Розділ 3. Ухвали та рішення апеляційного суду

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7

Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами ст. 19 ЦПК і глави 7 "Судові рішення" розділу НІ ЦПК за винятками і доповненнями, зазначеними у ст.ст. 314— 316 ЦПК.

У нормах ч. 1 ст. 314 ЦПК об'єднано загальні положення щодо ухвали та рішення апеляційного суду. Зокрема, розглянувши справу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу у випадках:

1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;

2) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції;

3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;

5) зміни ухвали суду першої інстанції;

6) скасування ухвали та вирішення питання по суті. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення (ч. 2 ст. 314 ЦПК).

Ухвала суду апеляційної інстанції, як вбачається з норм ст. 315 ЦПК, складається з 4 частин:

1) вступної, в якій вказується: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової, яка містить: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини;

3) мотивувальної, в якій зазначається: мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали; мають бути наведені також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках — на норми Конституції, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та підлягають застосуванню в цій справі.

У необхідних випадках в мотивувальній частині ухвали апеляційний суд повинен зазначити про урахування:

а) рішень Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в цій справі та при вирішенні питання про відповідність

Основному закону України нормативно-правових актів, перелічених у п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції, якими сторони доводять свої вимоги чи заперечення;

б) постанов Пленуму Верховного Суду України, прийнятих відповідно до ст. 125 Конституції з питань застосування норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню в цій справі (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі").

У випадку відхилення апеляційної скарги в ухвалі, крім того, зазначаються мотиви її відхилення;

4) резолютивної, в якій містяться: висновок суду апеляційної інстанції; розподіл судових витрат (враховуючи при цьому положення постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні норми компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави"); строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК щодо її форми та змісту, зокрема при відхиленні апеляційної скарги і залишенні рішення суду першої інстанції без змін в порядку ч. 1 ст. 308 ЦПК — містити мотиви такого відхилення. Обґрунтування ухвали суду апеляційної інстанції лише посиланням на рішення суду першої інстанції є недостатнім та таким, що не відповідає вимогам ст. 315 ЦПК.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 316 ЦПК складається з 4 частин:

1) вступної, в якій зазначається: час і місце його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової, яка містить: короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції; короткий зміст вимог апеляційної скарги; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі;

3) мотивувальної, в якій зазначаються: мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини: чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

У мотивувальній частині рішення апеляційного суду мають бути наведені також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках — на норми Конституції, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини.

У необхідних випадках в мотивувальній частині рішення апеляційний суд повинен зазначити про урахування:

а) відповідного рішення Конституційного Суду України;

б) постанов Пленуму Верховного Суду України;

4) резолютивної, в якій зазначається: висновок апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок апеляційного суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Нове рішення суду апеляційного суду повинно усувати допущену судом першої інстанції суддівську помилку, а не суто по-іншому викладати висновки по суті спору. Для цього важливим є чітке розуміння і правильна кваліфікація підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, що у вичерпному порядку наведені в ст. 309 ЦПК.

В положеннях ст. 319 ЦПК відтворено норму про законну силу рішення та ухвали апеляційного суду, а саме — що вони набувають її з моменту їх проголошення.

Судові рішення апеляційного суду оформляються, видаються або надсилаються в порядку, встановленому ст. 222 ЦП К. Зокрема, вони надсилаються лише особам, які брали участь у справі. Хоча, як зазначалося раніше в рішенні Європейського суду з прав людини "Рякіб Бірюков проти Росії" (2008 р.), право на отримання копії судового рішення мають не лише учасники процесу, а й інші особи.

Копії судових рішень апеляційного суду повторно видаються за заявою особи судом першої інстанції, де зберігається справа, за плату у розмірі, встановленому законодавством.

ВИСНОВКИ

Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутись до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Реалізація права на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. З ст. 129 Конституції), є однією з основних засад судочинства. Це конституційне положення конкретизовано в гл. 1 розд. V ЦПК, в якій врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи - фізичних і юридичних осіб, а також держави. Воно є засобом зміцнення законності у цивільному судочинстві та успішного здійснення правосуддя. Такі результати досягаються перевіркою судом апеляційної інстанції законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції у правовому і фактичному аспектах шляхом перегляду цивільної справи, що забезпечує додаткові гарантії захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Водночас, апеляційне провадження забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції та корегувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер - попереджає порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

Можна виділити ознаки, притаманні апеляційному провадженню:

- апеляційна скарга подається на рішення, ухвалу суду першої інстанції, які не набрали законної сили;

- апеляційне провадження здійснюється судом вищої інстанції;

- апеляційний суд здійснює повторний розгляд (перевирішення) справи по суті;

- апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції;

Отже, апеляційне провадження - це сукупність процесуальних дій суду та осіб, які беруть участі) у справі, спрямованих на перегляд рішень (ухвал), що не набрали законної сили, та є засобом усунення помилок, допущених у суді першої інстанції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – ст. 141 в редакції закону України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”від 02.06.2016 № 1401-VIII // Відомості Верховної Ради України. — 2016. – № 28. – ст.532.

 2. Цивільний Процесуальний Кодекс України від 18 березня 2004 року / Відомості Верховної Ради України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

3. Постанова Пленуму Верховного Супу України від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» / Відомості Верховної Ради України //

[Електронний ресурс]. - Режим доступу:

 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09

4. Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 р. у справі «Проніна проти України» // Закон і бізнес. — 2006. — № 32.

5.М.І., Луспеник Д.Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. — Х., 2008. — С. 507.

6. Судова практика у цивільних справах. — 2007. — № 11.

Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / За ред. Ю.С. Червоного. — К., 2008. — С. 469.

7. Ухвала Верховного Суду України від 11.07.2007 р. // Цивільне судочинство. — 2007. — № 3. — С. 114—115.

8. Коваленко А.Г. Институт доказывания в гражданском судопроизводстве. — М., 2002. — С. 130; Звягинцева Л.М., Плюхина М.А., Решетникова И.В. Доказывание в судебной практике по гражданским делам. — М., 2000. — С. 57.

9. Ясинок М.М., Кройтор В.А. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному процесі — Х., 2007. — С. 97—98.

10. Ухвала Верховного Суду України від 13.09.2006 р. // Закон і бізнес. — 2006. — № 44.

11. Балюк М.І., Луспеник Д.Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. — Х., 2008. — С. 504—506.

12. Ухвала Верховного Суду України від 7.07.2007 р. // Закон і бізнес. — 2007. — № 48.

13. Ухвала Верховного Суду України від 9.03.2005 р. // Юридическая практика. — 2006. — № 19. — С. 22.

14. Бородін М. Теоретичні та практичні аспекти застосування інституту апеляції у цивільному судочинстві // Право України. — 2008. — № 8. — С. 87.

15. Борисова Е.А. Проверка судебных актов по гражданским делам. — М., 2005. — С. 163

16. Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р. / За ред. Притики Ю. Д. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 696 с.

Теорія судових доказів в питаннях та відповідях: навч. посібник / Л.Д. Удалова, Д.П.Письменний, Ю.І.Азаров та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2015. – 104 с.

17. Братель О. Функції процесуальних юридичних фактів у цивільному судочинстві України / О. Братель // Підприємництво, господарство і право. – 2016. – № 3. – С. 4–14.

18. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України : Академічний курс: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. Й. Штефан. - К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2010. - 624 с.

 19. Ярков В.В. Юридические факты в цивилистическом процессе / В.В. Ярков. – М. : Инфотропик Медиа, 2012. – 608 с.

20. Кілічава Т. М. Цивільне процесуальне право : навч. пос. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 352 с.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры