Лінійка присвячена пям'яті жертв Голодомору:

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 55 из 56Следующая ⇒

 Лінійка присвячена пям'яті жертв Голодомору:

“На колінах стою перед Вами - сповідаю жалобу свою”

У той рік заніміли зозулі.

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзяки – різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік.

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок помер чоловік.

І невтому, трудягу старого,

Без хреста повели у той бік…

І кістьми забіліли дороги

В той страшенний, знедолений рік.

Д.Головко

Ведучий 1

1932 рік… Того року урожай хліба був гарний, але прийшло розпорядження, що хліб роздали незаконно і почали забирати з домівок усе, що знаходили.

Ведучий 2

Шукали хліб усюди – розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод.

Ти кажеш, не було голодомору?

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимили до тла?

Як навіть варево виймали з печі,

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору, -

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

Д.Білоус

Ведучий 1

Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча б жменьку зерна, це було велике щастя. Найстрашніше почалося весною 1933 року. Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду.

Пішла біда з торбиною

По всій Україні,

Несла вона заплакана очі свої сині.

Біда ішла понад Дніпром,

Понад синім морем.

З сусідами поділилась

Голодом та горем.

І в ту весну голодную,

В гірку страшну днину

Мала доля поминала всю свою родину.

Ведучий2

Маленькі рученьки, простягнуті до Бога…

Маленький хлопчик умираючи просив Бозю:

- «Дай хоч одненьку картопельку».

Бозю! Що там у тебе в руці!?

Дай мені, Бозю, хоч соломинку…

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.

Таж підрости хоч ще трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Бозю.

Я – пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!

Холодно, Бозю.

Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?

Ведучий 1

А одне дівча підповзло до вікна і жалібно просить:

- «Тітонько, відріжте мені пальчик, я його зїм, а то він не перекусується»

Страшно читати такі рядки, але ж вони є гіркою правдою.

А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах

Та й мруть…

Сумують комини без диму,

А за городами, за тином

Могили чорнії ростуть.

Минають місяці. Село

Навік замовкло, оніміло,

І кропивою поросло.

Ведуча 2

Весни того страшного 1933року не було, принаймні її не пам’ятають, проте добре запам’яталося інше. На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху.

Ведучий1

Сидить дитина і гойдається всім тілом, і безкінечна пісня на півголосом: їсти, їсти, їсти…Ні від кого не вимагає, ні від батька. Ні від матері, а так у світ, у простір – їсти, їсти…

Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю.

Всі українські села, присілки, хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

Ведучий2

На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 -1933 років оголошується хвилина скорботи.

Ведучий1

Голод поклав у сиру землю від 3,5 млн. до 9 млн. чоловік. Третина померлих – діти, які не дали нащадків. Наслідки голодомору - це і великі духовні втрати, які цифрами не зміряти.

Ведучий2

Щоб не повторилися такі страшні події, ми повинні знати і пам’ятати про них, та зробити все для того, щоб бітьше не допустити такої трагедії у своєму житті і в житті майбутніх поколінь. Друзі пам’ятайте історію рідного краю!

Ведучий1.

На цьому лінійка завершується, запрошуємо всіх до актової зали для перегляду документального фільму про Голодомор.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману