Потенціал  екологічної культури

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 33Следующая ⇒

Повага до природи визнана однією з фундаментальних цінностей в Декларації тисячоліття ООН. Повагу до природи формує екологічна культура, духовність, свідомість.

Більшість політиків, освітян, науковців прийшли до згоди, що четвертою складовою сталого розвитку має стати культура, духовність взагалі і зокрема екологічна культура. Зміни у відношенні до природи, у поведінці в середовищі існування людини, суспільства – це фундаментальна передумова зміни моделей споживання і життєдіяльності, виробництва.

Визнано також, що відсутність духовності, екологічної культури чи не найважливіший фактор, що стримує перехід до сталого розвитку і вирішення найгостріших екологічних проблем людства, цивілізацій.

Екологічна культура є складовою системи європейської екологічної політики і всіх сфер життєдіяльності. Існують стандарти корпоративної культури з елементами екологічної культури (відношення до природи).

Шанобливе ставлення до природи притаманне українському народу, це його тисячолітня традиція. Все, що сталося з природою в Україні, це наслідок порушення тоталітарним режимом національних екологічних традицій, національної екологічної культури.

Проблема полягає в об‘єктивній необхідності відтворення цих національних традицій, якій протистоїть суб‘єктивна агресивна споживацька психологія і ставлення до природи значно меншої, але багатішої частини українського суспільства, політиків. Курс Президента України на відділення бізнесу від влади, відродження національних традицій має сприяти відтворенню національних екологічних традицій, екологічної культури і духовності.

В Україні є приклади формування еколого-культурних і культурно-екологічних центрів, які за умови державної підтримки можуть перетворитися в національну культурно-екологічну мережу у поєднанні з екологічним туризмом.

Це Карпатський біосферний природний центр, що включає перший в Європі тристоронній польсько-словацько-український заповідник “Східні Карпати” з унікальною етнокультурою.

Дунайський біосферний природний центр може також стати міжнародним еколого-культурним центром. Центрально-Український біосферний природний центр з пам‘ятками Трипільської культури, Канівським меморіалом Т.Г.Шевченко, ландшафтним парком “Трахтемипрівський”.

Гірсько-Кримський біосферний природний центр з унікальними міжетнічними історичними культурними пам‘ятниками.

Дніпровсько-Степовий біосферний природний центр з унікальним для Європи степовим ландшафтом для розвитку екотуризму на базі природного заповідника “Асканія-Нова”.

Можна ще назвати Шацький національний природний парк, Сіверсько- Донецький біосферний центр та інші, які можуть стати транскордонними еколого-культурними центрами.

Україна має, таким чином, значний еколого-культурний потенціал, який може бути реалізований завдяки активній міжнародній співпраці з прикордонними країнами.

Виконання Загальнонаціональної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки має сприяти нарощенню потенціалу екологічної культури, але її реалізація не набула запрограмованих масштабів і темпів.

       Висновки

1. Потенціал національної екологічної культури дуже великий, але він подавлений колишнім тоталітарним режимом і тенденціями екологічної безвідповідальності та безкультур’я, що продовжують стримувати його розвиток.

2. В Україні є багато місцевих і регіональних прикладів проявів екологічної культури і духовності. На жаль, розповсюдження і пропаганда цих прикладів не стала провідною темою системи освіти, засобів масової інформації.

3. В чинних правових документах з національної екологічної політики (основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля) екологічна культура як фундаментальна системна складова відсутня.

Рекомендації

А) першочергові

1. Підготувати і подати через усі ЗМІ звернення до Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради України, політичних партій і бізнесових кіл від всіх громадських екологічних організацій з пропозицією відродження національних екологічних традицій і екологічної культури за державною, політичною і бізнесовою підтримкою.

Б) стратегічні

2. В Україні існують біосферні природні центри (ядра), етнокультурні центри і природно-заповідний фонд. Створити на їх основі і законодавчо визначити національну еколого-етнокультурну мережу як фундаментальну базову структуру відродження національних етнокультурних і екологічних традицій.

3. Підготувати спеціальну Постанову Кабінету Міністрів України щодо розробки стандартів екологічної культури як обов‘язкової умови зміни корпоративної (бізнесової) екологічної поведінки.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры