Зразок написання тез доповідей

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 13Следующая ⇒

Електронні ресурси

Івахненков С. В. Особливості фінансового контролінгу в стратегічному управлінні страховою компанією [Електронний ресурс] / С. В. Івахненков // Ефективна економіка : електронне наукове фахове видання. – Електронні дані. – [Дніпропетровськ : Дніпропетров. держ. аграрний ун-т : ТОВ "ДКС Центр", 2012]. – № 7. – Режим доступу: www.economy.nayka.com.ua (дата звернення 13.06.2013 р.).

НАПРИКЛАД, СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ МОЖЕ МАТИ ТАКИЙ ВИГЛЯД:

1. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій. – Харків, 1990. – 245 с.

2. Багалей Д. И. История Харькова за 250 лет его существования (1655 – 1905).  / Д. И. Багалей,  Д. П. Миллер. В 2-х т. – Репринт изд. – Харьков, 1993. – Т. 2. – 982 с.

3. Варченко І. Г. Харків у другій половині ХІХ століття: український колорит / І. Г. Варченко // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць. – Харків: Бізнес – інформ, 2000. – С. 48 – 55.

4. Верменич Я. Локальні виміри сучасного історичного пізнання: спроби типологізації / Я. Верменич // Регіональна історія України: зб. наук. ст. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, Центр теоретико – методол. проблем іст. регіоналістики // В. Смолій. – К.: Ін-т історії України, 2009. – Вип. 3. –   С. 9 – 40. 

5. Каппелер А. Мазепинцы, малороссы, хохлы: украинцы в этнической иерархии Российской империи // Россия – Украина: история взаимоотношений / А. И. Миллер, В. Ф. Репринцев, Б. Н. Фроля. – М.: Школа «Языки школьной культуры», 1997. – С. 125 – 144.

6. Маслійчук В. Діалог «українського» та «російського» на теренах Слобідської України (XVII ст.) / В. Маслійчук // Україна та Росія: проблеми політичних і соціокультурних відносин. – К.: Ін-т історії України, 2003. – С. 435-447.

7. Нагорна Л. Феномен регіоналізму і національна ідентичність в Україні: історичні витоки / Л. Нагорна // Регіональна історія України: зб. наук. ст. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, Центр теоретико – методол. проблем іст. регіоналістики // В. Смолій. – К.: Ін-т історії України, 2007. – Вип. 1. – С. 107 – 122. 

8. Наулко В. И. Развитие межэтнических связей на Украине / В. И. Наулко. – К.: Наукова думка, 1975. – 276 с.

ДОДАТОК 2

Іванов І. І., АП-11

РІЗДВЯНА ОБРЯДОВІСТЬ ГАЛИЧИНИ

Вивчення особливостей календарної обрядовості, а саме традицій проведення Різдва на Галичині є одним із важливих аспектів збереження української культури.

Мета роботи полягає у визначенні характерних рис та особливостей різдвяних традиційних обрядів українців Галичини.

Українське Різдво – свято передусім родинне, сповнене символікою духовних цінностей, виявами любові, пошани до ближніх. Надвечір’я Різдва, Святий вечір – пора, коли люди виконують чимало ритуальних дій, які визначають добробут родини на наступний рік.

Вранці на Свят-вечір господар вносить до хати сніп пшениці (вівса, жита) – дідух. Господар, знявши шапку, перехрестившись, брав дідуха і в’язку сіна, а син – дві в’язки. Сіно при цьому розтрушували по долівці, а батько приговорював: “Хай труситься сіно, хай годує худібку. Хай м’ягко буде душечкам, хай м’яко буде Святому Дитяті та худібці на сіні лежати”. Повільно і урочисто батько з сином підходили до хати і ставали перед порогом, де їх вже чекала господиня з хлібом в руках. Коли батько входив в помешкання, то говорив такі слова: “Святки йдуть!”. “Святки прийшли!” – відповідав після батька син. “Шануємо і просимо дідуха й вас завітати до господи!”, – відповідала мати.

Цей сніп господар ставив на покутті при цьому промовляв: “Дай, Боже,

добрий вечір, ті свята упровадити, других дочекати в здоров’ю, щастю до

другого року, на многая літа”. Крім того, галичани одну в’язку сіна клали на стіл, а другу – розстеляли по підлозі, де діти шукали цукерки та кудкудахкали(щоб велися у господарстві курчата).Дідух у галичан є символом не одинокого предка народу, а батька первісної родини.

Після внесення дідуха та застеляння долівки відбувалися приготування святкового столу, котрий спочатку притрушували тонким шаром сіна і покривали двома скатертинами. Перша скатертина призначена для добрих душ. Поверх неї по кутках розкладали часник від нечистої сили та щоб усі були здорові. Сьогодні кладуть ще гроші, щоб велися цілий рік, що символізує прихід трьох царів і застеляли другу скатертину (для людей), котру покривали обрусом та розставляли страви.

Тривалим і клопітким є процес приготування до вечері. На столі ставлять 12 пісних страв, що символізують 12 апостолів Ісуса Христа або річне коло – 12 місяців. Також на стіл кладуть калач або “струцлю”. Ще на Святу Вечерю випікали три хліби, які на столі розміщували у такій послідовності: знизу два житніх, а зверху – круглий пшеничний калач, якийскладався із багатьох шишок, в котрий вставляли воскову свічку. Вважали, що сіно під обрусом символізує

стаєнку, перший житній хліб – ясла, другий житній – колиску, калач – Ісуса. Запалена свічка (символ віфлеємської зорі, яка сповістила про народження Месії), за місцевими віруваннями, має повністю згоріти. “Якщо свічка не згорить до кінця, то в наступному році в родині станеться нещастя”.

    Ніч перед Різдвом – свята ніч, тому старші не лягали спати, співали колядок, урочисто зустрічали народження Божого Сина.

    По всій Східній Галичині після Святої вечері діти несли вечерю з головних ритуальних страв дідусеві, бабусі, а також бідним та немічним людям. Приймаючи харчі, господарі, у свою чергу, передавали такі ж страви зі свого столу.

У досліджуваному регіоні до нашого часу збереглася традиція в малих дітей та підлітків ходити колядувати на Святий вечір із “зіркою”.

Таким чином, традиційна різдвяна обрядовість Східної Галичини ще до сьогодні зберігає основні складові, хоча під впливом сучасних глобальних процесів все більше втрачає первісні світоглядні уявлення.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология