Міністерство аграрної політики та продовольства україни

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 8Следующая ⇒

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ

ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості підготовки фахівців ОКР "бакалавр" напряму 6.090201

"Водні біоресурси та аквакультура"

з навчальної дисципліни "Гідробіологія"

Київ

"Аграрна освіта"

2012

Бентос – це:

 організми, які населяють товщу води;

+  організми, які населяють дно водойм;

 організми, які населяють поверхневий шар води;

 організми, які населяють поверхневу плівку води.

Плейстон – це:

+  організми, одна частина тіла яких знаходиться над поверхнею води, друга – під поверхнею;

 організми, які населяють поверхневу плівку води;

 організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см;

 організми, які населяють дно водойм.

3. Планктонтами називають організми, які:

+  населяють товщу води;

 населяють поверхневу плівку води;

 утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води;

 організми, які населяють дно водойм.

4. Гіпонейстон – це:

+  організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см;

 організми, які населяють товщу води;

 організми, які населяють дно водойм;

 населяють поверхневу плівку води.

Перифітон – це:

 організми, які живуть у літоральній зоні;

+  організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води;

 організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см;

 населяють поверхневу плівку води.

Епінейстон – це:

+  організми, які населяють верхній бік плівки поверхневого натягу води у водоймах;

 організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води;

 організми, які населяють товщу води;

 організми, які населяють дно водойм.

7. Пелагобентос – це:

 організми, які населяють пелагіаль;

+  організми, які почергово ведуть планктонний і бентосний спосіб життя;

 організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води;

 організми, які населяють дно водойм.

8. Голопланктон – це:

+  організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води;

організми, активне життя яких проходить у товщі води лише певний проміжок часу;

 організми, які населяють верхній бік плівки поверхневого натягу води;

 усі відповіді правильні.

9. Меропланктон – це:

+  організми, активне життя яких проходить у товщі води лише певний проміжок часу;

 організми, які населяють верхній бік плівки поверхневого натягу води;

 організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води;

 усі відповіді правильні.

10. До мікропланктону відносять організми з розміром тіла:

+  від 50 мкм до 0,5 мм;

  від 5 до 50 мкм;

 від 5 до 50 мм;

 від 1 до 4 мм.

11. До мезопланктону відносять організми з розміром тіла:

 від 50 мкм до 0,5 мм;

 від 5 до 50 мкм;

+  від 0,5 до 5 мм;

 від 6 до 50 мм.

12. До макропланктону відносять організми з розміром тіла

 від 50 мкм до 0,5 мм;

+  від 5 до 50 мм;

 від 0,5 до 4 мм;

 від 5 до 50 мкм.

13. Кріопланктон – це:

 населення літоральної зони водойм;

+  населення талої води снігу та льоду;

 населення бенталі;

 організми, які населяють пелагіаль.

14. Потамопланктон – це:

 планктон озер;

+  планктон рік;

 морський планктон;

 планктон лиманів.

15. Сестоном називають:

 сукупність організмів, які поселяються на різних предметах і живих тілах, які знаходяться у товщі води;

+  сукупність завислих у воді органо-мінеральних частинок та планктонних організмів;

 сукупність організмів, які населяють пелагіаль і бенталь водойм;

 усі відповіді неправильні.

Нектон – це:

+  організми, рухова активність яких достатня для подолання водних течій;

 організми, які або не здатні до активних рухів, або не можуть протистояти струменям води;

 організми, які населяють придонний шар водойм;

 організми, які населяють поверхневий шар води.

17. Життєвими формами є:

+  пелагос, бентос, нейстон;

 пелагіаль, бенталь, нейсталь;

 організми водойм, які займають однакове систематичне положення;

 перифітон, абісаль, літораль.

18. Планктон – це:

+  організми, які або не здатні до активних рухів, або не можуть протистояти струменям води;

 організми, які населяють придонний шар водойм;

 організми, рухова активність яких достатня для подолання водних течій;

організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води.

Нейсталь – це:

 дно із прилеглим до нього шаром води;

 товща води;

+  поверхневий шар води, який межує із атмосферою;

 життєва форма.

20. Екологічна валентність – це:

 міра резистентності гідробіонтів до дії одного чи сукупності чинників;

+  діапазон коливань чинника, який може витримувати вид;

 реакція гідробіонта на дію певного чинника;

 усі відповіді правильні.

21. Еврибіонтними формами є:

+  організми, які володіють широкою екологічною валентністю;

організми, які населяють усі відомі біотопи водойм із певним температурним режимом;

 організми, які населяють різноманітні біотопи морських вод;

 організми, які населяють різноманітні біотопи прісних вод.

22. Убіквісти – це:

 організми, які можуть існувати за умов різкої зміни температури;

+  організми із дуже високим ступенем еврибіонтності;

 організми із вузькою екологічною валентністю;

 організми, які можуть існувати у різних типах біотопів.

23. Схема, що правильно відображає передачу енергії у харчовому ланцюгу:

+  водорості–коловертки–веслоногі рачки–риби;

 веслоногі рачки–риби–водорості–коловертки;

 водорості–веслоногі рачки–риби–коловертки;

 коловертки–риби–веслоногі рачки–водорості.

Сукцесія – це:

  стан рівноваги екосистеми;

+ процес зміни екосистеми в часі під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників;

 адаптація популяцій;

 утворення водоростями продукції.

33. Компоненти гідробіоценозу, які є автотрофами:

 консументи 1 порядку;

 консументи 2 порядку;

 редуценти;

+  продуценти.

Сезонний показник – це:

+  відношення біомаси фітопланктону до біомаси зоопланктону;

 відношення чисельності зоопланктону до чисельності фітопланктону;

 відношення біомаси фітопланктону до чисельності зоопланктону;

 середньосезонна біомаса зоопланктону і фітопланктону.

Хемосинтетики належать до:

 гетеротрофів;

+  автотрофів;

 консументів;

 зоофагів.

Харчовий ланцюг – це:

 сукупність продуцентів;

+  шлях переміщення органічної речовини по трофічних рівнях;

 сукупність консументів І порядку;

 сукупність консументів ІІ порядку.

82. Тіло гіллястовусих ракоподібних поділяється на:

 голову, тулуб і ногу;

+  голову, тулуб і постабдомен;

 голову, тулуб і черевце;

 голову і тулуб.

83. Вчення про біологічну продуктивність водних екосистем розробив:

+  Вінберг;

 Шеннон;

 Гаузе;

 Хатчинсон.

84. Взаємодія риби і зоопланктону – це приклад:

 мутуалізму;

 паразитизму;

 коменсалізму;

 конкуренції;

+  хижацтва;

 стимуляції.

85. До представників бентосу належать:

 коловертки, одноденки, хірономіди, веслоногі раки;

+  одноденки, веснянки, хірономіди, молюски, олігохети;

 веснянки, інфузорії, гіллястовусі рачки, коловертки;

 коловертки, інфузорії, молюски, олігохети.

86. Первинну продукцію у водоймі за допомогою сонячної енергії утворюють:

 хемосинтетики;

+  фотосинтетики;

 гетеротрофи;

 паразити.

87. Для оцінювання ефективності впливу їжі на ріст використовують:

 оксікалорійний коефіцієнт;

+  трофічний коефіцієнт;

 енергію приросту;

 формулу Шмальгаузена.

88. Під час алометричного росту:

 розмір особин збільшується із збереженням геометричної подібності;

+  пропорції тіла з віком змінюються;

 змінюється співвідношення маси окремих тканин;

 не змінюється співвідношення маси окремих тканин.

89. Одиниці, у яких вимірюється оксикалорійний коефіцієнт:

 г/м² за одиницю часу;

+  Дж/мгО₂;

  г/м²;

 г/м² або Дж/м² за одиницю часу.

90. Формами розмноження веслоногих ракоподібних є:

+  статевим шляхом з метаморфозом;

 партеногенетично і статевим шляхом;

 партеногенетично;

 статевим шляхом.

91. Під час гетерогенного росту:

 розмір особин збільшується із збереженням геометричної подібності;

 пропорції тіла з віком змінюються;

+  змінюється співвідношення маси окремих тканин;

 пропорції тіла з віком не змінюються.

92. Інтенсивність трансформації енергії із збільшенням маси особини:

 не змінюється;

 збільшується;

+  зменшується.

93. Ріст організмів, під час якого починається процес утворення матеріалу у формі зачатків, які відчуджуються, називається:

 гетерогенним;

 гомогенним;

 соматичним;

+  генеративним.

94. Термін "оксикалорійний коефіцієнт" означає:

 відношення маси особини до маси спожитого особиною кисню;

+  відношення кількості енергії, яка виділяється під час окиснення речовини, до маси спожитого кисню;

 відношення кількості енергії, яка виділяється під час окиснення речовини, до маси особини;

 відношення маси спожитого кисню до кількості енергії, яка виділяється під час окиснення речовини.

95. Видове різноманіття водойм визначається за допомогою:

+  індексу Шеннона;

 Індексу Зелінки-Марвана;

 індексу Пантле-Бука;

 індексу Чекановського-Сьоренсена.

Осморегулятори – це:

 речовини, які регулюють тиск у тілі гідробіонтів;

 гідробіонти, в яких тонічність середовища така сама, як у зовнішньому середовищі;

 речовини, що виділяються гідробіонтами під час зміни тиску зовнішнього середовища;

+  гідробіонти, що здатні контролювати тонічність внутрішнього середовища.

Осмоконформатори – це:

 речовини, які регулюють тиск у тілі гідробіонтів;

+  гідробіонти, в яких тонічність середовища така сама, як у зовнішньому середовищі;

 речовини, що виділяються гідробіонтами під час зміни тиску зовнішнього середовища;

 гідробіонти, що здатні контролювати тонічність внутрішнього середовища.

Природна кормова база – це:

 кормові ресурси водойм;

+  частина кормових ресурсів, яка може бути використана мешканцями водойми;

 частина кормової бази, яка вже використана мешканцями водойми;

 сукупність наявних у водоймі кормових ресурсів;

 харчові ланцюги.

Т олерантн і сть – це:

+  здатність організмів витримувати відхилення чинників середовища від оптимальних значень;

 здатність організмів витримувати несприятливі умови;

 реакція організмів на зміни дії абіотичних чинників;

 ступінь витривалості організмів до дії чинників середовища.

194. Автором індексу сапробності є:

 Шмальгаузен;

 Тіннеман;

+  Пантле-Бук;

 Вінберг.

195. Гідатофіти – це:

+  водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду;

 повітряно-водяні рослини;

 рослини, у яких листки плавають на поверхні;

 рослини вологих місць існування.

196. Гелофіти – це:

 водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду;

+  повітряно-водяні рослини;

 рослини, у яких листки плавають на поверхні;

 рослини вологих місць існування.

197. Плейстофіти – це:

 водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду;

 повітряно-водяні рослини;

+  рослини, у яких листки плавають на поверхні;

 рослини вологих місць існування.

198. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом І порядку є:

 веслоногі раки;

+  коловертки;

 риба;

 водорості.

199. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом ІІ порядку є:

+  веслоногі раки;

 коловертки;

 риба;

 водорості.

200. У харчовому ланцюзі: "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом ІІІ порядку є:

 веслоногі раки;

 коловертки;

+  риба;

 водорості.

201. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" продуцентом є:

 веслоногі раки;

 коловертки;

  риба;

+  водорості.

202. У харчовому ланцюзі: "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом не є:

 веслоногі раки;

 коловертки;

 риба;

+  водорості.

203. Трофічний рівень у харчовому ланцюзі можуть утворювати гідробіонти:

+  різного таксономічного рангу;

 лише одного таксономічного рангу;

 організми із подібною будовою трофічного апарату;

 організми подібного розміру.

204. До продуцентів у водоймі відносять:

+  водорості і вищу водяну рослинність;

 лише водорості;

 усі організми, які продукують органічну речовину у водоймі;

 лише вищу водяну рослинність.

Сапрофіти – це:

 тварини, які живляться трупами інших тварин;

+  рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин;

 організми із недорозвиненим трофічним апаратом;

 тварини, які живляться продуктами органічного розпаду.

Сапрофаги – це:

+  тварини, які живляться трупами інших тварин;

 рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин;

 організми із недорозвиненим трофічним апаратом;

 тварини, які живляться продуктами органічного розпаду.

Сапрофіти належать до:

+  гетеротрофів;

 продуцентів;

 хемосинтетиків;

 фотосинтетиків.

Фотоавтотрофи належать до:

+  продуцентів;

 редуцентів;

 консументів;

 гетеротрофів.

Хемоавтотрофи належать до:

+  продуцентів;

 редуцентів;

 консументів;

 гетеротрофів.

Редуценти належать до:

 продуцентів;

 фотоавтотрофів;

 хемоавтотрофів;

+  гетеротрофів.

Консументи належать до:

 продуцентів;

 фотоавтотрофів;

 хемоавтотрофів;

+  гетеротрофів.

Іонний коефіцієнт – це:

 відношення кількості іонів K⁺  до кількості іонів Mg ²⁺;

+  відношення суми іонів K⁺ і Na⁺  до суми Ca²⁺ і Mg ²⁺;

 сумарна кількість іонів у воді;

 відношення кількості іонів Na⁺  до кількості іонів Ca²⁺.

Динаміка популяції – це:

 зростання чисельності популяції;

 зміни в часі видового складу;

+  зміни в часі чисельності, вікового і статевого складу популяції;

 незмінність популяції.

Евтрофування – це:

 заболочення біотопу;

+  збагачення водних мас біогенними речовинами;

 незворотні зміни у водоймі, які призводять до її загибелі;

 усі відповіді неправильні.

Види-едифікатори – це:

+ домінантні види, які своєю життєдіяльністю модифікують середовище і таким чином впливають на інших членів угруповання;

 рідкісні і малочисельні види;

 домінатні види із найвищим значенням індексу домінування;

 види із максимальною чисельністю.

Детритофаги належать до:

 еврифагів;

+  стенофагів;

 поліфагів;

 сапрофагів.

Добовий раціон – це:

+  кількість корму, яка споживається твариною протягом доби;

 кількість корму, яка засвоюється твариною протягом доби;

 відношення кількості спожитого твариною корму до кількості засвоєного корму протягом доби;

 відношення кількості засвоєного твариною корму до кількості спожитого корму протягом доби.

224. Еугалинні води мають солоність:

+  30–40‰;

 0,5–30‰;

 понад 40‰;

 до 0,5-1‰.

225. Прісні води мають солоність:

 30–40‰;

 0,5–30‰;

 понад 40‰;

+  до 0,5-1‰.

226. Гіпергалинні води мають солоність:

 30–40‰;

 0,5–30‰;

+  понад 40‰;

 до 0,5-1‰.

227. Солоність морських вод сягає значень:

+  30–40‰;

 0,5–29‰;

 41–50‰;

 понад 50‰.

228. Ацидофільні стеноіонні форми:

+  надають перевагу кислим водам;

 надають перевагу лужним водам;

 надають перевагу водам із нейтральним значенням рН;

229. Алкаліфільні стеноіонні форми:

 надають перевагу кислим водам;

+  надають перевагу лужним водам;

 надають перевагу водам із нейтральним значенням рН;

230. Під час біоіндикації рівня забруднення водойми органічною речовиною використовують:

 індекс Шеннона;

 індекс Жакара;

+  індекс Пантле-Бука;

 індекс Гаєвської.

231. Сапробність водойми дозволяє встановити:

 рівень токсикологічного навантаження на водойму;

+  рівень органічного забруднення водойми;

 рівень інтоксикації важкими металами;

 рівень радіологічного забруднення водойми.

232. Для гідробіонтів у водоймі найбільш характерним просторовим розподілом є:

 безладний;

 одноманітний;

+  плямистий;

 рівномірний.

233. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести:

 коменсалізм;

+  утворення зграй та скупчень;

 протокооперацію;

 аменсалізм.

234. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести:

 коменсалізм;

+  пряму боротьбу і взаємодопомогу;

 мутуалізм;

 аменсалізм.

235. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести:

 мутуалізм;

 протокооперацію;

+  конкуренцію і біохімічне інгібування;

 аменсалізм.

236. Питома продукція – це:

 кількість органічної речовини, яка утворюється за певний проміжок часу;

+  кількість органічної речовини, яка утворюється популяцією за одиницю часу на одиницю маси;

 кількість органічної речовини, яка акумулюється у гідробіонтах;

 кількість органічної речовини, яка передається на наступний трофічний рівень.

237. Інтенсивність продукування органічної речовини є вищою:

+  у популяціях, утворених організмами дрібних розмірів;

 у популяціях, утворених організмами більших розмірів;

 не залежить від розміру гідробіонтів.

238. До біотичних чинників, які сприяють самоочищенню водойми, належить:

+  дихання гідробіонтів;

 продукування гідробіонтами органічної речовини;

 життєдіяльність гідробіонтів не впливає на самоочищення водойми;

смертність гідробіонтів.

239. Для кількісного оброблення проб зоопланктону використовують:

+  камеру Богорова;

 сітку Апштейна;

 батометр Рутнера;

 чашка Кольквитця.

240. Кількість органічної речовини, яка утворюється популяцією за одиницю часу на одиницю маси – це:

 біологічна продукція;

+  питома продукція;

 чиста продукція;

 валова продукція.

Стеногалинними формами є:

 гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі температур;

+  гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі коливань солоності;

 гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі коливань насиченості води киснем;

 гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі температур.

Стенотермними формами є:

 гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі температур;

 гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі коливань солоності;

 гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі коливань насиченості води киснем;

+  гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі температур.

243. Стратифікація вод – це:

 перемішування верхніх шарів води;

 вихід глибинних вод на поверхню;

+  розподіл щільності води по вертикалі;

 відсутність перемішування води.

244. Ритми розмноження гідробіонтів найбільшою мірою залежать від:

+  надходження сонячної радіації;

 температурного режиму;

 розміру гідробіонтів;

 припливів і відпливів.

245. Автогенна сукцесія спостерігається під час:

+  зміни біотопу самим біоценозом;

 зміни біотопу внаслідок зовнішніх чинників;

зміни біотопу автотрофним компонентом біоценозу та зовнішніми чинниками;

 зміни біотопу за рахунок інтродукованих видів.

246. Екзогенна сукцесія спостерігається під час:

 зміни біотопу самим біоценозом;

+  зміни біотопу внаслідок зовнішніх чинників;

зміни біотопу автотрофним компонентом біоценозу та зовнішніми чинниками;

 зміни біотопу за рахунок автотрофного компоненту.

Чутливість – це:

 здатність витримувати без шкоди для себе певний ступінь забруднення;

+  здатність реагувати на мінімальні концентрації токсикантів;

 здатність реагувати на максимальні концентрації токсикантів;

 здатність витримувати різні концентрації токсикантів.

Стійкість – це:

+  здатність витримувати без шкоди для себе певний ступінь забруднення;

 здатність реагувати на мінімальні концентрації токсикантів;

 здатність реагувати на максимальні концентрації токсикантів;

 здатність нейтралізувати певний рівень інтоксикації.

249. У Світовому океані водорості найбагатше представлені:

+  діатомовими і перидінієвими;

 золотистими;

 зеленими і синьо-зеленими;

 синьо-зеленими.

250. Основну біомасу зоопланктону у Світовому океані утворюють:

 коловертки;

+  нижчі ракоподібні;

 найпростіші;

 найпростіші і коловертки.

251. Організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води:

+  голопланктон;

 меропланктон;

 кріопланктон;

 пагон.

252. Організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води лише певний проміжок часу:

 голопланктон;

+  меропланктон;

 кріопланктон;

 пагон.

253. Видове різноманіття гідробіонтів більше:

 у помірних широтах;

+  у тропічних широтах;

 однакове незалежно від широти;

 у субтропічних широтах.

254. Із підвищенням температури на кожні 10 ºС обмінні процеси гідробіонтів прискорюються у:

  1,5 рази;

+   2–3 рази;

  4–5 разів;

  6–7 разів.

255. Із підвищенням температури пасивний солевий обмін гідробіонтів:

 зменшується;

+  збільшується;

 не змінюється.

256. Гомойоосмотичні гідробіонти:

+ здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини, незалежно від осмотичного тиску середовища;

не здатні зберігати більш менш постійний осмотичний тиск під час зміни солоності води;

 здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини залежно від осмотичного тиску середовища.

257. Пойкілоосмотичні гідробіонти:

 здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини, незалежно від осмотичного тиску середовища;

+  не здатні зберігати більш менш постійний осмотичний тиск під час зміни солоності води;

 здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини залежно від осмотичного тиску середовища.

258. Активність "натрієвого насосу" у гідробіонтів пов’язана:

+  із переносом Na⁺через клітинні мембрани;

 із значною акумуляцією Na⁺у клітинах;

 із регуляцією пасивного сольового обміну;

 із переносом Mg²⁺через клітинні мембрани.

259. Пойкілотермні гідробіонти:

+  організми з непостійною температурою тіла, яка змінюється залежно від температури середовища;

 тварини з постійною, стійкою температурою тіла, яка майже не залежить від температури довкілля;

тварини з постійною, стійкою температурою тіла, яка залежить від температури довкілля.

Афотична зона водойм – це:

 зона водойм без доступу сонячних променів;

+  найбільш освітлена зона водойм;

 зона поверхневого шару водойм;

 зона придонного шару водойм.

Організми плейстону  – це:

+  організми, одна частина тіла яких знаходиться над поверхнею води, друга – під поверхнею;

 організми, які населяють поверхневу плівку води;

 організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см;

організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води.

299. Гіпонейстон – це:

 +  організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см;

організми, які населяють товщу води;

  організми, які населяють дно водойм;

організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води.

300. Організми пелагобентосу – це:

 організми, які населяють пелагіаль;

+  організми, які почергово ведуть планктонний і бентосний спосіб життя;

 організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води;

 організми, які населяють дно водойм.

301. Макропланктон представлений організмами з розміром тіла:

+  більше 5 см;

 більше 5 мм;

 більше 5 мкм;

 більше 5 м.

302. Життєвими формами є:

+  пелагос, бентос, нейстон;

 пелагіаль, бенталь, нейсталь;

 організми водойм, які займають однакове систематичне положення.

організми водойм, які займають певне місце у трофічному ланцюгу.

303. До еврибіонтних форм відносять:

 + організми, яким притаманна широка екологічна валентність;

організми, які населяють усі відомі біотопи водойм із певним температурним режимом;

організми, які населяють різноманітні біотопи морських вод;

 організми, які населяють різноманітні біотопи.

Сезонний показник означає:

    відношення біомаси фітопланктону до чисельності зоопланктону;

 середньосезонна біомаса зоопланктону і фітопланктону;

+  відношення біомаси фітопланктону до біомаси зоопланктону;

 відношення чисельності зоопланктону до чисельності фітопланктону.

Трофічний ланцюг – це:

+ шлях переміщення органічної речовини по трофічних рівнях;

 сукупність консументів І порядку;

 сукупність консументів ІІ порядку;

  сукупність продуцентів.

319. У водоймі первинну продукцію за допомогою сонячної енергії утворюють:

 гетеротрофи;

  паразити;

  хемосинтетики;

 +  фотосинтетики.

320. Формами розмноження веслоногих ракоподібних є:

 статевим шляхом з метаморфозом;

 партеногенетично і статевим шляхом;

+  партеногенетично;

 кон’югація.

321. Гетерогенний ріст характеризується:

 збільшенням розміру особин із збереженням геометричної подібності;

 зміною пропорцій тіла з віком;

+  зміною співвідношення маси окремих тканин;

 збільшенням розміру особин без збереження геометричної подібності.

До сапрофагів відносять:

 рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин;

 організми із недорозвиненим трофічним апаратом;

+  тварини, які живляться трупами інших тварин;

 тварини, які живляться продуктами розпаду органічних речовин.

Добовий раціон – це:

 відношення кількості спожитого корму твариною до кількості засвоєного корму протягом доби;

+  кількість корму, яку споживає тварина протягом доби;

 кількість корму, яка засвоюється твариною протягом доби;

 відношення кількості засвоєного твариною корму до кількості спожитого корму протягом доби.

350. Морські води мають солоність:

 понад 40‰;

+  30–40‰;

 0,5–30‰;

 до 0,5‰.

351. Оцінювання забруднення водойми органічною речовиною можна провести за допомогою:

 індексу Шеннона;

+  індексу Пантле-Бука;

індексу Жакара;

 індексу Маргалефа.

352. Конкуренцію та біохімічне інгібування відносять до:

  мутуалізму;

 протокооперації;

+  внутрішньопопуляційних відношень;

 фабричних зв’язків.

ГПК – це:

 мінімальна концентрація шкідливих речовин у воді, за якої зберігається придатність води для певного типу водокористування;

+ максимальна концентрація шкідливих речовин у воді, за якої зберігається придатність води для певного типу водокористування;

концентрація шкідливих речовин у воді, за якої не зберігається придатність води для певного типу водокористування;

 концентрація шкідливих речовин, яка не впливає на життєдіяльність гідробіонтів.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США