Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 10 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 69 из 310Следующая ⇒

10. Усі ви сьогодні стоїте перед Господом, Богом вашим, чільники колін ваших, старшини ваші, урядники ваші, усі ізраїльтяни,

11. Діти ваші, дружини ваші і захожі твої, що є в стані твоєму, від того, що рубає дрова твої, до того, хто зачерпує воду твою,

12. Щоби вступити тобі у заповіт Господа, Бога твого, і в угоду з Ним, скріпленою присягою, котрого Господь, Бог твій, сьогодні укладає з тобою.

13. Щоб учинити тебе нині Його народом, і Він міг бути тобі Богом, як Він говорив тобі і як присягався батькам твоїм Авраамові, Ісаакові та Якові.

14. Не з вами лише одними я складаю цього Заповіта і цю угоду з присягою,

15. Але, як із тими, котрі сьогодні з нами стоять перед Господом, Богом нашим, так і з тими, котрих немає тут з нами сьогодні.

16. Бо ви знаєте, як ми жили на землі єгипетській, і як ми проходили поміж народами, через котрих ви пройшли,

17. І бачили мерзоту їхню, та ідоли їхні, дерев'яні і кам'яні, срібні і золоті, котрі серед них.

18. Хай не буде поміж вами чоловіка чи жінки, або роду, або коліна, чиє серце відхилилося б нині від Господа, Бога нашого, щоб ходити й служити богам тих народів; нехай же не буде поміж вами коріння, з якого виростає отрута і гіркий полин,

19. Такого чоловіка, котрий, зачувши слова прокляття цього, нахвалявся б у серці своєму, кажучи: "Я буду щасливим, незважаючи на те, що буду ходити за сваволею серця свого", і пропаде таким чином ситий з голодним,

20. Не простить Господь такому, але миттю спалахне гнів Господній і ревність Його на такого чоловіка, і впаде на нього прокляття [заповіту цього], написане в цій книзі, і зітре Господь ім'я його з піднебесної.

21. І відділить його Господь на лихо від усіх колін Ізраїля, відповідно з усіма прокляттями Заповіту, написаними в цій книжці Закону.

22. І скаже наступний рід, діти ваші, котрі будуть після вас, і чужинець, котрий прийде із далекої землі, побачивши поразку землі цієї і хвороби, котрих покладе на неї Господь:

23. Сірка і сіль, пожарище – вся земля; не засівається і не пророщує вона, і не сходить на ній жодна трава, як по винищенні Содому, Гомори, Адми і Цевоїму, котрі поруйнував Господь у гніві Своєму, і в люті Своїй.

24. І скажуть усі народи: За що Господь так учинив з цією землею? Що означає ця лють гніву Його?

25. І скажуть: За те, що вони залишили заповіта Господа, Бога батьків своїх, котрого він склав з ними, коли вивів їх із землі єгипетської,

26. І пішли, і почали служити іншим богам, і поклонялися їм, богам, котрих вони не знали, і [котрих] Він не призначав їм.

27. [За те] спалахнув гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття [Заповіту], написані в цій книжці.

28. І викоренив їх Господь із землі їхньої у гніві і люті та великім обуренні, і кинув їх на другу землю, як нині [бачимо].

29. Приховані речі [належать] Господові, Богові нашому, а відкриті речі нам і синам нашим до віку, щоб ми виконували всі слова Закону цього.

Повт. Закону 30

1. Коли прийдуть на тебе всі слова ці – благословення і прокляття, котрі виклав я тобі, і приймеш [їх] у серце своє осередь усіх народів, в котрих розпорошить тебе Господь, Бог твій.

2. І навернешся до Господа, Бога твого і будеш підкорятися голосові Його, як я заповідаю тобі сьогодні, ти і сини твої від усього серця твого і від усієї душі твоєї,

3. Тоді Господь, Бог твій, наверне бранців твоїх, і змилується над тобою, і знову збере тебе від усіх народів, поміж котрих розпорошить тебе Господь, Бог твій.

4. А хоч би ти був розпорошений до краю неба, і звідти збере тебе Господь, Бог твій, і звідти візьме тебе.

5. І приведе тебе Господь, Бог твій, на землю, котрою володіли батьки твої, і одержиш її у спадок, і нащедрить тобі добра, і розмножить тебе більше, аніж батьків твоїх.

6. І обріже Господь, Бог твій, серце твоє, і серце потомства твого, щоб ти любив Господа, Бога твого, від усього серця твого і від усієї душі твоєї, щоб жити тобі.

7. Тоді Господь, Бог твій, усі прокляття заверне на ворогів твоїх, і на тих, що ненавиділи тебе і проганяли тебе.

8. А ти навернешся і будеш покірний голосові Господа і виконуватимеш усі заповіді Його, котрі заповідаю тобі сьогодні.

9. З надміром дасть тобі Господь, Бог твій, успіх у будь-якім ділі рук твоїх, у плоді лона твого, в плоді скотини твоєї, у плоді землі твоєї, бо знову втішатиметься Господь через тебе, доброчинячи [тобі], як Він тішився через батьків твоїх,

10. Якщо будеш підкорятися голосові Господа, Бога твого, пильнуючи заповіді і настанови Його, записані в цій книжці закону, і якщо навернешся до Господа, Бога твого, всім серцем і всією душею твоєю,

11. Бо заповідь оця, котру я заповідаю тобі сьогодні, не є недоступною для тебе і не далекою .

12. Вона – не на небі, щоб можна [було] сказати: "Хто здійнявся б для нас на небо, і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?"

13. І не за морем вона, щоб можна [було] говорити: "Хто навідався б для нас за море і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?"

14. Але вельми близько до тебе слово оце; [воно] в устах твоїх і в серці твоєму, щоб виконувати його .

15. Ось, я сьогодні запропонував тобі життя і добро, смерть і зло.

16. [Я], котрий заповідаю тобі сьогодні: любити Господа, Бога твого, ходити шляхами його, і виконувати Його заповіді, і настанови Його, і закони Його, і будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь, Бог твій, на землі, в котру ти йдеш, щоб посісти її.

17. А якщо відвернеться серце твоє, і не будеш коритися і заблукаєш, і почнеш поклонятися іншим богам, і будеш служити їм;

18. То я звіщаю вам сьогодні, що ви загинете, і не протриваєте довго на землі, до якої ти переходиш Йордан, щоб оволодіти нею.

19. У свідки перед вами я прикликаю нині небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Вибери життя, щоб жив ти і потомство твоє.

20. Щоб ти міг любити Господа, Бога твого, підкорявся голосові Його і прихилявся до Нього; бо в цьому життя твоє і тривалість днів твоїх, щоб жити тобі на цій землі, котру Господь із клятвою обіцяв батькам твоїм, Авраамові, Ісаакові і Якові, дати їм.

Повт. Закону 31

1. І рушив Мойсей, і говорив слова оці усім [синам] Ізраїля,

2. І сказав їм: Зараз мені сто двадцять літ, я вже не можу виходити і входити, і Господь сказав мені: Ти не перейдеш Йордану цього;

3. Господь, Бог твій, сам піде перед тобою, Він винищить народи оці перед тобою, і ти заволодієш ними; Ісус піде перед тобою, як говорив Господь.

4. І вчинить Господь з ними так само, як учинив із Сигоном і Оґом, царями аморейськими, котрих він вигубив і з їхньою землею.

5. І віддасть їх Господь вам, і ви вчините з ними за всіма заповідями, які заповідав я вам.

6. Будьте несхитні і мужні, не бійтеся і не лякайтеся їх, бо Господь, Бог твій, Сам піде з тобою, [і] не відступить від тебе, і не залишить тебе.

7. І покликав Мойсей Ісуса і перед очима всіх Ізраїльтян сказав йому: Будь несхитний і мужній, бо ти увійдеш із народом оцим на землю, котру Господь присягався батькам його дати йому, і ти розподілиш її на володіння їм.

8. Господь Сам піде перед тобою, Сам буде з тобою, не відступить від тебе і не залишить тебе, не бійся і не жахайся.

9. І написав Мойсей закон цей, і віддав його священикам, синам Левієвим, які носили Ковчега заповіту Господнього, і всім старшинам [синів] Ізраїля.

10. І заповідав їм Мойсей, і сказав: Після семи років, у рік відпущення, на свято шатрів,

11. Коли увесь Ізраїль прийде і з'явиться перед Господом, Богом твоїм, на місце, котре вибере [Господь], читай сей закон перед усім Ізраїлем, уголос перед ним.

12. Збери народ, мужів і жінок, і дітей, і захожих твоїх, котрі будуть при брамах твоїх, щоб вони слухали і навчалися, і щоб боялися Господа, Бога вашого, і прагнули виконувати всі слова закону цього.

13. І сини їхні, котрі не знають [його], почують і навчаться боятися Господа, Бога вашого, у всі дні, аж доки ви будете жити на землі, в котру ви переходите за Йордан, аби посісти її.

14. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, дні твої наблизилися до смерти; приклич Ісуса, і станьте біля скинії зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшов Мойсей та Ісус, і стали біля скинії зібрання.

15. І з'явився Господь у скинії, у стовпі хмаровому, і став той стовп хмаровий біля входу скинії.

16. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, ти заснеш з батьками твоїми, і повстане народ сей і піде блудодіяти слідом за чужими богами тієї землі, на котру він прийде, і залишать Мене, і порушить заповіта Мого, котрого Я склав із ним.

17. І спалахне гнів Мій на нього того ж дня, і Я залишу їх і сховаю обличчя від них, і він винищений буде, і впадуть на нього численні лиха і скорботи, і скаже він того дня: Чи не тому запопало мене лихо, що немає Бога мого осередь мене?

18. І Я справді приховаю обличчя Моє [від нього] того дня за всі беззаконня його, котрі він учинить, навернувшися до інших богів.

19. Отож, напишіть собі [слова] пісні цієї, і навчи [співати] її синів Ізраїля, і вклади в уста їхні, аби ця пісня була Мені свідченням на синів Ізраїля.

20. Бо Я введу їх на землю, як Я присягався батькам їхнім, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти досхочу, і погладшають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене дратуватимуть, і порушать Заповіта Мого.

21. І коли впадуть на них численні лиха і скорботи, тоді пісня ця буде супроти них свідченням, бо вона не вийде з уст потомства їхнього. Я знаю їхні заміри, котрі вони мають нині, передніше, аніж Я ввів їх на землю, про яку я присягався.

22. І написав Мойсей пісню цю того дня, і навчив неї синів Ізраїля.

23. І заповідав Господь Ісусові, синові Навиновому, і сказав [йому] : Будь несхитним і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїля на землю, про яку Я присягався їм, і Я буду з тобою.

24. Коли Мойсей вписав у книжку всі слова закону цього до кінця,

25. Тоді Мойсей наказав левитам, які носили Ковчега заповіту Господнього, і сказав:

26. Візьміть оцю книжку закону, і покладіть її праворуч Ковчега Заповіту Господа, Бога вашого, і вона там буде свідченням супроти тебе.

27. Бо я знаю упертість твою і тверду шию твою: ось і тепер, коли я живу з вами нині, ви запеклі перед Господом, а тим паче по смерті моїй!

28. Зберіть до мене всіх старшин колін ваших і старшин ваших, і я скажу вголос перед ними слова оці, і прикличу для свідчення супроти них небо і землю.

29. Бо я знаю, що по смерті моїй ви розбеститеся до решти і відхилитеся од шляху, котрий я заповідав вам, і з плином часу впадуть на вас лиха за те, що ви будете чинити зле перед очима Господа, дратуючи Його ділами рук своїх.

30. І вирік Мойсей уголос перед усім зібранням Ізраїльтян слова пісні цієї до кінця.

Повт. Закону 32

1. Дослухайся, небо, я буду говорити; і дослухайся, земле, до слова уст моїх.

2. Злине, як дощ, учення моє, мов роса, мова моя, як дрібний дощик на зело, як злива на траву.

3. Тому що ймення Господа прославляю; Вшануйте величчю Бога нашого .

4. Він є Скеля, досконалі діяння Його, і всі шляхи Його праведні . Бог вірний, і немає неправди [в Ньому ;] Він праведний та істинний .

5. Але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми вадами, покоління примхливе і розбещене.

6. Чи цим віддячуєте ви Господові, народе недолугий і немудрий? Чи не Він Батько твій, [Котрий] учинив тебе, утворив тебе, і влаштував тебе?

7. Пригадай дні старожитні, помисли про роки попередніх родів; запитай батька свого, і він звістить тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.

8. Коли Всевишній наділяв спадком народи і розселяв синів Адамових, тоді позначив рубежі народів за числом синів Ізраїля.

9. Бо частка Господа – народ Його; Яків – наділ спадку Його.

10. Він знайшов його в пустелі, у степу печальному і дикому; огороджував його, доглядав його, беріг його, як зіницю ока Свого.

11. Як орел опікується гніздом своїм, ширяє над пташенятами своїми, розпросторює крила свої, підхоплює їх і носить їх на крилах своїх;

12. Так Господь один водив його, і не було з ним чужого бога.

13. Він підніс його на високу місцину, щоб він міг насичуватися витворами землі, і Він витворив для нього мед із каменя і єлей із твердої скелі,

14. Маслом коров'ячим і молоком овечим, і лоєм ягнят, і баранів башанських, і козлів, і густою пшеницею, і ти пив вино, чисту кров ягід виноградних.

15. І розповнювався Ізраїль, і став упертим; став огрядним, гладким і тлустим; і тоді залишив він Бога, що утворив його, і злегковажив Скелею спасіння свого.

16. Чужими [божками] вони дратували Його, і мерзотами спричинили гнів Його.

17. Приносили пожертви демонам, а не Богові, божкам, котрих вони не знали, нових божків, [котрі] прийшли від сусідів і котрих не жахалися батьки ваші.

18. А Скелю, яка породила тебе, ти забув, і не пам'ятав Бога, який утворив тебе.

19. Господь побачив це, і зненавидів їх за те, що дратували, і відкинув синів Своїх і дочок Своїх.

20. І сказав: Приховаю обличчя Моє від них, [і] побачу, яким буде кінець їхній: бо вони рід розбещений, діти, котрі не мають вірности.

21. Вони спричинили Мою ревність не богом, ідолами своїми завдали Мені прикрости, а Я збуджу їхні ревнощі не народом, я роздратую їх людом безтямним.

22. Бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, пече до аду найглибшого, і пожере землю і вирощене нею, і спопелить підніжжя гір.

23. Простягну на них нещастя і використаю на них стріли Мої.

24. [Будуть] виснажені голодом, понищені лихоманкою, і лихою пошестю; і пошлю на них зуби звірів, і отруту гадів землі.

25. Надворі буде вбивати їх меч, а в домах – жах – і юнака, і юнку, і грудне немовля, і посивілого чоловіка.

26. Я сказав би: Розпорошу їх, і зітру з-поміж людей пам'ять про них.

27. Але відклав це заради ворожого гніву, щоб вороги його не запишалися і не сказали: Наша рука висока, і не Господь утворив усе це.

28. Бо вони народ, який знетямився, і не має в них жодного глузду.

29. О, якби вони поміркували, зрозуміли це, затямили, що з ними станеться насамкінець!

30. Як може один переслідувати тисячу, а двоє проганяти десять тисяч, якби Скеля їхня не видала їх, і Господь не віддав їх!

31. Бо скеля їхня не така, як наша Скеля; самі вороги свідки тому.

32. Бо виноград їхній від виноградної лози содомської і з ланів гоморських; ягоди їхні ягоди отрутні, грона їхні гіркі.

33. Вино їхнє – отрута драконів, і згубна трава зміїна.

34. Чи не приховане все це у Мене? Чи не під печаткою у скарбницях Моїх?

35. У Мене помста і відплата, в належний час захитається нога їхня; бо вельми близький день загибелі їхньої; невдовзі настане приготовлене для них.

36. Але Господь буде судити народ Свій, і над служниками Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що сила їхня виснажилася, і не стало вже ні невільника, ані вільного.

37. Тоді скаже [Господь] ; де божки їхні, скеля, на котру вони сподівалися,

38. Котрі їли лій пожертв їхніх [і] пили поливне приношення їхнє? Нехай вони постануть і допоможуть вам притулком!

39. Бачите нині, що це Я, Я – і немає Бога, окрім Мене: Я умертвляю і оживляю, Я уражаю і Я уздоровлюю; і ніхто не визволить від руки Моєї.

40. Я підношу до небес руку Мою і говорю: Живу Я повіки!

41. Якщо загострю осяйного меча Свого, і рука Моя тримає суд, то помщуся ворогам Моїм, і ненависникам Моїм відплачу.

42. Напою стріли Мої кров'ю, і меч Мій насититься плоттю, кров'ю забитих і бранців, починаючи зі старшин ворога.

43. Радійте, погани, з народом Його; бо Він помститься за кров служників своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, і помилує землю Свою, [і] народ Свій.

44. І прийшов Мойсей [до народу] і вирік усі слова пісні цієї вголос перед народом, він та Ісус, Навинів син.

45. Коли Мойсей вирік усі слова оці всьому Ізраїлеві,

46. Тоді сказав їм: Покладіть на серце ваше всі заповіді, котрі я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони прагнули виконувати всі настанови закону цього.

47. Бо це для вас не є річ порожня, але це є життя ваше, і через цю річ ви продовжите жити на тій землі, на котру ви йдете через Йордан, аби посісти її.

48. І говорив Господь Мойсеєві того ж дня, і сказав:

49. Зійди на цю гору Аварім, на гору Нево, котра на землі моавській, навпроти Єрихону, і подивися на землю ханаанську, котру Я даю у спадок синам Ізраїля.

50. І помри на горі, на котру ти зійдеш, і прилучишся до народу свого, як помер Аарон, брат твій, на горі Гор, і прилучився до народу свого.

51. За те, що ви згрішили супроти Мене серед синів Ізраїля при водах Меріви у Кадеші, в пустелі Сін, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїля,

52. [Перед собою] ти побачиш землю, але не увійдеш туди, на землю, котру Я даю синам Ізраїля.

Повт. Закону 33

1. Ось благословення, котрим Мойсей, чоловік Божий, благословив синів Ізраїля перед смертю своєю;

2. Він сказав: Господь прийшов од Сінаю, відкрився їм від Сеїру, засяяв од гори Парану, і йшов із тисячами святих; праворуч Нього вогонь закону.

3. Справді Він любить народ [Свій], всі святі його в руці Твоїй, і вони припали до ніг Твоїх, кожний, щоб прийняти слова Твої .

4. Закон дав нам Мойсей, спадок громаді Якова.

5. І він був царем Ізраїля, коли збиралися старшини народу разом із колінами Ізраїля.

6. Нехай живе Рувим, хай же не вмирає, і нехай [не] буде малим числом.

7. А ось благословення на Юду, і сказав так: Почуй, Господе, голос Юди, і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, а Ти будеш помічником супроти ворогів його.

8. І про Левія сказав: Туммім Твій і Урім Твій на святому мужі Твоєму, котрого Ти перевірив у Массі, з котрим Ти мав зіткнення біля води Меріви.

9. Котрий говорив про батька свого і матір свою: Я довго не бачив їх, і братів своїх не знає, і синів своїх не відає. Тому що вони слова Твої пильнують, і заповіта Твого дотримуються.

10. Навчають законів Твоїх Якова і Закону твого Ізраїля, приносять кадіння перед обличчя Твоє і всеспалення пожертви уповні на жертовник Твій.

11. Благослови, Господе, силу його, і справі рук його сприяй, поламай стегна тим, що повстають супроти нього і ненавидять його, щоб вони не могли піднятися знову.

12. Про Веніямина сказав: Улюблений Господом мешкає у Нього безпечно, [Бог] сприяє йому щодня, і він буде жити між раменами Його.

13. Про Йосипа сказав: Нехай благословить Господь землю його жаданими дарами неба, росою і [дарами] безодні, що лежить унизу,

14. Жаданими плодами від сонця і бажаними витворами місяця,

15. Пречудовими витворами гір старожитніх і жаданими дарами пагорбів вічних.

16. І жаданими дарами землі і того, що виповнює її. Благословення Того, що з'явився у терновім кущі, нехай прийде на голову Йосипа і на тім'я найкращого з братів своїх.

17. Велич його, мов першовродженого бика, і роги його, як роги буйвола; ними уразить він народи всі до краю землі: це тисячі й тисячі Єфремові і тисячі й тисячі Манасіїні.

18. Про Завулона сказав: Радій Завулоне, на шляхах твоїх, та Іссахаре, в шатрах твоїх.

19. Скликають вони народ на гору, там приносять пожертви праведности, бо вони споживають багатство моря і скарби, утаємничені в піску.

20. Про Ґада сказав: Благословенний, хто розпросторює Ґада. Він живе, як лев, і трощить також рамено з вінцем голови.

21. Він вибрав собі початок [землі], там пошанований спадком від законодавця, і прийшов із старшинами народу, і виконав правду Господа і суди з Ізраїлем.

22. Про Дана сказав: Дан молодий лев, котрий вибігає з Башану.

23. Про Нефталима сказав: Нефталим виповнений прихильністю і виповнений благословенням Господа; море і полудень у спадщині [його].

24. Про Асира сказав: Благословенний поміж синами Асир, він буде найбільшим із синів, улюбленцем братів своїх і занурить в єлей ногу свою.

25. Залізо і мідь – то засови твої; а сила твоя – як усі дні твої.

26. Немає схожого на Бога Ізраїля, котрий по небесах прилинув на поміч тобі, і у величі Своїй на хмарах.

27. Притулок [твій] – Бог вічний, і [ти] під раменами вічними. Він прожене ворогів від тебе, і скаже: Винищуй!

28. Ізраїль тоді буде жити безпечно, один; джерело Якова на землі, щедрій хлібом та вином, де з неба скрапує роса.

29. Блаженний ти, Ізраїлю! Хто схожий на тебе, народе, котрого охороняє Господь, котрий є щит допомоги, і меч слави твоєї? Вороги твої [лукаво] колінкують перед тобою, і ти наступаєш на шию їхню .

Повт. Закону 34

1. І зійшов Мойсей з рівнин Моавських на гору Нево, на верховину Пісґі, що навпроти Єрихону, і показав йому Господь всю землю Ґілеад до самого Дана,

2. І всю [землю] Нефталимову, і [всю] землю Єфремову і Манасіїну, і всю землю Юдину, навіть до самого західного моря,

3. І південну країну, і рівнину долини Єрихону, місто Пальм, до Цоару.

4. І сказав йому Господь: Ось, земля про яку Я присягався Авраамові, Ісаакові і Якові, говорячи: Насінню твоєму дам її. Я дав тобі побачити її очима твоїми, але на неї ти не увійдеш.

5. І помер там Мойсей, служник Господній, на землі моавській, за словом Господнім.

6. І похований в долині, на землі моавській навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає [місця] поховання його навіть донині.

7. Мойсеєві було сто двадцять літ, коли він помер: але зір його не притупився, і сила в ньому не виснажилася.

8. І оплакували Мойсея сини Ізраїля на рівнинах Моавських тридцять днів. І проминули дні плачу і суму за Мойсеєм.

9. І Ісус, син Навинів, виповнився духом премудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорялися йому сини Ізраїля, і чинили так, як наказав Господь Мойсеєві.

10. І не було більше в Ізраїля пророка такого, як Мойсей, котрого Господь знав обличчям до обличчя.

11. За всіма знаменнями і чудесами, котрі послав його Господь учинити на землі єгипетській над фараоном, і над усіма служниками його, і над усією землею його.

12. І за рукою його потужною і за великими та грізними знаменнями, котрі Мойсей показав перед очима всього Ізраїля.

Книга Ісуса Навина

НАВИНА 1

1. По смерті Мойсея, слуги Господнього, Господь сказав Ісусові, синові Навиному, служителеві Мойсеєвому:

2. Мойсей, слуга Мій, помер; отож, підведися, перейди через Йордан цей, ти і увесь народ сей, на землю, котру Я даю їм, синам Ізраїля.

3. Кожне місце, на котре стануть стопи ніг ваших, Я даю вам, як Я сказав Мойсеєві:

4. Від пустелі і Ливану цього й до річки великої, річки Єфрату, всю землю хеттеїв; і до великого моря на захід сонця будуть рубежі ваші.

5. Ніхто не встоїть перед тобою упродовж усіх днів життя твого; і, як Я був з Мойсеєм, так буду й з тобою; не відступлюся од тебе і не залишу тебе.

6. Будь несхитним і мужнім; бо ти народові цьому передаси на володіння землю, котру Я присягався батькам їхнім дати їм.

7. Тільки будь несхитний і вельми мужній, і ревно пильнуй і виконуй увесь закон, котрий заповідав тобі Мойсей, слуга Мій, не ухиляйся від нього ні праворуч, ані ліворуч, щоб мав успіх у всіх започатках твоїх.

8. Нехай же не відходить ця книжка закону від уст твоїх; але пізнавай її вдень і вночі, щоб достеменно виконувати все, що в ній написане: тоді матимеш успіх на шляхах твоїх і будеш учиняти розважливо.

9. Ось, Я наказую тобі: будь несхитний і мужній, не страхайся і не жахайся; бо з тобою Господь, Бог твій, скрізь, куди не підеш.

10. І наказав Ісус старшинам народу і сказав:

11. Пройдіться станом і накажіть народові, і скажіть: Збирайте собі їжу на дорогу; бо за три дні по цьому ви підете за Йордан цей, аби перейти взяти землю, котру Господь, Бог [батьків] ваших, дає вам на володіння.

12. А коліні Рувимовому, Ґадовому і половині коліна Манасіїного Ісус сказав:

13. Пригадайте слово, яке заповідав вам Мойсей, слуга Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам спочинок і землю оцю.

14. Жінки ваші, діти ваші і скотина ваша нехай залишаться на землі, котру дав вам Мойсей, за Йорданом; а ви, ті, що можете битися збройно, рушайте перед братами і допомагайте їм,

15. Допоки Господь не дасть спочину братам вашим, як вам; доки й вони не дістануть на володіння землю, котру Господь, Бог ваш, дає їм. А тоді повертайтеся на спадщину вашу і посідайте землю, котру Мойсей, слуга Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця.

16. У відповідь вони сказали Ісусові: Все, що накажеш нам, виконаємо, і куди не пошлеш нас – ми підемо.

17. Як підкорялися ми Мойсеєві, так будемо підкорятися тобі у всьому: тільки Господь, Бог твій, нехай буде з тобою, як Він був з Мойсеєм.

18. Кожний, хто чинитиме усупереч наказові твоєму і не виконає розпоряджень твоїх у всьому, що ти накажеш йому, нехай буде зрокований на смерть. Тільки будь несхитним і мужнім!

НАВИНА 2

1. І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох вивідувачів таємно, і сказав: "Підіть, роздивіться землю та Єрихон." [Двоє юнаків] пішли і прийшли в дім блудниці на ймення Рахав, і лишилися там ночувати.

2. І повідали цареві Єрихонському: Ось, якісь люди із синів Ізраїля прийшли сюди цієї ночі, щоб вивідати землю.

3. Цар Єрихонський послав сказати Рахаві: "Видай людей, котрі прийшли до тебе, які увійшли в дім твій; бо вони прийшли, щоб вивідати всю землю."

4. Але жінка взяла двох юнаків тих і сховала їх, і сказала: "Справді, приходили до мене, але я не відала, звідки вони.

5. Коли ж у сутінках належало зачиняти браму, тоді вони вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Женіться швидше за ними, то ви доженете їх".

6. А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх поміж снопами льону, які поскладала вона певним чином на покрівлі.

7. [А послані] люди гналися за ними шляхом на Йордан до самісінької переправи; а браму [тої ж миті] зачинили, після того, як погоня подалася за ними.

8. Передніше, аніж вони (юнаки) полягали спати, вона зійшла до них на покрівлю

9. І сказала їм: Я знаю, що Господь віддав землю оцю вам; бо ви нагнали жаху на всіх нас, і всі мешканці землі цієї виповнилися од вас страхом.

10. Бо ми чули, як Господь висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як учинили ви з двома царями аморейськими за Йорданом, з Сигоном і Оґом, котрих ви ущент понищили.

11. Коли ми почули про це, знесиліло серце наше, і в жодному [з нас] не стало духу супроти вас; бо Господь, Бог ваш, є Бог на небі вгорі і на землі внизу.

12. Отож, присягніться мені Господом, я благаю вас, що, як я вчинила вам милість, так і ви учините милість домові батька мого; і дасте мені певну ознаку,

13. Що ви збережете живими батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є у них, і захистите наше життя від смерти.

14. Ці люди сказали їй: Життя наше замість вас [нехай буде зроковане] на смерть, якщо ви не відкриєте цієї справи нашої; а коли Господь передасть нам землю, ми вчинимо з тобою милостиво та справедливо.

15. І спустила вона їх на мотузці через вікно; бо дім її був у міському мурі, і вона мешкала у міському мурі.

16. І сказала їм: Ідіть на гору, щоб не зустріли вас переслідувачі, і сховайтеся там на три дні, аж доки не повернуться ті, що погналися [за вами], а тоді підете вашим шляхом.

17. І сказали їй ті люди: Ми вільними будемо від твоєї клятви, котрою ти нас закляла, [якщо не вчиниш так] :

18. Ось, як ми прийдемо на цю землю, ти прив'яжи червону мотузку до вікна, через котре ти нас спустила, а батька і матір твоїх, усю родину батька твого збери до себе у дім твій.

19. І якщо хто-небудь вийде за двері дому твого, того кров на голові його, а ми не завинили, і хто буде з тобою в домі [твоєму], того кров на голові нашій, якщо чиясь рука торкнеться його.

20. Якщо ж ти відкриєш оцю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, котрою ти нас закляла.

21. Вона сказала: Нехай буде за словом вашим! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив'язала до вікна червону мотузку.

22. Вони рушили і прийшли на гору, і пробули та три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Переслідувачі шукали їх по всій дорозі, і не знайшли.

23. Таким чином два оці чоловіки рушили назад, зійшли з гори, перейшли Йордан, прийшли до Ісуса, сина Навинового, і переказали йому все, що з ними сталося.

24. І сказали Ісусові: Справді Господь передав усю землю оцю в наші руки, і всі мешканці землі у страхові од нас.

НАВИНА 3

1. І підвівся Ісус рано-вранці, і рушили вони від Ситтіму і прийшли до Йордану, він і всі сини Ізраїля, і ночували там, ще не переходячи [його].

2. За три дні пішли наглядачі станом,

3. І переказали народові розпорядження, кажучи: Коли побачите Ковчега заповіту Господа, Бога нашого, і священиків, [і] левитів, які будуть нести його, то ви також рушайте з місця свого і йдіть за Ковчегом.

4. А втім, відстань між вами і ним має бути близько двох тисяч ліктів за мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам шлях, котрим простувати; бо ви не ходили цим шляхом ні вчора, ні третього дня.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии