Тема: Функції та технологія менеджменту невиробничої сфери

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 6Следующая ⇒

1. Послідовність функцій в “колі менеджменту“:

1) планування, організування, рішення, оперативне регулювання, мотивація, визначення цілей, контроль;

2) визначення цілей, планування, організування, мотивація, оперативне регулювання, контроль;

3) рішення, організування, планування, оперативне регулювання, визначення цілей, мотивація, контроль;

4) визначення цілей, планування, рішення, організування, оперативне регулювання, мотивація, контроль.

2. Загальна функція менеджменту - це:

1) частина управлінського циклу, яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання;

2) сукупність елементів, які технологічно пов'язані між собою в процесі виробництва;

3) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою;

4) засоби реалізації функцій менеджменту.

3. В “колі менеджменту”:

1) п’ять функцій менеджменту;

2) сім функцій менеджменту;

3) дев’ять функцій менеджменту;

4) сімнадцять функцій менеджменту.

4. Функції менеджменту - це:

1) чітко визначене коло обов’язків, які виконує структурний підрозділ або окремий фахівець апарату управління;

2) способи впливу суб’єкта управління на об’єкт управління;

3) послідовність управлінських функцій, які виконуються у складі загального процесу менеджменту;

4) способи впливу об’єкта управління на суб’єкт управління.

5. Функції менеджменту - це:

1) способи впливу суб’єкта управління на об’єкт управління;

2) послідовність управлінських функцій, які виконуються у складі загального процесу менеджменту;

3) способи впливу об’єкта управління на суб’єкт управління;

4) чітко визначене коло обов’язків, які виконує структурний підрозділ або окремий фахівець апарату управління.

6. Коло менеджменту включає наступні функції:

1) визначення цілей, планування, рішення, організація (процесна і структурна), оперативний вплив, мотивація, контроль;

2) координація, облік, аналіз, реалізація, комунікація;

3) робота з кадрами, керівництво, аналіз, визначення цілей, реалізація;

4) кооперація, координація, мотивація, комунікація, мотивування, управління.

7. За ступенем визначеності цілі поділяють на:

1) глобальні і локальні;

2) зовнішні та внутрішні;

3) кількісні та якісні;

4) авторитарні та демократичні.

8. У складі цілей організації особливе місце посідає:

1) місія організації;

2) культура організації;

3) функції організації;

4) короткотермінові цілі структурних підрозділів.

9. За способом визначення цілі поділяють на:

1) глобальні і локальні;

2) зовнішні та внутрішні;

3) кількісні та якісні;

4) авторитарні та демократичні.

10. Цілі управління – це:

1) чітко визначене коло обов’язків, які виконує структурний підрозділ чи фахівець апарату управління;

2) такий майбутній стан об’єкту управління, який передбачається досягти шляхом спільної праці колективу підприємства;

3) система економічних регуляторів господарської діяльності, за допомогою яких визначається спосіб існування соціально - економічної системи в цілому;

4) система показників соціального розвитку колективу.

11. За спрямованістю цілі поділяють на:

1) глобальні і локальні;

2) зовнішні та внутрішні;

3) кількісні та якісні;

4) авторитарні та демократичні.

12. Принцип економічності в плануванні:

1) означає, що коли планується складна діяльність, необхідно планами охоплювати усі параметри чи дії у цій сфері;

2) вимагає чіткого визначення параметрів плану, а там де це неможливо зробити визначити допуски;

3) передбачає уточнення та зміни в процесі виконання плану;

4) означає, що витрати на складання плану повинні бути менші за очікуваний від планування результат.

13. Планування як функція менеджменту - це:

1) визначення цілей управління та шляхів реалізації;

2) перелік конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованого йому апарату управління;

3) конкретизація цілей управління в системі показників соціально-господарської діяльності підприємства та розробка стратегії і тактики діяльності;

4) вольовий акт втручання суб'єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

14. Ознаки лінійного управління:

1) диференціація функцій управління;

2) підпорядкованість кожного працівника тільки одному керівнику;

3) наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту;

4) забезпечення наказів необхідними ресурсами; вивільнення керівників від виконання посадових обов’язків.

15. Недоліками лінійної структури управління є:

1) порушення єдності розпорядництва, зниження відповідальності за виконану роботу;

2) потреба керівникові виконувати різноманітні управлінські функції, відсутність фахівців з реалізації окремих управлінських функцій;

3) швидка зміна працівників, поганий комунікаційний зв’язок;

4) неефективність діяльності підприємства, низькі економічні показники.

16. Виберіть правильне визначення ланки управління:

1) - це організаційно відособлені структурні підрозділи, кожний з яких виконує визначену сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці та її кооперації при опрацюванні, прийнятті і реалізації рішень;

2) - це сукупність управлінських ланок, які перебувають на відповідному ієрархічному рівні управління і відображають послідовність їх підрозділів знизу до верху;

3) - це упорядкована сукупність елементів системи, що визначає поділ праці та службових обов’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень;

4) - це боротьба між суб’єктами господарювання за покупця.

17. Ознаки лінійно–функціонального управління:

1) диференціація функції управління;

2) підпорядкованість кожного працівника тільки одному керівнику;

3) наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту;

4) послідовність операцій процесу управління.

18. Перевагами функціональної структури управління є:

1) одержання підлеглими несуперечливих вказівок; повна відповідальність за результати роботи;

2) вивільнення лінійних керівників від знання всіх сторін управління; диференціація їх роботи; швидкість створення нових функціональних служб;

3) забезпечення наказів необхідними ресурсами; вивільнення керівників від виконання посадових обов’язків;

4) підвищення ефективності комунікацій; взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього середовища.

1 9. Складовими частинами регулювання є:

1) оперативне планування, контроль і мотивація;

2) оперативне планування, організація виконання оперативних планів, організація поточного контролю і регулювання ходу робіт;

3) інформація про хід виконання робіт, її аналіз, прийняття рішень;

4) встановлення стандартів і критеріїв порівняння фактичних даних із стандартами; виявлення відхилень; розробка заходів по усуненню відхилень.

20. «Піраміду потреб» побудував:

1) А. Маслоу;

2) Д. Мак-Грегор;

3) М. Туган-Барановський;

4) Ф. Тейлор.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология