Вищий адміністративний суд України

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2015 р. К/800/36080/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року по справі № 818/8110/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській

області (далі - ГУ МВС України в Сумській області)

провизнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та

стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в Сумській області, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 22 серпня 2013 року № 179 о/с в частині звільнення позивача з посади міліціонера оперативного взводу роти міліції особливого призначення «Беркут» при УМВС України в Сумській області; стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає часткову задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з грудня 2007 року, а в Роті міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Сумській області (далі - РМОП «Беркут») з вересня 2011 року.

На підставі наказу РМОП «Беркут» Управління МВС України в Сумській області від 5 липня 2013 року № 108 відносно ОСОБА_4 призначено службове розслідування (а.с.61).

На підставі висновків вказаного службового розслідування УМВС України в Сумській області 15 серпня 2013 року прийнято наказ № 708, згідно якого за особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, порушення дисципліни, що виразилось в ігноруванні та порушенні вимог статті 2 Закону України «Про міліцію», пункту 2.4 розділу ІІ та пункту 3.14 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом МВС України від 19 листопада 2012 року, пункту 3.2.9 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні, інші порушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22 лютого 2012 року, старшого сержанта міліції ОСОБА_4 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ за пунктом 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

На виконання зазначеного наказу 22 серпня 2013 року прийнято наказ № 179 о/с, яким старшого сержанта міліції ОСОБА_4, міліціонера взводу РМОП «Беркут», звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з 27 серпня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про скасування спірного наказу про звільнення та поновлення на посаді міліціонера оперативного взводу роти міліції особливого призначення «Беркут» при УМВС України в Сумській області, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно звільнено позивача з посади на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення з посиланням на порушення службової дисципліни. При цьому суди зазначили, зокрема, про безпідставність посилання позивача на незаконне його звільнення без згоди Первинної профспілкової організації РМОП «Беркут» Управління МВС України в Сумській області, заступником голови якої він є, оскільки Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачає обмеження у його застосуванні для тих осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ і застосовується до правовідносин, пов'язаних із реалізацією положень цього Закону лише в частині, що не суперечить спеціальному законодавству. Судами зазначено, що основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність міліції є Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ).

Однак, розглядаючи даний спір судами не взято до уваги наступного.

Відповідно до статті 4 Закону № 565-ХІІ правовою основою діяльності міліції є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 зазначеного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 10, 22 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для охорони своїх професійних, службових, соціально-економічних прав та інтересів можуть об'єднуватись в громадські організації, діяльність яких здійснюється згідно з законодавством.

Частиною 9 статті 18 Закону № 565-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що працівники міліції вправі створювати професійні спілки.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом № 1045-XIV.

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

За приписами частини 3 статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV) звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Крім того, у Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу структурних і територіальних органів, установ, навчальних закладів, що перебувають у сфері діяльності сторін, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) за відсутності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також виборного органу профспілки вищого рівня не допускається.

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються із дотриманням загальних норм.

Таким чином, з аналізу зазначених правових норм вбачається, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до частини 3 статті 41 Закону № 1045-XIV за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що якщо суд встановить, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, то він зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Під час нового розгляду справи судам слід врахувати наведене та встановити чи було створено Первинну профспілкову організацію РМОП «Беркут» Управління МВС України в Сумській області, як вказував позивач в позові, апеляційній та касаційній скаргах, чи є позивач її членом, чи була надана згода вказаної організації на звільнення позивача, а за відсутності такої згоди вирішити питання щодо її надання.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров