Техніка письма та культура оформлення

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 14Следующая ⇒

Письмових робіт

Перевіряється вміння писати з належною швид­кістю, правильно відтворюючи форму великих і ма­лих рукописних букв, правильно поєднувати їх у слові і розташовувати слова на лініях сітки зошита.

Перевіряється також уміння оформити письмову роботу: розташовувати на рядку заголовок тексту, до­тримуватись полів, виділяти абзаци, акуратно підкреслювати та робити позначки тощо.

У 1 класі для перевірки сформованості графічних навичок письма двічі на рік учням пропонують спи­сати з рукописного чи друкованого матеріалу слова, сполучення слів, невеликі речення (обсяг матеріалу для списування наприкінці року 15—20 слів). Швидкість письма у 1 класі обов'язковому контролю не підлягає (орієнтовно це 10—15 знаків за хвилину).

У 2—4 класах сформованість графічних навичок письма перевіряється раз на рік, у ході контрольного

Під час оцінювання графічних навичок письма вра­ховується його швидкість. Нормативною вважається та­ка швидкість письма (на кінець навчального року): у 2 класі — 15—20 знаків за хвилину, у 3 класі — 20—30 знаків за хвилину, у 4 класі — 30—40 знаків за хвилину.

Учень, у якого швидкість письма нижча за норму, одержує на 1 бал менше, ніж той, на який він заслуго­вує за загальну якість письма. При цьому наприкінці І семестру беруть за основу норми попереднього класу, а наприкінці 11 семестру — норму даного класу.

Культуру оформлення письмових робіт оцінюють раз на семестр, починаючи з 2 класу. Це здійснюється на основі узагальненого аналізу зошитів для поточних та контрольних робіт учнів (беруться до уваги такі ас­пекти: графічна якість письма, грамотність, охайність, культура оформлення письмової роботи).

У 2 класі вдаються до описової характеристики зошитів — з огляду на загальні характеристики 4 рівнів навчальних досягнень учнів.

У 3,4 класах як окремі поточні роботи, так і зо­шити в цілому оцінюють за 12-бальною шкалою.

V. Знання з мови та мовні вміння

Перевіряються вміння розпізнавати мовні явища, групувати, класифікувати мовні одиниці, а також мовні вміння, які стосуються розуміння значення слова, уміння правильно вимовляти слова, утворюва­ти форму слова, будувати (доповнювати, трансфор­мувати) сполучення слів та різні за синтаксичною бу­довою речення.

У 1, 2 класах перевірку здійснюють усно, у ході поточної роботи над програмовим матеріалом; на­вчальні успіхи учнів оцінюють словесно.

У 3, 4 класах тричі на семестр здійснюють пись­мову перевірку, розділивши матеріал з мови на 3 те­матичні блоки. Для перевірки використовують за­вдання тестового характеру, складені на матеріалі слів, сполучень слів, речень та пов'язаних між собою груп речень (2—3 речення).

Форма такої роботи фронтальна. Усім учням про­понують 4 завдання, які передбачають вибір правиль­ної відповіді з трьох даних варіантів. Наприклад: "Яке з даних слів означає людину за її професією: продавець, покупець, молодець?"

Обсяг тестових завдань планується так, щоб учень середнього рівня підготовки міг виконати її за 15—20 хвилин.

Усне опитування стосовно знань з мови та мов­них умінь використовується для навчальних, а не для контрольних завдань.

Підсумкова оцінка з мови виводиться на основі за­значених вище основних показників навчальних успіхів школярів. Оцінку в балах виставляють, починаючи з 3 класу. У 3, 4 класах перевірні види робіт по семестрах розподіляють так:

МАТЕМАТИКА

Об'єктами контролю навчальних досягнень учнів з математики є:

знання про:

— нумерацію чисел (усну й письмову);

— арифметичні дії (додавання, віднімання, мно­ження, ділення) та їх властивості;

— рівняння, нерівності, буквені вирази; — задачі (їх типи, структуру);

— геометричні фігури (круг, коло, трикутник, чо­тирикутник, прямокутник, квадрат, п'ятикутник, ше­стикутник); тіла (куб, куля, циліндр, конус);

— величини (одиниці довжини — мм, см, дм, м, км; одиниці площі — см дм, м; одиниці швид­кості — км/год, м/сек; одиниці маси — г, кг, ц, т; одиниці об'єму — л; одиниці часу — год, хв, сек; гро­шові одиниці — к., грн. та співвідношення між оди­ницями вимірювання (1 см = 10 мм, 1 дм = 10 см і т.п.), залежності між величинами.

— аналізувати математичні об'єкти (числа, геоме­тричні фігури, вирази, величини, задачі тощо);

— порівнювати математичці об'єкти за окремими властивостями;

— класифікувати математичні об'єкти;

— виконувати арифметичні дії (додавання, відніман­ня, множення, ділення) усним і письмовим способами;

— розв'язувати задачі та приклади різними спосо­бами;

— будувати геометричні фігури;

— обчислювати периметр та площу геометричних фігур;

— використовувати залежності між величинами під час виконання завдань та розв'язування задач.

Засвоєння навчального матеріалу і навчальна діяльність учнів з математики мають різнорівневий характер. Ці рівні можна охарактеризувати так:

1 рівень (початковий) — учень розпізнає математичці об'єкти (приклади, задачі, геометричні фігури, символи), запропоновані вчителем, з допомогою вчителя виконує елементарні завдання. Відповідь учня фрагментарна.

II рівень (середній) — учень може відтворити інформацію, здатний виконувати завдання за зраз­ком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності. Частково застосовує свої знання на прак­тиці. Відповідь стисла, учень недостатньо володіє ма­тематичним мовленням.

III рівень (достатній) - учень знає істотні ознаки математичних понять, зв'язки між ними; застосовує набуті знання в стандартних ситуаціях, використовує їх на практиці, в повсякденному житті; учень достат­ньо аргументує свої міркування під час розв'язування завдань. Відповідь учня повна, правильна, логічна, але допускаються окремі неточності, які дитина мо­же виправити за вказівкою вчителя.

IV рівень (високий) — учень вільно орієнтується в завданнях, що потребують перенесення набутих знань у нові умови, пропонує нові шляхи розв'язку математичних задач, здатен виконувати математичні завдання творчого характеру. Учень вміє аналізувати математичні завдання та знаходити шляхи їх вико­нання. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обгрунтована, з елементами власного судження.

Під час перевірки математичних знань слід роз­різняти грубі і негрубі помилки.

До грубих помилок належать:

— обчислювальні помилки в прикладах і задачах у випадках, коли мета завдання — перевірка обчис­лювальних вмінь та навичок;

— помилки у визначенні порядку виконання арифметичних дій;

— неправильне розв'язання задачі (пропуск дій (дії)), неправильний добір дій (дії), зайві дії;

— незакінчене розв'язання задачі чи прикладу; — невиконане завдання (не приступив до його виконання);

— незнання або неправильне застосування влас­тивостей, правил, алгоритмів, існуючих залежностей, які лежать в основі завдань чи використовуються в ході їх виконання;

— невідповідність пояснювального тексту, відповіді завдання, назви величин виконаним діям та отриманим результатам;

— невідповідність виконаних вимірювань та гео­метричних побудов даним параметрам завдання.

Не грубими помилками є:

— нераціональні прийоми обчислення, якщо не ставилась вимога скористатися такими прийомами;

— неправильна побудова чи постановка запитань до дій (дії) під час розв'язання задачі;

— неправильне чи неграмотне з точки зору стилістики або за змістом формулювання відповіді задачі;

— неправильне списування даних (чисел, знаків) задачі з правильним її розв'язанням;

— не закінчене (не доведене) до логічного кінця перетворення;

— помилки у записах математичних термінів, символів;

— неправильні обчислення у випадках, коли мета завдання не пов'язана з перевіркою обчислювальних вмінь та навичок;

— відсутність відповіді у завданні або помилки у записі відповіді.

Дві негрубі помилки вважають за одну грубу по­милку.

Основними видами перевірки знань, умінь і нави­чок учнів з математики є поточна, тематична і підсумкова перевірки.

Знання, уміння і навички учнів з математики оцінюють за результатами усного опитування, поточ­них, тематичних і підсумкових письмових робіт.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману