Вказівки до виконання роботи

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 59Следующая ⇒

Для виконання роботи потрібно засвоїти такий теоретичний матеріал: явища переносу; теплопровідність.

Література: [1, т.1 §§ 15.3; 2, §§ 48; 3, вступ до розд.5, §§ 5.8–5.10; 4, т.1 §§ 112, 113; 6, §§ 4.11, 5.3.1, 5.3.3; 7, § 2.8].

У термодинамічних нерівновісних системах виникають необоротні процеси, які мають назву явищ переносу, унаслідок яких відбувається просторовий перенос енергії (теплопровідність), маси (дифузія) і кількості руху (внутрішнє тертя, або в’язкість). Для цих процесів характерним є те, що перенос енергії, маси та кількості руху завжди відбувається в напрямку, оберненому градієнту їхнього просторового розподілу, тобто система наближається до термодинамічної рівноваги.

Щоб експериментально визначити коефіцієнт теплопровідності , можна використати процес передавання теплоти в твердому тілі, оскільки закономірності такого процесу завжди пов’язані з коефіцієнтом теплопровідності.

Коефіцієнт теплопровідності можна знайти з основного рівняння, яке описує процес теплопровідності – рівняння Фур’є:

,

де  – кількість тепла, що передається вздовж осі x крізь елемент площі  за час  за градієнта температури .

З рівняння Фур’є можна отримати:

і дати таке визначення фізичного змісту коефіцієнта теплопровідності: коефіцієнт теплопровідності чисельно дорівнює кількості теплоти, що переноситься через одиницю площі поперечного перерізу тіла за одиницю часу за градієнта температури, який дорівнює одиниці.

Практичне вимірювання величин, які входять в наведене рівняння Фур’є, пов’язане з певними труднощами, тому краще розглядати процеси, в яких можна легко i точно виміряти всі величини, що входять до розрахункової формули для визначення . Один з таких процесів – регулярний режим нагрівання.

Нехай нагріте до деякої температури  тіло внесено в середовище, яке добре проводить тепло (наприклад, вода). Температура цього середовища підтримується сталою і дорівнює . Унаслідок теплопровiдностi різниця температур тіла та середовища  постійно зменшуватиметься i в момент встановлення рівноваги дорівнюватиме нулю. Закон цього зменшення, тобто функція , залежить від розмірів та форми тіла, його теплофізичних властивостей, а також від того, як було нагріте тіло (рівномірно чи ні) перед початком досліду. У початковій стадії теплообміну цей закон є досить складним.

Поступово настає так званий регулярний режим нагрівання (чи охолодження), за якого різниця температур між будь-якою точкою зразка та навколишнім середовищем залежить від часу за експотенціальним законом:

.                            (2.2.1)

Величина  у формулі (2.2.1) називається темпом нагрівання (чи охолодження) i пов’язана з властивостями тіла:

,                                     (2.2.2)

де  – коефіцієнт форми, що залежить від форми та розмірів тіла;  – питома теплоємність тіла;  – густина тіла. Для циліндра:

,                             (2.2.3)

де ,  – відповідно радіус i висота циліндра.

Таким чином, визначення коефіцієнта теплопровідності  циліндричного зразка з відомими густиною речовини  та питомою теплоємністю  полягає у визначенні темпу нагрівання . З цією метою вимірюють різницю температур між зразком i зовнішнім середовищем у рiзнi моменти часу.

Згідно з рівнянням (2.2.1)

.                     (2.2.4)

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры