Служба охорони праці підприємства

↑

Стр 1 из 6Следующая ⇒

1. Управління охороною праці

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності. Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою. При автоматизованих системах управління управління охороною праці є її складовою частиною, або підсистемою.

Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці.

Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці та її функції викладені в Типовому положенні про службу охорони праці.

Створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці опрацьовує ефективну цілісну СУОП підприємства, проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці, організовує роботу підрозділів і всього підприємства щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих цю службу може і представляти інженер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. На підприємстві, де працює 50 осіб і більше, чисельність служби охорони праці визначається згідно Рекомендацій щодо структури та чисельності служби охорони праці, що є доповненням до Типового положення про службу охорони праці. Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід роботи у відповідній галузі виробництва. По важливості діяльності та оплати праці вони прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства або установи. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо власнику.

Система управління охороною праці підприємства (СУОП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є:

1. Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.

2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці.

3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення (якщо вони досягнуті), а також підготовка розділу "Охорона праці" колективного договору.

4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці.

5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.

6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.

7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.

8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них.

9. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці.

10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.

11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.

12. Пропаганда та агітація безпечних і нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці.

13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.

14. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.

15. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту.

16. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці.

17. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства.

18. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань.

19. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях.

Для виконання перелічених вище функцій служба охорони праці повинна мати відповідну інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне забезпечення і висококваліфікований інженерний штат працівників. Крім того, служба охорони праці повинна мати засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачається Положенням про службу охорони праці. Так, працівники служби охорони праці мають право видавати роботодавцям, керівним органам підприємств, установ, організацій та їх підрозділам обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків (припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці); вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, або не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону праці; надсилати керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, що порушують вимоги з охорони праці. Окрім адміністративних заходів, рекомендується принцип матеріального заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання виробничих обов'язків і беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Положення про матеріальне заохочення розробляється службою охорони праці, погоджується з профспілкою (колективом найманих працівників) і затверджується власником.

Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом "Про охорону праці" і Типовим положенням про службу охорони праці.

Приклади до розрахунків інженерних рішень:

1. Розрахунок потрібного повітрообміну.

Склад повітря робочої зони залежить від складу атмосферного повітря робочої зони і технологічного процесу, в результаті якого повітря робочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами.

Отруєння шкідливими речовинами можливе тільки за їх концентрації в повітрі робочої зони, що перевищує певну межу – гранично допустиму концентрацію (ГДК). ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони – це така концентрація, яка при щоденній роботі (крім вихідних) протягом восьми годин або за іншої тривалості зміни, але не більше, ніж 40 годин на тиждень протягом усього робочого стажу, не призведе до захворювання або відхилень у стані здоров’я, яке можливо встановити сучасними методами досліджень, а також не матиме впливу на майбутнє покоління. Вимірюється ГДК у мг/м3. Перелік ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони наводиться у “Санитарных нормах проектирования промышленных предприятий” СН 245-71; ГОСТ 12.1005-88, ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-технические требования, а також ДСП 201-97.

При одночасному знаходженні в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин односпрямованої дії, близьких за хімічним складом і характером біологічної дії на організм людини, для визначення можливості працювати в цій зоні користуються такою залежністю:

                                     (1.1)

де С_і – концентрації шкідливих речовин у повітрі, мг/м3; ГДК_і – гранично допустимі концентрації відповідних шкідливих речовин, мг/м3.

Визначення необхідного повітрообміну за відсутності шкідливих виділень (шкідливі речовини, волога, надлишки тепла) проводиться у відповідності до СН 245-71 “Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”.

При об’ємі приміщення на одного працюючого V<20 м³, необхідний повітрообмін повинен становити L - 30 м³/год на одного працюючого; при V>20 м³ – L =20 м³/год; при V > 40 м³ допускається природна вентиляція.

Якщо в приміщення виділяються шкідливі речовини у вигляді пару, газу, пилу, то розрахунок повітрообміну L (м³/год) виконують згідно з СНиП 2.04.05.91 “Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха”. Якщо з робочої зони не відсмоктується повітря, то повітрообмін за кількістю шкідливих речовин можна розрахувати за формулою:

,                    (1.2)

де M – кількість шкідливих речовин, що надходить в приміщення, мг/год; Ср.з., Сп – відповідні концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони і в повітрі, що поступає ззовні, мг/м³.

Вміст шкідливих речовин в повітрі, яке надходить у виробниче приміщення(Сп) не повинен перевищувати 0,3 ГДК.

При одночасному виділенні у повітря робочої зони приміщення кількох шкідливих речовин неодноспрямованої дії повітрообмін приймають за тією шкідливою речовиною, для якої за розрахунком, необхідний більший повітрообмін.

Якщо речовини односпрямованої дії, то необхідно підсумувати значення L_і, розраховані для кожної окремої речовини і кратність повітрообміну розраховувати за сумарним значенням L_S.

За одержаними даними проводиться розрахунок кратності повітрообміну, год^-1:

К = L_S/ V_в ,                          (1.3)

де L_S– сумарний повітрообмін, м³/год; V_в – внутрішній вільний об’єм приміщення, V_в ≈ 0,8V, де V – об’єм приміщення, м³.

Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години обмінюється повітря у приміщенні. Звичайно, К = 1…10.

2. Розрахунок природної організованої вентиляції(аерації)

Розрахунок природної організованої вентиляції провадять у тому випадку коли параметри мікроклімату(відносна вологість, температура) або зміст шкідливих речовин не відповідають нормативним вимогам. При розрахунку визначається загальна площа вентиляційних прорізів для створення оптимальних або допустимих параметрів.

Послідовність розрахунків наступна:

1. Визначається повітрообмін, що потрібен для асиміляції тепла або розбавлення концентрації брудної речовини до потрібної.

2.Розраховується надлишковий тиск повітря, що створюється за рахунок різності температур зовнішнього і внутрішнього повітря:

DR = g • h(t_НОРМ. - t_ЗОВ ),                                                                                          (1.4)

де h - відстань між центрами верхніх та нижніх прорізів для повітрообміну;

g – прискорення вільного падіння.

 Густину повітря для температури(t^о) розраховують за ємпірічною формулою: 

ρ = 353/(273 + t^о);                                                                                        (1.5)

3.Використовуючи залежність між надлишковим тиском та швидкістю руху повітря через прорізи ∆Р =ρ •ν ² / 2, знаходять швидкість за формулою:

ν = 1.42 ψ ,                                                                                                    (1.6)

де ψ – коефіцієнт , якій враховує опір руху повітря в прорізі або повітряному каналі (приймається рівним 0.5).

4.Знаходять сумарну площу витяжних каналів:        

S _ЗАГ = L / 3600 • ν                                                                                                       (1.7)

5. Визначається загальна кількість витяжних прорізів:

n = S _ЗАГ / S₁                                                                                                                 (1.8)

3. Розрахунок природного освітлення

Розрахунок природного освітлення необхідно проводити у випадку коли фактичне значення коефіцієнту природного освітлення(визначеного за допомогою приладів) не відповідає нормативним значенням.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових прорізів (вікон, ліхтарів) які потрібно мати для створення нормованої освітленості за формулами:

S _В = (е _Н^IV•К_ЗД•К_З•h ₀•S _П) / (t ₀•r ₁) •100                                  (1.9)

Усі потрібні табличні дані для розрахунків взяти в роботі [55].

де Sв– площі ліхтарів, вікон, м²;

е_Н – нормоване значення КПО,% визначається за формулою:

е_Н = е•m,                                 (1.10)

де е – нормоване значення КПО за таблицею 1;

m – коефіцієнт світлового клімату за таблицею 3;

Sп – площа підлоги, м²;

Кбуд – коефіцієнт, що враховує затінення вікон напроти стоячими будівлями, приймається в межах 1…1,5;

К_З – коефіцієнт запасу, приймається 1,5…2;

τ₀ – загальний коефіцієнт світлопропускання

τ₀ = τ₁·τ₂·τ₃·τ₄·τ₅,                                                   (2.1)

де τ₁ – коефіцієнт світлопропускання матеріалу (визначається за таблицею. 4);

τ₂ – коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконній рамі (визначається за таблицею 4);

τ₃ – коефіцієнт, що враховує втрати світла у несучих конструкціях (у разі бокового освітлення τ₃=1; при верхньому – τ₃=0,8-0,9);

τ₄ – коефіцієнт, що враховує втрати світла у сонцезахисних пристроях (визначається за таблиця 4);

τ₅ – коефіцієнт, що враховує втрати світла у захисній сітці, яка встановлюється під ліхтарями (приймається рівним 0,9).

r _1, r₂ – коефіцієнти, що враховують підвищення КПО за рахунок відбиття відповідно при боковому і верхньому освітленні;

Середній коефіцієнт відбиття ρср стелі, стін, підлоги визначається за формулою:

,                         (1.11)

ρ_стелі, ρ_стін, ρ_{підлоги} – відповідні коефіцієнти відбиття (таблиця 2);

S стелі, S стін, S підлоги – відповідні площі поверхонь.

ηв – світлова характеристика вікна (вибирається із таблиці 5);

Значення коефіцієнта r₁ визначається за таблицею 6 в залежності від параметрів приміщення та ρср.

Таблиця 1 – Норми штучного та природного освітлення виробничих приміщень (витяг з ДБН В. 2.5–28–2006)

Характеристика зорових робіт

Найменший розмір об'єкта розпізнавання, мм

Розряд зорової роботи

Під-розряд зорової роботи

Штучне освітлення

Природне освітлення

Освітленість, лк

КПО, %

загальне освітлення

бокове освітлення

Середньої точності

0,5-1

IV

а

б

в

г

1,5

Малої точності

1-5

V

а

б

в

г

1,0

Груба

Більше 5

VI

–

0,5

Таблиця 2 – Орієнтовні значення коефіцієнтів відбиття стелі (ρстелі) та стін (ρстін)

Стан стелі

ρстелі, %

Стан стін

ρстін, %

Свіжовибілена

80–65

Свіжовибілені з вікнами *

закритими білими шторами

75–65

Побілена в сирих приміщеннях

65–40

Бетонна чиста

55–45

Свіжовибілені з вікнами без штор

55–45

Бетонна брудна

35–25

Світла дерев'яна (полакована)

60–45

Бетонні з вікнами

35–25

Обклеєні світлими шпалерами

40–25

Темна дерев’яна (нефарбована)

30–25

Обклеєні темними шпалерами

15–5

Брудна (кузні, склади вугілля)

20–10

Цегляні не штукатурені

15–10

Таблиця 3 – Значення коефіцієнта світлового клімату

Світлові прорізи

Орієнтація світлових прорізів за сторонами горизонту

Коефіцієнт світлового клімату, т

Автономна республіка Крим, Одеська обл.

Решта території України

В зовнішніх стінах будинків

ПН

0,85

0,90

ПНС, ПНЗ

0,85

0,90

3, С

0,80

0,85

ПДС, ПДЗ

0,80

0,85

ПД

0,75

0,85

Примітка. ПН - північ; ПНС - північ-схід; ПНЗ - північ-захід; С - схід; 3 - захід; ПД - південь; ПДС - південь-схід; ПДЗ - південь-захід

Таблиця 4 – Значення коефіцієнтів τ₁, τ₂, τ₄

Вид світло пропускного матеріалу

Значення

τ1

Вид віконної

рами

Значення

τ2

Сонцезахисні

пристрої

Значення

τ4

Скло віконне листове:

Віконні рами для

промислових

будівель:

Регульовані жалюзі

та штори (внутрішні, зовнішні)

одинарне

0,9

подвійне

0,8

потрійне

0,75

а) дерев'яні:

Стаціонарні жалюзі

та екрани з за-

хисним кутом не

більше 45°:

Скло листове:

одинарні

0,75

армоване

0,6

спарені

0,7

з візерунком

0,65

подвійні окремі

0,6

сонцезахисне

0,65

б) металеві:

- горизонтальні

0,65

контрастне

0,75

одинарні

(відкриваються)

- вертикальні

0,75

Органічне скло:

0,75

Горизонтальні

козирки:

прозоре

0,9

одинарні (глухі)

0,9

молочне

0,6

подвійні

(відкриваються)

0,6

- з захисним кутом

не більше 30°

0,8

Пустотілі скляні блоки:

світлорозсіюючі

0,5

подвійні (глухі)

0,8

- з захисним кутом

від 15 до 45°

(багатоступеневі)

0.6-0,9

прозорі

0,55

Склопакети

0,8

Таблиця 5 – Значення світлової характеристики вікон (η_В при боковому освітленні)

Відношення довжини

приміщення (L) до його глибини (В)

Відношення глибини приміщення (В) до висоти від рівня робочої поверхні до верхнього краю вікна (h)

1,5

7,5

4 і більше

1,5

0,5

6,5

7,5

8,5

9,5

10,5

7,5

8,5

9,5

9,6

10,5

11,5

12,5

26,5

12,5

–

Таблиця 6 – Значення коефіцієнта r₁

B/h

l/B

Значення r при боковому освітленні

Середній коефіцієнт відбиття ρср стелі, стін і підлоги

0,5

0,4

0,3

Відношення довжини приміщення l до його глибини В

0,5

2 і >

0,5

2 і >

0,5

2 і >

Від 1

до 1,5

0,1

1,05

1,05

1,05

1,05

1,05

1,05

0,5

1,4

1,3

1,2

1,2

1,15

1,1

1,2

1,1

1,1

1,0

2,1

1,9

1,5

1,8

1,6

1,3

1,4

1,3

1,2

>1,5 до

2,5

0,1

1,05

1,05

1,05

1,05

1,05

1,05

1,05

0,3

1,3

1,2

1,1

1,2

1,15

1,1

1,15

1,1

1,05

0,5

1,85

1,6

1,3

1,5

1,35

1,2

1,3

1,2

1,1

0,7

2,25

1,7

1,7

1,6

1,3

1,55

1,35

1,2

1,0

3,8

3,3

2,4

2,8

2,4

1,8

1,8

1,5

> 2,5 до 3,5

0,1

1,1

1,05

1,05

1,05

0,3

1,2

1,15

1,1

1,15

1,1

1,1

1,1

1,1

1,05

0,5

1,6

1,45

1,3

1,35

1,25

1,2

1,25

1,15

1,1

0,7

2,6

2,2

1,7

1,9

1,7

1,4

1,6

1,5

1,3

0,9

5,3

4,2

2,9

2,45

1,9

2,2

1,85

1,5

1,0

7,2

5,4

4,3

3,6

3,1

2,4

2,6

2,2

1,7

> 3,5

0,1

1,2

1,15

1,1

1,1

1,1

1,05

1,05

1,05

0,2

1,4

1,3

1,2

1,2

1,15

1,1

1,1

1,05

1,05

0,3

1,75

1,5

1,3

1,4

1,3

1,2

1,25

1,2

1,1

0,4

2,4

2,1

1,8

1,6

1,4

1,3

1,4

1,3

1,2

0,5

3,4

2,9

2,5

1,8

1,5

1,7

1,5

1,3

0,6

4,6

3,8

3,1

2,4

2,1

1,8

1,8

1,5

0,7

4,7

3,7

2,9

2,6

2,1

2,3

1,7

0,8

7,4

5,8

4,7

3,4

2,9

2,4

2,6

2,3

1,9

0,9

7,1

5,6

4,3

3,6

2,6

2,1

1,0

7,3

5,7

4,1

3,5

3,5

2,5

Примітка: В – глибина приміщення; h – висота від рівня умовної робочої поверхні до верхнього краю вікна; l – відстань розрахункової точки (точка, яка знаходиться на відстані 1м від стіни, що розташована навпроти стіни з вікнами) до зовнішньої стіни.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов