Досконала гармонія предметів віддає людині свою енергію і інформацію без втрат. А людина сприймає її, не витрачаючи своєї енергії.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 14Следующая ⇒

Людина дисгармонійна, стикаючись із досконалою гармонією вже за хвилину-другу почне захлинатися цією енергією і інформацією - переживає дискомфорт.

 І чим менш досконала гармонія, тим людині простіше впоратися з її енергією і інформацією. Вона має можливість керувати цим процесом. А якщо вона ще і зафіксує недоліки творів мистецтва -отримає чудову нагоду самоствердитися!

 Досі йшлося тільки про створену людиною гармонію. Не тому, що вона всюди оточує нас (на жаль, це не так); просто рукотворна гармонія найбільш зручні засоби пояснення гармонії як форми природи.

Нагадаємо відому вам класифікацію гармоній.

 1. Гармонії, створені природою. (Кристали, квіти, ландшафт, біосфера і т. п.)

 Гармонія - це властивість предмета, інформація, що позитивно впливає на душу людини незалежно від її волі і свідомості.

 2. Гармонії, створені людиною.

 Гармонія - це форма предмета, в який вклали інформацію і енергію, після чого він став інструментом, зручним у роботі.

Гармонія - акумулятор енергії та інформації, спосіб її збереження без втрат.

 3. Гармонія людини (гармонія механізму творчості).

 Саме цій гармонії ми й приділяємо особливу увагу. Людина може перебувати в таких станах гармонії механізму творчості:

 а) гармонія, що зароджується,

 б) гармонія, що розвивається,

 в) гармонія досконала,

 г) гармонія, що порушується,

 д) гармонія втрачена.

Стани механізму творчості визначають типологію людей, яких ще в античності називали: геній, мудрець, талант, дилетант, ерудит і раб-виконавець (раб не за соціальним статусом).

 У цих станах механізму творчості немає нічого фатального: вони можуть переходити з одного в інший, утримуватися деякий час або бути тривало, стаціонарно.

 Чутливість — зародок механізму творчості

Новонароджений малюк здатен отримувати, відбирати і нагромаджувати в собі енергію та інформацію і зберігати її в засіках пам’яті. Від чутливості людини до виконання її призначення - ­стати творцем - довгий шлях внутрішніх перебудов. Чутливість людини - можливість, задаток, а творчість - ­процес матеріалізації можливостей психіки, свідомості і діяльності людини.

Але може статися і таке: задаток залишиться чутливістю; людина може відчувати завдання і проблеми, але не буде спроможною їх розв’язувати. Отже, перетворення чутливості на механізм творчості - предмет виховання і навчання.

У чутливості новонародженої людинки механізми творчості існують потенційно, у ній міститься і джерело її буття. Цей початок - чутливість - є сам процесом становлення, рухом.

Що забезпечує розвиток чутливості? Рухи рук, ніг, тулуба малюка. Рухи переважно імпульсивні, реактивні, познотонічні. А їхні наслідки - збільшення енергії та інформації - започатковують форму здібностей - інструментів, які надають можливість дитині робити щось нове: дитина до певного часу не тримала голову, а тепер вміє; не читала текстів, а тепер вже читає і розуміє прочитане; не володіла тілом, а тут уже виконує карколомні сальто...

Звідси випливає схема розвитку механізму творчості:

Чутливість - творчість

Що ж спрямовує дитину до максимуму виявів людської сутності?

 Правильно! - процес становлення. Становлення - невпинний рух чутливості - відображення. Але рух може стримуватися аж до стану нерухомості, бо в єдності “чутливість — ­творчість” одна з складових стає неактивною або ж розвиток набуває хибного характеру.

Відображення у формі чутливості перетворюється на збудливість живого. Збудливість стає умовою реагування тканин на зовнішні впливи, що є специфічним: тканини м’язів - скороченням або розширенням; залози - виділенням секрету; нервові клітини - виникненням і поширенням нервового імпульсу і т.п. На властивостях подразливості ґрунтується відчуття.

 Треба пам’ятати: чутливість людини - зародок механізму творчості.

Чутливість малюка містить у собі величезні таємничі сили, які до певного часу існують у “сплячому стані”, дрімають. Це — ­мислення, почуття, уява, психомоторика та енергопотенціал безсловесної і не розумної дитини.

Чутливість виявляється і вдосконалюється в діях, бо дитина, діючи, вчиться діями оцінювати, диференціювати, точно і вправно оперувати предметами. Зі створенням нових видів чутливості виникають і нові почуття людини.

 Що, крім чутливості включає процес становлення механізму творчості? На що слід звертати увагу, щоб не втратити дивовижної властивості людини - здатності до творчості?

Отже, ідея становлення душі і чутливості полягає в тому, що всі послідовні вікові зміни людини - це невпинне її становлення, що описується формулою:

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры