Методика написання студентської індивідуальної науково-дослідної роботи

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 13Следующая ⇒

Теорія та практика навчання у вищій школі неможливі без звернення до історичного розвитку навчально-пізнавальної діяльності, до методів та засобів навчання, їхньої історичної ролі та прогнозування подальших шляхів розвитку. Суттєвим показником у цьому процесі є звернення до методів навчання, що сприятимуть оптимальним результатам у майбутній професійній діяльності.

Навчаючись у виші, студенти мають оволодіти ґрунтовними знаннями – не лише програмним матеріалом, але й навичками дослідження, творчої діяльності. Важливе місце в цьому процесі займає такий вид самостійної діяльності студентів, як написання наукових робіт.

Учені стверджують, що наукові роботи можуть мати реферативний і дослідницький характер. У першому випадку робота має теоретичний характер і пишеться на основі аналізу й узагальнення ряду літературних джерел: монографій, брошур, статей, методичних рекомендацій та ін. Студент повинен взяти з літератури основний матеріал, який стосується проблеми, що вивчається, дати оцінку вивченим роботам, висловити свій погляд; зв’язно, грамотно, логічно обґрунтувати вибрану тему, зробити наукові або методичні висновки.

У другому випадку, коли робота має дослідницький характер, студент використовує як науково-методичну літературу, так і власні спостереження й факти, результати експерименту, якщо він проводився, і може висувати власні гіпотези.

Першим кроком на шляху опанування інноваційними методиками в навчальній практиці вищої школи є написання науково-дослідницької роботи.

Виконання даної роботи має на меті сформувати у студентів навички проведення наукового дослідження, розвинути навички творчої самостійної роботи, оволодіти загальнонауковими і спеціальними методами наукових досліджень, поглибити вивчення будь-якого питання, теми навчальної дисципліни.

Рівень підготовки наукової роботи певною мірою свідчить про ступінь засвоєння студентом здобутих знань, його грамотність, загальну культуру та ерудицію.

У процесі роботи студенти вдосконалюють та розвивають такі навички й уміння:

· самостійно формулювати проблему дослідження;

· визначити мету, основні завдання, предмет, об’єкт дослідження;

· здійснювати пошук і добір потрібної наукової інформації;

· аналізувати практичну діяльність різних організацій та їх керівників;

· логічно й аргументовано висловлювати свої думки, пропозиції, робити висновки;

· правильно оформлювати науково-довідковий матеріал;

· публічно захищати підготовлену роботу (виголошувати наукові повідомлення, відповідати на запитання, захищати власний погляд на проблему тощо).

Опрацювання літературних джерел, методичних матеріалів допоможе визначити рівень вивченості обраної проблематики, визначити пріоритетний напрям у власному дослідженні. Для цього слід:

· ознайомитися зі змістом джерела;

· опрацювати джерела за «цитатним» принципом із зазначенням автора, назви роботи та сторінок у тексті;

· створити картотеку (бібліографічну, тематичну);

· критично оцінити опрацьовані джерела, проаналізувати їх;

· визначити пріоритетний шлях власного дослідження;

· побудувати план-проспект майбутньої роботи.

Під час виконання наукової роботи слід:

· визначити актуальність теми, її значення;

· скласти список літератури та критично проаналізувати її;

· визначити теоретичний підхід до розв’язання визначеної проблеми, мети, завдань і методики досліджень;

· обробити результати, їх якісний та кількісний аналіз;

· оформити роботу відповідно до прийнятих вимог до їх захисту.

Основним фактором успішного написання наукової роботи є робота з історичними джерелами та історіографією. Вивчення літератури треба починати із праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень.

Відібрана література підлягає уважній обробці. Попереднє ознайомлення включає побіжний огляд змісту, читання передмови, анотацій. Розділи наукових видань, що мають особливе значення для написання наукової роботи, старанно обробляють, звертаючи особливу увагу на ідеї й пропозиції щодо вирішення проблемних питань обраної теми, дискусійні питання, наявність різних поглядів і протиріч.

У процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, цифровий матеріал.

При цьому слід обов’язково робити повні бібліографічні записи джерел.

Готуючись до викладення тексту науково-дослідної  роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів (глав і параграфів). Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) окрему частину цього питання.

Текст роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим як наукове дослідження.

Рекомендується така структура роботи:

- титульна сторінка роботи;

- зміст;

- вступ;

- текст дипломної роботи (поділений на розділи та підрозділи);

- висновки;

- список використаної літератури;

- додатки.

Обсяг роботи складає 20 - 25 сторінок, список використаної літератури – не менш 10 – 15 джерел з обов’язковим посиланням на них у тексті роботи.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи. Розділи обов’язково пишуться з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ І. НАЗВА РОЗДІЛУ»,  «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкуються великими літерами з вирівнюванням по центру і виділенням жирним шрифтом. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (окрім першої великої) з абзацу, крапку в кінці заголовку не ставлять. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами у правому верхньому кутку без крапки. Титульний аркуш вважається за першу сторінку, але нумерація на ньому не проставляється. Наступні сторінки нумеруються починаючи з другої.

Підрозділи нумеруються в межах розділу: «2.3.», тобто третій підрозділ другого розділу, причому крапка проставляється і між цифрами і після останньої, а далі подається назва підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках наукової статті, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках). В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера, наприклад: «Таблиця 1».

Якщо в статті одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл. 1».

Номери формул пишуть біля правою берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Основними видами ілюстративного матеріалу в наукових працях є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на іншу сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки.

Оформлення списку літератури аналогічне до вимог до написання наукових статей.

Кожний додаток (таблиці проміжних цифрових даних ілюстрації, схеми допоміжного характеру тощо) починається з нової сторінки, у правому верхньому куті пишуть «Додаток». Додаток повинен мати тематичний заголовок. Якщо в роботі міститься кілька додатків, їх послідовно нумерують арабськими цифрами (наприклад: «Додаток 1»).

Процедура захисту включає:

- доповідь студента про зміст роботи;

- запитання до автора викладача та студентів в группі;

- відповіді студента на запитання;

- обговорення роботи та її оцінки.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте