Семантичні групи дієслів (дієслова можуть означати)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 6Следующая ⇒

1) реальну фізичну дію особи (говорити, писати, везти);

2) стан, в якому перебуває предмет (лежати, сидіти, стояти);

3) становлення предмета, тобто зміну і виявлення його якості або перехід його з однієї якості в іншу (старіти, сивіти, розквітати, молодіти);

4) ставлення особи до кого-небудь або чого-небудь (шанувати, кохати, поважати, любити)

Конкретне значення багатьох дієслів можуть розкриватися лише в

контексті

(Стан)

Чорніє напоєна весняною вологою земля.

(становлення)

її темні, великі очі раптом чорніють,звужуються.

Такі дієслова є багатозначними, або полісемантичними. їх у мові чимало, і використовуються вони як один із засобів стилістичного урізноманітнення нашої мови.

Багато дієслів мають властивість уживатися в переносному значенні, що теж є одним із засобів збагачення словникового складу нашої мови, увиразнення її виразових засобів.

           пряме

Наприклад: Співала дівчина, йдучи посеред поля...

Переносне

Співає ліс захриплими басами, — Метафора Веде за повід стежечку худу.

(Л. Костенко).

Але спільним для всіх дієслів, незважаючи на різноманітні їх смислові відтінки, є те, що всі вони виражають дію чи стан як процес, тобто дієслова виражають процесуальну або динамічну ознаку предмета (яка властива предметові протягом певного часу).

— Яка ще частина мови виражає ознаку предмета? (Прикметник).

Прикметник виражає статичну (постійну) ознаку предмета:

Ліс зелений (ліс зеленіє).

Здатність дієслова виражати дію або стан як процес ще називають темпоральністю(від лат. tempora- часовість).

Отже, семантичною основою дієслова як частини мови є вираження ним дії чи стану як процесу, або темпоральність.

Головне лексичне значення дієслова виражається складною системою граматичних категорій, які перебувають між собою в певній взаємозалежності.

Основні дієслівні граматичні категорії: часу, виду, способу, стану; особи, роду, числа.

Як дуже давній і вагомий клас слів, дієслова сучасної української літературної мови мають дуже складну і розгалужену систему граматичних форм:

                                                          -3-

1. неозначена форма дієслова, або інфінітив (ходити, ходить);

2. особові форми, що виступають у дієсловах теперішнього і майбутнього часу дійсного способу та в наказовому способі - ходжу, смієшся, читатимеш, прочитайте.

3. родові форми, які виступають у минулому часі дійсного способу -писав, писала б.

4. дієслівно-іменна форма - дієприкметники - проміжний між дієсловом і прикметником мають граматичні категорії і дієслова, і прикметника - написаний, посивілий;

5. дієприслівники — працюючи, зробивши.

6. безособові дієслівні форми на -но, -то (зроблено, розбито).

Усім дієслівним формам властиві граматичні категорії виду і стану, а також категорія перехідності - неперехідності. До речі, в сучасному мовознавстві існують різні інколи досить суперечливі погляди на категорію перехідності - неперехідності.

Наприклад, Іван Романович Вихованець вважає, що цю категорію взагалі не варто розглядати в граматиці (морфології) і тлумачить її як семантико-синтаксична дієслівна категорія валентності, з якою пов'язується семантично передбачувана сполучуваність дієслова з іменниковими компонентами. „Семантико - синтаксична валентність, - зазначає лінгвіст, -характеризує кожне дієслово з погляду його сполучувальних спроможностей щодо залежних іменників і семантичних потенцій у побудові елементарного речення" [8, 90].

Через це Іван Романович Вихованець основними дієслівними категоріями вважає категорії часу, способу, виду; а до невласне-дієслівних зараховує категорії особи, числа і роду.

Однак ми дотримуватимемось традиційного погляду, оскільки він більше адаптований до шкільного курсу української мови, але не забуваймо і про інші.

Усі форми дієслівної системи поділяються на змінюваніі незмінювані.

До незмінюваних належить дієприслівник, інфінітив і безособові форми, всі інші - змінювані.

Змінювані дієслівні форми за характером словозміни поділяються на дієвідмінюваніі відмінювані.Відмінювані - дієприкметник.

Дієвідмінювані - особові + родові - це форми, що можуть змінюватися за способами (у дійсному способі) - за часами, в залежності від часу - за родами, числами, особами.

Дієвідмінювання -   здатність дієслів змінюватися за способами,

часами, особами (або, родами) та числами.

За характером виконуваних синтаксичних функцій дієслова поділяються на:

1) предикативні (присудкові);

2) атрибутивні (означальні).

До предикативнихпостійно належать особові і родові, форми на -но, -то; частково предикативними може бути інфінітив

Наприклад: Лиш боротись - значить жить) та дієприкметник народ непоборне повік... ■ До атрибутивних  належить постійно дієприкметник (означення), дієприслівник (обставина, ознака дії).

Кожна з дієслівних форм має свій характерний спосіб поєднання у словосполученні:

Особові - поєднуються з означуваним словом шляхом взаємного підпорядкування (координації) особи і числа, тобто із зміною особи - змінюється і форма дієслова.

Наприклад:я працюю

В мовознавчій літературі можна зустріти ще й іншу назву такого явища - узгодження. Однак правильніше й сучасніше це явище називається координацією.

Таку ж форму зв'язку мають і родові форми: дієприкметник узгоджується з означуваним словом в роді, числі і відмінку:

Синіюча далечінь

Дієприслівник поєднується із залежним словом, як і прислівник, синтаксично,способом прилягання:

Ідуть, співаючи, дівчата

(Т. Шевченко).

Аналогічний зв'язок має й інфінітив:

весело відпочивати.

Проте всі дієслівні форми об'єднуються в одну частину мови -дієслово. А спільним для всіх них є вираження узагальненого поняття дії як процесу, [тобто динамічної ознаки у її стосунку до діяча і до об'єкта дії].

Більшість дієслів сучасної української літературної мови (маємо на увазі дієслівні форми), крім дієприкметника, можуть поєднуватися з афіксом -ся, -сь, який у дієсловах завжди виступає в абсолютному кінці і в змінюваних формах є постфіксом, а в незмінюваних – суфіксом.

За допомогою цього постфікса утворюються зворотні форми дієслова:

Одягатися, митися

Інколи афікс -ся змінює лексичне значення дієслова:

ходити — доходитись.

Деякі дієслова не можуть сполучатися з -ся:

застати, поїсти, вирости.

Деякі без -ся не вживаються:

дивитися, сміятися, намагатися.

                                                                         -5-

Усі дієслівні форми об'єднують здатність керувати відмінковими формами імені:

Виконав

Виконує

Виконавши             доручення

Виконано

Виконане

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология