Економічні погляди Ф. Прокоповича та Г. Сковороди.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 32 из 69Следующая ⇒

Феофан Прокопович (1681-1736 рр.) – уродженець м. Києва, православний проповідник, філософ, поет та державний діяч (приймав участь у розробці багатьох реформ, наказів та розпоряджень Петра І).

Як викладач та автор посібників з різноманітних дисциплін (математика, фізика, астрономія, риторика, філософія, теологія, логіка, піїтика[179]), він був одним з найперших, хто активно втілював просвітництво в маси (ідеї англійського філософа Френсіса Бекона, французького математика Рене Декарта та ін.).

Економічні вчення Прокоповича викладені в працях «Слово о власті і честі царській» (1718 р.), «Духовний регламент» (1721 р.), «Правда волі монаршої у визначенні нащадка держави своєї» (1722 р.), в яких автор:

- захищає абсолютизм (абсолютну монархію) та наводить основні його принципи:

а) принцип всенародної корисності, за яким єдиною метою та причиною існування інституту державної влади є принесення народу користі (забезпечення добробуту і безпеки, світське і духовне навчання);

б) принцип централізації влади, спрямований проти залишків феодальної роздробленості;

- зазначав, що довершеність тієї чи іншої форми державного устрою для кожної нації є різною (для однієї найкращою є демократія, для іншої - монархія);

- критикує схоластичну теологію, католицькі забобони, ідеї томістів (послідовників вчення Томи Аквінського);

- обґрунтовує необхідність церковної реформації у забезпеченні просвітництва народу – спростування патріаршества, усунення з середовища духовенства осіб, що прийшли не по зову душі, а по розрахунку (жорсткий відбір на основі відповідних іспитів та випробувань щодо знань та духовних якостей пастирів), введення духовної цензури (заборона проявів містики та фанатизму) та розповсюдження шкіл.

- заперечує примат церкви у науці, освіті, світській владі, у зв’язку із чим висунув відповідні ідеї, які за участю Петра І, успішно були реалізовані на практиці, а саме: 1) заснування у 1721 році Синоду як вищого органу управління Російською православною церквою, що підпорядковується державній владі[180], 2) створення Російської академії наук, яка остаточно розмежувала інститут науки від інституту релігії.

Григорій Сковорода (1722-1794 рр.) – уродженець с. Чернухи Київської губернії, філософ-богослов, поет, байкар, пісняр, педагог. Основні економічні положення викладені в працях «Начальная дверь ко християнському добронравію» (1766 р.), «Наркісс. Разглагол о том: узнай себе» (1766 р.), в яких автор:

- повстав проти мертвої церковної схоластики та духового гноблення з боку церкви;

- розвивав демократичні ідеї (визнавав права особистості, рівність професій та людей);

- вважав, що сенс життя полягає у творенні добра людям («Найбільша кара за зло – це робити зло, а найбільша нагорода за добро – це робити добро»), а істинне щастя – знаходиться в середині кожного (проте не всякий здатний його побачити, бо засліплений світом);

- зазначив, що буття небесне і земне підпорядковується вічному Плану, зміст якого втілено у слові Божому;

- весь світ складається з двох натур: видима (тварина) і невидима (Бог), де невидима створює видиму натуру та пронизує її своєю благодаттю; зміст існування видимої натури є віра, яка відкриє таїнства божественного начала та стане дверцятами у школу розуміння вічності;

- наводить ланцюг правильного світосприйняття: «Знання у вірі, віра у страху (прогнівити Бога), страх у любові (страх втратити любов від Бога), любов у дотриманні заповідей Бога, дотримання заповідей призводить до любові к ближньому, любов до ближнього усуває заздрість (найбільш небезпечне людське відчуття) і т.д.»;

- все в світі підпорядковується Божому промислу, який визначає призначення людини. Людина по своїй натурі індивідуальна і від природи в ній закладена активність, яка проявляється у труді. При правильному виборі сфери прикладання своєї праці (згідно божественного призначення, таланту) матеріальний світ здійснює благотворний вплив на людину (вона збагачується).

Висновки: Економічні погляди українських мислителів Ф. Прокоповича і Г. Сковороди є дещо спільними. Зокрема вони різко критикували церковну ідеологію того часу, яка захищала інтереси феодалів та стримувала науково-технічний прогрес. З цієї позиції Феофан Прокопович обґрунтував та реалізував церковну та освітню реформи. Григорій Сковорода як активний противник будь-яких форм експлуатації, розвинув демократичні ідеї, згідно яких всі рівні перед Творцем, а людська діяльність як природна властивість людини має реалізовуватись, виходячи із талантів, якими вона наділена від народження.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров