Ступені порівняння якісних прикметників (компаратив)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 8Следующая ⇒

Пономарев

ПРИКМЕТНИК

У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-

граматичними особливостями. Але історичні дослідження показують, що так було не завжди. Чим глибше діахронічне

вивчення цього питання, тим меншою спостерігається різниця між прикметником та іменником. В індоєвропейській прамові

значення імені й атрибутивне значення передавалися іменником.

Прикметник — продукт пізнішого розвитку мови, він більш абстрактний, молодший від іменника й утворився з нього.

Слова з атрибутивним значенням поступово відокремилися від іменника, посилився ступінь диференціації цих частин мови,

поглибилися семантичні та формально-граматичні відмінності між ними, з'явилася стабільна парадигма словоформ

прикметника, і він почав функціонувати як самостійна частина мови.

ЗНАЧЕННЯ ПРИКМЕТНИКА ТА ЙОГО

, - — - . ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ

П р и к м е т н и к — це самостійна частина мови, що передає непроцесуальну ознаку предмета, виражаючи її в гра-

матичних категоріях роду, числа та відмінка. У реченні виконує функцію означення чи іменної частини складеного при-

судка.

Ознака __________предмета — це певні узагальнення властивостей предметів і явищ, що їх передає іменник, з яким граматично і за

змістом тісно пов'язаний прикметник. Ознаку як таку, крім прикметника, можуть передавати й інші частини мови. Пор.: біла

хата (прикметник) — побілені хати (дієприкметник), біліє полотно (дієслово), білизна снігів (іменник), (на площі) біло від

хустин (прислівник). Але в них ознака не є первинною, вона переплітається з іншим значенням слова і виступає як:

процесуальна ознака (біліє полотно), опредмечена ознака (б'їлизна снігів) тощо. Здатність передавати безпосередню ознаку

властива лише прикметникові.

СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ПРИКМЕТНИКІВ

Усі прикметники української мови в залежності від граматичних особливостей і характеру ознаки, що ними передається,

поділяються на три групи: я к і с н і , в і д н о с н і т а п р и - с в і й н і. Кожна з цих груп має свої семантичні та

граматичні відмінності.

ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Якісні прикметники різноманітні за значенням. Вони можуть указувати на: протяжність у просторі (довгий, вузький, гли-

бокий), у часі (повільний, швидкий, довгий), духовні чи фізичні властивості живих істот (талановитий, інтелектуальний,

добрий, незграбний, хворий, гарний), ознаки, що сприймаються органами чуття {гарячий, гіркий, запашний, твердий). Якісні

прикметники різноманітні за граматичними властивостями, а саме: вони (в переважній більшості) мають ступені порівняння

(високий — вищий — найвищий), антонімічні пари (гіркий — солодкий, вузький — широкий), служать твірною основою для

іменників абстрактного значення (гіркий — гіркота, довгий — довжина, новий — новизна, доблесний — доблесть, твердий

— твердість), для прислівників з суфіксами -о, -е (далекий — далеко, гарячий — гаряче, дружній — дружньо), можуть

утворювати ступені якості (злий — злющий, добрий — предобрий, синій — синюватий), поєднуватися з прислівниками міри і

ступеня (дуже холодний, завжди уважний, вічно молодий). До якісних належать всі непохідні прикметники із значенням

кольору (голубий, червоний, білий) та невідмінювані типу: маренго, хакі, беж тощо.

С т у п і н ь п о р і в н я н н я — це здатність вияву ознаки в різних кількісних вимірах. Він завжди визначається

«кількістю» переважальної ознаки. Існує вихідна форма, інакше — з в и ч а й н и й (позитивний) ступінь, від якого

утворюються в и щ и й (компаратив) та н а й в и щ и й (суперлатив) ступені.

З в и ч а й н и й с т у п і н ь прикметників характеризується тим, що передає ознаку як таку, свідчить про її наявність

у предметі, але не вказує на її кількість чи міру. Напр.: зелений луг, блакитне небо, складне завдання, широка ріка, солодкі

груші.

Прикметники в и щ о г о с т у п е н я набувають певного значення в плані кількісного виміру ознаки. У цьому

суттєва різниця між значенням прикметника звичайного ступеня і вищого. У першому випадку ознака предмета

характеризується безвідносно і безпосередньо, в другому вона набирає відносного, порівняльного значення.

Прикметники н а й в и щ о г о с т у п е н я передають повну, абсолютну перевагу одного предмета над іншими за

якоюсь відомою ознакою; наприклад: це — активні студенти курсу, це — найактивніший студент на курсі.

У прикметників вищого ступеня існують дві форми вираження — п р о с т а (синтетична) і с к л а д е н а

(аналітична). Проста форма вищого ступеня утворюється так: до основи прикметника звичайного ступеня додаються

суфікси: -іш-, -ш- та родове або числове закінчення: біл-ий, біл + іш-ий, біл + іш-і, гли-бок-ий — глиб + ш-ий, глиб + ш-і. При

утворенні простої форми вищого ступеня порівняння прикметників відбувається ряд морфонологічних процесів. Суфікси -к-

, -ок-, -ек- випадають, і афікс вищого ступеня порівняння приєднується безпосередньо до кореня: глчбокий — глиб-ш-ий,

далекий — даль-ш-ий, тонкий — тон-имш; при цьому відбуваються позиційні чергування кінцевих кореневих приголосних

зь-ж, е-ш, г-ж; низький — ниж-чий, високий — ви(шч)ий (графічно — вищий), дорогий — дорож-чий, дисимілятивні зміни

полягають у тому, що фрикативні звуки ж, ш, опинившись поряд, розподібнюються: звук ш — переходить в африкативний

ч: дорож+ш+ий — дорож-ч-ий, високий — виш+ш+ий — виш+ч+ий — вищий, вузький — вуж+ш+ий — вуж+ч+ий.

Деякі прикметники утворюють виший ступінь за допомогою суплетивних форм: гарний — кращий, поганий — гірший.

Не утворюється проста форма вищого ступеня від деяких прикметників із суфіксом -ськ(ий) (товариський), з суфіксом -и-

(ранній), з суфіксом -ов- (вольовий) тощо.

Складена форма вищого ступеня порівняння прикметників утворюється сполученням слова більш (менш) та

прикметника звичайного ступеня. Така описова форма являє собою цілісну граматичну єдність, якою передається значення

вищого ступеня: більш корисний, менш уважний. І Прикметники вищого ступеня обох способів творення (простий і

складений), як правило, поєднуються з прислівниками типу: ледь, незрівнянно, значно, ще, які ще більше підсилюють

ознаку порівняння, наприклад: вищий — ще вищий, незрівнянно кращий, значно товщий.

У реченні прикметники вищого ступеня виконують звичайно синтаксичну функцію присудка, рідше означення: наприк-

лад: « — Чи я хороша? — Найкраща в світі» (Леся Українка) (присудок), «Найкращі слова були сказані про цю подію»

(газ.) (означення).

Для прикметників найвищого ступеня існує три форми вираження — п р о с т а , с к л а д н а і с к л а д е н а .

П р о с т а форма утворюється від основи прикметника вищого ступеня за допомогою префікса най-: вищий — найвищий,

розумніший — найрозумніший, ближчий — найближчий, вищий — найвищий, кращий — найкращий.

С к л а д н а форма — це поєднання простої форми найвищого ступеня прикметників і часток як, що: якнайдовший,

що-найсичьніший.

С к л а д е н а форма найвищого ступеня прикметників утворюється шляхом сполучення слів антонімічного значення

най-більш, найменш з прикметником звичайного ступеня: найбільш вибагливий, найменш примхливий. Найвищий ступінь

прикметника, що передає властивості живих істот, утворюється за допомогою прикметника вищого ступеня у поєднанні

його із словосполученням за(від) + усіх, наприклад: щедріший за всіх, веселі-ший від усіх.

О п и с о в і ( с к л а д е н і ) форми — послідовні, універсальні й логічні, але нагромадження їх поряд у тексті

небажане і його слід уникати, використовуючи прості форми. Прості форми структурно легші, лакоїіічніші, коротші, тому їм

частіше надається перевага, особливо в усному мовленні та в красному письменстві й публіцистиці; вони — невід'ємна

частина емоціи-но-експресивної лексики. Складені форми при всій своїй позитивній характеристиці — все ж функціонально

обмежені, вони більш характерні для книжних стилів.

С и н т е т и ч н а форма прикметників найвищого ступеня може набувати значення елятиву, тобто передавати

гранично велику міру ознаки безвідносно до інших предметів, без зіставлення з ними, без виділення одного предмета з ряду

однорідних за якоюсь ознакою або якістю. У таких формах відсутнє порівняння чи зіставлення кількісних характеристик

предметів, наприклад: найширші кола читачів звертаються в газету.., виділимо їхні найхарактерніші риси, питання

вирішено без найменших зусиль з боку адміністрації... тощо. Ступені порівняння прикметників в українській мові

змінюються за відмінками, родами, числами. Пор.: рос. он сильнее, она сильнее, оно сильнее, они сильнее — укр. він

сильніший, вона сильніша, воно сильніше, вони сильніші.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?