Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вакцинація проти поліомієлітуСодержание книги
Поиск на нашем сайте Поліомієліт (поліовірусна інфекція) – гостра інфекційна хвороба, що має перебіг із розвитком серозного менінгіту (непаралітична форма), в’ялих паралічів (паралітична форма) або типу гарячкового захворювання (абортивна форма). У теперішній час проводиться масштабна робота, спрямована на ерадикацію поліомієліту під егідою ВООЗ. Після масового додаткового щеплення дітей у 1996 р. в Україні припинилася циркуляція диких штамів поліовірусів. А в 2002 р. Європейський регіон був сертифікований ВООЗ як вільний від поліомієліту. Окремі випадки захворювання нині реєєструються лише в Індії та інших країнах Південно-Східної Азії. Напрямки стратегії ВООЗ, спрямовані на ліквідацію поліомієліту: 1.Охоплення щепленнями 95% дітей. 2.Проведення Національних днів імунізації. 3.Упровадження ефективного епідеміологічного нагляду за поліомієлітом. Щеплення проти поліомієліту включені в календарі всіх країн світу. Застосовуються два типи вакцинних препаратів – жива та інактивована вакцина. 1. Жива поліомієлітна вакцина (оральна поліомієлітна вакцина - ОПВ). Це тривалентний препарат, виготовлений з атенуйованих штамів Сейбіна (віруси поліомієліту І, ІІ, ІІІ типів). Вакцина становить собою прозору рідину червоного кольору. Одна щеплювальна доза містить 0,2 мл або 4 краплі, вводиться per os. Як відповідь на введення ОПВ у 90-95% щеплених формується тривалий загальний і місцевий імунітет. У реципієнтів ОПВ вакцинний штам вірусу виділяється з фекаліями протягом кількох тижнів, а в осіб з імунодефицитними станами – протягом місяців. Вакцину необхідно зберігати в замороженому стані при температурі 20 + 10С – 2 роки або при температурі 6 + 20С – 6 міс. Допускається не більше ніж триразове заморожування і відтавання препарату. 2. Інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ) для внутрішньом’язового введення містить інактивовані формаліном віруси поліомієліту І, ІІ і ІІІ типів. Форма випуску: 1 шприц або 1 ампула, що містить 1 дозу вакцини. Препарат зберігають і транспортують при температурі 2-80С. Є також комбіновані вакцинні препарати, що містять ІПВ: § “Тетракок” – вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюку й поліомієліту (АКДП+ІПВ); § “Пентаксим” – вакцина проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту й гемофільної інфекції типу В (АКДП+ІПВ+ХІБ). Схеми вакцинації. Вакцинацію проводять триразово – в 3 (ІПВ), 4 (ІПВ) і 5 (ОПВ) місяців після народження. Оптимальною визнана комбінована вакцинація, коли два перші щеплення проводять ІПВ, а третє – ОПВ. Ревакцинацію проводять у 18 місяців, 6 і 14 років (ОПВ). Спосіб уведення. ОПВ призначають за 1 год. до їди, не дозволяється запивати її водою, молоком (вакцинний штам має адсорбуватися клітинною системою лімфоїдного кільця носоглотки). Після щеплення ОПВ рекомендується обмежити ін’єкції, парентеральні втручання і планові операції протягом 2 тижнів. ІПВ уводять внутрішньом’язово, вакцину можна використовувати для перших двох щеплень і за наявності протипоказань до ОПВ – для будь-якого щеплення. Вакцинація проти дифтерії Дифтерія – це гостра інфекційна хвороба, що викликається токсигенними штамами коринебактерій, супроводжується загальнотоксичними проявами та фібринозним запаленням у місці вхідних воріт збудника. Розвиток тяжких ускладнень дифтерії (інфекційно-токсичний шок, міокардит, поліневрит, нефрит) може призводити до летального наслідку або інвалідизації хворого. Вакцинацію в СРСР розпочали в 1960 р. Захворюваність у дощеплювальний період складала в середньому 170 на 100 тис. населення, дифтерія поширювалася переважно в дитячих колективах. У 1970 р. захворюваність на території колишнього СРСР різко скоротилася – до 0,2 на 100 тис. населення. Однак у зв’язку з противакцинальною кампанією охоплення населення щепленнями різко скоротилося, а захворюваність на дифтерію зросла до 27 на 100 тис. населення в 1994 р. Дифтерія «подорослішала», захворювання реєструвалося переважно серед дорослих і супроводжувалося значною питомою вагою ускладнень та високим рівнем летальності. Характеристика вакцинних препаратів для активної імунізації проти дифтерії 1. Адсорбована кашлюкова-дифтерійно-правцева вакцина (АКДП), яка станлвить собою гомогенну суспензію інактивованих кашлюкових мікробних клітин, очищених дифтерійного і правцевого анатоксинів; АКДП призначена для профілактики кашлюку, дифтерії й правцю в дітей віком від 3 міс. до 3 років 11 міс. 29 днів. 2. Адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП) – суміш очищених і концентрованих дифтерійного і правцевого анатоксинів, адсорбованих на гідроксиді алюмінію. У 1 мл препарату міститься 60 флокулюючих одиниць дифтерійного і 20 одиниць зв’язування правцевого анатоксинів. 3. Адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин зі зниженим умістом антигенів (АДП-М). У 1 мл препарату міститься 10 флокулюючих одиниць дифтерійного і 10 одиниць зв’язування правцевого анатоксинів. 4. Адсорбований дифтерійний анатоксин (АД-анатоксин) – очищений і концентрований, адсорбований на гідроксиді алюмінію анатоксин. У 1 мл препарату міститься 60 флокулюючих одиниць дифтерійного анатоксину. 5. Адсорбований дифтерійний анатоксин зі зниженим умістом антигену (АД-М). У 1 мл препарату міститься 10 флокулюючих одиниць дифтерійного анатоксину. 6. “Тетракок” - містить дифтерійний і правцевий анатоксини, суспензію інактивованих кашлюкових мікробних клітин Bordetella pertussis і ІПВ (інактивовану поліомієлітну вакцину). Імунітет проти дифтерії і правця формується в 95% щеплених. Схема вакцинації Вакцинація складається з трьох щеплень з інтервалом в 30 днів і згідно з календарем щеплень проводиться в 3, 4 і 5 місяців (АКДП). Інтервал між 3 і 4 щепленнями має становити не менше 12 міс. Перша ревакцинація у 18 міс. проводиться вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонентом (АаКДП), що дозволяє зменшити кількість післявакцинальних реакцій. Подальші ревакцинації проводяться в 6 років (АДП), у 14 і 18 років (АДП-М). Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, необхідно здійснювати АД-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення, а надалі – з інтервалом 10 років АДП-М. Спосіб уведення. АКДП, АДП, і АаКДП уводять внутрішньом’язово у верхній зовнішній квадрант сідниці або передньобокову ділянку стегна дозою 0,5 мл. Вакцини для профілактики дифтерії, кашлюку та правця належать до інактивованих, зберігаються в сухому й темному місці при температурі +4-8ºС. Протипоказання до вакцинації АКДП: хвороби нервової системи з прогресуючим перебігом, афебрильні судоми в анамнезі, злоякісні хвороби крові, новоутвори, анафілактичний шок на введення АКДП у анамнезі. Вакцинація проти кашлюку Кашлюк – гостра інфекційна хвороба з аерозольним механізмом передачі, провідним симптомом якого є нападоподібний спазматичний кашель. У дітей першого року життя кашлюк має тяжкий перебіг із розвитком апное та енцефалопатії. Найчастіше хворіють діти віком від 1 до 5-7 років. Вакцинація - єдиний ефективний заход зниження захворюваності на кашлюк. Інактивована корпускулярна кашлюкова вакцина міститься в складі таких вакцин. 1.АКДП-вакцина - кашлюковий компонент представлений інактивованою культурою клітин Bordetella pertusis. 1 доза вакцини (0,5 мл) містить 4 МЗО кашлюкової вакцини, що відповідає 10 млрд. кашлюкових мікробних клітин. 2.”Тетракок”: містить дифтерійний і правцевий анатоксини, суспензію інактивованих кашлюкових мікробних клітин та ІПВ. 3.Безклітинні (ацелюлярні) вакцини мають значно нижчу реактогенність у порівнянні з цільноклітинними вакцинами, а тому нині знайшли широке застосування: · "Інфанрикс” – містить кашлюковий анатоксин, гемаглютинін і білок зовнішньої мембрани бактерій Bordetella pertusis; · "Тетравак” – (АаКДП+ІПВ); · "Пентавак” ‑ (АаКДП+ІПВ+Хіб). Схема вакцинації – в 3, 4 і 5 місяців, ревакцинація проводиться - у 18 місяців. Якщо дитина не отримала шеплень проти кашлюку згідно з календарем, то починати вакцинацію після 4-річного віку не рекомендується. Діти, які хворіли на кашлюк, імунізації проти нього не потребують, подальша вакцинація продовжується АДП-анатоксином. Триразова вакцинація забезпечує формування захисного імунітету в 90% щеплених, однак через 1-3 роки титри антитіл суттєво знижуються, що потребує ревакцинації у 18 міс. Поствакцинальні реакції й ускладнення. Кашлюковий компонент вважається найбільш реактогенним у складі вакцини АКДП. Протягом перших 2-х діб після введення можливі підвищення температури тіла, біль, гіперемія й набряк у місці введення. До сильних загальних реакцій належить гіпертермія 40ºС і вище, до сильних місцевих – інфільтрати діаметром більше 2 см, значна гіперемія шкіри з набряком м’яких тканин на місці введення більше 8 см. У деяких випадках виникають ускладнення: судоми (пов’язані з підвищенням температури тіла), алергічні реакції (набряк Квінке, кропив’янка, поліморфна висипка), загострення хронічних хвороб. Зважаючи на можливий розвиток анафілактичного шоку (як правило в перші 15 хв.), після щеплення забезпечують спостереження за дитиною протягом 30 хв. Місця проведення щеплень мають бути забезпечені засобами протишокової терапії. Вакцинація проти кору Кір – гостра вірусна інфекція з аерозольним механізмом передачі, що має перебіг з інтоксикацією, катаральним ураженням верхніх дихальних шляхів та плямисто-папульозною екзантемою. Найчастіше на кір хворіють діти, але на фоні масової вакцинації спостерігається «подорослішання» хвороби. Європейське регіональне бюро ВООЗ поставило завдання досягти елімінації кору в регіоні, тобто унеможливлення місцевих випадків кору та розповсюдження завезених випадків хвороби. Згідно з рекомендаціями ВООЗ в Україні проводиться стратегія ліквідації кору, яка потребує виконання основних завдань: 1. Охоплення дворазовим щепленням не менше 95% дітей; 2.Проведення додаткової ревакцинації серед дорослого населення у віці 15-30 років; 3. Упровадження дієвого епідеміологічного нагляду. Характеристика вакцинних препаратів 1. Жива корова вакцина (ЖКВ) (Росія) – виготовлена з вакцинного штаму Л-16 вірусу кору. Форма випуску: ампули по 1, 2 і 5 щеплювальних доз. 2. “Рувакс” – жива корова вакцина. 3. “Пріорикс” – асоційована вакцина проти кору, краснухи і паротиту; ліофілізований комбінований препарат атенуйованих вакцинних штамів вірусів. Усі вакцини зберігаються при температурі +2-8 ºС. Перед використанням вірусні вакцини розводять розчинником із розрахунку 0,5 мл на 1 дозу вакцини. Після розчинення протягом 3 хв. вакцина набуває вигляду прозорої рожевої рідини, яка не повинна містити сторонніх домішок, розчин не підлягає збереженню. Схема вакцинації. Згідно з календарем щеплень вакцинацію проводять у 12 місяців і 6 років. Вакцинацію проводять одноразово підшкірно під лопатку або внутрішньом’язово в ділянку плеча, вона може поєднуватися з уведенням інших вакцин. Формування стійкого імунітету спостерігається в 95-98% щеплених. Післявакцинальні реакції та ускладнення. Корові вакцини низькореактогенні. Вакцинальні реакції (підвищення температури тіла, катаральні прояви, висипка) можуть спостерігатися протягом 2-3 днів. Можливий розвиток алергічних проявів (висипання, кропив’янка, набряк Квінке) на неоміцин або яєчний білок, які використовуються у виготовленні вакцини. Ускладнення на корову вакцину спостерігаються рідко – описані поодинокі випадки фебрильних судом, енцефаліту (1:1 000 000), тромбоцитопеніїї тощо. Протипоказання до вакцинації: § наявність уродженого або набутого імунодефіциту (щеплення проводять через 1-3 місяці після курсу лікування); § вагітність або її планування; § наявність у анамнезі тяжких алергічних реакцій на яєчний білок; § уведення препаратів крові й імуноглобулінів (вакцинацію відкладають не менше ніж на 3 місяці). Постконтактна профілактика. У випадку контакту з хворим на кір рекомендується введення ЖКВ у перші 3 дні (72 год.) після контакту особам, які не хворіли на кір і не були щеплені. Вакцинація показана дітям від 12 міс., а також підліткам і дорослим до 35 років. За наявності протипоказань до вакцинації або якщо від моменту контакту минуло більше 3 днів, а також дітям від 3 до 12 міс. показано введення людського імуноглобуліну (1,5-3,0 мл).
|
||
|
Последнее изменение этой страницы: 2021-07-19; просмотров: 171; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 216.73.217.21 (0.006 с.) |