Основні підходи до організації начального процесу у системі модульного навчання

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 20Следующая ⇒

Основні підходи до організації начального процесу у системі модульного навчання

§ навчання з випереджальним вивченням теорії;

§ вивчення матеріалу за допомогою дидактично виважених, змістовно пов’язаних і закінчених блоків-модулів;

§ проблемний підхід до навчання;

§ індивідуально-диференційований підхід;

§ організація активної науково-пошукової діяльності учнів;

§ програмованість навчання;

§ технологізація навчального процесу та ін.

Переваги модульного навчання

§ системність, логічність і комплексність підходу до побудови курсу;

§ диференційованість;

§ посилення мотивації;

§ розвиток саморегуляції та самооцінювання учнів;

§ зміна ролі педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно- координаційну;

§ гнучкість та варіативність;

§ гарантованість запланованих результатів та ін.

Основним структурним елементом навчального процесу в системі модульного навчання є модуль.

Модуль (від лат. modulus— «міра») — самостійний, функціо­нально-орієнтований етап процесу навчання, що має власне програмно-цільове та методичне забезпечення.

Термін метод (від грецького metodos) у широкому розумінні -шлях до чогось, тобто спосіб соціальної діяльності. Поняття методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу. Методологія -метанаукове дослідження, спрямоване не на об'єкт, а на знання про об'єкт, тобто на методи і засоби, за допомогою яких здобуте. Основне призначення методології - здійснювати критичні функції у ставленні до науки. Така традиція закладена німецьким філософом Ім-мануїлом Кантом. На думку Іммануїла Канта, перед методологією стоїть завдання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання. Іммануїл Кант сформулював питання, що мають методологічне значення і в сучасних умовах «як можливе теоретичне природознавство?»; «як можливе загальне і необхідне знання?»; «які умови реалізації спадкоємності у пізнанні?». Така суть методологічного підходу до пізнання. Методологія тому не може бути дескриптивною (описувальною) або нормативною (пропонованою), її завдання полягає в тому, щоб з позицій минулого досвіду наукового знання, його історії аналізувати сучасний стан наукового пізнання, і на цій підставі прогнозувати дальший розвиток, усвідомлюючи, що будь-яке таке прогнозування має сугубо ймовірний і евристичний характер.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману