Сьогодні ми будемо мандрувати лісовою стежкою разом з дівчинкою улянкою з повісті олеся донченка «лісничиха». Поміркуйте, Яку назву можна було б дати цьому уривку.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 31Следующая ⇒

На початку жовтня ледве помітною лісовою стежкою, яка звивалась між старезних дубів, ішла дівчинка років тринадцяти. На ній була картата новенька кофтина, синя спідниця й біла хустинка, як терен-цвіт. І ця хустинка різко відтіняла чорні брови дівчинки, її засмагле обличчя й світлі очі. Такі світлі

й зелені, що в темряві вони, мабуть, блимають, як світлячки. Її кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький ніс скидався на жовту лісову грушку, яка вистигла проти сонця аж на верхівці дерева. Дівчинка несла книжки й зошити. Вона поверталася додому із школи. Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою, і тільки іноді під її черевиками стиха хрускала суха гілочка або жолудь.

Стежка зненацька повернула праворуч, обминаючи круту гору, і тоді стало чути, як весело видзвонює у тишині вода. Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини. Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував, мов велика кістка якоїсь прадавньої тварини. Дівчинка сіла над струмком, поклала біля себе книжки й почала задумливо бовтатись у воді руками. Хвильки хлюпали в неї поміж пальців і здіймались ясними пухирями, в яких відбивалось на мить то жовте листя клена, то клаптик блакитного неба, то обличчя в білій хусточці. На дні струмка ворушилась водяна трава – довгі такі стьожки, як пучки волосся. Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані. Хустинка в неї зсунулась набік, і з-під неї вибилася

хмарка льняного волосся, білого і легкого, як пух, – дмухне вітерець, так воно й розлетиться навколо. І тепер дівчинка стала дивно схожою на кульбабу. В школі її подружки так і кликали завжди: Улянка-кульбабка.

Улянка повільно глянула навколо й наче вперше помітила, що ліс її любий вже прибрався в нову чарівну одежу. – Здрастуйте, сестри- берізки, вас не впізнати сьогодні. Чи ви це, мої білокорі? Ой, леле, не чують привіту, свічками золотими палахкотять. Слухайте, слухайте, як капає з них прозорий жовтий віск: кап, кап, кап...

Олесь Донченко

Кирпатенький – вздёрнутый

зненацька – неожиданно

прадавньої – древней

навпростець – прямо

· Попрацюйте разом! Прочитайте оповідання по частинах.

· Знайдіть рядки, в яких описується зовнішність дівчинки: її одяг, обличчя, очі, волосся, руки.

· У яких словах розкрито ставлення дівчинки до природи?

· Знайдіть у тексті речення з порівняннями. Що вони додають до характеристики образу Улянки?

· Складіть план оповідання. Підготуйте за планом стислий переказ.

· Пофантазуйте! Як можна продовжити оповідання?

2. Знайди в тексті слова із буквосполученням ьо. Запиши їх в зошит. Поясни вживання ь перед о.

Зверни увагу!

В українській мові м’якість приголосних перед о позначається знаком м’якшення (ь).

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности