О с н о в о с к л а д а н н я я к с п о с і б т в о р е н н я п р и к м е т н и к і в

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8

Одним із продуктивних способів творення прикметників »є поєднання кількох слів чи їхніх частин в одне ціле. Це

відбувається різними шляхами: за допомогою сполучних голосних о, е(є) чи без них. Розрізняються два генетичні класи

прикметників, що виникли шляхом основоскладання. Перший із них утворюється із сурядних сполучень слів (фізико-

математичний, трамвайно-тролейбусний, червоно-синій), другий — із підрядних словосполучень (працездатний,

синьоокий, білосніжний, першокласний, саморобний). Такі прикметники досить різноманітні своєю морфологічною будовою

як за кількістю основ, з яких утворився прикметник, так і стосовно частин мови, які для цього використовуються.

Структурно виділяються прикметники двокомпонентні (найчастіше) і трикомпонентні чи більше (рідко): двоповерховий,

суднобудівний, староцерковнослов'янський, стошіст-десятисемирічний. За морфологічною характеристикою розрізняються

прикметники, які утворилися поєднанням основ: іменника і прикметника чи дієприкметника: життєрадісний, мо-

розостійкий, зернодробильний; прикметника та іменника: сільськогосподарський, чорнобривий, широкоформатний, праце-

здатний; іменника і дієслова: хліборобський, водонапірний, землерийний; займенника та іменника, прикметника чи дієслова:

всесвітній, всеукраїнський, самозакоханий, своєчасний, всеосяжний, самовідданий; прислівника і дієприкметника чи

прикметника: малорослий, висококваліфікований, вищезазначений, довготривалий, рідковживаний, швидкоростучий,

нижчепідписаний, вічнозелений; числівника та іменника: п'ятикутний, шестигранний, восьмирічний, семизначний;

сполучення прийменника, займенника та іменника: потойбічний, повсякчасний. Таким же способом утворюються

прикметники зі словотворчою частиною пів-(напів-), що стоїть на початку слова, та -подібний, якою слово закінчується:

напівсонний, півлегальний, веретеноподібний.

ПЕРЕХІД ПРИКМЕТНИКІВ У ІМЕННИКИ (СУБСТАНТИВАЦІЯ)

Деякі прикметники, втрачаючи значення ознаки і набуваючи значення предметності, переходять у розряд іменників,

зберігаючи формальні (граматичні) ознаки прикметників, які стають у прикметника самостійними, незалежними від

іменника. Пор.: майбутнє рішення — наше майбутнє, знайома жінка — на-ша знайома, учительська робота — зайшли в

учительську. Зберігаючи словозміну прикметника, такі слова відповідають на питання іменника й виконують у реченні його

синтаксичну функцію, наприклад: Виступав мій давній знайомий (хто?), Я зустрів-ся з давнім знайомим (з ким?).

Існують різні ступені субстантивації прикметників: п о в н а (лексична) і н е п о в н а (синтаксична). До першої групи

належать прикметники, які зовсім утратили прикметникове значення і виконують граматичну функцію іменників, зберігши

лише мовну оболонку прикметника, наприклад: операційнаc2ь, набережна. Сюди ж відносять географічні назви, що походять з

прикметників: Срібне, Ніжин, Пирятин, Рівне, Зарічанське тощо значну кількість прізвищ: Задніпровський, Петрів,

Колодний, Яворівський.

До другої групи належать прикметники, які можуть передавати значення або прикметника, або іменника, що визначаєть-

ся контекстом і їхньою граматичною роллю в реченні, наприклад: моє минуле і минуле літо, черговий по гуртожитку і

черговий студент. Це: назви деяких предметів, приміщень, страв (пальне, чайна, шампанське, учительська, диспетчерська),

окремі абстрактні поняття (далеке, знайоме, сьогочасне, давнє, чуже), назви осіб за професією, соціальною належністю, зов-

нішньою чи внутрішньою ознакою (їздовий, ротний, убогий, німий, військовий, цибатий), назви тварин (вороний, зозулястий,

круторогі), частина слів військової лексики (типу передова), термінологічні назви (фрикативний (звук), дотична (лінія),

бурова (установка) та ін.).

СЛОВОЗМІНА ПРИКМЕТНИКІВ

За характером морфемного складу в сучасній українській мові виділяються прикметники п о в н і (членні) і к о р о т к і

(не-членні) в залежності від типу закінчень. Пор.: повен човен і повний човен, зелен сад і зелений сад. Суттєві ознаки

коротких прикметників: вони вживаються лише у формі однини чоловічого роду називного чи знахідного відмінків, мають

чисту основу (нульове закінчення) і не змінюються за родами, числами та відмінками.

Для повних прикметників характерні два різновиди форм — с т я г н е н і й н е с т я г н е н і . Нестягнені

прикметники вживаються лише в називному та знахідному відмінках однини жіночого та середнього роду, а також у

множині називного і знахідного відмінків, наприклад: темная нічка, чорнії брови, зеченая ліщинонька. Ці прикметники

використовуються більше як стилістичний варіант в усній народній творчості, зрідка в поезії тощо.

Широковживаними (з усіма практично граматичними характеристиками), найбільш поширеними в сучасній українській

мові, с повні прикметники стягненої структури. Саме зони складають систему граматичних форм, визначають основні мовні

властивості прикметників. Історично повні прикметники виникли шляхом поєднання неповних прикметників (які зміню-

валися як іменники: старь — стара — стару) та староруських займенників и (він), я (вона), є (воно) (старь + и — старій —

старый — старий; стара + я — стара}а — стараа — стара).

Повні стягнені прикметники за характером кінцевого приголосного основи поділяються на прикметники твердої та м'я-

кої груп, які розрізняються між собою особливостями відмінкових закінчень. Основа прикметників твердої групи закінчуєть-

ся на твердий приголосний, який зберігається у всіх відмінкових формах і визначає тип закінчення (-ий, -а, -є): білий, білого,

білому; сестрин, сестриного, сестриному;річний,річного,річними; Андріїв, Андрієва, Андріеве. До твердої групи належать:

прикметники з основою на твердий приголосний, перед яким стоїть голосний чи приголосний (білий, довгий, безперечний),

присвійні прикметники з суфіксами -ин (-/'«), -ів (-їв): материн, Марин, Петрів, Олексіїв.

Основа прикметників м'якої групи закінчується на м'який приголосний, який зберігається у всіх відмінкових формах і

визначає тип закінчення (-ій, -я, -є): синій, синього, сипім; кутній, кутнього, кутньому; вчорашній, вчорашнього,

вчорашніми; порожній, порожнє, порожніх. До м'якої групи належать прикметники з основою на м'який приголосний, перед

яким стоїть голосний чи приголосний (синій, братній), з основою на (-шн) ій, (-жн) ій (сьогоднішній, справжній), з основою

на у (безкраїй).__

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?