Профілактика вірусних гепатитів і з парентеральним механізмом передачі

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 34 из 37Следующая ⇒

Заходи, спрямовані на джерела інфекції. Важливим напрямком профілактики є виявлення, обстеження та лікування хворих із гострими гепатитами. Доцільною є госпіталізація хворих з уперше виявленими хронічними гепатитами для уточнення діагнозу, визначення активності процесу і тактики лікування. Хворим на хронічні вірусні гепатити у фазі реплікації вірусу призначається противірусна терапія.

При гострому гепатиті В критерієм збереження інфекційності є виявлення HВsAg і HВеAg – маркера реплікації вірусу. Особи, в яких продовжує визначатися HВsAg, незалежно від наявності або відсутності клінічних ознак захворювання, розглядаються як джерела інфекції. Так, наприклад, вони не можуть працювати в закладах переливання крові. Особи з виявленим HВsAg і анти-ВГС, які працюють хірургами, гінекологами, операційними медсестрами, тимчасово відсторонюються від роботи до отримання результатів поглибленого клініко-лабораторного дослідження з подальшим вирішенням питання про професійну діяльність.

Заходи, спрямовані на розрив механізмів передачі

А. Першочерговим напрямком у профілактиці вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі є запобігання їх передачі при переливанні крові та її компонентів.

Від донорства відсторонюються:

§ особи, в яких виявлено маркери гепатотропних вірусів і/або біохімічні ознаки патології печінки (вони підлягають поглибленому обстеженню для верифікації діагнозу й визначення подальшої лікувальної тактики);

§ хворі на хронічні хвороби печінки, в тому числі токсичної і невстановленої етіології;

§ особи, які в минулому перехворіли на вірусний гепатит, незалежно від давності хвороби;

§ контактні особи, які спілкувались у сім’ї з хворим на вірусний гепатит протягом останніх 6 міс.;

§ реципієнти донорської крові та її компонентів протягом останніх 6 міс.

Клініко-лабораторне обстеження донорів (крові, органів, сперми) проводять щодо кожного епізоду донорства. Визначають HВsAg і анти-ВГС. Однак відсутність HВsAg не гарантує повної безпеки препаратів крові. Доведена можливість зараження гепатитом В при переливанні крові, що містить анти-HBc. У багатьох країнах світу при відборі донорів визначають HвsAg, а також анти-HBc. Найточнішим критерієм безпеки вважаються негативні результати дослідження ДНК ВГВ і РНК ВГС методом ПЛР, однак цей метод ще не знайшов широкого розповсюдження при обстеженні донорів, зважаючи на складність його виконання.

З метою запобігання посттрансфузійному гепатиту впроваджується максимальне обмеження кола донорів для одного реципієнта, скорочення показань до переливання консервованої крові, використання методів автотрансфузії та кровозамінників.

В. Профілактика передачі вірусних гепатитів В і С під час лікувально-діагностичних маніпуляцій передбачає використання одноразового медичного й лабораторного інструментарію, суворого дотримання правил обробки інструментарію та обладнання для багаторазового використання. Медичні маніпуляції, пов’язані з парентеральними втручаннями, слід проводити лише тільки за обмеженим колом показань.

Запобігання професійному зараженню медичного персоналу передбачає дотримання правил безпеки:

§ усі маніпуляції, під час яких можливий контакт персоналу з кров’ю або іншими біоматеріалами, проводять у гумових рукавичках, масках і захисних окулярах. Усі ушкодження шкіри мають бути закриті напальниками, лейкопластиром;

§ після будь-яких маніпуляцій обов’язково виконують гігієнічну обробку рук (2-разове миття рук у теплій воді з милом та висушування одноразовими серветками);

§ медичний інструментарій, що контактував із кров’ю, дозволяється розбирати, полоскати й мити тільки після його дезінфекції;

§ у разі потрапляння крові на неушкоджену шкіру медичного персоналу необхідно терміново обробити забруднену ділянку тампоном із дезінфікуючим розчином або антисептиком (3% розчин перекису водню, 70º розчин спирту), потім промити під проточною водою з милом і витерти одноразовою серветкою;

§ у разі потрапляння крові або інших біологічних рідин пацієнта на ушкоджену шкіру медичного персоналу необхідно видалити кров із рани, обробити 70º розчином спирту або 5% настоєм йоду, потім під проточною водою з милом ретельно помити руки, витерти насухо, після чого повторити обробку 70º розчином спирту;

§ якщо кров або інші біологічні рідини пацієнта забруднили слизові оболонки медичного працівника, необхідно ретельно промити їх водою, а потім обробити антисептиком;

§ з метою зниження ризику інфікування вірусним гепатитом В медичним працівникам, які отримали травму під час парентерального втручання і раніше не були щеплені, необхідно провести екстрену профілактику з використанням специфічного імуноглобуліну та вакцини проти гепатиту В за скороченою схемою (0-1-2-12 міс. або 0-7-21 день).

С. Запобігання інфікуванн ю гепатитами з парентеральним механізмом передачі під час немедичних парентеральних втручан ь передбачає в першу чергу боротьбу з ін´єкційним уведенням наркотиків. В Україні реалізуються державні програми протидії зловживанню наркотичними речовинами та їх незаконному обігу. Активно впроваджується модель «зменшення шкоди», яка вважається ефективнішою, ніж викорінення наркоманії, і передбачає підвищення доступності лікування споживачів ін´єкційних наркотиків. На території Європи, в тому числі в Україні, впроваджується замісна «метадонова програма», що сприяє зниженню ризику інфікування гепатитами з парентеральним механізмом передачі та ВІЛ-інфекцією до мінімального рівня. Діють програми обміну використаних голок і шприців на стерильні одноразові. Під час обміну волонтери можуть консультувати споживачів ін´єкційних наркотиків щодо запобігання інфікуванню гепатитами В і С та ВІЛ-інфекцією та можливостей щодо лікування наркоманії. Упровадження таких програм і доступність одноразових шприців не призводить до зростання кількості споживачів ін´єкційних наркотиків, а навпаки, сприяє збільшенню кількості осіб, які звертаються в лікувальні центри та благодійні організації по допомогу.

Д. Запобігання зараженню новонароджених від матерів, інфікованих гепатитами з парентеральним механізмом передачі

Обстеження вагітних на HВsAg і анти-ВГС є обов’язковим під час їх спостереження в жіночій консультації. Породіллі, інфіковані вірусами гепатитів В або С, потребують госпіталізації в обсерваційні відділення пологових будинків. Діти, народжені від матерів, інфікованих ВГВ, потребують щеплення вакциною проти гепатиту В за схемою 0 (перша доба життя)-1-6 міс. Першу дозу вводять у перші 12 год. життя дитини незалежно від маси тіла. Разом із вакцинацією, але не пізніше 1-го тижня життя, в іншу ділянку тіла необхідно ввести специфічний імуноглобулін проти гепатиту В з розрахунку 40 МО/кг маси тіла та не менше 100 МО.

Діти, які народились від матерів, інфікованих гепатитами В і С, підлягають диспансерному спостереженню педіатром у дитячій поліклініці протягом 1 року. Цілеспрямований огляд таких дітей проводять у віці 2, 3, 6 і 12 міс. із дослідженням крові на наявність HВsAg і анти-ВГС і активності АЛаТ у 3 і 6 міс. У разі виявлення в дитини маркерів вірусних гепатитів маркірують її амбулаторну картку та проводять протиепідемічні заходи щодо запобігання поширенню гепатиту В.

 Заходи, спрямовані на підвищення несприйнятливості населення

Важлива роль у специфічній профілактиці гепатиту В належить вакцинації. Відповідно до наказу МОЗ України №48 від 03.02.2006 р. вакцинація проти гепатиту В передбачається “Календарем профілактичних щеплень в Україні”. Сучасні вакцини проти гепатиту В належать до інактивованих, що виготовляються рекомбінантним способом. Вакцина вводиться внутрішньом’язово, дітям і дорослим - у дельтоподібний м’яз, а новонародженим - у передньобокову ділянку стегна. Вакцина проти гепатиту В індукує утворення специфічних антитіл до HВsAg, захисним вважається титр анти- HВsAg – 10 МО/л. Досягнення такого рівня антитіл після первинної імунізації приводить до формування тривалої імунологічної пам’яті, яка може зберігатися протягом 5-12 років.

Щеплення проти гепатиту В передбачені “Календарем щеплень для новонароджених дітей”. Перша вакцинація проводиться в перший день життя, друга – в 1 міс., третя – в 6 міс. Не слід розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, із дотриманням мінімальних інтервалів.

Щеплення проти гепатиту В згідно з наказом № 48 також показані:

§ за станом здоров’я – хворим на хронічні ураження печінки; реципієнтам органів перед трансплантацією; дітям, які перебувають на гемодіалізі або отримують багаторазові переливання донорської крові, а також якщо вони потребують етапних оперативних втручань;

§ за епідемічними показаннями – медичним працівникам; студентам середніх та вищих навчальних закладів, які мають професійний контакт із кров’ю, її препаратами та здійснюють парентеральні втручання; особам, які контактували з хворим на гепатит В; реципієнтам донорської крові та її препаратів; дітям у дитячих будинках та будинках дитини; членам родин, у яких є хворі на гепатит В та носії вірусу гепатиту В; пацієнтам із хронічними хворобами печінки; пацієнтам, які підлягають плановому оперативному втручанню.

Для вакцинації дорослих також рекомендується використовувати схему щеплення 0-1-6 міс. Якщо дитина не була щеплена раніше, її вакцинують у підлітковому віці.

Натепер за рекомендаціями ВООЗ щеплення проти гепатиту В включені в “Національні календарі щеплень” більше ніж у 75 країнах світу, що дозволило суттєво знизити захворюваність на гепатит В і вплинути на рівень носійства. Накопичений досвід свідчить, що масова вакцинація населення приводить до зниження захворюваності в 10-12 разів і носійства HВsAg  - з 9-12% до 1% у популяції. Згодом гепатит В планується зарахувати до інфекцій, що керуються засобами імунопрофілактики.

Питання для самоконтролю

1. Актуальність проблеми: захворюваність і поширеність гепатитів В і С в Україні та Полтавській області.
2. Джерело інфекції, механізм, шляхи і фактори передачі при гепатиті В. Групи ризику.
3. Специфічна лабораторна діагностика гепатиту В. Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах гепатиту В.
4. Джерело інфекції, механізм, шляхи і фактори передачі при гепатиті С. Групи ризику.
5. Специфічна лабораторна діагностика гепатиту С. Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах гепатиту С.
6. Заходи в осередку вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі.
7. Основні напрямки профілактики вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі.
8. Запобігання професійному зараженнюмедичного персоналу. Заходи в разі поранення або контакту з кров’ю чи іншими біологічними матеріалами пацієнта.
9. Специфічна профілактика гепатиту В.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Збудник вірусного гепатиту В належить до родини:

a) герпесвірусів;

b) аденовірусів;

c) ентеровірусів;

d) гепаднавірусів;

e) параміксовірусів.

2. До ентеральних вірусних гепатитів належить:

a)  А;

b)  В;

c)  Д;

d)  С;

e)  F.

3. Хворий на вірусний гепатит В не є джерелом інфекції:

a)  на початку інкубаційного періоду;

b)  в переджовтяничний період;

c)  у жовтяничний період;

d)  у період реконвалесценції;

e)  при хронічному гепатиті В.

4. Найвища концентрація вірусу гепатиту В визначається в:

a)  сечі;

b)  слині;

c)  спермі;

d)  крові;

e)  спинномозковій рідині.

5. Збереження вірусу гепатиту В як біологічного виду забезпечується всіма шляхами передачі, крім:

a)  трансфузійного;

b)  статевого;

c)  парентерального;

d)  інтранатального;

e)  контактно-побутового.

6. Факторами передачі вірусу гепатиту В у родинному осередку не можуть бути:

a)  манікюрні ножиці;

b)  бритви;

c)  письмові приладдя;

d)  зубні щітки;

e)  рушники.

7. Зараження вірусним гепатитом В можливе при:

a)  гемотрансфузіях;

b)  використанні медичних інструментів багаторазового використання;

c)  статевих контактах;

d)  проведенні косметичних маніпуляцій, пов’язаних із порушенням цілості шкірних покривів;

e) усіх перерахованих ситуаціях.

8. HBsAg уперше з’являється в крові хворого на гострий вірусний гепатит В:

a)  за появи перших ознак захворювання;

b)  в розпал захворювання;

c)  в інкубаційний період;

d)  у період реконвалесценції;

e)  у переджовтяничний період.

9. Носійство HBsAg називається хронічним, якщо антигенемія триває:

a)  до 3 міс.;

b)  понад 3 міс.;

c)  до 6 міс.;

d)  понад 6 міс.;

e)  понад 1 рік.

10. Специфічна профілактика вірусного гепатиту В передбачає:

a)  використання одноразового медичного інструментарію;

b)  заміну трансфузій препаратів крові кровозамінниками;

c)  стерилізацію виробів медичного призначення в лікувально-профілактичних закладах;

d)  вакцинацію;

e)  зменшення показань до парентеральних втручань.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману