Роль та місце малого бізнесу в системі підприємництва.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 22Следующая ⇒

Мале підприємство – це підприємство з незначною кількістю працівни-ків, невеликими обсягами виробничої, наукової, торгівельної діяльності, власник якого несе повну відповідальність за результати господарювання, самостійно приймає управлінські рішення і привласнює прибутки.

Ознаки малого підприємства:

- невеликий за обсягом ринок збуту, що не дозволяє фірмі здійснювати вагомий вплив на стан та обсяги реалізованої продукції;

- правова незалежність: власник самостійно контролює свій бізнес, (це умова дозволяє виключити невеликі філіали крупних фірм);

- персоніфіковане управління, яке передбачає, що власник сам приймає участь у всіх аспектах управління бізнесом і в процесі прийняття всіх рішень

Згідно до вітчизняного законодавства встановлено, що граничний рівеньчисельності персоналу в малому бізнесі по галузях складає:

- в промисловості, будівництві і транспорті – 200 чол.;

- в науці та науковому обслуговуванні – 100 чол.;

- в інших галузях виробничої сфери – 50 чол.;

- в галузях невиробничої сфери – 25 чол.;

- в роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні населення – 15 чол.

Згідно Закону України “Про державну підтримку малого підприєм-ництва” від 19.10.2000 р. №2063-ІІІ,суб’єктами малого бізнесу є:

1) фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності;

2) юридичні особи – це суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 чол. та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тис. євро.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, в тому числі й тих, хто працює за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Позитивними рисами підприємств малого бізнесу є:

– гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;

– повніше використання робочої сили та устаткування, менший рівень запасів (тоді як на великих підприємствах залишаються незавантаженими в середньому 75% виробничих потужностей);

– раціональна організаційна структура підприємства;

– швидка адаптація до кон’юнктури ринку, місцевих умов, запитів споживача, оперативне оновлення асортименту продукції;

– можливість швидкого впровадження значної частки нових ідей, проектів і створення нових зразків продукції;

– невисокі експлуатаційні витрати;

– відносно невеликий капітал для створення таких підприємств;

– можливість зменшення витрат підприємства за рахунок вузької спеціалізації, економії на управлінських витратах та ін.;

– високі шанси на успіх;

– значна роль у створенні нових робочих місць;

– велике значення у формуванні середнього класу населення;

– формування підприємства як чинника соціально-економічного прогресу.

Основними недоліками діяльності підприємств малого бізнесу є:

– нижча продуктивність праці порівняно з великим підприємствами;

– нездатність впроваджувати важливі капіталомісткі досягнення науки і техніки у виробництві;

– вища інтенсивність праці за рахунок тривалого робочого дня, використання сімейної праці;

– економія на умовах праці та техніки безпеки;

– обмежена можливість підвищувати кваліфікаційний рівень найманих працівників;

– значні труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів, заборгованість;

– відсутність профспілок, а також тих прав в управлінні виробництвом, які завоювали наймані працівники на великих підприємствах;

– обмеженість у впровадженні найпрогресивніших форм та методів організації виробництва;

– формування сукупністю малих підприємств загалом стихійного характеру розвитку немонополізованого сектору економіки, лише частково підпорядкованого дії закону планомірного розвитку (тією мірою, якщо ці підприємства втягнуті в контрактні відносини з крупними компаніями та державою).

Функції, що виконують підприємства малого бізнесу:

1. Новаторська – сприяння процесу продукування нових ідей: техніч-них, наукових, організаційних, управлінських, а також створенню нових проектів та здійсненню дослідно-конструкторських розробок.

2. Організаційна – впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових форм оплати праці, сприяння раціональному поєднанню одиничного поділу праці.

3. Господарська – ефективне використання більшості трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів.

4. Соціальна – виготовлення товарів та послуг, необхідних суспільству у працевлаштуванні значної частки працездатного населення.

5. Особистісна – самореалізація власної мети підприємця, отримання ним задоволення від своєї діяльності.

Пріоритетні напрямки розвитку підприємств малого бізнесу в Україні:

- виробництво, переробка і зберігання с/г продукції;

- обслуговування АПК, виробництва продукції для його забезпечення;

- виробництво товарів народного споживання, продуктів харчування та надання комунально-побутових послуг;

- виготовлення будівельних матеріалів, розвитку індивідуального житлового будівництва;

- виробництво засобів медичного призначення;

- розробка та впровадження новітніх досягнень науки і техніки;

- виробництво нових видів продукції, що замінюють її імпортні аналоги.

На процес формування, стабілізації та розвитку малих підприємств впливають наступні фактори:

- державна політика розвитку малих підприємств, що проявляється в створенні законодавчої бази, формування громадської думки, створення рівних можливостей в конкуренції з державними, колективами та приватними підприємствами, підготовці спеціалістів;

- наявність і доступність основних складових для організації діяльності малого підприємства (ресурси, приміщення, обладнання, матеріали);

- наявність інфраструктури, що сприяє створенню та розвитку МП (фонди підтримки, кредитування, страхування, консультаційні організації з юридичних, управлінських, економічних та ін. питань).

2. Організаційно-економічні форми малого бізнесу та функціонально-правовий статус його діяльності.

Вибір конкретної сфери діяльності малого бізнесу пов’язаний з поділо економіки на сфери та галузі, а також з обмеженнями держави щодо певних видів діяльності.

Основні сфери діяльності малого бізнесу:

1) матеріальне виробництво;

2) нематеріальне виробництво (сфера послуг).

Згідно з прийнятою в розвинутих країнах класифікацією, у сфері послуг надають послуги: матеріально-виробничого та нематеріального характеру.

До послуг матеріально-виробничого характеру належать:

1) громадське харчування;

2) побутові послуги населенню (хімчистка, прання, ремонт і обслугову-вання автомобілів, меблів, одягу, взуття, побутових приладів, теле-, радіоапаратури, ювелірних виробів та ін.);

3) туристичне обслуговування та готельні послуги;

4) частина послуг транспорту, торгівлі, зв’язку;

5) послуги з виробництвом та обігу (організація та налагодження управління виробництвом: створення підприємств, приватизація, перехід на інші форми власності та організаційно-правові форми, аудиторські послуги, консалтингові послуги тощо);

6) науково-дослідні та допоміжні лабораторії, проектно-конструкторські бюро, агентства з прокату устаткування та ін.

До послуг нематеріального характеру відносять послуги у сфері науки, освіти, охорони здоров’я, господарського використання нерухомості, страхування, юридичні послуги тощо.

Організаційні форми малих підприємств:

- приватне підприємство – засноване на власності окремого громадянина з правом найму робочої сили;

- сімейне підприємство – засноване на власності і праці громадян–членів однієї сім’ї, що проживають разом і ведуть спільне господарство;

- колективне підприємство – засноване на власності трудового колективу підприємства;

- державне підприємство – засноване на загальнодержавній власності;

- державне комунальне підприємство – засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

- спільне підприємство – засноване на власності громадян і юридичних осіб різних країн;

- орендне підприємство – засноване на орендних відносинах, що передбачають здавання в тимчасове користування засобів виробництва, споруд, іншого майна, що залишається у власності орендодавця.

Існує багато варіантів процесу утворення малих підприємств. Одним із способів може бути їх утворення шляхом виділення із більш крупних підприємств з наданням їм відповідних прав (юридичної особи, відкриття розрахункового рахунку, самостійного балансу тощо). При цьому мале підприємство отримує можливість самостійно формувати портфель замовлень, що ставить його доходи в пряму залежність від результатів власної діяльності.

Створення МП шляхом їх виділення із складу більш крупних може бути пов’язане з акціонуванням шляхом надання підрозділам форми дочірніх підприємств, невеликих АТ, акцій яких можуть розповсюджуватись як серед робітників і адміністрації підприємства, так і через вільний продаж.

Основними перевагами таких підприємств є гнучкість пристосованість до ринку, можливість за короткі терміни оновити випуск продукції, якістю задовольнити індивідуальні запити споживачів.

Наприклад, в США щорічно виникає близько 600 тис. малих підприємств, а припиняє свою діяльність близько 400 тис. Тобто малі підприємства мають повну свободу створення, ліквідації, вибору та зміни напрямку діяльності тощо.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры