провести аналіз – робочого місця електрика.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 30Следующая ⇒

Небезпечний виробничий фактор - це фактор, дія якого на працюючого при певних умовах приводить до травми або іншого раптового різкого погіршення стану його здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор - це фактор, дія якого на працюючого при певних умовах приводить до захворювання або зниження працездатності.

Взагальному можна сказати,що робота елктирака – в свою міру небезпечна,а також доточна…оскільки не правильно під»єднані дроти ,можуть призвести до негативних наслідків.

До небезпечних факторів,які переслідують працівника на робчому місці можна віднести наступні:

Оголений шматок дроту ыд напругою(доторкнувшись до якого можна одержати електричний удар),

Неправильно приэднаны контакти,

Замикання проводки та ще багато ынших факторыв,якы можуть забрати життя ,через необережнысть.

До шкідливих – постійне місце знаходження біля місць з високою напругою,несе в свою чергу ряд захворювань,які проявлються чекрз певну кількість років,

Не силье ураження струмом,може призвести до втрати працездатності на певний період часу тощо

44 права працівник ана пільги…

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. У разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Стаття 8 ЗУ «Пр охорону праці »передбачає наступне;

44.правила відшкодування власником працівнику…

Матеріальна допомога-матеріальна компенсація за шкоду, завдану працівникові каліцтвом або ін. ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну йому власником підприємства. Заг. положення, за якими відшкодовується завдана шкода, передбачає: а) виплату втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим профес. працездатності; б) виплату одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого); в) компенсацію витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо); г) відшкодування моральної шкоди, якщо така завдана потерпілому. Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціатьною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до профес. працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК також визначає обмеження ступеня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання і групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, встановлює види необхідної мед. та соціальної допомоги. Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку визначається відповідно до ступеня втрати профес. працездатності і середньоміс. заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я. Втрачений заробіток або відповідна його частина виплачується власником або уповноваженим ним органом у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим ін. видів пенсії, заробітку (доходу) і стипендії.

Розмір однораз. допомоги потерпілому встановлюється колект. договором (угодою, труд, договором). Якщо відповідно до мед. висновку встановлено стійку втрату потерпілим працездатності (стійкою вважається будь-яка втрата працездатності, що визначається органами МСЕК), однораз. допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньоміс. заробітку за кожний відсоток втрати ним профес. працездатності. Якщо втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на в-ві або профес. захворювання є тимчасовою, однораз. допомога на лікування виплачується у порядку і розмірах, передбачених колект. договором. У разі смерті потерпілого розмір однораз. допомоги його сім'ї має бути не меншим від 5-річного заробітку померлого і, крім того, не меншим від річного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормат. актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається труд, колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу та профсп. к-ту підприємства, установи чи організації, але не більш як на 50 %. Власник або уповноважений ним орган відшкодовує потерпілому витрати на мед. та соціальну допомогу (на дод. харчування, придбання ліків, спец. мед. та звичайний догляд, побут, обслуговування, протезування, санат.-кур. лікування, придбання спец, засобів пересування тощо). При визначенні розмірів витрат на мед. та соціальну допомогу ступінь вини потерпілого в ушкодженні здоров'я не враховується. Ці витрати відшкодовуються, якщо потреба в них обумовлена висновками МСЕК. Однак інвалідам І групи висновок МСЕК потрібен лише для встановлення спец. мед. догляду. Моральна шкода відшкодовується (за заявою потерпілого, в якій вказується її характер, чи за висновком мед. органів) у вигляді одноразової грош. виплати або в ін. матеріальній формі. її розмір визначається у кожному конкр. випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профсп. органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінім, розмірів зарплати, незалежно від будь-яких ін. виплат.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, котрі перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, що було для них осн. пост, джерелом засобів існування, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Такими особами є: діти, які не досягли 18 років; вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти — до закінчення навч. закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років; жінки, старші 55 років, і чоловіки, старші 60 років; інваліди на час інвалідності; один з батьків або дружина (чоловік) померлого чи ін. член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли 8 років. Неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні. У разі смерті потерпілого від нещас. випадку витрати на його поховання несе власник. Суми відшкодування не підлягають оподаткуванню.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология