Спеціальна психологія як наука.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Психологія людини з обмеженими можливостями розглядається в межах окремої галузі психологічної науки, що вивчає закономірності психічного розвитку й особливості психічної діяльності дітей і дорослих із психічними й фізичними недоліками - спеціальної психології.

Спеціальна психологія - це галузь психологічної науки, яка вивчає своєрідність психічного розвитку осіб з психофізичними порушеннями.

На думку провідних українських вчених В. М. Синьова, М. П. Матвєєвої, О. П. Хохліної, предметом спеціальної психології: "... є всі психічні явища, а саме: пізнавальні та емоційно-вольові психічні процеси, психічні стани та психічні властивості, які виявляються у різних формах активності людини - діяльності, спілкуванні, поведінці". Вони також зазначають, що: "... спеціальна психологія вивчає психічний розвиток особи в несприятливих умовах. Порушення розвитку під впливом таких умов є стійкою зміною параметрів функціонування психіки та темпів її вікової динаміки, що достовірно відрізняються від середніх значень, що характеризують певний вік».

В завдання спеціальної психології входить: вивчення закономірностей і особливостей психічного розвитку дітей і дорослих з різними психічними й фізичними недоліками в різних умовах, і насамперед в умовах корекційного навчання; створення методів і засобів психологічної діагностики порушень розвитку; розробка засобів психологічної корекції недоліків розвитку; психологічне обґрунтування змісту й методів навчання й виховання в системі спеціальних освітніх установ; психологічна оцінка ефективності змісту й методів навчання дітей з недоліками розвитку в різних умовах; психологічне вивчення соціальної адаптації осіб з недоліками; психологічна корекція дезадаптації.

2. Розумова відсталість — це стан затриманого або неповного розвитку психіки, що харак­теризується порушенням тих здібностей, які виявляються в пе­ріод дозрівання і забезпечують загальний рівень інтелектуальності, тобто когнітивних, мовленнєвих, моторних та соціальних здібностей (За Міжнародною класифікацією психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду (1994)). Для розумово відсталих характерним є порушення і пізнавальної діяльності та адаптивної поведінки.

У визначенні розумової відсталості слід підкреслити наявність трьох ознак:

1)органічного дифузного пошкодження кори головного мозку;

2)системного порушення інтелекту;

3)виразності та незворотності цього порушення.

За визначенням Д.М. Ісаєва та Л.М. Шипіциної (2005), розумова відсталість — це сукупність етіологічно різних (спадкових, вроджених, набутих у перші роки життя), не прогресуючих патологічних станів, які виявляються в загальному психічному недорозвитку з переважанням інтелектуального дефекту і призводять до ускладнення соціальної адаптації.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте