Модуль 5. Фізичні основи квантової та ядерної фізики

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 50 из 59Следующая ⇒

Порядок виконання роботи

1. Згідно з інструкцією увімкнути лазер.

2. Встановити аналізатор у початкове положення (0⁰) і записати в табл. 5.3.1 відповідне значення сили струму І.

3. Повертаючи аналізатор щоразу на кут 15^о, визначати силу струму у діапазоні кутів 0...360^о. Усі дані записати в табл. 5.3.1.

4. Вимкнути лазер.

5. За отриманими даними побудувати графік залежності I = f(a).

6. Користуючись графіком, визначити I_max i I_min.

7. Визначити степінь поляризації за формулою (5.3.2).

8. Обчислити функцію I = I_maxcos²a у діапазоні кутів 0...360^о і позначати відповідні точки на експериментальному графіку.

Таблиця 5.3.1

a°

I,

mA

a°

I,

mA

Контрольні запитання

1. Що таке світло?

2. Що називають поляризацією світла?

3. Дайте визначення неполяризованого, плоскополяризованого, частково поляризованого та поляризованого по колу світла.

4. Назвіть способи отримання плоскополяризованого світла. Які поляризаційні пристрої працюють на їхній основі?

5. Запишіть закон Брюстера. Що називають кутом Брюстера?

6. Що являють собою поляризатор та аналізатор?

7. Що таке степінь поляризації частково поляризованого світла?

8. Запишіть закон Малюса та поясніть його.

9. Наведіть приклади застосування явища поляризації.

Модуль 5. Фізичні основи квантової та ядерної фізики

Лабораторна робота № 5.6. ВИЗНАЧЕННЯ РОБОТИ ВИХОДУ ЕЛЕКТРОНА З МЕТАЛІВ МЕТОДОМ ГАЛЬМУВАННЯ ФОТОЕЛЕКТРОНІВ В ЕЛЕКТРИЧНОМУ ПОЛІ

Мета роботи: вивчити основні закономірності зовнішнього фотоефекту; визначити роботу виходу та максимальну швидкість фотоелектронів.

Вказівки до виконання роботи

Для виконання роботи потрібно засвоїти такий теоретичний матеріал: зовнішній фотоефект та його закони; рівняння Ейнштейна; фотоелементи та їхнє застосування.

Література: [1, т.3, §§ 9.1–9.3; 2, §§ 202–204; 3, §§ 13.5; 4, т.3, §§ 9].

Процес взаємодії електромагнітного випромінювання з речовиною, в результаті якого енергія фотонів передається електронам речовини, називається фотоелектричним ефектом (фотоефектом). Розрізняють зовнішній та внутрішній фотоефект. Зовнішній фотоефект − це процес, під час якого електрон під дією випромінювання виходить за межі поверхні речовини, а внутрішній − призводить тільки до збільшення числа вільних електронів всередині речовини.

Уперше на це явище звернув увагу Рентген, дослідив та встановив відповідні закони Столєтов, а теоретично обґрунтув зовнішній фото-
ефект А. Ейнштейн на основі квантової теорії світла (гіпотези Планка), згідно з якою світло випромінюється і поглинається речовиною окремими порціями – квантами (або фотонами). Енергія фотона, який відповідає світловій хвилі з частотою  (довжиною хвилі ), визначається за формулою: , де  – стала Планка; – швидкість світла у вакуумі;  – довжина хвилі світла.

Унаслідок падіння пучка фотонів на поверхню металу виникає взаємодія фотона з електроном, в результаті якої фотон віддає електрону всю свою енергію. Якщо ця енергія перевищує роботу виходу електрона з металу (А_вих), то електрон виходить за межі матеріалу та має певну кінетичну енергію. Кінетична енергія є максимальною у випадку, коли електрон, виходячи з металу, не витрачав енергії на зіткнення з криста-лічною ґраткою та іншими електронами.

Тоді, відповідно до закону збереження енергії, формула Ейнштейна для зовнішнього фотоефекту матиме такий вигляд:

,                         (5.6.1)

тобто енергія фотона внаслідок взаємодії з електроном повністю витрачається на «виривання» електрона з поверхні речовини та надання йому кінетичної енергії.

Рівняння (5.6.1) називається рівнянням Ейнштейна для зовнішнього фотоефекту і пояснює всі основні його закони (закони Столєтова):

· перший: сила фотоструму насичення не залежить від частоти світла, яке падає на речовину, а визначається тільки його інтенсивністю;

· другий: максимальна швидкість фотоелектронів залежить від частоти світла і не залежить від його інтенсивності;

· третій: існує червона межа фотоефекту, тобто така максимальна довжина хвилі (або мінімальна частота), за якої фотоефект ще можливий.

Підтвердженням цих законів є вимірювання сили струму та напруги на установці, що використовується в цій роботі (рис. 5.6.2). За одержаними результатами можна побудувати типові вольт-амперні характеристики (ВАХ) фотоефекту (рис. 5.6.1), тобто залежність фотоструму від напруги між катодом та анодом за сталої освітленості катода Е₁ та Е₂ (Е₁ > Е₂). З графіка I = f (U) видно, що за деякої напруги U_н > 0 фото-струм досягає максимального значення і далі залишається незмінним. Цей струм, який називають струмом насичення I_нас, відповідає стану, коли всі фотоелектрони, котрі вириваються світлом за одиницю часу з катода, досягають анода, що й підтверджує перший закон Столєтова.

Рис. 5.6.1

,                          (5.6.2)

де е − заряд електрона; u_max − максимальне значення швидкості фотоелектронів; m − маса електрона; U_Г − гальмівна напруга.

Після підстановки значення максимальної кінетичної енергії фотоелектронів з умови (5.6.2) у формулу (5.6.1) отримаємо вираз для роботи виходу електрона з металу:           .    (5.6.3)

Тоді червона межа фотоефекту (згідно з третім законом Столєтова) розраховуватиметься за формулою:

.                                 (5.6.4)

Рис. 5.6.2

Схему установки зображено на рис. 5.6.2, де S – джерело світла; Ф – змінний світлофільтр; F – фотоелемент; П – потенціометр; Г – гальванометр; V – вольтметр.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров