Психомоторика - почуття - енергопотенціал

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 14Следующая ⇒

Отже, за перший рік життя дитина двічі змінює формулу життєдіяльності. А переходячи до нового стану, починає вчитися користуватися психомоторикою.

 Дитина, пізнаючи за допомогою психомоторики світ, опановує простір власних рухів, час тривання рухів, і сили, які діють у цьому просторі і часі, і їй чинять опір. Так малюк опановує фізичний світ.

Психомоторне пізнання - величезна праця, яку повинен кожен виконати самотужки. Бо це пізнання не можна здійснити, запам’ятавши найточніші словесні формули, математичні викладки - ніщо його не замінить: цей фізичний світ треба відобразити, оцінити і вивчити за допомогою почуттів самостійно.

 Що ж таке живий рух і діяльність людини? Психомоторна і розумова діяльність, як ви вже зрозуміли - дійсне буття людини, діючи, людина стає вільною. Психомоторні дії, якщо стають досконалими здатностями, можуть бути засобами творчості.

Тільки виконуючи дії, людина виявляє свою творчу сутність і свою індивідуальність. А система дій (психомоторних, пізнавальних, естетичних і моральних тощо), яку опанувала людина, є простором її свідомості.

 Чому? У психомоторній дії людина розрізняє себе - стан свого тіла - і рухи, усвідомлює в собі дві протилежності: “систему - Я-предмет”. І оперуючи цим Я-предметом, опановує і підпорядковує його своїй волі, скоряє, долає опір діям; мислить ними, переживає його і уявляє бажаний майбутній предмет ще до закінчення дії.

Справді, рух мислячого людського тіла - невичерпне джерело смислів і духовного змісту.

 Ось де починається розвиток мислення і волі. Під час дії людина залишається вільною від плину живого руху; ця незалежність дає їй змогу керувати власними рухами згідно з метою подібно до того, як вона оперує предметом, розташованим поза нею.

Процес оперування предметом - процес вияву і розвитку здібностей

мислення, почуттів і уяви; бо вони дієво виявляються під час розв'язування задачі і в цій же роботі вони розвиваються.

Для дій мислячого тіла людини немає обмежень, коли вона розв’язує завдання, оперуючи і створюючи предмети найскладніших просторових конфігурацій і розмірів. Наприклад, вухо або око - теж органи мислячого тіла, здатні лише створювати відображення - перетворення зовнішніх та внутрішніх подразнень на психічні факти. Тому процеси творчості - відкриття, винаходи і створення художніх образів - неприступні для них.

 Живий рух і дії людини регулюються її образами, почуттями, думками. У живому русі зароджуються елементи думки, виникають і працюють поза нашою свідомістю.

 Отож, щоб розвивати мислення, треба навчитися: 1) дослухатися до себе, 2) розуміти “мелодію” психомоторної дії, 3) розрізняти її приховані смисли і робити їх власним здобутком.

 У два роки малюк уже використовує психомоторику для вимови слів, розуміє смисл, закодований у слові, і стає здатним виконувати чужу волю. Спілкуючись з дорослими, він:

- нагромаджує для життя словниковий запас - почуттів, образів і смислів у регуляції дій;

- не відокремлює поки що себе від довкілля;

- тому може доцільно діяти тільки за чужою вказівкою: у цьому віці вона найслухняніша (і приємна для батьків) дитина.

 У три роки починає діяти на оточуючих силою слова:

а) відокремлює себе від середовища і стає автономною цілісністю, спрямованою на пізнання – стає “чомучкою”;

 б) усвідомлює свій суверенітет - створюється особисте “Я”, і дитина починає діяти від власного імені, подає команди, просить і наказує, створюючи програми дій і перелік вимог до дорослих, щоб задовольнити свої бажання руками і силами дорослих;

в) прагне підкорити своїй волі дорослих - робить це досить вишукано і навіть майстерно.

 Відтепер для малюка його бажання - образ, почуття, думка - не просто сигнали, як крик або плач, а безпосередні регулятори його дитячої діяльності.

 В оптимальному стані людина, виконуючи дію, може точно регулювати свої біодинамічні властивості, керувати: а) силою рухів, б) їх швидкістю, в) темпом і ритмом. Результатом дії буде її: координованість, точність рухів і влучність, зовнішнім виявом чого є спритність і пластичність як ­естетичні якості психомоторики. Ці здібності – перші кроки до психомоторної творчості.

Людина здатна керувати властивостями своєї психомоторики тільки частково і лише в діях, які добре завчені, а під час навчання діям виявляється її закріпачення, скутість рухів — вона перебуває в стані аварійності.

Дії незграбної людини втратили спритність і пластичність, у неї певною мірою порушується точність і особливо влучність рухів, натомість вони набувають скутості, порушення координації та негативних рис.

Про що це свідчить? Це свідчить про стан глибокої втоми або початок хвороби рухів.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?