Вимоги безпеки до технологічних процесів

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 30 из 30

86. Знаки безпеки.

Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від дохідливості, швидкості та точності зорової інформації. На цьому основане широке використання на підприємствах знаків безпеки та сигнальних кольорів, які відіграють роль закодованого носія відповідної інформації.

Знаки безпеки призначені для попередження працюючих про можливу небезпеку, про необхідність застосування відповідних засобів захисту, а також дозволяють чи забороняють певні дії працівників.

Знаки безпеки праці поділяються на чотири групи:

заборонні, які призначені для заборони певних дій у визначених місцях або приміщеннях (заборона користуватись відкритим вогнем, курити, входити чи проходити, гасити водою і т. п.);

попереджувальні, які призначені для попередження працівників про можливу небезпеку (електричний струм, легкозаймисту чи отруйну речовину, лазерне випромінювання тощо);

приписувальні, які призначені для дозволу на певні дії працівників лише при виконанні конкретних вимог (припису) з охорони праці (обов'язкове застосування засобів захисту, виконання заходів щодо забезпечення безпеки праці), вимог пожежної безпеки;

вказівні, які призначені для інформування про місце знаходження відповідних об'єктів та засобів (пункту медичної допомоги, пожежної охорони, вогнегасника, пожежного крану, пункту сповіщення про пожежу і т. п.).

Знаки безпеки праці кожної групи мають свою форму, розміри та колір. Приклади знаків безпеки усіх чотирьох груп наведені на четвертій сторінці обкладинки.

Знаки безпеки праці встановлюються в місцях, перебування в яких пов'язано із можливою дією на працівників небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників, а також на виробничому обладнанні, що є джерелом таких виробничих чинників. Вони повинні контрастно виділятися на фоні, що їх оточує та знаходитися в полі зору людей, для яких вони призначені.

Технологічний процес - це частина виробничого процесу, що вміщує дії зі зміни стану предмета праці.

Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються ГОСТ 12.3.002-75.

 Вони передбачають:

1)усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, котрі справляють небезпечну дію;

2)заміну технологічних процесів та операцій, пов’язаних з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами та операціями, при виконанні котрих ці фактори відсутні або мають меншу інтенсивність;

3)комплексну механізацію та автоматизацію виробництва;

4)застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

5)герметизацію обладнання;

6)застосування засобів колективного захисту працівників;

7)раціональну організацію праці та відпочинку з метою профілактики монотонності та гіподинамії, а також зниження важкості праці;

8)своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

9)запровадження систем керування технологічними процесами, котрі забезпечують захист працівників та аварійне вимкнення виробничого обладнання;

10)своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, котрі є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

11)забезпечення пожежо – та вибухобезпеки.

Значною мірою безпека виробничих процесів залежить від організації та раціональності планування цехів, дільниць, від рівня облаштованості робочих місць, виконання вимог безпеки до виробничих приміщень, зберігання, транспортування, складання вихідних матеріалів, заготовок та готової продукції, а також від видалення відходів, їхньої утилізації, від дотримання вимог безпеки, що ставляться до виробничого персоналу.

88. Проаналізуйте умови праці за шкідливими факторами.                Виробниче середовище – сукупність фізичних (механічних), хімічних, біологічних, соціальних факторів, що впливають на людину в процесі її трудової діяльності.                                     Небезпечним називається виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я. Якщо ж виробничий фактор призводить до захворювання або зниження працездатності, то його вважають шкідливим.                До найважливіших шкідливих фізичних (механічних) факторів відносяться: 1)підвищена запиленість повітря робочої зони; 2)мікроклімат виробничих приміщень; 3)підвищений рівень інфрачервоної та ультрафіолетової радіації; 4)підвищений рівень шуму та вібрації.                                                  Виробничий шум – сукупність різних по тону та силі звуків, що виникають при коливних рухах різних тіл та передаються в повітряному просторі. При довгій дії шуму в людини знижується гострота слуху, змінюється кровяний тиск, послаблюється увага, зростає втрата енергії при однаковому навантаженні, виникає підвищене нервове збудження. В приміщенні підприємств торгівлі рівень шуму не повинен перевищувати 80 дБ, що є гранично-допустимим рівнем.                                           До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером впливу на організм людини поділяються на токсичні, дратівливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію. Шляхами проникнення в організм людини вони діляться на проникаючі через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизові оболонки.                                                                                                                                          До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) і продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини і тварини).                                                                                                                   До соціальних (психофізіологічних) небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

89. Прокласифікуйте шкідливі речовини залежно від гранично-допустимих концентрацій.                     Хімічні фактори – це їдкі, токсичні, отруйні, вогне- та вибухонебезпечні речовини.                                 За дією на людину хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канциригенні -викликають розвиток злоякісних пухлин, мутагенні – викликають зміни в генетичному коді клітин організму.                                                                                                                        За ступенем небезпечності дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 класи: 1) надзвичайно небезпечні – більшість інсектицидів;2)високо небезпечні – відносяться кислоти, переважна більшість пестицидів;3)помірно небезпечні – ванілін,мінеральні масла;4)малонебезпечні речовини – аміак, етиловий спирт, ацетон, бензол.                                                                                             Щоб виключити можливість отруєння, виникнення професійних захворювань санітарними нормами передбачено гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин – це такий її вміст в середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоровю в разі постійного контакту, а також не викликає небажанних (негативних) наслідків у нащадків.

90. Охарактеризуйте послідовність надання долікарської допомоги. Перша допомога - це сукупність простих доцільних дій, спрямованих на збереження здоров`я і життя потерпілого. По-перше, якщо є потреба і можливість, необхідно винести потерпілого з місця події. По-друге, оглянути ушкоджені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, зупинити кровотечу і обробити ушкоджені ділянки. Потім необхідно іммобілізувати переломи і запобігти травматичному шокові. При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами:                                                          1)правильність і доцільність;                                                                                                                                             2)швидкість;                                                                                                                                                              3)продуманість, рішучість, спокій.                                                                                                                              Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати: основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини; загальні принципи надання першої долікарської допомоги і її прийоми стосовно характеру отриманих потерпілим пошкоджень.                                                                            Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти: оцінити стан потерпілого і визначити, яку допомогу в першу чергу той потребує; забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів; виконати штучне дихання "із рота в рот" або "із рота в ніс", зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність; зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов’язки, пальцевим притискуванням судин; накласти пов’язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ушибі); іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ушибі, термічному ураженні; надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості; використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транспортуванні потерпілого; визначити необхідність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом; користуватися аптечкою швидкої допомоги.                                                                                           Послідовність надання першої допомоги: усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров"ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери, погасити палаючий одяг, дістати із води), оцінити стан потерпілого; визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння; виконати необхідні дії до спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку і т. д.); підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника; викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів щодо транспортування потерпілого в найближчу медичну установу. Зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману