Голофітний тип живлення – це:

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 8Следующая ⇒

 живлення твердою органічною їжею, яка перетравлюється у травному каналі;

+  живлення неорганічними речовинами;

 гетеротрофне живлення;

 живлення живим планктоном.

110. Організм, пристосований для життя у водному середовищі, – це:

 мікобіонт;

+  гідробіонт;

 аеробіонт;

 грунтобіонт.

111. Літофіли – це екологічна група гідробіонтів, які населяють:

 мул;

+  камені;

 глину;

 пісок.

112. Пелофіли – це екологічна група гідробіонтів, які населяють:

+  мул;

 камені;

 глину;

 пісок.

113. Псамофіли – це екологічна група гідробіонтів, які населяють:

 мул;

 камені;

 глину;

+  пісок.

114. Аргілофіли – це екологічна група гідробіонтів, які населяють:

 мул;

 камені;

+  глину;

 пісок.

115. Величина "критична солоність" становить:

 0,5–1,5‰;

+  5,0–8,0‰;

 30–40‰;

 більше 45‰.

116. Гідробіологія як наука вивчає:

 взаємодію гідробіонтів між собою;

+  взаємодію гідробіонтів між собою і неживою природою;

 взаємодію гідробіонтів з абіотичними факторами середовища;

 усі відповіді правильні.

117. Термін "гідробіологія" має походження:

+  латинське;

 грецьке;

 слов’янське;

 тюрське.

118. Екологічна валентність виду – це:

 межі мінливості окремих елементів середовища;

 межі витривалості виду;

+  межі оптимальних значень екологічного фактора;

 межі резистентності виду.

119. До числа абіотичних факторів, що впливають на формування якості води належать:

 атмосферні опади;

+  кислотні дощі;

 азотфіксація;

 освітлення.

120. Солонуваті води мають солоність:

 30–40‰;

+  0,5–30‰;

 40–60‰;

 понад 60‰;

121. Предмет науки гідробіології полягає у:

 вивченні видового різноманіття біоти гідросфери;

+  оптимізації експлуатації водних екосистем;

 біологічному вивченні гідросфери з метою її охорони;

 вивченні біології гідробіонтів.

122. Біотоп – це:

 область існування одного виду гідробіонтів;

 ділянка бенталі водного об'єкта;

+  об'єм води, в якому мешкають різні види гідробіонтів;

 усі відповіді правильні.

123. Найменша екологічна валентність у гідробіонтів, як правило, спостерігається:

+  на ранніх стадіях розвитку;

 у особин старших вікових груп;

 за умови інтенсивного забруднення водойм;

 екологічна валентність не залежить від стадії розвитку.

124. Більшу стійкість до температурних коливань матимуть гідробіонти:

 мешканці бенталі;

 мешканці відкритої зони водойм;

+  мешканці прибережної зони водойм;

 мешканці глибоководних ділянок.

125. Продукція зообентосу у прісноводних водоймах зазвичай є:

+  меншою за продукцію зоопланктону;

 більшою за продукцію зоопланктону;

 більшою за продукцію коловерток;

 є приблизно рівною продукції бактерій.

126. Іони мінеральних солей необхідні гідробіонтам для:

 будівництва черепашок;

+  забезпечення процесів біосинтезу;

 нормальної роботи травної системи;

 нормальної роботи видільної системи.

127. Джерельні води часто позбавлені гідробіонтів унаслідок:

+  відсутності поживних елементів;

 високої концентрації вугільної кислоти;

 перенасичення киснем;

 понижених температур.

128. Перша морська біологічна станція була створена в:

+  Росії;

 Англії;

 Німеччині;

 Голландії.

129. Екологічні фактори – це:

+ елементи середовища, що безпосередньо впливають на існування гідробіонтів;

 елементи середовища, що визначають потреби гідробіонтів у забезпеченні їх нормальної життєдіяльності;

 елементи неживої природи;

 елементи живої природи.

130. Евритермні гідробіонти:

 уникають впливу екстремальних температур;

+  виробляють спеціальні адаптації;

 впадають у стан анабіозу;

 ніяким чином не реагують на зміну температури.

131. За класифікацією, прийнятою країнами-членами РЕВ, природні води поділяються на 5 класів якості:

+  так;

 ні.

132. Становлення гідробіології як самостійної науки належить до:

 середини ХХ ст.;

+  середини ХІХ ст.;

 початку ХХ ст.;

 кінця XX ст.

133. Засновником гідробіології є Е. Геккель:

 так;

+  ні.

134. Мета створення спеціальних біологічних станцій на водоймах:

 рибогосподарське освоєння водойм;

 вивчення запасів промислових гідробіонтів;

+  вивчення життя морських і континентальних водних об'єктів;

 з’ясування впливу забруднення на гідробіонти.

135. Якість води – це:

+  комплексна характеристика стану водного об'єкта;

 характеристика складу і властивостей води водного об'єкта з метою її подальшого водокористування;

 характеристика біологічної повноцінності води водного об'єкта;

 кількісний вміст хімічних елементів.

136. Найбільш інтенсивно поглинаються водним середовищем:

+  інфрачервоні промені;

 фіолетові промені;

 ультрафіолетові промені;

 ультрачервоні промені.

137. Активна зміна забарвлення гідробіонтів регулюється:

 дихальною системою;

 нервовою системою;

+  ендокринною системою;

 травною системою.

138. Від гостроти зору риб залежить:

 сприйняття забарвлення знарядь лову;

+  пошук їжі;

  рух на світло;

 рух на колір.

139. Здатність до активної зміни забарвлення у гідробіонтів досягається завдяки:

+  зміні форми пігментних клітин;

 зміні кількості клітин, що містять різні пігменти;

 зміні розподілення пігменту всередині клітини;

 зміні кількості клітин із пігментами.

140. У більшості світних гідробіонтів процес світіння відбувається:

 за відсутності кисню;

+  у присутності кисню;

 в аеробних та анаеробних умовах;

 при підвищеній кількості вуглекислого газу.

141. Чи можуть тварини використовувати кисень, який безпосередньо виділяється рослинами, для дихання:

+  так;

 ні.

142. Межею масового розповсюдження рослин у морях є глибина:

 300 м;

+  100 м;

 200 м;

 400 м.

143. У високоорганізованих гідробіонтів внутрішньоклітинне світіння представлені такими світними органами:

   хроматофорами;

+  фотофорами;

   пігментними клітинами;

   спеціальними залозами.

144. Поглинання рослинами СО₂ зумовлює:

+  підлуговування води;

 підкислення води;

 нейтральну реакцію;

не впливає на рН води.

145. Перехід від аеробного до анаеробного дихання має місце у:

+  евриоксидних форм;

 стенооксидних форм;

 еврибіонтних форм;

еврипластичних форм.

146. Дифузний тип дихання притаманний:

 гідробіонтам із малою питомою поверхнею тіла;

+  гідробіонтам із великою питомою поверхнею тіла;

усім гідробіонтам;

гідробіонтам із м’якими покривами тіла.

147. Із підвищенням температури води стійкість гідробіонтів до коливань солоності:

 збільшується;

+  зменшується;

 не змінюється.

148. Чи залежить ступінь розвитку дихальних поверхонь від рухової активності гідробіонтів:

+  так;

 ні.

149. С онячні промені, які мають найбільше значення у процесах нагрівання води водних об'єктів:

 довгохвильові;

+  короткохвильові;

 середньохвильові.

150. Величина рН у природних водоймах залежить від:

 фізичних факторів;

+  біологічних факторів;

 фізико-хімічних факторів;

 хімічних факторів.

151. У морях активна реакція середовища:

+  слабколужна;

 слабкокисла;

 нейтральна;

 кисла.

152. До біполярних форм належать:

 морські черепахи;

+  морські котики;

 анчоуси;

 усі відповіді правильні.

153. Чи залежить хімічний склад гідробіонтів від того, в яких широтах вони мешкають:

+  так;

 ні.

154. Розподіл тепла у водоймах відбувається завдяки:

 теплопровідності води;

+  вертикальній циркуляції;

 течії;

 руховій активності гідробіонтів.

155. Галоксени – це:

 організми, які є мешканцями тільки ультрагалинних водойм;

 евригалинні солелюбні організми;

+  евригалинні прісноводні організми;

 солелюбні організми.

156. Консументи – це:

+  організми, які отримують енергію для життя за рахунок споживання органічної речовини, синтезованої іншими організмами – рослинами чи тваринами;

 організми, які синтезують органічну речовину за рахунок сонячної енергії або хімічних реакцій із вуглекислоти, води й мінеральних солей;

 організми, клітини яких не містять ядра;

 організми, які отримують енергію для життя за рахунок сонячної енергії та за рахунок споживання готової органічної речовини.

157. Гомеостаз – це:

+ стан динамічної рівноваги природної системи, що підтримується постійною саморегуляцією в усіх її ланках;

 оптимальна чисельність популяції гідробіонтів;

стабільність, бажання зберегти сталими параметри угруповання гідробіонтів;

 незмінюваний стан природної гідроекосистеми.

158. Водна екосистема – це:

 сукупність популяцій, що населяють певний біотоп і характеризуються певними взаємозв'язками між собою;

сукупність організмів одного виду в певному об'ємі води, що характеризуються певними взаємозв'язками між собою;

+  сукупність живих і неживих компонентів водного об'єкта, пов'язаних між собою обміном речовин і енергії;

 сукупність неживих компонентів водного об'єкта.

159. Біологічні ресурси водойм – це:

+  біомаса гідробіонтів водного об'єкта;

 сукупність організмів, які є об'єктами промислу;

 величина вилову гідробіонтів;

 сукупність організмів, які використовуються людиною.

160. Основна умова сукцесії водних екосистем – це:

 зменшення тривалості життєвих циклів гідробіонтів;

 спрощення трофічної структури;

+  модифікація середовища;

 ускладнення трофічної структури.

161. Коменсалізм – це:

 одностороння негативна дія однієї популяції на іншу;

 один із проявів боротьби за існування;

+  живлення одного організму за рахунок іншого, не завдаючи йому прямої шкоди;

 взаємна негативна дія однієї популяції на іншу.

162. Біологічне продукування – це:

+  процес новоутворення біомаси;

 новоутворена біомаса;

 акумульована в гідробіонтах органічна речовина;

 процес передачі енергії на інший трофічний рівень.

163. Первинна продукція – це:

+  органічна речовина, створена гідробіонтами-автотрофами;

 трансформована органічна речовина;

 результат біосинтезу органічної речовини із неорганічної;

 органічна речовина, створена гідробіонтами-гетеротрофами.

164. Роль міжвидової конкуренції полягає у:

 встановленні чіткої ієрархії видів;

 розширенні екологічних ніш;

+  освоєнні нових елементів середовища;

 усі відповіді правильні.

165. Сукцесія – це:

+  послідовні зміни біоценозів, що виникають на одній території чи акваторії під впливом природних факторів або дії людини;

 екологічний компонент і, у деяких випадках, поживне середовище;

 спосіб існування організмів, що спільно мешкають;

 сезонні зміни видового складу гідробіонтів.

166. Основне джерело збагачення поверхневих шарів водойми розчиненими органічними речовинами – це:

 рослинні і тваринні рештки;

 фізіологічні виділення тварин і водоплавних птахів;

+  прижиттєві виділення водоростей;

 стоки органічних речовин у водойми із довкілля.

167. Стан клімаксу водної екосистеми – це:

 зменшення біомаси екосистеми на одиницю потоку енергії;

+  стан найбільшої стійкості екосистеми;

 стан динамічної рівноваги екосистеми;

 стан найменшої стійкості екосистеми.

168. Кисневий метод визначення величини первинної продукції водойм розроблений:

 Боруцьким;

+  Бруєвичем;

 Бером;

Гаєвською.

169. В одиниці об'єму морської води буде міститися більше:

 розчиненої органічної речовини;

+  органічної речовини у складі живих організмів;

 агрегованої органічної речовини;

 органічної речовини у складі детриту.

170. Природні, тимчасово пересохлі водойми – це приклад:

 первинної сукцесії;

+  вторинної сукцесії;

 третинної сукцесії.

171. Найбільш зручним методом визначення величини первинної продукції водойм є:

+  кисневий;

 радіовуглецевий;

 хлорофіловий.

172. Кормова база водойм буде змінюватися протягом року, тому що:

 змінюється віковий склад іхтіофауни;

 зменшується кількість кормових організмів;

+  діють абіотичні екологічні чинники;

 збільшується кількість кормових організмів.

173. Існування особин однієї популяції під захистом іншої – це прояв:

 алелопатії;

+  протокооперації;

 мутуалізму;

 паразитизму.

174. Оптимальний час експонування кисневих склянок під час визначення величини первинної продукції водойм складає:

  1–2 години;

 2–6 годин;

+  3–7 годин;

 8–10 годин.

175. Фітобентос відіграє важливу роль у автотрофних процесах, що мають місце в:

 глибоководних водних об'єктах;

+  мілководних водних об'єктах;

 усіх континентальних водних об'єктах;

 усіх морських водних об'єктах.

176. Алохтонний матеріал є важливим джерелом живлення для мешканців:

 морів;

+  літоралі континентальних водойм;

 гірських річок;

 озер.

177. Хемосинтезувальні бактерії є:

 редуцентами;

 консументами;

+  продуцентами;

 гетеротрофами.

178. Основне джерело детриту у водоймах:

+  фітобентос;

 фітопланктон;

 зоопланктон;

 кріопланктон.

179. Величина первинної продукції водойм залежить від:

+  видового складу рослин;

 концентрації розчиненого кисню;

 концентрації вугільної кислоти;

 температури.

180. На інтенсивність процесу самоочищення води впливає такий чинник, як:

+  освітленість;

 тиск;

 в'язкість води;

 температура води.

181. К атегорія гідробіонтів-гетеротрофів, що бере участь в утворенні донних відкладень:

 редуценти;

+  сапрофаги;

 консументи 1 порядку;

 консументи 2 порядку.

182. Щодобово фітопланктон виїдається на:

+  20–30%;

 31–60%;

 10–19%;

 61–70%.

183. Екотон – це:

 ділянка гідросфери з певним комплексом однорідних факторів;

 об'єм води, в якому підтримується однорідний набір організмів;

+  перехідна зона між угрупованнями, що межують;

 частина біотопу із найменшою різноманітністю організмів.

184. У Світовому океані понад 75% первинної продукції створюється
у шарі товщиною:

 20–30 м;

+  40–50 м;

 31–39 м;

 51–60 м.

185. Сапробність – це:

+  насиченість природних вод та донних відкладень водойм і водотоків органічними речовинами, здатними розкладатися;

 рівень біологічної продуктивності водойм;

 сукупність рослинних і тваринних організмів, що мешкають у водах, забруднених органічними речовинами;

186. До пристосувань організму риб для життя у воді не належать:

 наявність зябрового апарату;

 слизовий покрив на шкірі;

 наявність плавального міхура;

 наявність плавців;

+  наявність кишківника;

 наявність луски.

187. Яких гідробіонтів називають стенотермними:

 тих, що здатні жити за широкого діапазону температур води;

 тих, що здатні жити за низького вмісту кисню у воді;

 тих, що вимагають високого вмісту кисню у воді;

+ тих, що здатні жити за вузького діапазону температур води;

 тих, що здатні витримувати різке коливання тиску.

188. Пристосування риб до життя у водному середовищі:

 наявність кінцівок у вигляді плавців, легеневе дихання, плавальний міхур, лускатий шкіряний покрив;

+  наявність кінцівок у вигляді плавців, зяброве дихання, плавальний міхур, ослизнення шкіряного покриву;

наявність кінцівок у вигляді плавців, комбіноване зяброво-легеневе дихання, плавальний і жовчний міхур, наявність луски, потужний кістяк;

 наявність кінцівок у вигляді плавців, легеневе дихання, жовчний міхур, наявність луски.

189. Сезонні явища в житті водойм пов'язані з:

 періодичною вертикальною циркуляцією води у водоймах;

 зміною режиму біогенних елементів у водоймах;

+  періодичними змінами інтенсивності сонячної радіації та температури;

 періодичною зміною сольового режиму водойм;

 періодичною зміною газового режиму водойм.

190. Сезонні ритми розмноження в основних популяціях гідробіонтів пов'язані з:

 чергуванням фаз місяця;

 добовими ритмами;

 дефіцитом кисню;

+  зміною температури;

 зміною хорологічної структури.

191. Компоненти гідробіоценозу, що є автотрофами:

 консументи 1 порядку;

 консументи 2 порядку;

 редуценти;

+  продуценти.

192. Ви ди з в уз ь ким д і апазоном толерантност і наз и вают ь ся:

 гідробіонтами;

+  стенобіонтами;

 термофілами;

 еврибіонтами.

Т олерантн і сть – це:

+  здатність організмів витримувати відхилення чинників середовища від оптимальних значень;

 здатність організмів витримувати несприятливі умови;

 реакція організмів на зміни дії абіотичних чинників;

 ступінь витривалості організмів до дії чинників середовища.

194. Автором індексу сапробності є:

 Шмальгаузен;

 Тіннеман;

+  Пантле-Бук;

 Вінберг.

195. Гідатофіти – це:

+  водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду;

 повітряно-водяні рослини;

 рослини, у яких листки плавають на поверхні;

 рослини вологих місць існування.

196. Гелофіти – це:

 водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду;

+  повітряно-водяні рослини;

 рослини, у яких листки плавають на поверхні;

 рослини вологих місць існування.

197. Плейстофіти – це:

 водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду;

 повітряно-водяні рослини;

+  рослини, у яких листки плавають на поверхні;

 рослини вологих місць існування.

198. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом І порядку є:

 веслоногі раки;

+  коловертки;

 риба;

 водорості.

199. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом ІІ порядку є:

+  веслоногі раки;

 коловертки;

 риба;

 водорості.

200. У харчовому ланцюзі: "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом ІІІ порядку є:

 веслоногі раки;

 коловертки;

+  риба;

 водорості.

201. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" продуцентом є:

 веслоногі раки;

 коловертки;

  риба;

+  водорості.

202. У харчовому ланцюзі: "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом не є:

 веслоногі раки;

 коловертки;

 риба;

+  водорості.

203. Трофічний рівень у харчовому ланцюзі можуть утворювати гідробіонти:

+  різного таксономічного рангу;

 лише одного таксономічного рангу;

 організми із подібною будовою трофічного апарату;

 організми подібного розміру.

204. До продуцентів у водоймі відносять:

+  водорості і вищу водяну рослинність;

 лише водорості;

 усі організми, які продукують органічну речовину у водоймі;

 лише вищу водяну рослинність.

Сапрофіти – це:

 тварини, які живляться трупами інших тварин;

+  рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин;

 організми із недорозвиненим трофічним апаратом;

 тварини, які живляться продуктами органічного розпаду.

Сапрофаги – це:

+  тварини, які живляться трупами інших тварин;

 рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин;

 організми із недорозвиненим трофічним апаратом;

 тварини, які живляться продуктами органічного розпаду.

Сапрофіти належать до:

+  гетеротрофів;

 продуцентів;

 хемосинтетиків;

 фотосинтетиків.

Фотоавтотрофи належать до:

+  продуцентів;

 редуцентів;

 консументів;

 гетеротрофів.

Хемоавтотрофи належать до:

+  продуцентів;

 редуцентів;

 консументів;

 гетеротрофів.

Редуценти належать до:

 продуцентів;

 фотоавтотрофів;

 хемоавтотрофів;

+  гетеротрофів.

Консументи належать до:

 продуцентів;

 фотоавтотрофів;

 хемоавтотрофів;

+  гетеротрофів.

Іонний коефіцієнт – це:

 відношення кількості іонів K⁺  до кількості іонів Mg ²⁺;

+  відношення суми іонів K⁺ і Na⁺  до суми Ca²⁺ і Mg ²⁺;

 сумарна кількість іонів у воді;

 відношення кількості іонів Na⁺  до кількості іонів Ca²⁺.

Динаміка популяції – це:

 зростання чисельності популяції;

 зміни в часі видового складу;

+  зміни в часі чисельності, вікового і статевого складу популяції;

 незмінність популяції.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология