісус сказав народові, семеро священиків, що несли семеро сурм із баранячих рогів перед Господом, рушили й засурмили сурмами, і Ковчег заповіту Господнього йшов за ними.

8. А озброєні йшли перед священиками, котрі сурмили; а сторожа йшла позаду, простувала за Ковчегом, сурмила сурмами.

9. А народові Ісус наказав, кажучи: "Не вигукуйте і не давайте почути голосу вашого, і щоб навіть слова не виходило з уст ваших до [тієї] днини, поки я не скажу вам: "Вигукуйте!" – і тоді ви заволаєте.

10. У такий спосіб Ковчег [заповіту] Господнього рушив довкола міста, і обійшов один раз; і повернулися в стан, і ночували в стані.

11. [Другого дня] Ісус підвівся рано-вранці, і священики понесли Ковчега [заповіту] Господнього.

12. І семеро священиків, які несли семеро сурм з баранячих рогів перед Ковчегом заповіту Господнього, йшли і сурмили сурмами; а озброєні простували перед ними, а сторожа йшла позаду за Ковчегом заповіту Господнього, і простуючи, сурмили сурмами.

13. У такий спосіб і другого дня обійшли довкола міста один раз, і повернулися в стан. І робили це шість днів.

14. Сьомого дня підвелися удосвіта, при з'яві зорі, і обійшли таким же чином довкола міста сім разів; лише цього дня обійшли довкола міста сім разів.

15. Коли всьоме священики сурмили сурмами, Ісус сказав народові: "Вигукуйте щосили, тому що Господь віддав вам це місто!

16. Місто буде під закляттям, і все, що в ньому, – Господові; тільки Рахав-блудниця нехай залишиться живою, вона і кожний, хто в її домі, бо вона сховала посланців, котрих ми посилали.

17. Але ви не беріть заклятого, щоб і вам не підпасти закляттю; якщо візьмете щось із заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїля не накликати прокляття і не вчинити йому лиха.

18. І все срібло, і золото, і посудини мідні і залізні нехай будуть посвячені Господові, і увійдуть до скарбниці Господньої.

19. Народ заволав, як засурмили сурми. Як тільки-но народ почув голос сурми, заволав грімким голосом; і рухнули мури міста до [свого] підмурку, і народ рушив до [міста], кожний зі свого боку, і взяли місто.

20. І піддали знищенню все, що в місті: і мужів, і жінок, і молодих, і старих, і волів, і овець, і віслюків, – [усе винищили] мечем.

21. А двом юнакам, які вивідували землю, Ісус сказав: Ходіть у дім тієї блудниці і виведіть звідти її і всіх, котрі в неї, бо ви присягнулися їй.

22. І пішли юнаки, які вивідували місто, [у дім жінки], і вивели Рахав, і батька її, і матір її, і братів її, і всіх, котрі у неї [були], і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом Ізраїльським.

23. А місто і все, що в ньому, спалили вогнем; тільки срібло, і золото, і посудини мідні і залізні віддали до скарбниці дому Господнього.

24. А Рахав, блудницю, і дім батька її, і всіх, котрі у неї [були], Ісус залишив живими, і вона живе поміж Ізраїлем донині: тому що вона сховала посланців, котрих посилав Ісус, щоб вивідати Єрихон.

25. О тій порі Ісус присягнувся і сказав: Проклятий перед Господом той, хто відбудує і збудує місто оце Єрихон; на первістку своєму він покладе підмурок його, і на молодшому своєму поставить браму його.

26. І був Господь з Ісусом, і знаний він був по всій країні.

НАВИНА 7

1. Але сини Ізраїля вчинили злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зерахового, з коліна Юдиного, взяв із заклятого, і гнів Господній спалахнув на синів Ізраїля.

2. Ісус із Єрихону послав людей до Аю, що поблизу Бет-Евена, зі східного боку Бет-Елу, і сказав їм: Рушайте, огляньте землю. Вони рушили і оглянули землю Ай.

3. І, повернувшись до Ісуса, сказали йому: Не весь народ нехай іде, а нехай підуть близько двох тисяч, або близько трьох тисяч вояків, і звоюють Ай; всього народу не утруднюй туди, бо їх мало [там].

4. Отож, пішло туди з народу близько трьох тисяч вояків, але кинулися врозтіч од мешканців Айських.

5. Мешканці Айські забили з них до тридцяти шести чоловіків, і переслідували їх від брами до Шеварім, і розбили їх на схилі гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.

6. Ісус розідрав одежу свою, і впав долілиць на землю перед Ковчегом Господнім, [і лежав] до самого вечора, він і старшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.

7. І сказав Ісус: О, Господе, Володарю! Для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас до рук амореїв і вигубити нас? О, якби ми лишилися і жили за Йорданом!

8. О, Господе! Що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм?

9. Ханаанеї і всі мешканці землі почують, і оточать нас, і винищать ім'я наше на землі. І що вчиниш [тоді] йменню Твоєму великому?

10. Господь сказав Ісусові: Підведися, для чого ти упав ниць на лице твоє?

11. Ізраїль згрішив, і переступили вони заповіта Мого, котрого Я заповідав їм; і взяли із заклятого, і вкрали, і утаємничили, і поклали між речі свої.

12. За те сини Ізраїля не могли чинити опору ворогам своїм, але вони показали спини, бо вони попали під закляття; не буду більше з вами, якщо не винищите з-поміж себе заклятого.

13. Підведися, освяти народ і скажи: Освятіться до ранку, бо так говорить Господь, Бог Ізраїля: закляте серед тебе, Ізраїлю, а тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не відкинеш од себе заклятого.

14. Завтра підходьте [всі] за колінами вашими; а коліно, котре покаже Господь, нехай підходить за родинами: родина, яку покаже Господь, нехай підходить по одному чоловікові.

15. І виявленого [за те], [що взяв] закляте, нехай спалять вогнем, його і все, що в нього, за те, що він переступив заповіта Господнього і вчинив беззаконня поміж Ізраїля.

16. Ісус, підвівшись рано-вранці, наказав підходити Ізраїлеві за колінами його; і було виявлене коліно Юдине.

17. Потім наказав підходити племенам Юди; і виявлене плем'я Зераха. Наказав, аби підходило плем'я Зерахове за родинами, і виявлена була [родина] Завдієва.

18. Наказав підходити родині його по одному чоловікові, і виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха, з коліна Юдиного.

19. Тоді Ісус сказав Аханові: Сину мій! Я благаю тебе! Віддай славу Господові, Богові Ізраїля, і вчини перед ним сповідь, і оголоси мені, що ти вчинив; не приховай від мене.

20. У відповідь Ісусові Ахан сказав: Авжеж, я згрішив перед Господом, Богом Ізраїля і вчинив те і те.

21. Поміж здобиччю я побачив гарного плаща шін'арського, і двісті шеклів срібла, і зливок золота вагою на п'ятдесят шеклів; це мені сподобалося, і я взяв його; і ось, воно сховане у землі серед шатра мого, і срібло під ним.

22. Ісус послав людей, і вони побігли в шатро; і [ось], [все] це сховане в шатрі його, і срібло під ним.

23. Вони взяли це із шатра, і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїля і поклали перед Господом.

24. Ісус і всі Ізраїльтяни з ним узяли Ахана, сина Зерахового, і срібло, і одежу, і зливок золота, і синів його, і дочок його, і волів його, і віслюків його, і овець його, і шатро його, і все, що в нього [було], і вивели їх на долину Ахор.

25. І сказав Ісус: Нащо ти навів на нас лихо? Господь на тебе наводить біду в цей день. І побили його всі Ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, після того, як побили.

26. І накидали на нього величезну купу каміння, [котра вціліла] й донині. Після цього опала лють гніву Господнього. Ось чому те місце називається долиною Ахор навіть до сього дня.

НАВИНА 8

1. Господь сказав Ісусові: Не бійся і не жахайся; візьми з собою увесь народ, придатний для війни, і, підвівшись, рушай на Ай; ось, Я передаю в руки твої царя айського і народ його, місто його, і землю його.

2. Зроби з Аєм і царем його те саме, що вчинив з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і скотину його розподіли поміж собою. І постав засідку позаду міста.

3. Ісус і увесь народ, придатний до війни, підвівся, щоб іти на Ай; і вибрав Ісус тридцять тисяч вояків хоробрих, і послав їх уночі.

4. І наказав їм, і сказав: Глядіть, ви будете складати засідку поблизу міста за містом; не відходьте далеко від міста, і будьте напоготові.

5. А я і увесь народ, котрий зі мною, підійдемо до міста. І коли [мешканці Аю] виступлять супроти нас, як і перше, то ми кинемося втікати од них.

6. Вони кинуться за нами; отак ми відтягнемо їх од міста, бо вони скажуть: Утікають від нас, як перше. Коли ми втікатимемо від них,

7. Тоді ви підхопіться із засідки і заволодійте містом; і Господь, Бог ваш, віддасть його в руки ваші.

8. Коли візьмете місто, підпаліть місто вогнем, за словом Господнім учиніте. Глядіть, я наказую вам.

9. У такий спосіб послав їх Ісус, і вони пішли в засідку, і засіли між Бет-Елом і між Аєм, із західного боку Аю; а Ісус тієї ночі спочивав серед народу.

10. Підвівшись удосвіта, Ісус оглянув народ, і пішов він і старшини Ізраїлеві попереду народу до Аю.

11. І увесь народ, придатний для війни, котрий був з ним, рушив, наблизився і підійшов до міста,

12. І розташувався станом із північного боку Аю, а між ним і Аєм була долина. Потім узяв близько п'яти тисяч вояків і вчинив з них засідку між Бет-Елом і Аєм, із західного боку міста.

13. І народ розташував увесь стан, котрий був із північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини.

14. Коли побачив те цар айський, тут-таки, з мешканцями міста, підхопившись уранці, виступив супроти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною. А він не відав, що для нього є засідка позаду міста.

15. А Ісус і увесь Ізраїль, наче переможені ними, відступили до пустелі.

16. А вони покликали увесь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх; і, переслідуючи Ісуса, віддалилися од міста.

17. У Аї і Бет-Елі не залишилося жодного чоловіка, котрий не погнався б за Ізраїлем. І місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля.

18. Тоді Господь сказав Ісусові: Простягни списа, котрий у руці твоїй, до Аю, бо Я віддам його в руки твої. Ісус простягнув списа, котрий був у руці його, до міста.

19. Ті, що сиділи у засідці миттю звелися з місця того і побігли, тільки-но він простягнув руку свою. І увійшли до міста, і взяли його, і тут-таки підпалили місто вогнем.

20. Мешканці Аю, озирнувшись назад, побачили, що дим від міста підноситься до неба. І не було для них місця, куди втікати, ні туди, ані сюди; бо народ (Ізраїля), який біг до пустелі, повернув на переслідувачів.

21. Ісус та увесь Ізраїль, побачивши, що залишені в засідці захопили місто, і дим від міста підносився [до неба], повернулися і почали винищувати айських людей.

22. А ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися в середині поміж Ізраїльтянами, [з котрих] одні були з одного боку, а інші – з другого. Так винищували їх, що не полишили жодного з них, що зацілів би чи втік.

23. А царя айського взяли живого, і привели до Ісуса.

24. Коли Ізраїльтяни винищили усіх мешканців Аю у полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли вони всі до одного впали од вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернули до Аю і винищили його вістрям меча.

25. Загиблих того дня мужів і жінок, усіх мешканців Аю, було дванадцять тисяч.

26. Ісус не опускав руки своєї, котру простягнув зі списом, доки не піддав закляттю всіх мешканців Аю.

27. Лише худобу і здобич міста цього [сини] Ізраїля поділили поміж собою, за словом Господа, котре [Господь] сказав Ісусові.

28. І спалив Ісус Ай, і перетворив його на вічні руїни, в пустелю донині.

29. А царя айського повісили на дереві, до вечора; а по заході сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля брами міської, і накидали понад ним велику купу каміння, [котра вціліла] навіть донині.

30. Тоді Ісус спорудив жертовника Господові, Богові Ізраїля, на горі Евал.

31. Як заповідав Мойсей, слуга Господній, синам Ізраїля, про що написано в книжці Закону Мойсеєвого, – жертовник із каменів цілих, на котрі не підіймала людина заліза, – і принесли на ньому приношення всеспалення Господові, і звершили пожертви мирних приношень.

32. І написав [Ісус] там на камінні закони Мойсеєві, котрі він написав перед синами Ізраїля.

33. Увесь Ізраїль, старшини його, і доглядачі [його], і судді його поставали з того і з другого боку Ковчега навпроти священиків левитів, які носять Ковчега заповіту Господнього, як захожі, так і давні мешканці, одна половина біля гори Ґеризім, а друга половина біля гори Евал, як передніше наказав Мойсей, слуга Господній, щоб вони благословляли народ Ізраїля.

34. Відтак прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону.

35. Із усього, що Мойсей заповідав [Ісусові], не було [жодного] слова, котрого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, і [перед] жінками, і дітьми, і захожими, які були серед них.

НАВИНА 9

1. Зачувши це, всі царі, котрі за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, поблизу Ливану, хеттеї, амореї, ханаанеї, періззеї, хіввеї і євусеї,

2. Зібралися разом, щоб однодушно змагатися з Ісусом та Ізраїлем.

3. Але мешканці Ґів'ону, почувши, що Ісус учинив з Єрихоном і Аєм,

4. Застосували хитрість: пішли, як посланці, і поклали старі мішки на віслюків своїх і старі, потерті та залатані бурдюки вина;

5. І взуття на їхніх ногах було старе й залатане, і одежа на них благенька, і весь подорожній хліб їхній був сухий і запліснявілий.

6. Вони прийшли до Ісуса у стан [Ізраїльський] в Ґілґал і сказали йому і всім Ізраїльтянам: З вельми далекої землі ми прийшли; отож склади з нами угоду на спілку.

7. А ізраїльтяни сказали хіввеям: Можливо, ви мешкаєте поблизу від нас? Як нам скласти з вами спілку?

8. Вони сказали Ісусові: Ми служники твої. Ісус сказав їм: Хто ви і звідки прийшли?

9. Вони сказали йому: З вельми далекої землі прийшли слуги твої у ймення Господа, Бога твого; бо ми чули славу Його і все, що Він у Єгипті вчинив,

10. І все, що Він учинив двом царям аморейським, котрі по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, і Оґові, цареві башанському, котрий [мешкав] у Аштароті.

11. [Чуючи це], старшини наші і всі мешканці нашої землі сказали нам: Візьміть до рук ваші хліба на дорогу, і рушайте назустріч їм, і скажіть їм: Ми – служники ваші; тож складіть з нами угоду на спілку.

12. Цей хліб наш із домів наших ми взяли ще теплим того дня, коли рушали до вас; а тепер ось, він зробився сухим і запліснявів.

13. І оці бурдюки з вином, котрі ми виповнили новими, ось, порвалися, і оця одежа наша, і взуття наше зробилося благеньким від вельми далекої дороги.

14. Чоловіки взяли їхні харчі, а до Господа не звернулися.

15. І склав Ісус з ними угоду про мир, і поклав з ними умову в тому, що він збереже їм життя; і присягнулися їм старшини громади.

16. А за три дні, як підписали вони угоду з ними на спілку, почули, що вони сусіди і живуть близенько від них.

17. Бо сини Ізраїля, вирушивши в дорогу, прийшли в міста їхні третього дня; а міста їхні [були] : Ґів'он, Кефіра, Беерот і Кір'ят-Єарім.

18. Сини Ізраїля не понищили їх, тому що старшини громади присягалися їм Господом, Богом Ізраїля. За все це громада [Ізраїлева] заремствувала на старшин.

19. Усі старшини сказали всій громаді: Ми присягалися їм Господом, Богом Ізраїля, а тому не можемо торкнутися до них;

20. А ось, що учинимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, котрою ми присягалися їм.

21. І сказали їм старшини: Нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для усієї громади. [І вчинила вся громада] так, як сказали їм старшини.

22. Ісус прикликав їх і сказав: Для чого ви обдурили нас, сказавши: "Ми вельми далеко від вас", в той час, як ви мешкаєте близько від нас?

23. За це прокляті ви! І завжди будете рабами: рубатимете дрова і черпатимете воду для дому Бога мого!

24. У відповідь вони сказали Ісусові: Почули ми, раби твої, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, слузі Своєму, дати вам всю землю і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами; а тому ми вельми боялися, щоб ви не позбавили нас життя; і вчинили отак.

25. Тепер ось ми в руці твоїй. Як ліпше і справедливіше тобі видається вчинити з нами, так і вчини.

26. І вчинив з ними так: відхилив од них руку синів Ізраїля, і вони не умертвили їх;

27. І призначив того дня Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для громади і для жертовника Господнього, – навіть донині, на місці, яке вибере [Господь].

НАВИНА 10

1. Коли Адоні-Цедек, цар єрусалимський, зачув, що Ісус захопив Ай і вщент винищив його, і що так само вчинив з Аєм і царем його, як учинив з Єрихоном, і царем його, і що мешканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем і залишилися серед них,

2. Тоді він вельми злякався, тому що Ґів'он місто велике, як одне з царських міст, і більше Аю, і всі мешканці його люди могутні.

3. А тому Адоні-Цедек, цар єрусалимський, послав до Гогама, царя хевронського, і до Пір'ама, царя ярмутського, і до Яфії, царя лахіського, і до Девіра царя еґлонського, аби сказати:

4. Прийдіть до мене, і поможіть мені звоювати Ґів'она за те, що він замирився з Ісусом та синами Ізраїля.

5. Вони зібралися і рушили, п'ятеро царів аморейських: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони всі, та ополчення їхні, і розташувалися табором біля Ґів'ону, щоб воювати супроти нього.

6. Мешканці Ґів'ону послали до Ісуса в стан [Ізраїльський], в Ґілґал, сказати: Не відсахни руки твоєї од служників твоїх; прийди до нас якнайшвидше, порятуй нас і надай нам допомогу, бо зібралися супроти нас усі царі аморейські, які живуть на горах.

7. Ісус вийшов із Ґілґалу сам і з ним увесь народ, придатний для війни, і всі мужі, могутні вояки.

8. І сказав Господь Ісусові: Не бійся їх, бо Я віддав їх в руки твої; ніхто з них не встоїть перед тобою.

9. І напав на них Ісус зненацька, [тому що] цілу ніч простував він із Ґілґалу.

10. Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і вони завдали їм в Ґів'оні нищівної поразки, і переслідували їх по дорозі до пагорбів Бет-Хорону, і нищив їх до Азеки і до Маккеди.

11. Коли ж вони утікали від ізраїльтян схилом гори Бет-Хоронської, Господь кидав на них з небес великі камені до Азеки, і вони помирали; більше було тих, котрі померли від каміння, аніж тих, котрі погинули від меча синів Ізраїля.

12. Ісус прикликав Господа того дня, котрого віддав Господь амореїв в руки Ізраїля, коли понищив їх в Ґів'оні, і вони понищені були перед синами Ізраїля, і сказав перед Ізраїльтянами: "Стань, сонце, над Ґів'оном, і місяць, понад долиною Айялонською"!

13. І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ чинив помсту ворогам своїм. Чи не так написано у книжці Праведного? "Стояло сонце осередь неба і не квапилось на захід майже цілий день"?

14. І не було подібного дня ні передніше, ані по ньому, котрого Господь [так] почув би голос людський. Тому що Господь воював за Ізраїля.

15. Відтак повернувся Ісус і увесь Ізраїль з ним до табору в Ґілґал.

16. А ті п'ятеро царів побігли і сховалися в печері, що в Маккеді.

17. Коли доповіли про те Ісусові і сказали: Знайшлися п'ять царів; вони переховуються в печері, що в Маккеді.

18. Ісус наказав: Приваліть великим камінням отвір печери, і поставте біля неї варту, аби пильнувала їх.

19. А ви не зупиняйтеся, але переслідуйте ворогів ваших, і винищуйте тили війська їхнього, і не давайте їм заскочити в міста їхні; бо Господь, Бог ваш, віддав їх у руки ваші.

20. Після того, як Ісус і сини Ізраїля завдали їм нищівної поразки, і залишки їх замкнулися в містах за мурами,

21. Увесь народ повернувся в табір до Ісуса в Маккеді з миром, і ніхто на синів Ізраїля не ворухнув язиком своїм.

22. Тоді Ісус сказав: Звільніть отвір печери, і виведіть до мене з печери п'ятеро царів тих.

23. Так і вчинили: вивели до нього з печери п'ятеро царів тих: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського і царя еґлонського.

24. Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус прикликав усіх Ізраїльтян і сказав вождям вояків, які ходили з ним: Підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами на шиї їхні.

25. Ісус сказав їм: Не бійтеся і не жахайтеся; будьте несхитними і мужніми; бо так учинить Господь з усіма ворогами вашими, з котрими будете воювати.

26. Потім забив їх Ісус, і, убивши їх, повісив їх на п'ятьох деревах, і висіли вони на деревах до вечора.

27. При заході сонця, наказав Ісус, і зняли їх із дерев, і кинули до печери, у котрій вони переховувалися, і привалили великим камінням отвір печери, [котрі там] навіть донині.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров